Токсокароз у собак — симптоми та лікування патології.

Паразитарні (або інвазійні) захворювання доволі часто трапляються серед тварин і становлять особливий інтерес для ветеринарних лікарів і медиків, бо деякі з них діагностуються й у людини. Одним із таких прикладів паразитозів, небезпечних не тільки для м’ясоїдних, а й людей, є токсокароз у собак.

Збудник цієї хвороби залежно від стадії розвитку може локалізуватися в тонкому відділі кишківника, печінці, легенях тощо. Тому ця патологія може стати серйозною проблемою для тварин різного віку, але особливо цуценят. У цій статті ми обговоримо способи зараження, клінічні ознаки, лікування і профілактику цього захворювання у вихованців.

Головне

• Паразитарні захворювання широко поширені серед тварин по всьому світу.
• Гельмінти, що обговорюються в статті, локалізуються і вражають різні органи: шлунково-кишковий тракт, дихальну систему, м’язи та ін.
• Збудник токсокарозу (toxocariasis) у собак належить до групи круглих черв’яків, що мають досить великі розміри — від 5 до 18 см.
• У розвитку цього гельмінта є кілька стадій: доросла особина, яйця, що виділяються ними, і личинки, що вилуплюються з них.
• До захворювання схильні м’ясоїдні тварини і людина.
• Зараження збудником відбувається кількома способами: аліментарним (під час споживання забрудненої яйцями або личинками паразита їжею, чужорідних речовин) і внутрішньоутробним, коли личинки проникають у плід під час вагітності матері.
• Здебільшого собачі токсокари локалізуються в тонкому кишечнику, проте їхні личинки часто мігрують кровоносними судинами до інших органів (легені, печінка, м’язи), збільшуючи площу ураження.
• Особливу небезпеку захворювання може становити для цуценят. У дорослих тварин патологія часто протікає в легкій формі.
• Найчастішими клінічними ознаками захворювання є: діарея, блювота, кашель, знижений апетит. Виразність симптомів залежить від інтенсивності зараження.
• Для лікування токсокарозу у собак застосовуються протипаразитарні препарати і симптоматична терапія, якщо хвороба протікає у важкій формі.
• Для виявлення гельмінтів використовується аналіз калу.
• З метою профілактики необхідно мінімум 1 раз на 3 місяці проводити дегельмінтизацію собак, а також під час прогулянки завжди прибирати за вихованцем фекалії.

Токсокароз у собак — що це?

Це широко поширене, паразитарне (або інвазійне) захворювання серед собак та інших м’ясоїдних. Найчастіше схильні до нього молоді тварини до шестимісячного віку, і в них воно проявляється виснаженням, відставанням у рості, розладами травлення. Токсокароз у собак старшого віку зустрічається рідше і часто протікає безсимптомно.

Збудником хвороби є Toxocara canis.

Це великий гельмінт, що належить до групи круглих черв’яків (або нематод), які вражають тварин різного віку. Дорослі особини паразита локалізуються в тонкому кишечнику. Зрілих токсокар у собак легко виявити неозброєним оком. Самці завдовжки 5-10 см, вони мають загнутий хвостовий кінець. Самки 10-18 см завдовжки, з прямим хвостом, вони дуже плідні.

Збудник токсокарозу проникає в організм здебільшого внаслідок випадкового проковтування зараженого яйця з навколишнього середовища. У цуценят можливе ще внутрішньоутробне зараження і під час споживання материнського молока.

Патогенний вплив паразитів залежить насамперед від інтенсивності зараження вихованців. Масове поширення личинкових стадій, а також присутність дорослих особин, призводять до пошкодження великої кількості органів і важкого стану.

Причини захворювання

Основними факторами, що впливають на зараження тварин токсокарозом, є широка поширеність збудників на території, якість дегельмінтизації, годування. Якщо улюбленця не обмежують у споживанні чужорідних предметів, фекалій, лові дрібних гризунів на вулиці і не проводять своєчасних протипаразитарних обробок, то ймовірність захворіти підвищується у багато разів.

