Усі англійські породи кішок з фото та назвами.

Англійські кішки: цікаві факти, особливості та представники.

Кожна країна має свої самобутні породи. Більшість пухнастих вихованців з Англії – нащадки стародавніх кішок, завезених на береги Туманного Альбіону римлянами. Молодші представники з’явилися в результаті кропіткої селекції та випадкової мутації. Незважаючи на те саме місце походження, всі ці тварини мають різну зовнішність і характер.

Британська короткошерста

Круглощокі вальяжні «британці» сильно відрізняються від своїх предків – корабельних котів, які захищали запаси харчів від гризунів. Свій поточний образ тварини набули у часи Вікторіанської епохи / доби, коли в домашніх улюбленцях стали цінувати не тільки робочі якості, а й привабливу зовнішність.

У дорослому віці британські короткошерсті коти досягають 5,5-9 кг, а кішечки – 3,5-6,5 кг. Їхнє тіло покриває густа шерстка, що нагадує на дотик плюш.

«Британці» добродушні та невибагливі. Вони люблять ласку, але уникають надто близького контакту. З віком ці вихованці стають дедалі стриманішими і мовчазними. Спалах активності з їхнього боку – вкрай рідкісне явище, яке найчастіше спостерігається в ранньому дитинстві.

Варто знати: Натуральне харчування британських котів / кішок: норми та режим.

Британська довгошерста

Британські довгошерсті, або хайлендери – найближчі родичі британських короткошерстих. Вони з’явилися в результаті в’язки з перськими кішками. 

Спочатку заводчики намагалися розширити поточну палітру забарвлень «британців». Декілька поколінь все йшло за планом, але зрештою в посліді стали з’являтися кошенята з довгою шерстю. Довгий час цих малюків завзято вибраковували. Завдяки старанням небайдужих ентузіастів незвичайній породі вдалося розвинутися та здобути визнання TICA.

Зовнішність довгошерстих та короткошерстих «британців» практично ідентична. Єдина відмінність між цими тваринами – довжина шерсті. У хайлендерів обов’язково повинні бути пухнасті «штанці» та «комірець».

Є й різниця у характері. Хайлендери грайливіші. Їм однаково сильно подобається самостійно ганяти м’ячики та розважатися в компанії людини.

Бурмила

Красуні бурмили – наслідок незапланованого спарювання бурманської кішки та перського кота із забарвленням шиншила. Кошенята від такого союзу успадкували будову тіла матері та забарвлення батька. Крім ефектного зовнішнього вигляду, вони зачарували бридерів своїм гармонійним характером, який поєднав у собі найкращі риси обох батьків. 

Назва породи походить від злиття двох слів: «бурма» та «шиншила».

Бурмили / бурми (англ. Burmilla, BUL) поєднують у собі помірну незалежність та контактність. Вони дуже грайливі, але ніколи не опускаються до крадіжок речей, що погано лежать на столі. Пухнасті вихованці тяжіють до тактильного контакту і люблять сидіти на руках. Незважаючи на це, їх не можна назвати надто нав’язливими. Бурмили добре вловлюють людські емоції і не наполягають на спілкуванні, якщо бачать, що власники сильно зайняті.

Короткошерсна

Цей різновид – класичний. Її шерстий покрив представлений м’яким підшерстком і щільним шовковистим волоссям.

Довгошерста

Виведена австралійськими заводчиками на основі різновиду із короткою шерстю. Не визнається більшістю фелінологічних організацій через сильну схожість із «персами». Відрізняється більш вираженою густотою шерсті та пухнастим хвостом.

Бурма європейського типу

Батьки бурми – кішки-аборигени, що населяли стародавню Бірму. Таку назву мала сучасна М’янма – держава, розташована в Південно-Східній Азії. Незважаючи на давнє походження, тварини здобули широку популярність лише у XX столітті. Ініціатором офіційного розведення став американський лікар, який отримав кошеня бурми у подарунок. Паралельно з ним популяризацією азіатських кішок зайнялися європейські бридери, що спричинило появу представників двох типів: американського та європейського. Стандарти цих тварин різняться.

