Синдром «вертячої» собаки: що таке вестибулярний синдром і як допомогти улюбленцю

Уявіть: ви прокидаєтесь вранці, а ваша літня собака поводиться дивно — її хитає, вона ходить по колу, нахиляє голову і не може втримати рівновагу. Перша думка — інсульт. Та коли ви звертаєтесь до ветеринара, чуєте діагноз: ідіопатичний вестибулярний синдром.

Що це за стан, чому він трапляється і чи можна собаці допомогти — розбираємося разом із ветеринаром.

Що таке ідіопатичний вестибулярний синдром?

Ідіопатичний вестибулярний синдром — це раптове порушення рівноваги та координації, найчастіше у літніх собак. Через це його часто називають «синдромом старих собак».

Вестибулярна система відповідає за баланс і орієнтацію у просторі. Вона складається з:

• центральної частини (в головному мозку);
• периферичної — у внутрішньому вусі.

Коли робота цієї системи порушується, собака втрачає координацію, не може стояти рівно, її хитає — саме тому власники описують це як «вертиться» або «йде по колу».

Основні симптоми

Ознаки зазвичай з’являються раптово — буквально за одну ніч.

Найчастіше помітні такі симптоми:

• нахил голови (вліво або вправо);
• ходьба по колу;
• втрата рівноваги, спотикання, хитка хода;
• завалювання набік;
• небажання вставати або рухатися;
• ністагм — швидкі, мимовільні рухи очей;
• нудота, блювота, слинотеча;
• відмова від їжі.

У перші 24–48 годин стан може бути дуже важким, але у більшості собак поступово настає покращення протягом кількох тижнів.

Причини розвитку синдрому

Ідіопатичний вестибулярний синдром частіше трапляється у старших собак, але можливий і у молодих, особливо при інфекціях вуха.

Можливі причини:

• інфекція (отит зовнішнього, середнього або внутрішнього вуха);
• розрив барабанної перетинки;
• травма;
• пухлина;
• гіпотиреоз;
• дефіцит вітаміну B1 (тіаміну);
• побічна дія ліків (рідко).

Коли ветеринар не знаходить конкретну причину, стан вважають ідіопатичним — тобто таким, що виникає «сам по собі».

Як діагностують вестибулярний синдром

Після огляду ветеринар може призначити:

• аналізи крові (клінічний та біохімічний);
• перевірку рівня гормонів щитоподібної залози;
• цитологію або мазок із вуха;
• вимірювання тиску;
• МРТ або КТ для виключення пухлин чи уражень мозку.

Ці обстеження допомагають зрозуміти, чи пов’язана проблема з вухом, мозком або має інше походження.

Лікування та догляд

Основне лікування — час і підтримка.
Більшість собак одужують самостійно, але ветеринар може призначити терапію для полегшення симптомів:

• протиблювотні препарати (наприклад, Серенія — маропітант);
• засоби від запаморочення (мекслізин);
• лікування інфекції — якщо знайдена;
• протизапальні або стероїди — при запаленні чи набряку;
• інфузії (крапельниці) — якщо собака не п’є чи не їсть;
• калорійна підтримка — спеціальні м’які ветеринарні дієти.

Якщо пошкодження незворотне (наприклад, через пухлину або кальцифікацію вуха), нахил голови чи хиткість можуть залишитись назавжди, але собака пристосовується і може вести нормальне життя.

Як допомогти собаці вдома

• Створіть безпечний простір — без сходів, слизьких підлог і високих меблів.
• Не дозволяйте стрибати або бігати, щоб уникнути травм.
• Слідкуйте, щоб миски з водою та їжею були легко доступні.
• Допомагайте собаці пересуватись і підтримуйте її морально — вона може бути дезорієнтована й налякана.

Часті запитання

Підсумок

Вестибулярний синдром може налякати власників, адже зовні він схожий на інсульт. Але у більшості випадків це не небезпечний для життя стан, і тварина повністю або частково відновлюється за кілька тижнів.

