Сирингомієлія у собак — симптоми та лікування.

Неприродна реакція собаки на дотики в районі шиї, вух і відмова від носіння нашийника може бути ознакою захворювання нервової системи. Наприклад, сирингомієлії — хронічної патології, пов’язаної з розширенням спинномозкового каналу і порушенням відтоку рідини по ньому.

Сирингомієлія у собак мініатюрних порід виникає частіше, ніж у великих. Залежно від кількості та обсягу утворених порожнин у спинному мозку буде змінюватися симптоматика. Вона може варіюватися від легкої скутості рухів і обмежень у рухливості голови до порушення координації, появи у тварини судом і паралічів.

Головне

• Сирингомієлія — патологія центральної нервової системи (ЦНС), для якої характерне скупчення рідини та утворення порожнин у спинному мозку.
• Вона, як правило, проявляється у мініатюрних собак і псів-брахіцефалів (з укороченим черепом).
• Симптоми сирингомієлії у собак: больовий синдром, порушення координації, ушкодження на морді та шиї, скутість рухів, уникнення активності.
• Хворобу часто супроводжує синдром Кіарі — аномальна будова черепної коробки, вкорочення і зміна положення потиличної кістки, що призводить до здавлення мозочка (одного з відділів мозку) і порушує відтік спинномозкової рідини від головного мозку.
• Діагностика може включати магнітно-резонансну томографію (МРТ), оглядову рентгенографію, стрес-знімки під загальною анестезією.
• Лікування може бути медикаментозне або хірургічне. Лікарська терапія може включати знеболювальні та протизапальні засоби для усунення болю, а також препарати для зниження вироблення спинномозкової рідини.
• Прогноз за сирингомієлії від сприятливого до обережного, залежно від причин, тривалості та тяжкості перебігу, супутніх захворювань.
• Для профілактики розвитку важчого перебігу рекомендується виключити хворих тварин із розведення, обмежити їхню фізичну активність.

Про сирингомієлію

Сирингомієлією вважається захворювання спинного мозку з патологічним скупченням спинномозкової рідини, яку називають ліквором. Захворювання супроводжується утворенням порожнин або сиринксів, які згодом і заповнюються ліквором. Дана патологія нервової системи є хронічною та прогресуючою.

Сирингомієлію частіше діагностують у представників дрібних і мініатюрних порід.

У тварин із сирингомієлією нерідко спостерігають больовий синдром. Періодичні епізоди гострого болю позначаються на якості життя вихованця.

Залежно від ступеня розширення спинномозкового каналу і сиринкса виділяють кілька ступенів сирингомієлії. Після того як МРТ стала більш поширеною і доступною, патологію простіше виявляють, і до лікування хвороби приступають уже на ранній стадії.

Причини хвороби

Сирингомієлія у собак розвивається на тлі порушення проходження ліквору. Виникнення відхилення зумовлене присутністю будь-якої перешкоди для нормального руху цереброспінальної рідини, що циркулює між оболонками спинного мозку.

Відхилення може розвинутися з таких причин:

• Наявність вродженої аномалії.
• Пухлина.
• Перенесена травма, що зачепила хребет і спинний мозок.
• Спайка спинномозкових оболонок.
• Синдром Кіарі — вада розвитку потиличної кістки з подальшим утворенням грижі мозочка (відділу, що відповідає за координацію і рівновагу) і перекриттям місця з’єднання головного і спинного мозку — великого потиличного отвору. Зміщений у великий отвір мозочок перешкоджає току ліквору.
• Будь-яке відхилення, що компресує (здавлює) черепно-мозковий або спинномозковий простір, наприклад, атланто-аксіальна нестабільність, за якої відбувається вивих між першим і другим хребцем.

Фактор ризику — укорочений череп. Вихованці мініатюрних розмірів і брахіцефальних порід схильні до цієї недуги. Об’єм головного мозку у мініатюрних і гігантських собак практично однаковий, тільки у перших він укладений в крихітну черепну коробку. Саме здавлення мозку черепною коробкою і призводить до численних патологій з боку нервової системи.

Сирингомієлія частіше реєструється у тварин таких порід:

• Кавалер-кінг-чарльз-спанієль;
• Чихуахуа;
• Брюссельський грифон;
• Мопс;
• Пекінес;
• Фокстер’єр;
• Самоїд;
• Померанський шпіц;
• Йоркширський тер’єр.

Спадкову схильність відзначено у двох порід — брюссельський грифон і кавалер-кінг-чарльз-спанієль.

Ветеринарні фахівці виявили зв’язок між розміром порожнини в спинному мозку і віком пацієнта — що старша тварина, то сильніше сиринкс збільшується в розмірах. Це вказує на прогресування хвороби.

Чи небезпечна сирингомієлія?

