Трихомоноз у кішок.

Трихомоноз — хвороба, яку спричиняють найпростіші мікроорганізми, що зазвичай живуть у кишківнику і спричиняють його запалення. Це захворювання може бути причиною діареї, втрати ваги і навіть випадання прямої кишки.

Зараження відзначається у кошенят і кішок, які проживають у притулку. Найчастіше хворіють тварини до двох років.

Збудник

Трихомонада (Tritrichomonas fetus) — це одноклітинний найпростіший організм.

Цей високорухомий джгутиковий паразит мешкає в дистальних відділах тонкої клубової і товстої — сліпої і товстої кишки, де викликає запалення і товстокишкову діарею.

Цей паразит специфічний для котів. У хворих із них спостерігається часта смердюча діарея, інколи зі слизом, свіжою кров’ю, з тенезмами, але загалом вони залишаються бадьорими і не втрачають у вазі.

Інфекція частіше трапляється у кішок, які живуть у середовищі з кількома тваринами, особливо з племінних колоній. У деяких дослідженнях чистокровні тварини піддаються підвищеному ризику зараження, хоча в різних дослідженнях повідомляється про різні породні зв’язки. Можуть бути порушені групи, а також окремі кішки в домашньому господарстві.

Інфекція T. fetus частіше реєструється у кішок у віці 1 року і молодше. Статевої схильності не існує.

За статистикою у 39% кішок з діареєю буде виділено в калі T. fetus.

Механізм, за допомогою якого T. fetus викликає діарею, не зрозумілий. Паразит знаходиться в слизу на поверхні слизової оболонки дистальних відділів тонкої і товстої кишки і фактори адгезії можуть мати важливе значення. Організм може виробляти токсини і викликати запальну реакцію в товстій кишці.

Мало що відомо про імунітет до тритрихомонад. Найчастіше лікування має позитивну динаміку, що свідчить про те, що в інфікованих котів розвивається ефективна імунна відповідь.

Симптоми та ознаки

Не всі інфекції пов’язані з клінічними ознаками. Паразит вражає товсту кишку, а ознаки діареї зазвичай наштовхують на думку про коліт з частим виділенням невеликої кількості рідини з напівоформленими фекаліями часто з кров’ю, слизом, метеоризмом і тенезмами в лотку.

Клінічні ознаки трихомонозу у кішки можуть бути не постійними, а діарея мати неприємний смердючий запах.

В одному дослідженні середня тривалість діареї становила 135 днів.

У деяких уражених кішок розвивається нетримання калу і періанальний набряк. Іноді повідомляється про анорексію та депресію. Але загалом кішки мають задовільний фізичний стан без системних ознак.

Основні ознаки:

• рідкі випорожнення протягом тривалого часу;
• домішки слизу і крові в калі;
• втрата ваги;
• млявість, слабкість, зниження апетиту;
• випадання прямої кишки за тяжкого перебігу захворювання.

Паразита іноді виявляють у статевих шляхах, але, мабуть, це не пов’язано з репродуктивними захворюваннями. В одному випадку повідомлялося про зараження матки T. fetus. Також задокументовано присутність T. fetus у носовій порожнині кішки з хронічними гнійними виділеннями в поєднанні з Mycoplasma felis, хоча для з’ясування патогенності збудника в цьому випадку потрібні додаткові дослідження.

Доступні методи діагностики

Нативний мазок

Мікроорганізм можна ідентифікувати у свіжих фекаліях протягом кількох годин після збору, шляхом прямого дослідження, яке виявляє рухливі трофозоїти.

Єдиний джгутик викликає різкі рухи вперед, що може допомогти в диференціації від трофозоїтів видів Giardia. Фекалії суспендують у фізіологічному розчині та досліджують під світловою мікроскопією з покривним склом. Якщо з ними виділяється слиз, то досліджують і його. Чутливість методу всього 14,7%.

