Токсокароз у кішок — симптоми та лікування.

Токсокароз поширений настільки широко, що практично в будь-якому куточку планети досвідчені власники хоча б раз стикалися з цією проблемою. У цій статті ми поговоримо про зараження паразитами, їхній вплив на організм тварин і людей, а також приділимо увагу лікуванню та профілактиці такого захворювання, як токсокароз у кішок.

Після прочитання статті ви дізнаєтеся про таку проблему, як синдром блукаючої личинки, про те, через що зовсім маленькі кошенята вже є зараженими паразитом, а також ми допоможемо розібратися у відмінностях цього захворювання з іншими подібними станами у домашніх улюбленців.

Матеріал є ґрунтовним розширенням двох попередніх статей:

• Токсоплазмоз у котів / кішок.
• Токсоплазмоз у кішок.

Головне

• Токсокароз — це паразитарна хвороба тварин, пов’язана із зараженням круглими черв’яками.
• Причиною захворювання є потрапляння в кишечник кішки яєць гельмінта, з яких потім вивільняється личинка паразита.
• Як правило, дорослі кішки заражаються через забруднені корм, воду, після поїдання гризунів або через злизування яєць гельмінта з взуття власника.
• Після потрапляння яєць глистів до кишківника з них виходять личинки, які мігрують через кровоносні судини в печінку та легені, звідки потрапляють знову до кишківника та стають дорослими черв’яками.
• Токсокароз може бути небезпечним для дітей і людей зі слабким імунітетом, для кішок захворювання несе невисокі ризики, особливо за умови своєчасного лікування.
• До симптомів проблеми можна віднести діарею, наявність глистів у блювотних і калових масах, зміни апетиту і втрату маси тіла.
• Токсокароз можна сплутати з такими хворобами, як токсаскаридоз, інфекції травного тракту, отруєння кормами та з іншими проблемами шлунку і кишечника.
• Захворювання зазвичай виявляється через скарги на виявлення глистів у фекаліях, у постановці діагнозу допомагають дані дослідження калу на яйця гельмінтів і результати УЗД черевної порожнини.
• Для лікування необхідно вибрати один з ефективних проти котячих токсокар препаратів (Мільбемакс, Селафорт, Івермек та ін.), водночас обов’язково потрібно враховувати вік улюбленця і його стан.
• Кошенята дуже часто заражаються хворобою, при цьому для них є вікові обмеження щодо лікарських препаратів.
• Убезпечити здоров’я власника допоможе часте миття рук. Самій тварині на час лікування необхідна турбота, хороший корм і постійний доступ до води.
• Прогнози в разі токсокарозу найчастіше сприятливі, в унікальних випадках висока заглистованість різко погіршує прогноз через закупорку кишківника.
• Профілактичні заходи включають регулярну дегельмінтизацію, відмову від самовигулу і особливе ставлення до обробок вагітних кішок.

Токсокароз у котів — що це таке?

Токсокароз — це глистне захворювання, що викликається круглими паразитичними черв’яками, які в дорослому віці харчуються кормовими масами в тонкому відділі кишечника тварин. Не маючи будь-яких пристосувань для прикріплення до стінки органа, токсокари постійно переміщаються проти руху мас у кишечнику, через що можуть потрапляти до шлунку і жовчної протоки, викликаючи блювоту.

Для котів специфічний такий вид як toxocara cati (токсокара каті). Серед інших глистових інвазій токсокароз виділяється доволі складним циклом розвитку паразита, можливою наявністю «сплячого режиму» і потенційними ризиками зараження людей.

Причини токсокарозу

До хвороби сприйнятливі кішки всіх порід і вікових груп, при цьому дорослі тварини не набувають імунітету. Захворювання розвивається після зараження улюбленця яйцями паразита, і всупереч думці багатьох власників домашні кішки не застраховані від хвороби, хоча вуличні тварини мають вищі ризики зіткнутися з токсокарозом, а також є розповсюджувачами хвороби.