Яйця собачих токсокар відразу не заразні, їм потрібно кілька тижнів перебування в навколишньому середовищі, щоб вони стали небезпечними для собак, людей та інших тварин. Також вони мають високу стійкість до впливу різних несприятливих факторів і можуть виживати протягом тривалого часу.

Як відбувається зараження?

Є кілька способів, як собака може «підчепити» це захворювання. Найпоширеніший шлях для всіх вікових груп — аліментарний, тобто під час споживання їжі, води, забрудненої інвазійними яйцями токсокар або поїдання резервуарних тварин.

Ще кілька особливих шляхів зараження трапляється тільки в цуценят: паразит у них може потрапити у вигляді личинкової форми під час внутрішньоутробного розвитку або з материнським молоком у процесі харчування.

Цикл розвитку

Важливо зазначити, що розвиток цього паразита відбувається в кілька стадій і перетворень: дорослий паразит — яйце — личинка — дорослий паразит.

Основними господарями є м’ясоїдні, тобто саме в них відбуваються всі стадії розвитку гельмінта.

Дорослі, статевозрілі токсокари у собак народжують у кишечнику тварини яйця, які разом із фекаліями виходять у зовнішнє середовище. Потім м’ясоїдні випадково споживають їх, наприклад, з їжею або водою, внаслідок чого вони опиняються в кишечнику нової тварини. З яєць виходять личинки паразита, які впроваджуються в стінку кишківника, проникають у кровоносні судини і з потоком крові переносяться в легені та інші органи й тканини, спричиняючи різні ушкодження. Потім, у процесі відкашлювання, личинки виходять з органів дихання в ротову порожнину та знову заковтуються цією самою твариною, потрапляючи в тонкий кишечник, де вже остаточно досягають статевозрілої стадії.

Частина личинок, що проникли в інші тканини, можуть довго зберігати життєздатність. І при настанні вагітності вони активізуються і можуть внутрішньоутробно заражати цуценят.

Іноді в цикл розвитку токсокарозу в собак можуть бути включені резервуарні господарі — це неплотоядні тварини (наприклад, гризуни), які споживають виділені з фекаліями яйця, внаслідок чого з них виходять личинки паразита, але перетворення на дорослого гельмінта не відбувається. Згодом, під час поїдання таких заражених тварин, собаки також можуть захворіти, і розвиток паразита триває за звичним сценарієм із переміщенням личинок із кишечнику по організму.

Обережно! Нижче, неприємний контент!
Це фото містить матеріали, які можуть здатися людям неприємними.

Фото токсокар у собак: посилання на фото. Чутливий контент.

Чи небезпечна хвороба?

Ніколи не варто недооцінювати глистяні інвазії, оскільки в деяких випадках вони можуть призводити до серйозних наслідків у тварин. Зокрема, через паразитів може сповільнюватися ріст і розвиток собак, переважно цуценят, виникають ушкодження в різних системах органів (шлунково-кишковий тракт, дихальна система), послаблюється імунітет, що сприяє тим самим розвитку інших захворювань.

Важливо зазначити, що токсокароз небезпечний для людини. Однак дорослих, великих гельмінтів у людей не зустріти, присутні тільки личинкові стадії, що вийшли з проковтнутих яєць. Як і в собак, личинки по кровоносних судинах можуть проникати в різні органи і тканини, спричиняючи їх пошкодження.

Симптоми токсокарозу у собак

Виразність клінічних ознак залежатиме від інтенсивності зараження м’ясоїдних гельмінтами, віку тварин і наявності супутніх патологій. Невелика кількість паразитів часто не викликає видимих клінічних проявів. Однак, чим більше їх, тим сильніше вони завдають шкоди. Характерними симптомами токсокарозу в собак є: втрата маси, знижений або іноді спотворений апетит, блювання, діарея, здуття живота, бліді слизові оболонки, наявність дорослих гельмінтів у фекаліях, молоді тварини відстають у рості.

