Вплив тютюнового диму на розвиток лімфоми у домашніх кішок.

Пухлинні захворювання займають значну частку серед клінічних випадків у ветеринарній практиці, що спеціалізується на домашніх тваринах. Лімфома є найбільш поширеною пухлиною у кішок. Оскільки її етіологія є багатофакторною і залежить від умов навколишнього середовища та способу життя, висунуто гіпотезу про те, що пасивне куріння сприяє розвитку лімфоми у домашніх кішок.

Ці тварини живуть у тісному контакті з власниками і постійно вилизують шерсть, що призводить до вдихання тютюнового диму і проковтування частинок, що осіли на шерсті. Дослідження показують: кішки, що живуть в будинках з курцями, мають більш високий ризик розвитку лімфоми в порівнянні з тваринами, які не піддаються такому впливу. Це пов’язано з компонентами тютюнового диму — нікотином, котиніном і NNAL, які використовуються як сечові біомаркери впливу. Їх концентрація у кішок з сімей курців значно вища і пропорційна кількості викурених сигарет.

На підставі епідеміологічних даних припускається зв’язок між впливом тютюнового диму і розвитком пухлин у кішок, аналогічний такому у людей. Однак необхідні подальші дослідження у ветеринарній онкології.

Вступ

Рак є однією з провідних причин смерті домашніх тварин, і на його частку припадає близько 32% летальних випадків у кішок. Лімфома — найчастіше діагностована пухлина у цього виду: вона становить третину всіх новоутворень у кішок і до 90% гематопоетичних пухлин. Лімфома формується з лімфоїдної тканини і може вражати практично будь-який орган (Withrow et al., 2020).

Етіологічними факторами часто є вірус лейкемії котів (FeLV) і вірус імунодефіциту котів (FIV), оскільки багато хворих тварин мають позитивний статус щодо цих інфекцій (Cotter et al., 1975). Однак поширення вакцинації проти FeLV призвело до зниження частки вірус-асоційованих лімфом.

Лікування лімфоми включає хіміотерапію (при системних формах), а також хірургічне втручання і променеву терапію — в ізольованих випадках (Daleck et al., 2016). Основна мета хіміотерапії — продовження життя і поліпшення його якості. Протоколи включають три фази: індукцію ремісії, підтримуючу терапію і терапію порятунку. Використовуються такі препарати, як доксорубіцин, циклофосфамід, L-аспарагіназа, ломустин, вінкристин та ін.

Без лікування більшість тварин гинуть протягом 4–6 тижнів. При хіміотерапії середня виживаність становить 5–7 місяців, а при досягненні повної ремісії — до двох років (Stell & Dobson, 2006).

Вплив тютюнового диму на розвиток лімфоми

Оскільки роль FeLV в етіології лімфоми знижується, все більше уваги приділяється впливу факторів середовища, включаючи вплив тютюнового диму (Bertone et al., 2002). У людей пасивне куріння давно визнано фактором ризику, і аналогічні дані починають з’являтися для тварин-компаньйонів.

Кішки піддаються впливу диму через:

• вдихання забрудненого повітря;
• контакт шкіри і шерсті з поверхнями, покритими частинками тютюну;
• проковтування канцерогенів при вилизуванні шерсті — особливо важливий шлях для кішок.

Дослідження Bertone et al. (2002) показало:

• кішки, які піддаються пасивному курінню, мають значно вищий ризик лімфоми;
• вплив більше 5 років або проживання в сім’ях, де викурюють ≥1 пачки на день, збільшує ризик в 3 рази.

Біомаркери впливу тютюнового диму

Для кількісної оцінки впливу застосовуються сечові біомаркери: нікотин, котинін і канцерогенний метаболіт NNAL. У кішок, які жили з курцями, концентрації цих речовин значно вищі (McNiel et al., 2007).

Особливості:

• котинін відображає недавній вплив через короткий період напіввиведення;
• NNAL є канцерогенним метаболітом і інформативним маркером для досліджень онкологічних ризиків;
• нікотин накопичується в шерсті, що дозволяє використовувати її для оцінки довгострокового впливу (Smith et al., 2017).

У кішок рівень нікотину в шерсті зазвичай вищий, ніж у собак, що пояснюється їх ретельним грумінгом і більш тісним контактом з власниками.

Однак не всі дослідження підтверджують зв’язок між концентраціями цих біомаркерів і лімфомою, що підкреслює необхідність продовження наукової роботи (Smith et al., 2020).

Висновок

На підставі наявних даних можна припустити, що вплив тютюнового диму є фактором ризику розвитку лімфоми у домашніх кішок. Однак для підтвердження причинно-наслідкового зв’язку та визначення точних механізмів канцерогенезу потрібні додаткові дослідження. Отримані дані можуть сприяти розробці заходів профілактики та ранньої діагностики онкологічних захворювань у кішок.

⚠️ Ця стаття створена за допомогою штучного інтелекту (ШІ) на основі відкритих джерел та професійних рекомендацій. Ми прагнемо надавати достовірну та корисну інформацію, однак цей матеріал має ознайомлювальний характер і не замінює консультацію фахівця. При будь-яких ознаках болю, кульгавості або змінах у поведінці вашого улюбленця зверніться до кваліфікованого ветеринара. Деталі…

Турбота, любов і хвостики — наші тренди 2025.