Вестибулярний синдром у собак — симптоми та лікування.

Ця проблема може бути спровокована у тварин різними причинами, такими як внутрішні патології вуха, інфекційні процеси або вікові зміни. Діагностика подібного стану включає обстеження лікаря і проведення спеціальних досліджень — аналізів крові, сечі, цитології тощо. Вестибулярний синдром у собак вимагає звернення до клініки.

Лікування залежить від першопричини патології та може включати фізіотерапію, приймання лікарських препаратів, хірургічне втручання і реабілітаційні заходи. Важливо відвідати фахівця за перших ознак появи проблеми, щоб своєчасно вжити заходів і запобігти ускладненням.

Головне

• Цей синдром характеризується порушеннями координації, тварина може втрачати рівновагу під час пересування.
• Причини подібного стану — це інфекційні процеси, запалення, травми, новоутворення та ідіопатичні чинники. Вестибулярний синдром у старого собаки може виникати, зважаючи на вікові зміни в організмі тварини і зниження імунітету.
• Прояви бувають різні: у собаки нахиляється голова, спостерігається хитка хода, ністагм, вертиго, нудота і блювота, втрата апетиту, апатія і слабкість.
• Для діагностування патології необхідний огляд фахівця, потрібно здати кров і сечу на аналіз у лабораторію, провести отоскопічне дослідження, спинномозкову пункцію, МРТ і КТ, цитологію.
• Лікування вестибулярного синдрому у собак складається з антибактеріальної, протизапальної, симптоматичної підтримуючої терапії. Також фахівець може порадити фізіотерапію.
• Догляд за хворою твариною — це створення безпечної та спокійної обстановки, допомога в пересуванні, контроль харчування та гідратації, гігієна, дотримання рекомендацій щодо прийому медикаментів.
• Ускладнення включають хронічне запалення вуха, втрату слуху, травми, прогресування неврологічних порушень, психологічні проблеми.
• Прогноз варіативний і залежить від причини захворювання, а також від того, як своєчасно було призначено терапію.
• Профілактичні заходи: регулярні ветеринарні огляди, підтримання гігієни вух, вакцинація і захист від паразитів, організація правильного догляду та раціону.

Що таке вестибулярний синдром?

Цей синдром являє собою комплекс порушень, пов’язаних із дисфункцією вестибулярного апарату, що контролює рухи тварини. Ця патологія може виникнути несподівано і зачепити як центральні, так і периферичні компоненти вестибулярної системи.

Центральний вестибулярний синдром пов’язують з ураженням структур головного мозку, таких як стовбур мозку і мозочок, тоді як периферичний зачіпає внутрішнє вухо собаки.

Причини

Захворювання спричиняє низка різних чинників, які можна розділити на кілька категорій: інфекційні, запальні, травматичні, ідіопатичні та неопластичні.

• Інфекційні причини — це бактеріальні та вірусні інфекції, які можуть вражати внутрішні відділи вуха або мозок, провокуючи запалення і порушення функцій вестибулярного апарату. Агентами, що спричиняють синдром, вважаються бактерії та віруси.
• Запальні причини часто пов’язані з хронічним отитом, який може поширюватися на структури внутрішнього вуха і спричиняти вестибулярні порушення. Такі процеси нерідко пов’язані з алергією та аутоімунними проблемами в організмі.
• Травмування голови та вуха також є частою причиною подібного стану. Воно може порушити вестибулярну функцію, у пса починає паморочитися в голові тощо.
• Ідіопатичний вестибулярний синдром у собаки — це стан, за якого причина захворювання залишається нез’ясованою. Це найпоширеніша форма, що вражає найчастіше літніх тварин.
• Неопластичні процеси, такі як пухлини в ділянці головного мозку або внутрішнього відділу вуха, можуть здавлювати вестибулярні структури і викликати відповідні симптоми. Пухлини можуть бути як доброякісними, так і злоякісними, вони вимагають точної діагностики для визначення плану лікування.

Чи є породна схильність?

Схильність до вестибулярного синдрому у певних порід собак дійсно існує. Окремі з них більш схильні до цього захворювання, що пов’язано з їхніми генетичними особливостями та схильністю до певних хвороб вух і нервової системи.

Найчастіше хворобу діагностують у:

• Кокер-спанієлів;
• Доберманів;
• Німецьких вівчарок;
• Сеттерів;
• Біглів.

Літні собаки будь-яких порід також перебувають у групі ризику, зважаючи на вікові зміни в організмі.

Види вестибулярного синдрому у собак

Вестибулярний синдром може проявлятися у тварин у кількох формах, кожна з яких має свої характеристики та причини виникнення.