Дорослі гельмінти, локалізуючись у тонкому кишечнику, можуть утворювати скупчення у вигляді клубків, що спричиняє появу ознак непрохідності — закрепу. У рідкісних випадках шлунково-кишковий тракт може перфоруватися, що призводить до серйозного перитоніту. А личинкові стадії, здатні до міграції з кишківника по організму тварини, проникаючи в органи дихання, викликають у хворих вихованців кашель.

На що може бути схожий токсокароз?

Оскільки збудник Toxocara canis може локалізуватися в органах дихання, травній системі, спричиняючи їхнє пошкодження, він призводить до різноманітних симптомів, через які це захворювання можна сплутати з іншими проблемами зі здоров’ям.

Симптоми	Схожі патології
Діарея, блювання	Вірусні, бактеріальні інфекції (вірус чуми м’ясоїдних, парвовіроз та ін.); Інші паразитарні хвороби (лямбліоз, дипілідіоз та ін.); Споживання сторонніх предметів, похибки в годуванні.
Відмова від їжі	Інфекції вірусної, бактеріальної природи; Хронічні хвороби внутрішніх органів (хронічна хвороба нирок, печінки); Пухлини.
Відставання в рості, зниження ваги	Ендокринні захворювання (наприклад, вроджений гіпотиреоз); Новоутворення внутрішніх органів; Хронічні інфекції.
Кашель	Хвороби органів дихання: трахеїт, бронхіт, пневмонія, пухлини в легенях; Серцева недостатність: хвороби клапанів серця (ендокардіоз), патології міокарда, вроджені вади серця.

Як діагностувати?

Спочатку хворим тваринам ветеринарний лікар проводить клінічний огляд, а також збирає повний анамнез про улюбленця: годівлю, відомості про вакцинацію та обробку проти паразитів, чи є хронічні захворювання тощо.

Основним методом для виявлення гельмінтів є лабораторне дослідження калу. Для цього до ветеринарних клінік доставляють свіжозібрані фекалії, в яких після спеціальної підготовки лікарі-лаборанти шукають яйця паразитів і визначають їхній вид.

Важливо зазначити, що яйця токсокар у собак виділяються циклічно і під час одноразового дослідження калу їх можна не виявити. Тому рекомендується досліджувати кілька проб калу.

Однак, якщо пацієнт надходить у важкому стані, то потрібне повноцінне обстеження тварини для оцінки самопочуття і постановки діагнозу, оскільки описані клінічні ознаки токсокарозу в собак неспецифічні та можуть зустрічатися при інших патологіях.

У зв’язку з цим ветеринарні лікарі можуть провести клінічний і біохімічний аналізи крові для виявлення відхилень за кількісним складом клітин крові, анемій і оцінки роботи деяких життєво важливих органів.

За необхідності виконується УЗД і рентген черевної порожнини для пошуку сторонніх предметів у травному тракті, ознак запальних процесів або новоутворень у внутрішніх органах. Ще рентген застосовується для дослідження органів грудної клітки. Для виключення інфекцій дихальної та травної систем і деяких паразитарних хвороб проводять ПЛР-діагностику.

Лікування токсокарозу у собак

Метою будь-якого лікування і контролю паразитарного захворювання є мінімізація впливу патогена на тварин і його передачі серед родичів.

Для боротьби з самим збудником використовуються протипаразитарні препарати. Є досить великий перелік засобів з різними діючими речовинами для цієї мети. І дуже важливо перед їх застосуванням, лікуванням проконсультуватися з ветеринарним лікарем і уважно ознайомитися з інструкцією до препарату, тому що деякі з них не можна давати певним породам собак, вагітним, сукам, які годують грудьми, і цуценятам.

До препаратів для дорослих тварин, схвалених для лікування токсокарозу у собак, належать:

• Селамектин,
• Мільбеміцин,
• Моксидектин,
• Івермектин,
• Фенбендазол.

