Як привчити кошеня чи кішку до вулиці?

Як привчити кішку до вулиці: основні правила вигулу, порядок привчання та можлива альтернатива.

Деякі власники цілком обґрунтовано хочуть з’ясувати, як привчити кота чи кішку періодично ходити надвір. Якщо ви теж прагнете урізноманітнити життя свого улюбленця новими відчуттями – обов’язково ознайомтеся з цією статтею. З її допомогою ви дізнаєтеся про основні правила вигулу, порядок привчання до прогулянок та існуючі альтернативи.

По темі: Чи потрібно гуляти з кішкою?

У якому віці краще привчати тварину?

Оптимальний вік для привчання – 5-12 місяців. На відміну від дорослих тварин, кошенята – більш адаптивні та цікаві / допитливі істоти, яким цікаво все нове.

Якщо вашому улюбленцю вже багато років і все своє життя він провів удома, то навряд чи він захоче щось міняти. Знайомство з вулицею викликає у нього сильний стрес. З цієї причини полохливим котикам, які не виявляють інтерес до прогулянок, краще дати спокій. Таке рішення буде найгуманнішим.

Крім настрою вихованця, важливо враховувати і існуючі протипоказання. До них відносяться:

• вагітність;
• тічка;
• будь-які захворювання;
• нещодавно перенесена операція;
• вік до 5 місяців.

Пам’ятайте, що більшість котів чудово почувається в чотирьох стінах. Реально сумувати за прогулянками можуть лише колишні вуличні тварини та активні породи, що люблять подорожувати. До останніх відносяться орієнтальна, норвезька лісова, сибірська, абісинська, мейн-кун, багато видів бобтейлів та великі кішки-гібриди (чаузі, савани).

Для чого потрібно виводити кішку на вулицю?

Тільки власник може вирішити, чи випускати свого кота надвір. Для цього йому необхідно уважно вивчити нюанси та зважити «за» та «проти». До головних переваг вигулу належать:

• отримання захоплюючих вражень від знайомства з іншими тваринами та новими запахами;
• удосконалення фізичної форми;
• можливість відпрацювання та покращення мисливських навичок;
• зміцнення імунної системи;
• нормалізація апетиту та сну за рахунок якісної витрати енергії та свіжого повітря.

На відміну від собаки, кіт, що гуляє, з імовірністю 90% справлятиме нужду вдома. Тому лоток прибирати все одно доведеться.

Незважаючи на велику кількість позитивних сторін, мінусів у періодичних променадів теж є чимало. За межами будинку простіше підхопити інфекцію та поранитися. Також є високий ризик загубитися, потрапити під машину або натрапити на недружньо налаштованих собак.

Основні правила вигулу та безпека

Перш ніж розібратися, як привчити гуляти кота чи кішку, потрібно подбати про їхню безпеку. Імовірність втратити свого улюбленця завжди є, але її можна мінімізувати за допомогою наступних рекомендацій:

1. Сувора заборона на самовигул. Вихід без шлейки можливий лише на території приватного будинку, обгородженого високим парканом.
2. Придбання нашийника з GPS-маячком та прикріплення до нього адресника. Такий девайс допоможе відстежити вихованця, що загубився, незалежно від його віддаленості.
3. Обов’язкова кастрація тварин, які беруть участь у розведенні. Відсутність статевого потягу виключить втечу з метою пошуку партнера та захистить від небажаної вагітності.
4. Встановлення чіпа. Адреса з прізвиськом вихованця і вашим телефоном – річ корисна, але не на 100% не надійна. Якщо він відвалиться, то тварину, що загубилася, можна буде ідентифікувати по вживленому під шкіру чіпу.

Не допускайте поїдання трави в межах міста, особливо біля під’їздів житлових будинків. Вона часто містить отрутохімікати, шкідливі речовини від вихлопних газів, а також заражені частинки сечі бродячих тварин.

Не варто забувати про своєчасну обробку від глистів та вакцинацію. Якщо розпочався сезон кліщової активності – обов’язково використовуйте спеціальні нашийники та уважно перевіряйте тіло вихованця на предмет паразитів після повернення.