Способи та шляхи зараження

Дорослі кішки заражаються після потрапляння яєць гельмінтів у травний тракт. Це трапляється при ковтанні зараженого паразитами пилу, ґрунту (наприклад, з черевиків власника або з власної шерсті), води, корму, рідше фекалій, а також при поїданні мишей і щурів, які є проміжним (транспортним) господарем гельмінта.

У процесі міграції всередині організму кішки личинки можуть з током крові розноситися в усі тканини й органи, де осідають і обростають капсулою. Можливо, що в рідкісних випадках личинки, які осіли в молочних залозах самок, перебувають у режимі очікування та активізуються під час годування посліду, проте найвірогіднішим є зараження потомства через інвазію, яка гостро розвинулася, тобто кішка захворіла нещодавно і в її організмі якраз відбувається міграція личинок.

Кошенята не заражаються внутрішньоутробно, проте якщо не відлучити потомство від хворої кішки одразу після пологів, то дитинчата набудуть паразитів одразу після початку годування молоком матері.

Обережно! Нижче, неприємний контент!
Це фото містить матеріали, які можуть здатися людям неприємними.

Фото дорослих токсокар, що вийшли з кішки: посилання на фото. Чутливий контент.

Цикл розвитку паразита

У токсокар досить примітний цикл розвитку. Яйця паразита повинні пролежати приблизно 2-3 тижні у вологому і теплому середовищі, щоб стати заразними для інших тварин, після чого їх або проковтують гризуни, або самі кішки. Як підсумок, паразит або безпосередньо, або через з’їдених гризунів потрапляє в кишечник тварини, де вивільняються личинки.

Личинки токсокар проникають у судини кишківника кішки, звідки з потоком крові потрапляють у печінку, а там, переміщаючись із судини в судину, зрештою досягають серця і легенів. Цей цикл називають гепато-пульмо-ентеральним шляхом міграції, адже після легень личинка вирушає з харкотинням знову в кишківник, де вже дорослі токсокари осідають і стають джерелом нових яєць.

Чи небезпечний токсокароз?

Найбільшу небезпеку захворювання становить для людини. Незважаючи на фактичне знайомство більшості людей з паразитом і несприйнятливість нашого організму до інвазії, діти та люди зі зниженим імунітетом можуть страждати від так званого синдрому мігруючої або блукаючої личинки. Поглинаючи зрілі яйця котячих токсокар, людина ризикує пустити у своє тіло личинки глистів, які спробують пройти властивий їм шлях міграції через людську печінку та легені. У переважної більшості людей личинки загинуть на найбільш ранніх стадіях, проте одиниці набудуть гострого гепатиту та пневмонії. При цьому найбільша небезпека токсокарозу в людини в можливості личинок мігрувати в сітківку ока і призводити до втрати зору.

Для кішок захворювання зазвичай не несе серйозної загрози, незважаючи на практично поголовну зараженість кошенят і вуличних дорослих тварин. Заселення кишківника кошенят великою кількістю черв’яків може призвести до відставання в рості та болю в ділянці живота. У виняткових випадках паразити можуть формувати об’ємні клубки зі своїх тіл і закупорювати просвіт кишківника, що потенційно небезпечно розвитком непрохідності органа, запаленням тканин, міграцією бактерій у кров та інших небезпечних наслідків.

Симптоми токсокарозу в котів

Власники зараженої кішки можуть зіткнутися з такими неприємними явищами, як блювота і дефекація живими або загиблими черв’яками. Кашель із проковтуванням мокротиння, слабкість, зміни апетиту і смакових уподобань, здуття живота, закреп або діарея, біль під час дефекації, а також погіршення якості шерсті — це симптоми, які можна помітити за умови токсокарозу у кішки.

За високої кількості дорослих черв’яків, що прижилися, можливе зниження маси тіла.