Біль при сирингомієлії у собак пов’язаний з утрудненням відтоку спинномозкової рідини або з пошкодженням нервової тканини, і проявляється через поведінкові зміни. Хвороба погіршує якість життя вихованця, стає причиною тривожності. Захворювання потребує уваги з боку власника та проведення обстеження з подальшим лікуванням.

Ускладнення при прогресуванні патології:

• Гідроцефалія — скупчення спинномозкової рідини в шлуночках головного мозку, зменшення об’єму нервової тканини і розвиток важких неврологічних симптомів. Для лікування може знадобитися встановлення гнучкої трубки (шунта) для відведення ліквору.
• Параліч — компресія спинного мозку може стати причиною цієї недуги. Нерідко стан зберігається після лікування.
• Парез кінцівок — часткове обмеження чутливості та рухливості ніг. Якщо проблема зберігається довгий час, виникає ризик атрофії м’язів.

Перші ознаки захворювання, як правило, проявляються на першому році життя, ближче до періоду завершення росту, коли головний і спинний мозок набирають максимальну масу. Рідко захворювання діагностується вже в зрілому віці без будь-яких ознак нездоров’я до цього. Однак у рідкісних випадках симптоматика наростає стрімко, і хвороба швидко прогресує.

Симптоми сирингомієлії у собак

Для сирингомієлії характерний розлад чутливості — відчуття поколювання або оніміння. Це спонукає вихованця почухати ділянку, що турбує. У результаті спостерігають «фантомне чухання» — нав’язливе бажання чухати місце, де розташований сиринкс.

Подряпини, що з’явилися на тілі (частіше на морді, шиї, плечах), — одна з основних ознак сирингомієлії. Пошкодження незвичайні своїм виникненням: «фантомне розчісування» з’являється, коли тварина рухлива. Собака робить рухи, як під час чухання, але фактично не торкається тіла кігтями — проводить ними по повітрю. Може чухатися тільки на одному боці або прагнути почухатися певною ділянкою тіла об предмети.

Друга ознака патології — больові відчуття. Вони проявляються скутими позами, прагненням усамітнитися і перебувати в нерухомому стані. Вихованець може «говорити» про біль вокалізацією в момент дефекації або в процесі сечовипускання, а також при різких рухах. Найчастіше біль виникає несподівано, тому собака починає гавкати або скиглити без видимої причини, іноді спостерігається тремтіння кінцівок.

Загальні симптоми сирингомієлії у собак:

• Скутість рухів;
• Обмежені пози — улюбленець намагається залишатися в положенні, в якому відчуває менше дискомфорту;
• Неприродне положення голови — вона частіше нахилена;
• Біль у шиї;
• «Фантомне чухання»;
• Слабкість у якійсь кінцівці, часто прогресуюча;
• Зміни в поведінці — апатичність, малорухливість, відсутність відгуку на команди, відмова від ігор;
• Підвищена чутливість при дотиках, на подразники;
• Параліч лицьового нерва;
• Атрофія м’язів;
• Погіршення координації, неузгодженість у рухах різних груп м’язів;
• Хитка хода;
• Зниження сили м’язів кінцівок;
• Судоми;
• Викривлення хребта, згорбленість;
• Вереск від болю в момент активності (під час стрибка, під час сечовипускання).

На які патології схожа сирингомієлія?

Больові відчуття, оніміння, порушення координації рухів і слабкість можуть вказувати не тільки на сирингомієлію. Ознаки неспецифічні й характерні для інших патологій центральної нервової системи. Нерідко схожі хвороби складно діагностувати і відрізнити від сирингомієлії на ранньому етапі.

Схожі патології	Опис
Атланто-аксіальна нестабільність (атланто-аксіальний підвивих, травма 1-го і 2-го шийних хребців)	Це підвивих суглоба, який відповідає за обертання черепа собаки. Часто діагностується у представників дрібних, мініатюрних порід. Через здавленість спинного мозку з’являється дискомфорт і біль у шийному відділі.
Синдром Кіарі	Це аномальна будова черепної коробки з укороченням і зміною положення потиличної кістки черепа та здавленням мозочка, порушенням течії ліквору.
Неоплазія	Це пухлина (доброякісна або злоякісна) всередині або зовні твердої мозкової оболонки. Тиск, що виник на спинний мозок, призводить до обмеженості кровопостачання, м’язової атрофії, аномально підвищеної чутливості — сильний біль під час дотику до тіла тварини.
Дискоспондиліт	Це хвороба хребта з вираженим больовим синдромом і низкою неврологічних порушень. Найчастіше розвивається через інфекцію.
Гранулематозний менінгоенцефаломієліт	Це запальне захворювання ЦНС у собак із невідомою причиною. Супроводжується локальним або поширеним пошкодженням головного або спинного мозку.
Міжхребетні грижі або грижі хребта (дископатії)	Це патологічний процес проникнення хребетних хрящів у спинномозковий канал. Відхилення стає причиною сильних болів у ділянці спини та шиї, чутливості до дотиків, змін у поведінці собаки.
Мальформація хребців	Це вроджені аномалії розвитку хребців у собак. Наприклад, мальформація Кіарі — аномальний розвиток потиличної кістки.

