Вірусний лейкоз кішок.

Вірусний лейкоз у кішок (або вірусна лейкемія, вірусний імунодефіцит) — інфекційне захворювання, що вражає імунну систему, органи кровотворення і викликає ріст пухлин.

Патологія може протікати приховано, пригнічуючи резистентність організму і маскуючись під інфекції, що виникли на тлі імуносупресії (пригнічення імунітету). Крім того, кішка стає носієм вірусу, виділяє його в зовнішнє середовище, заражаючи інших тварин. Давайте поговоримо на цю тему докладніше.

Що таке вірусна лейкемія у кішок?

Захворювання поширене по всьому світу. Збудником є РНК-вмісний вірус родини Retroviridae, роду Gammaretrovirus. Він нестабільний у навколишньому середовищі. Чутливий до всіх відомих дезінфектантів, ультрафіолету, низьких і високих температур. Наприклад, при 100°С гине миттєво. Тому можливість «принести» його з вулиці надзвичайно мала.

Вірус уперше було описано описано 1964 року. Патологію спочатку пов’язували з лейкемією (рак крові), проте пізніше було з’ясовано, що першими ознаками є анемія і зниження імунітету.

Перший діагностичний тест став доступним у 1974-му, що різко знизило кількість інфікованих кішок. Першу вакцину випущено 1986 року.

Вірус лейкозу у кішок (FeLV) поділяється на 4 типи, які можуть викликати різну симптоматику:

• А — основний патоген, яким інфікуються майже всі хворі особини. Викликає зниження імунітету.
• В — утворюється в результаті рекомбінації типу А з ендогенним FeLV (непатогенним). Викликає аномальний ріст тканин і утворення пухлин.
• С — характеризується важкою анемією, що не піддається лікуванню. Виявляється приблизно в 1% хворих
• T — зустрічається вкрай рідко, має «тропізм» (схильність) до Т-лімфоцитів і призводить до порушення імунної відповіді.

Причини

Хвора тварина поширює вірус з усіма виділеннями: слиною, сечею, калом, кров’ю, молоком. Сприйнятливість до FeLV залежить від імунного статусу улюбленця і кількості збудника, що потрапляє. Тому при тривалому і безпосередньому контакті з інфікованою особиною ймовірність захворіти набагато вища.

До групи ризику зараження вірусною лейкемією у кішок належать такі тварини:

• молоді — до 2-х років, особливо кошенята до 4-х місяців,
• вікові,
• ослаблені,
• донори,
• некастровані,
• ті, що вільно гуляють,
• ті, що б’ються,
• ті, що утримуються групами — у притулках, розплідниках, у власників кількох кішок,
• бродячі, бездомні.

Після проникнення в організм, здебільшого через ротову порожнину, збудник потрапляє до мигдаликів, де інфікує B-лімфоцити та макрофаги.

Тут відбувається первинна реплікація (або розмноження) вірусу. Заражені клітини потрапляють у лімфатичні вузли і далі в кровотік. Виникає так звана первинна віремія. На цій стадії імунна система здатна побороти вірус і вивести його з організму.

Якщо з якихось причин цього не відбувається, розвивається вторинна віремія, коли FeLV проникає в кістковий мозок, де утворюються клітини крові. З інфікованими кров’яними тільцями (нейтрофілами, моноцитами, лімфоцитами, еозинофілами) вірус розноситься по всьому тілу.

Заражаються переважно клітини слизових оболонок внутрішніх органів: рота, носа, глотки, стравоходу, шлунка, кишечника, трахеї, бронхів, канальців нирок, сечового міхура, а також вивідні протоки залоз (слинних, сальних, молочних). Вторинна віремія незворотна, вірус залишається з кішкою назавжди.

Симптоми лейкозу у кішок

Перша симптоматика вірусної лейкемії у кішок може з’явитися через кілька місяців, а іноді й років після зараження. Цьому може сприяти стрес, зміна умов годування та утримання, переохолодження, поява інших патологій.

Кішка стає млявою, погано їсть, втрачає вагу. При виявленні подібних симптомів необхідно обов’язково звертатися до ветеринарного лікаря для постановки діагнозу. Далі клінічна картина може бути неспецифічною і залежатиме від типу вірусу.

• часті захворювання верхніх дихальних шляхів, органів травлення та сечовиділення, шкіри, очей, які не піддаються терапії,
• вірусні хвороби за наявності вакцини від них,
• ураження ротової порожнини (стоматит), ясен (гінгівіт),
• збільшення підщелепних, пахвових, пахвових, пахових лімфовузлів,
• регулярні діареї (рідкі випорожнення),
• аборти у вагітних, народження мертвих або ослаблених кошенят, які гинуть через кілька тижнів,
• виснаження,
• поганий стан шерсті — тьмяна, з ковтунами,
• постійна лихоманка,
• неврологічні порушення — судоми, парези,
• лейкоз крові у кішок — рак крові та кісткового мозку,
• лімфома або лімфосаркома — доброякісні або злоякісні новоутворення лімфоїдної тканини,
• збільшення селезінки, нирок,
• анемія — зниження кількості еритроцитів у крові,
• скупчення рідини в грудній і черевній порожнині,
• серцева недостатність — виражається задишкою, блідістю або синюшністю шкіри.