Ваше завдання — забезпечити улюбленцю спокій, догляд і любов, а також виконувати рекомендації ветеринара. З часом «вертячий» синдром залишиться лише неприємним спогадом.

Чек-ап: Синдром «вертячої» собаки: вестибулярний синдром

Швидкий огляд причин, симптомів та допомоги

Аспект	Основна інформація	Практичні рекомендації
Що це?	Раптове порушення рівноваги та координації через дисфункцію вестибулярного апарату (у внутрішньому вусі або мозку). Часто зустрічається у літніх собак.	Не панікуйте. Стан часто схожий на інсульт, але в багатьох випадках має сприятливий прогноз.
Ключові симптоми	• Нахил голови • Ходьба по колу • Хитка хода, падіння • Мимовільні рухи очей (ністагм) • Нудота, блювота • Відмова від їжі та води	Симптоми часто з’являються раптово, протягом ночі. Найвираженіші в перші 24-48 годин.
Основні причини	• Ідіопатична (неясна причина, найчастіша у старих собак) • Отит внутрішнього/середнього вуха • Травма, пухлина • Дефіцит вітаміну В1 • Гіпотиреоз	Діагноз “ідіопатичний” ставиться після виключення інших причин (наприклад, інфекції).
Діагностика	• Огляд вух, неврологічне обстеження • Аналізи крові • Візуалізація (МРТ/КТ) для виключення патологій мозку	Обстеження допомагає відрізнити периферичну проблему (вухо) від центральної (мозок) та визначити тактику лікування.
Лікування	• Підтримуюча терапія • Протиблювотні (напр., Серенія) • Ліки від запаморочення (напр., мекслізин) • Антибіотики (при інфекції) • Інфузії (при зневодненні)	Лікування спрямоване на полегшення симптомів. Більшість собак починають покращуватися самостійно через 2-3 дні.
Домашній догляд	• Забезпечте безпечний простір (усуньте перешкоди, постеліть килимки) • Підтримуйте собаку під час пересування • Тримайте миски з їжею та водою на підвищенні • Запобігайте падінням зі сходів	Головне — безпека та комфорт. Тварина може бути налякана, тому ваша присутність і спокій дуже важливі.
Прогноз	Сприятливий для ідіопатичної форми: значне покращення за 2-3 тижні. Нахил голови може зберегтися. При пухлинах або серйозних ушкодженнях прогноз обережний.	Сам синдром не скорочує життя. Якість життя після гострої фази зазвичай повертається до норми, навіть із деякими залишковими явищами.

Головний висновок: Ідіопатичний вестибулярний синдром — страшний, але часто тимчасовий стан. Ваші дії: не панікувати, швидко звернутися до ветеринара для діагностики та виключення небезпечних причин, а потім забезпечити улюбленцю максимально безпечний та спокійний догляд. З вашою підтримкою та правильною допомогою більшість собак успішно долають цю кризу.

Рекомендації власникам

1. Безпечне середовище: прибрати гострі предмети, вистелити підлогу килимками для зменшення травм.
2. Підтримка собаки: допомагати під час ходьби, обережно піднімати.
3. Контроль за їжею і водою: годувати дрібними порціями, забезпечити легкий доступ до води.
4. Відвідування ветеринара: особливо при гострих або прогресивних симптомах, щоб виключити інфекції, внутрішньочерепні ураження або інтоксикації.
5. Медикаментозна підтримка: при нудоті, блюванні чи запамороченні лікар може призначити сечогінні або антиеметики, а також препарати для підтримки вестибулярного апарату.
6. Природне відновлення: у випадку ідіопатичного вестибулярного синдрому у старших собак симптоми часто покращуються за 1–3 тижні при належному догляді.

За матеріалами

• https://veterinaryvisioncenter.com/nystagmus-in-dogs-and-cats/
• https://www.vscot.com/site/blog/2021/09/15/vestibular-disease-in-dogs
• https://www.vetspecialists.co.uk/fact-sheets-post/vestibular-syndrome-in-dogs-and-cats-fact-sheet/
• https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC10556701/

Розбір 2025 року — нові підходи до догляду за тваринами.