Трансмісивна венерична саркома у собак.

Убезпечити тварину можна не тільки за допомогою постійного ветеринарного спостереження, а й завдяки знанням господаря про хвороби, якими може заразитися собака. Про одну з таких небезпечних патологій ми поговоримо в цій статті.

Що це?

Венерична саркома — це злоякісна пухлина, яка вражає слизові оболонки тварини. Захворювання метастизує переважно в регіонарні лімфатичні вузли.

Найчастіше на цю патологію страждають собаки. У разі зараження вони стають небезпечними для навколишніх тварин, оскільки можуть передати їм злоякісні клітини статевим шляхом. Також саркома передається через покусування або вилизування, тому хвороба часто вражає носові пазухи, рот.

Венсаркома небезпечна не тільки для здорових тварин, а й для самих носіїв. Під час вилизування собака переносить частину небезпечних клітин на здорові зони, що ще сильніше погіршує його становище. Саме тому так важливо при перших підозрах на венсаркому звернутися в клініку.

Причини виникнення венеричної саркоми

Як ми вже зазначили, захворювання характерне для собак — псів і сук однаковою мірою. У зоні ризику перебувають бездомні тварини, чиє спарювання не піддається контролю. У зв’язку з цим господареві потрібно з особливою уважністю стежити за своїм собакою під час прогулянки. Не відпускати без повідця, не залишати без нагляду і вже тим більше не дозволяти йому вступати у випадкові статеві зв’язки.

Крім бродячих особин до захворювання виявляються схильними тварини, яких використовують для полювання або як сторожів: бультер’єри, ердельтер’єри, вівчарки, чау-чау, королівські пуделі, лайки. Гончі породи ведуть більш вільний спосіб життя, тому вимагають особливої уваги з боку власника.

Висновок: основні причини появи венеричної саркоми — низький імунітет, безконтрольні в’язки, будь-який тісний (тактильний) контакт із чужими безпритульними або хворими тваринами.

Хто є збудником?

Збудник захворювання — це жива пухлинна клітина, яка відрізняється від здорової кількістю хромосом. За будь-якого фізичного контакту або вилизування злоякісні клітини впроваджуються в здорові тканини шляхом адгезії, тобто поводяться як паразити. Зараження відбувається за принципом алотрансплантата — процесу, за якого клітини однієї особини потрапляють в організм з іншим генотипом і приживаються в ньому. При цьому відзначається втрата зв’язку з минулим носієм. У підсумку заражені тканини мають від 57 до 64 хромосом замість належних 78.

За статистикою, у 95 % випадків метастази поширюються на пащу і морду внаслідок перенесення інфікованих клітин. В інших — рідкісних 5 % — пухлина переходить у підшкірні тканини, очі, лімфатичні вузли, мозок, печінку і в інші органи.

Стадії трансмісивної саркоми

Багато захворювань фахівці класифікують за стадіями розвитку або по-іншому — ступенем занедбаності. Венерична саркома після інкубації (цей період індивідуальний, зазвичай становить від 1 до 6 місяців) розвивається в чотирьох стадіях:

1. Початкова (перша)

Ракові клітини локалізуються на поверхні тканин. Метастази не виявлені, величина пухлини зазвичай становить близько 3-4 см.

2. Друга

Пухлина збільшується до 5-6 см, глибше проникаючи в тканину органу. Під час пальпації можна помітити її рухливість і появу метастаза в одному з лімфатичних вузлів.

3. третя

Новоутворення виходить за межі ураженої ділянки. Під час пальпації воно нерухоме, оскільки вже проросло глибоко в тканину і вийшло за межі органу. Великі метастази захоплюють лімфовузли.

4. Запущена

Пухлина захоплює всі сусідні тканини. На цій стадії врятувати тварину вкрай важко — йде повне ураження внутрішніх органів, метастази переходять у нирки, печінку, легені тощо. Велика ймовірність летального результату.

Симптоматика

На початковій стадії трансмісивної саркоми собака стає дуже неспокійним, постійно вилизується, чухається. Потім, коли пухлина вже починає збільшуватися, у тварини спостерігаються такі симптоми:

• пухкі новоутворення сірого, червоного або бордового кольору гроновидної форми;
• затримка сечі, через зупинку роботи сечовипускального каналу;
• почервоніння і набряки статевих органів, кров’яні або серозно-геморагічні виділення з них;
• велика кількість кровоносних судин, що лопаються, які спостерігаються під час огляду пухлиноподібних тканин;
• подовження промежини, її випинання;
• ущільнення препуції;
• складнощі з пологовою діяльністю у самок.

Вилизування призводить до появи інших ознак венсаркоми:

• свищів у пазухах носа;
• набряків на морді;
• крові з носа;
• збільшених підщелепних лімфовузлів.

Венеричну саркому у сук іноді плутають з тічкою через незначну кількість кров’янистих виділень зі статевих органів. У хворого собаки кровотеча спостерігається безперервно, а концентрація виділень з часом тільки збільшується! Це головний симптом, за яким можна відрізнити пухлину від природної тічки.