Вестибулярний синдром може бути:

• Центральним — він пов’язаний з ураженням структур головного мозку, таких як його стовбур і мозочок.
• Периферичним — він виникає у собак через ураження внутрішніх структур вуха.
• Ідіопатичним — зазвичай цей вид патології діагностується в особин похилого віку. Причини виникнення до кінця не з’ясовані.

Чи небезпечна ця патологія?

Вестибулярний синдром у собак вважають серйозною патологією, здатною призводити до значного погіршення якості життя вихованця, він може вимагати тривалої терапії. Незважаючи на те, що це захворювання саме по собі рідко призводить до летального результату, його наслідки можуть бути досить важкими.

Оскільки порушується координація і втрачається рівновага, собака піддається ризику отримання травм. Крім того, вестибулярний синдром може бути симптомом більш серйозних захворювань, таких як пухлини мозку, важкі інфекції або запальні процеси.

Особливо небезпечний вестибулярний синдром для літніх особин, які, як правило, мають значний набір хвороб і ослаблену імунну систему.

Симптоми вестибулярного синдрому у собак

Прояви цієї патології, як правило, виникають несподівано і можуть бути найрізноманітнішими.

Проявляються симптоми хвороби наступним чином:

• Вихованець нахиляє голову — одна з найчастіших ознак, за якої собака тримає голову нахиленою на один бік.
• Хиткістю ходи — вихованець пересувається невпевнено, хитається.
• Ністагмом — у пса мимоволі рухаються очні яблука.
• Кружлянням — собаки можуть ходити колами в один бік.
• Нудотою і блювотою — вони виникають через дезорієнтацію тварини.
• Втратою апетиту — тварина може відмовлятися від їжі через загальне погане самопочуття та дискомфорт.
• Апатією та слабкістю — собаки можуть стати менш активними, млявими та уникати руху.

На які патології може бути схоже?

Вестибулярний синдром у собак може бути помилково прийнятий за інші проблеми зі здоров’ям, оскільки його симптоми часто схожі на ознаки різних патологій.

Захворювання	Чим схоже на вестибулярний синдром	Відмінні риси
Отит (запалення вуха)	Голова нахиляється убік, втрата координації, ністагм	Часто супроводжується виділеннями з вуха, болем при торканні вуха, неприємним запахом із вушного каналу.
Інсульт	Раптова втрата координації, слабкість	Часто супроводжується асиметрією морди, паралічами однієї сторони тіла, змінами поведінки.
Менінгіт	Втрата координації, ністагм, нахил голови	Часто супроводжується лихоманкою, сильним головним болем, змінами у свідомості.
Отруєння	Втрата координації, блювання, слабкість	Часто супроводжується діареєю, рясним слинотечею, судомами, змінами в диханні та серцевому ритмі.
Енцефаліт	Втрата координації, ністагм, зміни у поведінці	Часто супроводжується лихоманкою, судомами, змінами свідомості, слабкістю кінцівок.

Діагностика

Ветеринарні фахівці використовують кілька методів діагностики, які допомагають оцінити стан вестибулярної системи та виключити інші патології.

• По-перше, проводиться клінічний огляд. Ветеринар перевіряє рефлекси, координацію рухів, оцінює нахил голови, наявність ністагму та інші симптоми, характерні для вестибулярного синдрому.
• Аналізи крові та сечі є стандартною процедурою для оцінки загального стану здоров’я собаки та виявлення можливих інфекцій або запальних процесів, які можуть спричинити вестибулярні порушення.
• Отоскопічне дослідження дає змогу детально оглянути зовнішнє і середнє вухо, виявити ознаки отиту, запалень або травм.
• Спинномозкова пункція є важливим діагностичним методом для виявлення запальних процесів у центральній нервовій системі.
• Для детальнішої візуалізації внутрішніх структур голови та вух застосовуються дослідження, такі як МРТ і КТ.
• Цитологічне дослідження зразків тканин і клітин також використовується для точної діагностики запальних процесів та інфекцій.

Лікування вестибулярного синдрому у собак

Воно залежить від причини синдрому і спрямоване на усунення симптомів і полегшення стану вихованця.