Перший крок: привчання до шлейки

Привчання має бути плавним та поступовим. Насамперед вихованця потрібно познайомити з шлейкою. Такий вид амуніції не тисне на шию і поступово розподіляє навантаження по всьому тілу. Головне – підібрати потрібний розмір, заздалегідь знявши мірки зі свого улюбленця. Найнадійніша модель – та, що має широкі ремені, тому що з неї складно вислизнути.

Використання шлейки не виключає носіння нашийника. Цей аксесуар потрібний для прикріплення адресника та для захисту від бліх та кліщів.

Привчання до шлейки будується за таким алгоритмом:

1. Продемонструйте аксесуар кошеняті та дайте обнюхати. Залишіть предмет у вільному доступі, але простежте, щоб малюк не пошкодив кріплення та матеріал своїми зубами та пазурами.
2. Підберіть потрібний момент і спробуйте закріпити шлейку на тілі. Дочекайтеся, коли кошеня буде бадьорим, ситим і веселим. Якщо він не в настрої та активно демонструє своє невдоволення – не наполягайте та візьміть невелику паузу. Занадто жорсткі дії можуть закріпити негативну асоціацію.
3. Переведіть увагу на ігри або ласощі. Ваше завдання на цьому етапі – дати звикнути до нових відчуттів.
4. Плавно підвищуйте час носіння. Почніть з кількох секунд і досягайте того, щоб котик не реагував на амуніцію та спокійно займався своїми справами.
5. Спробуйте закріпити повідець і походьте з ним слідом за кошеням. Уникайте натягу. Не потрібно тягнути вихованця за собою і смикати його. Він має сам вирішувати, куди йому йти. Якщо всіма діями керуватимете тільки ви, то незабаром котик завалиться на бік і демонстративно лежатиме.

Якщо кошеняті ще немає 5 місяців, то не варто йти далі за перший етап. Як мінімум тому, що він ще не пройшов період карантину після вакцинації – і психіка маленької тварини ще не готова до нових сильних відчуттів.

Другий крок: вихід у під’їзд чи на ганок

Після першого кроку можна приступити до знайомства з новими звуками і запахами. У під’їзді тварин зазвичай лякає ліфт, тому не поспішайте кататися на ньому. Для початку спробуйте вийти на сходовий майданчик і походити сходами. Підвищуйте тривалість ходіння на шлейці в незвичних умовах так само плавно, як і на етапі привчання до амуніції.

При проживанні у власному будинку можна вийти на ґанок. Тут сторонніх чинників значно менше. Немає ні гуркотливого ліфта, ні незнайомців, що проходять повз. Котику буде достатньо звикнути до вітру, інших температурних умов та звуків, що долинають через паркан.

Обов’язково приберіть із прибудинкової території потенційно небезпечні об’єкти та трампліни, за допомогою яких можна перестрибнути через паркан.

Третій крок: перше відвідування вулиці

Якщо ви живете у багатоквартирному будинку – спробуйте мінімізувати стрес, взявши котика на руки. Так ви зможете швидше обминути сходові прольоти і акуратно обійти сусідів, які зустріли вас по дорозі.

Ще один ефективний спосіб, який часто радять заводчики – використання перенесення / переноски. Спочатку вихованця можна посадити всередину, а потім винести на вулицю і акуратно поставити в безпечному місці. Перебуваючи всередині, котик спокійно все обнюхає, поспостерігає і вийде назовні, коли буде готовий. При активному вивченні навколишнього світу необхідність перенесення / переноски відпаде сама собою.

Намагайтеся не йти надто далеко. Спочатку залишайтеся в межах будинкової території.

Не поспішайте з вивченням околиць. Якщо тварина сидить на одному місці і принюхується – не тягніть її за собою насильно. За відсутності змін поверніться назад.

Підвищуйте час знаходження зовні плавно та поступово, не забуваючи враховувати поведінку свого улюбленця. Оптимальний час для першої прогулянки – не більше ніж 15 хвилин.

Четвертий крок: закріплення успіху

Для закріплення успіху влаштовуйте променади / прогулянки на регулярній основі. Занадто довгі перерви можуть спровокувати відвикання. У цьому випадку доведеться починати все із самого початку.

Після вивчення найближчої околиці можна спробувати вибратися в тихий сквер або парк. Головне – триматися подалі від дороги та місць для вигулу собак.