При цьому масова загибель черв’яків, спричинена лікувальною або профілактичною обробкою, може значно погіршувати стан тварини через всмоктування продуктів розпаду паразитарних тіл, що зазвичай виражається в пригніченні, підвищеній спразі, сильному розрідженні випорожнень і відмові від корму.

На які захворювання схожий токсокароз?

Є кілька інших хвороб, з якими за загальними симптомами можна сплутати токсокароз кішок, при цьому не всі вони пов’язані із зараженням глистами. У таблиці, наведеній нижче, ми навели найпоширеніші схожі захворювання і вказали їхні відмінності.

Схожі патології	Симптоми	Способи виявлення
Токсаскаридоз	Закрепи або діарея, зміни та збочення апетиту, зниження маси тіла, здуття живота, виявлення глистів у блювотних і калових масах.	Токсаскариси відрізняються від котячих токсокар за виглядом яєць і дорослих гельмінтів, але на тактику лікування це не впливає і виявлення відмінностей не потрібне.
Інфекції	Діарея аж до важкої, з домішками крові, з неперетравленим кормом, лихоманка, виражений біль, пригнічення, можливе значне погіршення стану, сильна блювота, анемія, низька кількість імунних клітин у крові, сильне зневоднення та ін..	Результати загального аналізу крові, спеціальних тестів на виявлення інфекційного агента або антитіл до нього, а також дані УЗД і загального огляду дадуть змогу розрізнити ці стани.
Сторонні тіла в шлунково-кишковому тракті (ШКТ)	Часта блювота, болючий живіт, можлива відсутність дефекації, млявість.	Поєднання результатів рентгена та УЗД зазвичай дає змогу швидко й ефективно виявити цю проблему.
Отруєння неякісними кормами	Блювота, діарея, відсутність апетиту, млявість, можливо біль у ділянці живота.	Минає найчастіше за кілька днів без специфічного лікування, крім тих випадків, коли йдеться про отруєння особливо отруйними для котів продуктами.

Діагностика

Розширена діагностика токсокарозу з пошуком антитіл у крові, як правило, не потрібна. Зазвичай лікар аналізує скарги власників, які до того ж нерідко приносять у різній тарі виявлених круглих черв’яків. Такий метод, як УЗД органів черевної порожнини, дає змогу знайти гельмінтів при високій щільності заселення кишківника.

Достовірним і відносно простим методом діагностики токсокарозу у кішок є дослідження калу на наявність яєць, проте негативний результат пошуків не гарантує відсутності паразитів. У більшості випадків лікар призначає пробне лікування, після якого у тварин нерідко спостерігається дефекація з глистами.

Лікування токсокарозу в котів

Лікування гельмінтозів завжди передбачає призначення протиглистових препаратів. Однак з урахуванням складного шляху міграції токсокари для швидкого й ефективного лікування захворювання підходять не всі протипаразитарні засоби. Деякі речовини, такі як Пірантел, не всмоктуються з кишківника, через що тварині для позбавлення від черв’яків необхідні часті обробки до тих пір, поки всі личинки не мігрують і не заселять кишківник.

До найефективніших засобів для лікування токсокарозу в котів можна віднести препарати, що містять:

• Івермектин (Івермек, Баймек);
• Селамектин (Селафорт, Стронгхолд);
• Емодепсид (Профендер);
• Моксидектин (Гельмінтал, Гельмімакс, Інспектор Квадро);
• Мільбеміцин оксим (Мільбемакс, Мілпразон, Мільбецин Нео).

Перед застосуванням необхідно впевнитися, що вік і стан тварини не є протипоказанням до застосування засобу.

Усіх пацієнтів з явними ознаками інтенсивної інвазії (об’ємний живіт, постійний вихід черв’яків з калом або блювотою, наявність млявості, болю в ділянці живота) лікарі рекомендують обробляти в клініці. Це необхідно для своєчасного надання допомоги тваринам, які гостро реагують на загибель великої кількості черв’яків. Також лікарі не рекомендують обробляти від токсокарозу кішок у перший день після переїзду в нове житло, особливо якщо ви планували поєднати цей захід з миттям, обробкою протипаразитарними шампунями та іншими стресовими процедурами.