Основні напрямки лікування:

• Якщо причиною вестибулярного синдрому є бактеріальні інфекції вуха, призначають антибіотики. Вибір препарату і його дозування визначається за допомогою цитологічного дослідження і бактеріологічних посівів.
• Протизапальні препарати (наприклад, кортикостероїди) допомагають знизити запалення і набряк, полегшуючи симптоми захворювання.
• Для полегшення симптомів, таких як нудота і блювота, застосовуються протиблювотні препарати.
• Антигістамінні засоби можуть використовуватися для зменшення запаморочення (вертиго) і дезорієнтації у собаки.
• Підтримувальна терапія включає заходи зі стабілізації загального стану здоров’я пацієнта, такі як забезпечення достатньої гідратації, збалансованого харчування та комфортних умов утримання.
• У рідкісних випадках, коли причиною вестибулярного синдрому є пухлини або поліпи у вусі, може знадобитися хірургічне лікування собаки.
• У деяких випадках рекомендується проведення фізіотерапевтичних процедур і реабілітаційних заходів, спрямованих на відновлення координації рухів і рівноваги.

Коли потрібна невідкладна допомога?

Невідкладна допомога при вестибулярному синдромі потрібна у випадках, коли симптоми захворювання раптово посилюються і становлять серйозну загрозу для життя і здоров’я вихованця.

• Якщо у собаки спостерігаються судоми або важкі епілептичні напади, це може свідчити про серйозні неврологічні порушення, які потребують екстреної допомоги.
• Мимовільні рухи очей (ністагм), які стають частішими та інтенсивнішими, також є ознакою погіршення стану. Ністагм вказує на серйозні проблеми з вестибулярним апаратом.
• Втрата координації та рівноваги, що призводить до постійних падінь і неможливості стояти або ходити, також потребує екстреного втручання. Такий стан збільшує ризик отримання травм і вказує на прогресування захворювання.
• Якщо собака відчуває труднощі з диханням, сильну слабкість або втрату свідомості, це може бути пов’язано з ускладненнями вестибулярного синдрому або супутніми патологіями, що потребують невідкладної терапії.

При появі перших ознак вестибулярного синдрому, важливо негайно звернутися до ветеринарного лікаря для проведення діагностики та призначення відповідного лікування. До візиту до фахівця слід забезпечити собаці спокій і безпеку, обмежити його рухи, щоб запобігти можливим травмам.

Важливо дотримуватися всіх рекомендацій лікаря, включно з прийомом призначених ліків і проведенням необхідних процедур.

Ознаки поліпшення стану

Поліпшення стану можна визначити за низкою ознак, які вказують на позитивну динаміку лікування та відновлення функцій вестибулярного апарату.

Основні ознаки поліпшення стану:

• Однією з перших ознак позитивної динаміки є зменшення хиткості ходи. Собака починає рухатися впевненіше, менше спотикається і рідше падає. Здатність до самостійного пересування без допомоги також є позитивною ознакою.
• Якщо в улюбленця був виражений нахил голови, його зменшення або повне зникнення свідчить про те, що запалення зменшується. Голова вихованця поступово повертається в нормальне положення.
• Ністагм (мимовільні рухи очей) може стати менш вираженим або повністю зникнути. Це важливий індикатор відновлення нормальної роботи вестибулярної системи.
• Собака починає проявляти інтерес до їжі, повертається нормальний апетит. Загальний стан покращується, улюбленець стає більш активним і життєрадісним.
• Поліпшення стану також проявляється в зменшенні симптомів нудоти і блювоти. Собака краще переносить годування.
• Вихованець стає спокійнішим, знижується тривожність і дезорієнтація. Повернення до звичної поведінки та активності свідчить про позитивну динаміку лікування.

Догляд за хворою твариною

Догляд за собакою, що страждає на вестибулярний синдром, вимагає особливої уваги і терпіння. Важливо створити сприятливі умови для відновлення вихованця і дотримуватися рекомендацій ветеринара.

Собака з цим синдромом може відчувати проблеми з координацією і рівновагою, тому важливо забезпечити безпечний простір, вільний від перешкод, через які вихованець може спіткнутися або впасти. Розмістіть улюбленця в тихому і спокійному місці, далеко від джерел шуму і яскравого світла, щоб зменшити стрес і дезорієнтацію.

Собака може потребувати допомоги при пересуванні. Підтримуйте вихованця під час ходьби, використовуючи спеціальні пристрої або м’які рушники.

Важливо стежити за тим, щоб собака отримував достатню кількість їжі та води. При зниженні апетиту і нудоті можна пропонувати легкоперетравлювані і поживні корми, а також розбавляти сухий корм водою або розмочувати його до консистенції паштету для поліпшення апетиту.

Уважно спостерігайте за станом собаки і записуйте всі зміни, щоб інформувати ветеринара. Це допоможе в коригуванні лікування і своєчасному виявленні можливих ускладнень. Зверніть увагу на поліпшення або погіршення симптомів, таких як хиткість ходи, нахил голови та загальна поведінка.