У бурм європейського типу легший і витончений силует, вираз їх мордочки більш суворий, а палітра кольорів – різноманітніша. Подібність простежується лише у характері. І «американці», і «європейці» примітні своєю дружелюбністю та підвищеною активністю.

Девон-рекс

Інопланетна зовнішність цих котиків обумовлена ​​генетичною аномалією. Девон-рекси походять від бездомної кучерявої кішечки, виявленої на покинутих копальнях у графстві Девоншир. Народжене нею потомство успадкувало шерсть із завитками, але помилково було прийнято за популярних на той момент корніш-рексів. 

Брідери встановили різницю в походженні тільки після схрещування обох порід. Експеримент не дозволив отримати кошенят із хвилястою шубкою, але зате довів унікальність генів кожного з батьків.

У девон-рексів клиноподібна форма голови з рельєфними обрисами та величезні вуха із закругленими кінчиками. Головна фішка цих тварин – кучерява та дуже м’яка шерсть.

Вухаті красені славляться своєю товариськістю і прив’язливістю. Їхній потяг до людського товариства близький до собачого.

Корніш-рекс

Корніш-рекси з’явилися трохи раніше. Перше кучеряве кошеня було виявлено в посліді абсолютно звичайної кішечки. У ході кропіткої селекційної роботи заводчики з’ясували, що відповідальний за кучерики ген – рецесивний.

Корніш-рекси відрізняються від девон-рексів яйцеподібною формою голови, меншими вухами, згладженим стопом і більш сухорлявою статурою орієнтального типу. Структура завитків також різна. Кучерики корніш-рексів більш упорядковані.

Альтернативна назва корніш-рексів – кішки Марселя. Вони отримали його через схожість своїх кучериків із зачіскою «Хвиля Марселя» (Marcel Wave), популярною в 20-ті роки XX століття.

Корніш-рекси примітні своєю грайливістю, що зберігається навіть у похилому віці. Також їм характерна надмірна настирливість, що проявляється у частій вокалізації та постійному крученні під ногами.

Азіатська таббі

Азіатські таббі (Азійська кішка (англ. Asian), також відома як Малайська кішка (англ. Malayan)) – близькі родичі Бурмил. Вони отримані тим самим шляхом, але не випадково, а навмисно. Їх відрізняє забарвлення.

У бурмил до основних кольорів відносяться суцільні чорні та кремові, крапчасто-чорні та крапчасто-блакитні, димчасті чорні та шоколадні, а також затушковані лілові та коричневі. У азіатських таббі / азійської кішки забарвлення може бути будь-яким, але обов’язково з малюнком: хаотичними плямами, тигровими смугами, мармуровими розводами чи зонарно забарвленими волосками.

Азіатські кішки / таббі мають м’який і поступливий характер. Вони добре уживаються з іншими домашніми вихованцями, але за потреби можуть постояти за себе.

Менкс

Батьківщина Менкс / менсів – острів Мен, розташований в Ірландському морі. Ці коти перебувають у спорідненості з британськими короткошерстими. Їхній незвичайний зовнішній вигляд – результат випадкової домінантної мутації, що закріпилася завдяки тривалій ізоляції.

Ключова особливість менксів – куцехвостість. Велика частина особин народжується або з укороченим хвостом-помпоном завдовжки в кілька хребців, або взагалі без хвоста і невеликою ямкою на його місці. Породний стандарт також передбачає наявність звичайного довгого хвоста, але ним можуть похвалитися лише одиниці.

Менкси дуже контактні та сильно прив’язуються до своєї сім’ї. Відсутність уваги вганяє їх у депресію.

Шотландська капловуха

Шотландські висловухі, або скоттіш-фолди – ще один результат випадкової мутації, закріпленої людиною. Ген Fd, відповідальний за їхню вислоухість, домінантний. Кошенята успадковують незвичайну рису навіть тоді, коли висячі вушка є тільки в одного з батьків.

Скоттіш-фолди часто сідають у позі Будди і витягуються вгору, як сурикат, спираючись на свій хвіст.