Культура

Діагноз трихомоноз у кішки може бути поставлений шляхом культивування організму.

Бак посів може зайняти до семи днів. Цей метод часто дає хибнонегативні результати в разі затримки аналізу на трихомоноз у кішок. В одному дослідженні повідомлялося про чутливість системи культивування InPouch на рівні 58,8%.

ПЛР

Трихомоноз у кішки також можна діагностувати за допомогою методу ПЛР, який нині широко доступний майже у всіх лабораторіях.

ПЛР може бути дуже чутливою і дозволяє виявити ДНК навіть нежиттєздатних трофозоїтів. Недоліком ПЛР є можливість виявлення інфекцій, які можуть не мати клінічного значення. Однак позитивний результат ПЛР за наявності підозрілих ознак зазвичай достатній для постановки діагнозу.

Гістопатологія

Трофозоїти можуть бути присутніми в біопсійному матеріалі, але їх важко ідентифікувати, тому кращими є менш інвазивні методи діагностики зразків фекалій — ПЛР, нативний мазок.

Відбір проб для діагностики

Вважається, що зразки калу зі слизом є кращими зразками для підвищення чутливості тестування T. fetus для всіх прямих діагностичних методів.

Також рекомендовано взяття глибокого змиву з ободової кишки. Цей метод збору матеріалу помірно болючий і неприємний, у деяких випадках вимагає заспокійливих препаратів.

Лікування трихомонозу у кішок

Препаратом для лікування є Ронідазол, споріднений з Метронідазолом. Це єдиний препарат із доведеною ефективністю проти T. Fetus.

Ронідазол не ліцензований для застосування у котів. Перед використанням необхідно отримати інформовану підписану згоду. Цей препарат має призначатися ветеринарним лікарем, оскільки має побічні ефекти.

Серед них:

• нейротоксичні ознаки;
• млявість;
• відсутність апетиту;
• атаксія;
• судоми;
• тремор.

Також Ронідазол є тератогенним, тому його не можна давати вагітним або кішкам, які годують груддю. Терапія тривала — від кількох тижнів.

Рецидиви після вдалого лікування або неефективного лікування, можуть виникати у 25% пролікованих кішок. Однак неефективність лікування не більш імовірна в сім’ях із кількома кішками. Діарея зазвичай минає спонтанно навіть у нелікованих кішок, хоча це може зайняти кілька місяців або довше.

Щоб знизити ризик повторного зараження кішки трихомонозом і передачі, повинна проводитися гігієна туалетного лотка, і, якщо можливо, інфікованих кішок слід ізолювати.

Зведення до мінімуму стресу і недопущення скупченого утримання в сім’ях з кількома кішками також можуть бути важливими для зведення до мінімуму інфекції.

Кажуть, що тритрихомонади легко гинуть у середовищі з більшістю дезінфікуючих засобів, тому важливим є регулярне прибирання заражених домоволодінь.

Ключове питання без відповіді: коли інфекцію виявлено в групі кішок, яких особин слід лікувати — всіх тварин у групі або тільки кішок з діареєю.

Розумний підхід полягає в тому, щоб лікувати тільки кішок, у яких є ознаки і позитивні результати мазків калу.

Крім того, слід пам’ятати, що коінфекція іншими кишковими патогенами може виникати особливо в сім’ях з кількома тваринами, що може ускладнити діагностику та реакцію на медикаменти.

Прогноз

Прогноз при інфекції T. fetus зазвичай сприятливий і у 88% кішок з діареєю консистенція фекалій повертається до норми спонтанно. Це відбувається через 2 роки після зараження

Зоонозний ризик

На запитання, чи передається трихомоноз у кішок людині, ми можемо відповісти так: T. fetus не вважається зоонозним захворюванням, але під час поводження з інфікованими кішками та їхніми фекаліями слід дотримуватися правил гігієни, особливо особами з ослабленим імунітетом.

Турбота, любов і хвостики — наші тренди 2025.