У будь-якому разі тварину потрібно уважно оглянути фахівцеві, оскільки новоутворення дуже легко травмувати і запустити. Ветеринар повинен обов’язково виключити під час огляду інші патології, наприклад, піометру.

Примітка: Піометра — це гнійне запалення матки.

У псів венеричну саркому плутають з ознаками простатиту.

Діагностика

Насамперед тварину потрібно повністю обстежити, щоб виключити ймовірність схожих або супутніх захворювань. У ветеринарну клініку її потрібно доставити в клітці або переносці, щоб запобігти її можливим контактам з іншими вихованцями. Якщо розміри не дозволяють, то постаратися максимально ізолювати собаку до приїзду до лікаря.

Крім загального огляду пацієнту призначається низка обов’язкових досліджень:

• аналізи сечі та крові (біохімічний і загальний);
• пункційна біопсія, аналіз мазків-відбитків;
• УЗД черевної порожнини — для виключення метастазів.

Усе це допоможе підтвердити або відкинути захворювання, а також визначити його стадію, наявність метастазів тощо.

Лікування венеричної саркоми у собак

При виявленні венсаркоми фахівці найчастіше призначають консервативне лікування за допомогою двох видів терапії:

• Хіміотерапія — знищення клітин групою малотоксичних препаратів: Доксорубіцин, Вінбластин, Вінкристин. Ліки вводять тваринам внутрішньовенно: самкам у середньому — 4 рази на тиждень, самцям — близько 4-6 разів. Повна ремісія настає після 3-6 процедур. Курс закінчують тільки в разі зникнення всіх метастазів і уражених клітин.
• Променева терапія — дає результати вже після першої процедури, але, на жаль, вона доступна не у всіх клініках. Зазвичай ця процедура призначається в комплексі з хіміотерапією.

Інший спосіб лікування венеричної саркоми — це хірургічна операція. До цього альтернативного методу рідко вдаються ветеринарні фахівці через високу ймовірність виникнення рецидивів. Чому так відбувається?

Доведено, що в разі пропуску невеликої ділянки пухлини, може з’явитися нова венсаркома і її подальше метастазування по всьому організму. Якщо говорити про найбільш запущені випадки, то вилучення злоякісних клітин буде вже недостатньо. Собаці доведеться видаляти статеві органи, а уретру переміщати в стінку черевної порожнини катетером. Це допоможе полегшити процес сечовипускання.

Врятувати тварину без ризиків і ускладнень допоможе виявлення патології тільки на початковій стадії. За відсутності метастазів і хорошого імунітету ймовірність ремісії собаки досягає 100%.

Профілактика

Є низка основних профілактичних заходів, які допомагають повністю виключити ймовірність зараження собаки венеричною саркомою.

• Перешкоджати випадковим спарюванням

Сюди входять не тільки статеві контакти з безпритульними і просто незнайомими вам собаками. Вибираючи самця або самку для свого улюбленця, ви маєте бути повністю обізнані про стан здоров’я обраного партнера. Не потрібно соромитися дізнаватися цю інформацію у господаря. Краще попросити надати підтверджувальні документи, довідки.

Дізнайтеся про історію колишніх контактів тварини. Якщо перераховані дані власник іншого собаки не надає або вас щось насторожує — відмовтеся від злучки і знайдіть більш надійного кандидата.

• Стежити за загальним станом собаки після прогулянок

Наприклад, коли ви повернулися з твариною додому, приділіть кілька хвилин на те, щоб її оглянути. Поступово це увійде у вас у корисну звичку.

• Регулярно проходити ветеринарні огляди

Планове відвідування фахівців дасть вам гарантію того, що ваш вихованець буде захищений від величезної кількості можливих патологій. Своєчасна діагностика і необхідні санітарно-гігієнічні, профілактичні та інші процедури допоможуть підтримувати здоров’я собаки на належному рівні.

• Забезпечувати необхідну фізичну активність (залежно від породи) і правильне харчування

Збалансований раціон і хороша форма — це запорука сильного імунітету вихованця.

• Відстеження циклів тічки

Якщо ви регулярно спостерігатимете за станом собаки під час тічки, стежитимете за симптоматикою цього періоду, то ви не сплутаєте його з небезпечним захворюванням.

Пам’ятайте, що передбачити розвиток трансмісивної саркоми неможливо, тому забувати про можливі ризики в жодному разі не можна!

Якщо уникнути контакту все-таки не вдалося — що робити?

У цьому випадку потрібно акуратно продезінфікувати тварину, наприклад, фурациліном або марганцівкою, а потім терміново вирушити на огляд до ветеринара.

Допомогти діагностувати природу новоутворень допоможе ветеринар-онколог. Важливо розуміти, що початкові стадії онкологічних захворювань, включно з венеричною саркомою у собак, проходять безсимптомно. Тому своєчасна діагностика, нове обладнання та досвідчені фахівці — це складові успіху. Особливу увагу слід приділяти тваринам старше 6 років.

Поведінкові особливості тварин у 2025 — досвід експертів.