Шотландські висловухі трохи флегматичні, неконфліктні та терплячі. Ці добродушні, але надзвичайно вразливі вихованці не виносять самотності та змін у своєму житті.

Шотландська прямовуха

Шотландські прямоухі, або скоттіш-страйти – найближчі родичі скоттіш-фолдів. І ті, й інші вільно схрещуються один з одним і народжуються в одному посліді, оскільки ген прямовухості (fd) блокує негативний вплив гена висловухості (Fd). Стандарт «шотландців», як і їхній характер, практично ідентичний. Єдина відмінність – форма вух.

Хайленд-фолд

Хайленд-фолди перебувають у близькій спорідненості із шотландськими котами. Їхня поява була не запланована. Висловухі кошенята з довгою шерсткою стали періодично з’являтися в послідах після експериментальних в’язок з перськими котами. Володарів незвичайної ознаки довго вибраковували, але в підсумку виділили в окрему породу.

Риси характеру хайленд-фолдів та «шотландців» багато в чому перетинаються. Довгошерстих «висловушок» відрізняє велика стійкість до стресів, включаючи вимушену самотність.

Гімалайська кішка

Гімалайські кішки походять від сучасних перських. Їх вивели у 50-х роках XX століття шляхом прямого схрещування «персів» із «сіамами». Зовні ці вихованці схожі на класичних перських котів із сіамським забарвленням. Через це велика частина фелінологічних організацій не визнає їх як самостійну породу.

Схожість простежується й у характері. «Гімалайці» такі ж вальяжні і флегматичні, як і «перси», але все ж таки трохи грайливіші й активніші. До дітей вони ставляться терпляче, старанно уникаючи конфліктів у критичних ситуаціях.   

Кімрик

Кімрик, Кімрська, Симрик, Цимрис, – ще один безхвостий представник, що зародився на острові Мен. Від Менкс його відрізняє більш густа і довга шерсть.

Під час руху кімрик часто переходить на заячі стрибки. Така незвичайна хода зумовлена ​​особливостями будови тіла.

Кімрики більш стримані та тихі. Вони рідко виявляють активність і не вимагають постійної уваги до своєї персони.

Форін вайт

Форін вайти виведені в 1960-х роках на основі «сіамів» та британських короткошерстих з білим забарвленням. Їхня білість не пов’язана з альбінізмом, що виключає випадки вродженої глухоти.

Форін вайти схожі на «сіамів» не лише витягнутими лініями тіла, а й характером. Вони мають високий інтелект, дуже балакучі і трохи зарозумілі по відношенню до інших домашніх вихованців.

Європейська короткошерста (кельтська)

Європейські короткошерсті – кішки-аборигени, що населяють європейські землі з часів кельтів. Точна країна їхнього походження невідома, але Великобританія входить до списку потенційних кандидатів. Крім неї, там же є Швеція, де була офіційно зареєстрована перша європейська короткошерстна.

Зовні ці тварини нагадують звичайних дворових Мурок. Їх відрізняє розвинений мисливський інстинкт та мовчазність.

Сейшельська

Незважаючи на екзотичну назву, сейшельська кішка теж виведена у Великій Британії. Для створення нової породи були використані «сіами», білі та черепахові «перси», а також «орієнтали» з короткою та довгою шерстю. У 2007 році тварин визнала FIFe.

«Сейшельці» мають елегантний силует орієнтального типу і біле забарвлення з кольоровими плямами. Ці грайливі та балакучі вихованці сильно прив’язані до людини і люблять проводити час зі своїми власниками.

Гавана браун

Гавани браун з’явилися на світ в результаті схрещування сіамської та звичайної домашньої кішечки з чорним забарвленням. Їхні відмінні риси – суцільне шоколадне забарвлення та величезні зелені очі овальної форми.

Кошенята гавани браун народжуються з плямами на тілі. Забарвлення стає однотонним до 1 року життя.

Гавани браун не полохливі та товариські. При появі гостей вони, немов собаки, щодуху біжать знайомитися і з радістю забираються незнайомцям на коліна. Завдяки сильній прихильності до людини ці улюбленці добре переносять зміну обстановки та не бояться подорожувати.

Розбір теми 2025 року.