Варто зазначити, що багато власників самостійно лікують тварин у разі підозри на глистну інвазію. Кваліфіковані ветеринари наполегливо не рекомендують власникам давати улюбленцям препарати, не призначені для тварин, і котів зокрема. Такі засоби як Декарис, Ворміл і Піперазин навіть у маленькому дозуванні можуть завдати непоправної шкоди здоров’ю вихованця.

Токсокароз у кошенят

Кошенята досить часто хворіють на цю недугу. Навіть народжена в хорошому розпліднику тварина нерідко приїжджає до нового власника зараженою. А ймовірність того, що у вуличного малюка в кишечнику є кілька десятків токсокар, вкрай висока. На щастя для самих кошенят це величезних ризиків не несе, як і для людей, які з ними контактують, але дотримуються правил гігієни. Для звільнення від глистів маленьким кошенятам достатньо підібрати ефективний і безпечний для їхнього віку засіб, а потім не забувати про регулярні профілактичні обробки.

Ознаки того, що лікування допомагає

Явна ознака ефективного лікування — це виявлення дорослих черв’яків у фекаліях вихованця. Якщо ви використовуєте засоби, що не всмоктуються в кров, то за частих обробок за схемою, призначеною лікарем, глисти виходитимуть доти, доки в організмі не закінчаться личинки, здатні подорослішати до повноцінного черв’яка.

При цьому відсутність включень у калі не обов’язково пов’язана з неефективним лікуванням. За нечисленного заселення кишечника кал тварини може не містити помітних слідів паразита після обробки.

Догляд

Під час догляду за хворою твариною необхідно дотримуватися гігієнічних правил. Власник обов’язково має ретельно мити руки після контакту з улюбленцем і його випорожненнями, а також стежити за миттям рук у дітей, особливо молодшого віку.

Маленьким дітям не можна дозволяти досліджувати котячий лоток, лежанки тварин, а також облизувати підлогу і самих кішок. Власнику необхідно регулярно, не рідше одного разу на добу, очищати лоток від фекалій. Бажано забезпечити вихованцеві постійну наявність свіжої води і якісних кормів.

Прогноз при захворюванні

Прогнози в разі токсокарозу в переважній більшості випадків сприятливі, захворювання досить легко піддається лікуванню і зазвичай не залишає помітних слідів в організмі тварини за умови своєчасного початку терапії безпечними засобами. При цьому прогнози при токсокарозі у кішок іноді можуть погіршуватися на тлі суперінвазії, тобто одночасного заселення кишківника доволі високим числом дорослих токсокар. Адже в цьому разі є ризики пошкодження тканин кишківника та інших прилеглих органів.

Профілактика токсокарозу

Профілактика зараження і поширення хвороби зводиться до низки досить очевидних, але часто ігнорованих заходів:

• Всі кішки, навіть виключно квартирного утримання, повинні піддаватися профілактичній дегельмінтизації від 2 до 4 разів на рік залежно від наявності доступу до вуличного вигулу, типу харчування та інших моментів.
• Вкрай важливо відмовитися від самовигулу, під час якого кішки безконтрольно поглинають різні речовини, з’їдають потенційно заражених гризунів, а також поширюють яйця глистів, нерідко обравши в якості лотка дитячі пісочниці.
• Для запобігання передачі токсокарозу від кішки до кошенят можливі такі заходи, як раннє відлучення і штучне вигодовування потомства відразу після народження, а також завчасна обробка вагітної самки безпечними для цього засобами, наприклад, Мільбемакс дозволено для обробки в останню третину вагітності.

Сучасні підходи до виховання домашніх улюбленців у 2025.