За перебігом розрізняють три форми захворювання:

• Прогресуюча — інфікується кістковий мозок, що призводить до зараження таких видів лейкоцитів: лімфоцитів, гранулоцитів і моноцитів. Розвиваються супутні захворювання і симптоматика. Тварина постійно виділяє вірус у зовнішнє середовище.
• Регресна — кістковий мозок не уражається, з лейкоцитів інфіковані лише лімфоцити. Характеризується прихованим перебігом. Кішка є носієм, але виділення вірусу може відбуватися тільки під час його активації. Форма може переходити в прогресуючу.
• Абортивна — завдяки сильному імунітету відбувається елімінація (видалення) збудника з організму ще до впровадження в геном клітин. Настає одужання.

Лікування вірусу лейкозу кішок

Терапія ускладнена, оскільки розвиток симптомів лейкозу у кішки свідчить про ураження кісткового мозку. Це означає, що навіть за вдалого результату кішка залишиться носієм вірусу на все життя. Прогноз залежатиме від клінічної картини.

Для полегшення загального стану проводять симптоматичне і підтримуюче лікування:

• хіміотерапію — у разі новоутворень,
• антибіотики — щоб усунути бактеріальні інфекції, що виникли після,
• глюкокортикоїди — для регуляції імунної відповіді,
• у важких випадках — переливання крові.

Діагностика

Діагноз ставиться після збору анамнезу (відомостей, наданих власником про умови утримання та годування улюбленця, початок і розвиток захворювання) і отримання даних лабораторних досліджень.

Запідозрити патологію можна за наявності перерахованих вище ознак. Особливо якщо кішка взята з розплідника, притулку або з вулиці, утримується скупчено, має вільний вигул.

Із засобів діагностики використовуються:

• Для виявлення збудника — експрес-тести, ПЛР (або полімеразна ланцюгова реакція). Досліджуються змиви з порожнини рота, зіву, а також кров. При отриманні первинного негативного результату, проводиться повторне дослідження, оскільки розвиток захворювання у кожної кішки відбувається по-різному.
• Для виявлення антитіл до FeLV — ІФА (або імуноферментний аналіз), рідше РІФ (реакція імунофлюоресценції). Потрібно пам’ятати, що результат ІФА будуть позитивними у вакцинованих пацієнтів.

З додаткових методів показані:

• Загальний і біохімічний аналіз крові — за анемії картина може серйозно змінюватися, зокрема буде знижена кількість червоних кров’яних тілець (еритроцитів) і гемоглобіну.
• УЗД (ультразвукове дослідження) органів грудної та черевної порожнини — для виявлення пухлин, їхніх метастазів або скупчення рідини.
• Біопсія та гістологія — взяття й аналіз ділянки тканини для діагностики онкопатології.

Як передається?

Найбільша кількість вірусу міститься в слині, тому основний шлях зараження ороназальний: через взаємне вилизування, укуси, подряпини, а також через спільні миски, лотки, предмети догляду. Менш поширений статевий шлях. Кошенята заражаються від лейкозопозитивної матері через молоко.

Скільки живуть кішки з лейкозом?

Лейкоз у кішок — не вирок. Тривалість життя інфікованого улюбленця залежатиме від форми і перебігу захворювання, умов утримання та годування, статусу імунної системи. Точніший прогноз можна дати тільки після отримання результатів обстежень. Загалом кішки з таким діагнозом можуть жити кілька років.

Загальні рекомендації щодо утримання інфікованих кішок
Хворого улюбленця необхідно ізолювати від інших кішок, за можливості обмежити, а краще виключити стрес-фактори: різку зміну корму, переохолодження, зміну власника, переїзд. Хвору кішку не можна в’язати, оскільки вагітність забиратиме сили, можливе абортування, народження нежиттєздатного потомства. Навіть якщо кошенята з’являться здоровими, під час годування вони заразяться вірусом через молоко.

Вакцинація та профілактика

Щоб убезпечити вихованця від можливого зараження, необхідно його вакцинувати. Імунний захист виробляється через 2-3 тижні після введення вакцини і зберігається протягом року. Особливо важлива вакцинація для тварин, які мають вільний доступ на вулицю та утримуються з іншими кішками.

Однак слід розуміти, що жодна вакцина від лейкозу котів не дає 100%-вої гарантії, тому потрібно дотримуватися інших профілактичних заходів:

• ретельно промивати миски, лотки, предмети догляду,
• обробляти приміщення, де живе кішка, дезінфекційними засобами — підвищену увагу звертати на ті місця, де залишаються сліди сечі або слини,
• мити руки з милом після спілкування з іншими кішками,
• періодично прати при високій температурі або віддавати в хімчистку підстилки, котячі будиночки, амуніцію,
• обмежувати вільний вигул,
• не допускати спілкування з бездомними тваринами,
• за можливості каструвати або стерилізувати тварину, оскільки зараження може відбуватися під час бійок або укусів під час спарювання.

Усіх новоприбулих поміщати на карантин і проводити тест на вірусоносійство. До отримання негативних результатів, уникати контактів з іншими вихованцями.

У разі виявлення в групі лейкозопозитивної кішки, ретельно промивати миски і туалети, забезпечити суворо роздільне утримання, не вводити нових вихованців.

Пам’ятайте, що специфічного лікування лейкозу у кішок не існує. Тільки своєчасна імунізація, хороші умови утримання, повноцінне харчування, періодичні ветеринарні огляди допоможуть захистити вашого улюбленця від серйозного захворювання.

Турбота, любов і хвостики — наші тренди 2025.