Забезпечте собаці гігієнічні процедури, особливо якщо він має проблеми з пересуванням і не може самостійно доглядати за собою. Регулярно чистіть шерсть і перевіряйте стан шкіри на предмет подразнень або пролежнів. Собаки можуть почуватися дезорієнтованими та наляканими. Важливо приділяти увагу вихованцеві, говорити з ним спокійним голосом і проводити час поруч, щоб він почувався захищеним і менше нервував.

Дотримуйтесь рекомендацій лікаря. Важливо не пропускати прийом призначених препаратів і дотримуватися зазначених дозувань.

Ускладнення

Вестибулярний синдром може призвести до низки ускладнень, які можуть значно погіршити якість життя улюбленця і вимагати додаткового лікування. Вони можуть виникати в результаті основного захворювання або як побічні ефекти терапії.

Одним з основних ускладнень є хронічне запалення вуха.

Запалення може поширюватися і призводити до повторюваних інфекцій, які важко піддаються лікуванню. Це може спричинити тривалий біль і дискомфорт у собаки.

Втрата слуху також є серйозним ускладненням. Постійне запалення і пошкодження структур вуха можуть призвести до погіршення слуху.

Через втрату координації та рівноваги вихованці з вестибулярним синдромом схильні до частих падінь і ударів. Це збільшує ризик отримання травм, таких як переломи і порізи.

Неврологічні порушення можуть прогресувати, особливо якщо причиною вестибулярного синдрому є така патологія, як пухлина мозку або інсульт. У подібних випадках можливий розвиток паралічів, судом та інших серйозних неврологічних симптомів.

Психологічні проблеми, такі як тривожність і депресія, можуть розвинутися у собак, які відчувають постійний дискомфорт і дезорієнтацію. Це вимагає додаткової корекції поведінки та підтримуючої терапії.

Прогноз захворювання

Якщо забезпечено правильний догляд і своєчасну терапію, багато собак можуть повністю відновитися або значно поліпшити свій стан.

Прогноз при різних формах хвороби:

• Ідіопатична. За цієї форми синдрому, незважаючи на раптовий початок і виражені симптоми, більшість собак демонструють значне поліпшення протягом декількох днів або тижнів. Повне відновлення можливе, хоча в деяких тварин можуть зберігатися легкі залишкові явища, такі як нахил голови.
• Периферична. За своєчасної та адекватної антибактеріальної або протизапальної терапії прогноз зазвичай сприятливий. Найчастіше пацієнти повністю відновлюються після усунення основної причини запалення.
• Центральна. Прогноз залежить від конкретної причини і ступеня ураження. Можливий сприятливий результат за умови раннього та інтенсивного лікування, однак за тяжких уражень центральної нервової системи прогноз може бути обережним або несприятливим.

Чи можливо профілактувати хворобу?

Хоча повністю запобігти всім випадкам вестибулярного синдрому неможливо, дотримання деяких рекомендацій може значно зменшити ймовірність його виникнення.

Основні заходи профілактики:

• Регулярні відвідування ветеринара дають змогу своєчасно виявляти та лікувати будь-які інфекції або запалення вуха, які можуть призвести до вестибулярних порушень.
• Регулярне чищення вух і контроль за їхнім станом допомагають запобігти розвитку інфекцій. Власникам слід уважно стежити за будь-якими ознаками запалення, такими як почервоніння, виділення або неприємний запах, і своєчасно звертатися за ветеринарною допомогою.
• Вакцинація проти основних інфекцій і регулярне застосування засобів від паразитів знижують ризик розвитку захворювань, які можуть призвести до вестибулярних порушень. Захист від кліщів і бліх особливо важливий, оскільки вони можуть бути переносниками інфекцій.
• Збалансоване харчування, багате вітамінами і мінералами, зміцнює імунну систему і сприяє загальному здоров’ю собаки. Регулярні фізичні вправи й активний спосіб життя також дають змогу підтримувати здоров’я нервової системи.
• Запобігання травмам голови та вух, які можуть призвести до вестибулярних порушень, відіграє важливу роль у профілактиці. Власникам слід бути уважними до активних ігор і уникати ситуацій, які можуть призвести до травм.

У вашого вихованця діагностували вестибулярний синдром? Розкажіть, які симптоми були присутні у тварини?

За матеріалами

• Andre Jaggi, Richard Le Couteur «Neuroscience of small animals», 2010.
• С. Platt, N. Albee «BSAVA Handbook of Canine and Feline Neurology, 4th edition», 2013.

Розбір 2025 року — нові підходи до догляду за тваринами.