На етапі діагностування лікар диференціює сирингомієлію від інших патологій. Для цього потрібне проведення додаткових досліджень і діагностичних тестів.

Діагностичні методи

Діагноз «сирингомієлія у собак» підтверджується за допомогою магнітно-резонансної томографії головного мозку і шийного відділу.

Наявність сиринкса не завжди викликає симптоми з боку нервової системи, тому безсимптомну патологію можна виявити випадково під час проведення планового МРТ або дослідження, пов’язаного з абсолютно іншим приводом. Однак значні ураження підвищують імовірність появи характерних ознак хвороби.

Спеціаліст може призначити додаткові заходи діагностики: збір інформації про тварину та огляд. В окремих випадках ветеринарний фахівець рекомендує скринінгові тести.

Лікування сирингомієлії у собак

Основні цілі лікування при сирингомієлії — усунути біль і знизити тиск спинномозкової рідини. Терапія при цьому може бути медикаментозною та хірургічною.

Лікарська терапія може включати знеболювальні та протизапальні засоби для усунення болю, а також препарати для зниження вироблення ліквору.

Принцип медикаментозної терапії в разі сирингомієлії у собак зводиться до того, що фахівцеві потрібно за допомогою препаратів знизити спинномозковий тиск, тим самим прибравши причину прогресування патології. Полегшення симптомів — головна спрямованість консервативного лікування при сирингомієлії.

Якщо лікарські засоби не допомагають усунути біль, а позитивна відповідь на медикаментозне лікування відсутня, ветеринарний лікар приймає рішення про проведення операції.

Хірургічне лікування показане не у всіх випадках. До операції вдаються за тяжкого перебігу хвороби, з ризиком інвалідизації та втратою якості життя в теперішньому або в короткостроковій перспективі. Операція передбачає розтин і шунтування порожнини (введення і встановлення шунта). Після операції лікар проводить неврологічне обстеження пацієнта і дає рекомендації.

Ознаки, що лікування допомагає

Зниження вираженості болю та зменшення клінічних ознак говорять про позитивну відповідь на лікування (як на медикаментозну терапію, так і після операції).

Якщо собака не демонструє ознак болю, рухи стали більш природними, улюбленець позитивно реагує на спілкування, дотики і стає більш рухливим, терапію можна назвати успішною.

Чи потрібен спеціальний догляд вихованцеві?

Після операції собаці із сирингомієлією знадобиться догляд, оскільки процес відновлення, як правило, затягується на кілька тижнів або місяців. Ветеринарні лікарі рекомендують дотримуватися приписів і повертатися до фізичних вправ поступово.

Рекомендується використовувати замість нашийника зручну шлейку — це дасть змогу знизити дискомфорт і біль. Слід уникати надмірно інтенсивних ігор і активностей, що загрожують травмами. Миски з питною водою і кормом розташовують на комфортній для собаки висоті, так, щоб йому не потрібно було опускати голову до підлоги.

Спеціаліст уточнить, коли вихованця слід привести на повторний огляд. Здебільшого тваринам із діагностованою сирингомієлією прописують ліки, які вони прийматимуть тривалий час або довічно. Припинити прийом можна тільки за рекомендацією фахівця.

Прогноз

При сирингомієлії у собак прогноз варіюється від обережного до сприятливого, при проведенні показаного лікування. Деяким вихованцям потрібна підтримуюча терапія протягом усього життя зі збільшенням дозування ліків (для контролю больового синдрому і неврологічних відхилень).

У разі пацієнтів з епізодами сильного болю і важкими неврологічними наслідками ветеринарні лікарі говорять про більш обережний прогноз.

Чи можливо профілактувати сирингомієлію?

З метою зниження поширеності патології в популяції з розведення виключають тварин з діагностованим захворюванням. Це дозволяє мінімізувати ризик появи хвороби у потомства.

Лікарі рекомендують замінити нашийник на шлейку. Вона охоплює верхню частину тіла собаки, дає змогу розподілити навантаження на корпус і не травмує шию.

Для профілактики ускладнень і розвитку важчого перебігу хвороби рекомендується обмежити фізичну активність собак — замінити рингову підготовку і виставкову діяльність на вигул вільним кроком, виключаючи стрибки та подолання перешкод, підйоми і спуски по сходах.

Технології у сфері догляду за тваринами: тренди 2025.