Вони діють тільки проти дорослих паразитів і личинкових стадій. Після лікування виконують повторне дослідження калу через 7-14 днів для оцінки ефективності дегельмінтизації, бо відсутність паразитів у фекаліях не гарантує одужання. Також можна застосовувати препарати, що містять Пірантел, але оскільки він діє тільки в просвіті кишечника, то малоефективний проти личинкових форм паразитів.

Хворих цуценят починають лікувати з віку 2 тижнів, проводячи кожні 14 днів до відлучення від матері обробки Фенбендазолом, Пірантелом. Потім обробляють щомісяця до шестимісячного віку.

Вагітним самкам для запобігання внутрішньоутробної передачі токсокар дитинчатам можливе застосування таких препаратів, як Фенбендазол, Селамектин.

Іноді при ослабленому імунітеті або наявності інших захворювань тваринам потрібна додаткова терапія: антибіотики за наявності запальних процесів, лікувальні дієти, симптоматична терапія, наприклад, протиблювотні засоби, внутрішньовенні крапельниці для зняття зневоднення.

Токсокароз у цуценят

У молодих тварин це захворювання може протікати у важчій формі та з яскраво вираженими клінічними ознаками, описаними вище. В основному це пов’язано з ослабленим імунітетом і великою кількістю способів зараження: внутрішньоутробно, аліментарно.

У зв’язку з цим крім протипаразитарної терапії їм часто потрібна серйозна медикаментозна допомога для стабілізації стану.

Як визначити, що лікування допомагає?

Головна ознака одужання у тварин — це повернення собаки до звичайного стану, як було до хвороби. Тобто різні симптоми глистової інвазії поступово зникають, улюбленець проявляє активність, гарний апетит. І при повторному дослідженні калу на гельмінтів, жодних збудників не виявляють.

Догляд за собакою

Якщо захворювання протікає в легкій формі, то цілком достатньо забезпечити тварину збалансованим раціоном, чистою водою, виключити контакти з хворими, бездомними особинами, не давати підбирати нічого на вулиці.

У разі тяжкого перебігу токсокарозу у собак важливо чітко дотримуватися всіх призначень лікаря, за необхідності поміщати улюбленця в стаціонар ветеринарної клініки, якщо цього вимагає стан, для надання інтенсивної терапії. Наступні візити потрібні для спостереження за прогресом одужання собаки і повторної перевірки зразка фекалій.

Прогноз

Здебільшого хворі тварини швидко відновлюються на тлі правильного, своєчасного лікування. У ситуаціях, коли у собак є ще й інші проблеми зі здоров’ям, наприклад, інфекційні захворювання, ослаблений імунітет, що призводять до важчого стану, прогноз може бути обережним, особливо щодо цуценят, оскільки поєднані патології підвищують ризик погіршення здоров’я тварини.

Профілактика

Головним методом запобігання глистовій інвазії є профілактичні обробки проти паразитів, які необхідно проводити мінімум 1 раз на 3 місяці. У разі частого спілкування з іншими тваринами, споживання сирого м’яса подібні обробки можна робити 1 раз на місяць без шкоди для здоров’я.

З метою профілактики токсокарозу у собак, власникам необхідно суворо контролювати підбирання різних чужорідних предметів на вулиці і не дозволяти їм контактувати з бездомними тваринами.

При годуванні натуральним раціоном важливо купувати м’ясні вироби в перевірених місцях, в яких здійснюється ветеринарно-санітарна експертиза продукції, що відпускається. І хоча б раз на рік проводити дослідження фекалій у вихованця на яйця гельмінтів.

Дуже важливим моментом профілактики є прибирання фекалій за улюбленцем на вулиці! Завдяки цьому інші тварини не зможуть їх з’їсти і заразитися.

З метою профілактики захворювання у людини потрібно дотримуватися правил особистої гігієни після контакту з собаками та їхніми фекаліями, а також не допускати псів на ігрові майданчики, на яких грають діти.

Як змінився світ тварин у 2025 році — наш погляд.