Не забувайте про похвалу та спілкування. Розмовляйте з кішкою, поки вигулюєте її на повідку. Слідкуйте за тим, щоб вона реагувала на ваш голос і своє прізвисько. Якщо домашня тварина підбігла на поклик або зупинилася, чекаючи, поки ви підійдіть ближче – заохотіть її погладжуванням і смачним частуванням.

Якщо ви живете у місті – ніколи не залишайте свого улюбленця без нагляду. Пам’ятайте, що самовигул допускається лише на закритій території власного будинку.

Кішку не вдасться привчити до туалету на вулиці, як собаку. Вона все одно періодично ходитиме у свій лоток. Виняток можливий лише при переміщенні котячого туалету у двір на постійній основі. Такий варіант підійде тим, хто мешкає у власному будинку. Для привчання до нового місця знадобиться:

1. Знайти відповідний куточок. Він має бути затишним та комфортним за будь-яких погодних умов. Вітається наявність навісу або широкої крони дерева над головою та захищених сторін з боків чи ззаду.
2. Посипати обране місце туалетним наповнювачем, звичним для кішки, і покласти екскременти з лотка.
3. Познайомити тварину з підготовленим туалетом. Дозвольте їй все вивчити та обнюхати.
4. Регулярно виносити кішку до вуличного туалету після кожного годування та тимчасово закривати вхідні двері. З’їдена їжа стимулює роботу кишківника. Тварина може захотіти справити потребу протягом 20 хвилин після їжі. Відсутність альтернативи підстьобне зробити свої справи в єдиному місці.
5. Додати вуличний ґрунт у домашній лоток. Якщо кішечка наполегливо не розуміє, що ви від неї хочете – спробуйте змінити розташування домашнього туалету. Плавно зсувайте лоток у потрібний бік до тих пір, поки не досягнете бажаного результату.
6. Повністю замінити наповнювач на ґрунт. Плавно змінюйте відсоткове співвідношення суміші, що вийшла, скорочуючи кількість звичного наповнювача.

Обов’язково зробіть на вхідних дверях спеціальні котячі дверцята, щоб ваша улюблениця могла входити і виходити через неї, коли забажає. Це значно полегшить звикання і до прогулянок, і до нового туалету.

Можлива альтернатива прогулянкам

Якщо вас дуже турбує питання безпеки – створіть умови для прогулянок прямо вдома. Для цього вам знадобиться лоджія або балкон, або спеціальний вольєр.

Всім домашнім тваринам необхідні періодичні обстеження у ветеринарного лікаря, тому виходити «погуляти» все одно доведеться. Якщо кішечка не горить бажанням залишати будинок – привчіть її до закритого перенесення та зведіть поїздки до мінімуму.

Відсутність скління / засклення / заскління вкрай небезпечна. Випадкове випадання може призвести до перелому лап та інших травм. Саме тому на відкритій лоджії або балконі доведеться зробити невеликий ремонт:

1. Встановити міцну сітку з рибальської сітки на периметрі приміщення. Як альтернатива підійде «антикішка», яку можна виготовити на замовлення. Вона розрахована на дуже велику вагу і підходить для великих порід.
2. Обладнати внутрішній простір необхідними аксесуарами: ігровим комплексом, котячим будиночком, гамаком та різними поличками.

Для приватного будинку більше підійде вольєр. Його можна зробити своїми руками або виготовити на замовлення. Головне – врахувати розміри свого улюбленця та переконатися, що всередині помістяться необхідні комунікації.

При використанні вольєру прямо на вулиці або на відкритому балконі слід обнести його матеріалом, що захищає від сонця, вологи та вітру. Такими властивостями володіють щільна тканина, парусину та плівка. При виборі конкретного різновиду обов’язково переконайтеся, що він забезпечує стабільну циркуляцію повітря. В іншому випадку може виникнути парниковий ефект.

Висновок

Привчання кішок до прогулянок – довгий та трудомісткий процес. Незважаючи на це, не варто наполегливо стояти на своєму, якщо ваш улюбленець відкрито протестує і дуже наляканий. При сильному серцебитті, тривалому завмиранні на місці, гучних криках і ходінні під себе від вигулу краще відмовитися. У цьому випадку він точно не принесе нічого хорошого, зате сильно вдарить по психіці тварини.

Сучасні підходи до виховання домашніх улюбленців у 2025.