Синдром Кушинга у собаки.

У стресових ситуаціях у надниркових залозах тварин і людини виробляється гормон кортизол. Він мобілізує організм на боротьбу із неприємностями. Коли концентрація кортизолу досягає певного рівня, його подальше вироблення припиняється. Якщо регуляція порушена, організм постійно перебуває у готовності до стресу, якого насправді немає. Виникає гормональний розлад – гіперадренокортицизм (ГАК), або синдром Кушинга. У собак ця патологія порушує обмін речовин, призводить до стійкої гіпертонії та інших негативних наслідків.

Особливості захворювання

Синтез та вироблення кортизолу відбуваються у надниркових залозах тварини. Сигналом до виробництва гормону стресу є викид гіпофізом адренокортикотропного гормону (АКТГ), що є наслідком негативних переживань. Коли рівень кортизолу досягає максимальних значень, гіпофіз перестає виробляти АКТГ, у результаті зміст кортизолу теж знижується.

Іноді гормон стресу починає секретуватися і у звичайних умовах, за відсутності будь-яких подій у житті вихованця. Організм собаки при цьому перебуває у постійному очікуванні стресу протягом тривалого часу (місяців чи років) до моменту виявлення патології. Це призводить до фізичного та психічного виснаження, значного зниження імунітету, розвитку захворювань багатьох систем органів, раннього старіння.

До речі, важливо відзначити наступний момент: у медицині людини поняття «хвороба Кушинга» та «синдром Кушинга» чітко відрізняють один від одного. У першому випадку це патологія нейроендокринного характеру, у другому захворювання, пов’язане з пухлинами надниркових залоз. У ветеринарії подібні відмінності стерті, і під «синдромом Кушинга» фахівці мають на увазі порушення, спричинені фактором будь-якого походження.

Причини синдрому Кушинга у собаки (патогенетична класифікація)

Виділяють три групи причин, через які розвивається синдром Кушинга у собак.

1. Пухлини гіпофіза. Ведуть до надлишку адренокортикотропного гормону в крові, що, у свою чергу, провокує розвиток вторинної гіперплазії надниркових залоз та вироблення великої кількості кортизолу.
2. Пухлини надниркових залоз. Новоутворення здатні до незалежної секреції гормону стресу.
3. Ятрогенні фактори. Неконтрольований прийом глюкокортикоїдів або АКТГ (перевищення дозування).

Гіпофіззалежний синдром Кушинга у собак зустрічається у 80-85% випадків. На частку новоутворень надниркових залоз припадає приблизно 10-15%. При цьому ветеринари відзначають, що підвищення рівня кортизолу, обумовлене пухлинами надниркових залоз, відбувається не завжди, а іноді (невпорядковано).

Хто в групі ризику?

Імовірність розвитку ГАК (синдрому Кушинга) вища у дорослих собак. Крім того, у літньому віці у тварин переважає не гіпофіззалежний, а наднирковий різновид захворювання. Чіткої статевої та породної залежності не спостерігається. Практикуючі фахівці лише зазначають, що частіше із синдромом Кушинга звертаються власники такс, пуделів, пінчерів.

Як проявляється синдром Кушинга?

У собак гіперадренокортицизм торкається всіх систем органів, тому симптоми хвороби різноманітні.

• З боку сечовидільної системи: велика кількість добової сечі, що виділяється (одночасно і підвищена спрага), часті позиви до сечовипускання.
• З боку шкірних покривів: витончення шкіри, втрата еластичності, закупорка фолікулів, сухість, лускатість.
• З боку волосяного покриву: осередкове симетричне випадання волосся, витончення шерстинок (спочатку на тулубі, в останню чергу – на кінцівках, голові, хвості).
• З боку репродуктивної системи: атрофія насінників, припинення тічки.

Серед інших ознак синдрому Кушинга: атрофія м’язів, задишка, відвислий живіт, підвищений апетит, що не призводить до насичення, нерозбірливість у їжі.

Симптоми розвиваються поступово, виявляючись за кілька місяців після початку захворювання. Згодом у вихованця виникають інші патології, наприклад, цукровий діабет, остеопороз, аритмія, хвороби ШКТ. Змінюються поведінка і зовнішній вигляд тварини – собака перетворюється на слабку істоту, з тонкими кінцівками, які схудли, відвислим черевом і запалою грудиною.

Діагностика синдрому Кушинга у собаки

Гіперадренокортицизм у собак діагностують різними методами. Насамперед, на прийомі ветеринарний лікар проведе огляд тварини, опитає господаря на предмет скарг, умов проживання, давності та особливостях симптомів, візьме кров для проведення клінічного та біохімічного дослідження. В аналізах крові тварин із синдромом Кушинга часто відзначають підвищення рівня лейкоцитів, нейтрофілів, холестерину та тригліцеридів, зниження вмісту еозинофілів, сечовини.

Також вихованцю можуть призначити:

• діагностику за допомогою тестів (АКТГ-стимулюючий, тест на кортизол / креатинін, дексаметазонова проба);
• рентгенографію (виявляють остеопороз, мінералізацію надниркових залоз);
• УЗД надниркових залоз (для диференціювання джерела патології);
• КТ або МРТ надниркових залоз, гіпофіза (виявлення новоутворень).

Медикаментозне лікування ГАК / синдрому Кушинга у собак

Лікування синдрому Кушинга у собаки лікарськими засобами проводять за відсутності пухлин у надниркових залозах та гіпофізі або їх незначних розмірах. Метою є зниження вмісту гормону стресу до норми. У схему лікування включають як специфічні, так і симптоматичні препарати. Перші пригнічують вироблення гормонів наднирковими залозами або призводять до атрофії кори (препарати «Веторил» і Мітотан» відповідно).

Серед симптоматичних ліків застосовують:

• протипухлинні (гальмують розвиток новоутворень);
• протизапальні, зовнішні протигрибкові (для шкіри);
• які підтримують серце;
• гіпотензивні (нормалізують АТ) та інші.

Якщо у собаки виявлено пухлини злоякісного характеру, показано проведення хіміотерапії, променевої терапії. У разі ятрогенного походження хвороби препарати, що стали причиною синдрому Кушинга, скасовують поступово і під контролем лабораторних досліджень.

Оперативне лікування

Якщо є можливість видалити пухлину надниркових залоз хірургічним шляхом, краще вибрати цей спосіб, оскільки операція дає більш сприятливий прогноз. При гіпофіззалежному варіанті патології також краще оперативне втручання. Однак проведення операції потребує великого досвіду, а в другому – наявність спеціального обладнання. Крім того, операція на гіпофіз може призвести до розвитку ускладнень та летального результату. Серед негативних наслідків слід зазначити: видалення більшої, ніж потрібно ділянки залози, кровотечі.

Оперативне видалення надниркових залоз призводить до дефіциту необхідних для життєдіяльності гормонів, тому після лікування собаці буде призначено довічну гормональну терапію.

При синдромі Кушинга операція не проводиться, якщо у тварини виявлені метастази, є серйозні хвороби хронічного характеру, немає можливості використання загального наркозу та інших випадків.

Як доглядати собаку під час лікування та в період реабілітації?

Лікувати собаку із синдромом Кушинга потрібно лише відповідно до призначення лікаря. Використання народних методів не допускається. Від власника тварини вимагається чітке дотримання рекомендацій – схема, час прийому ліків, тривалість та інше.

Велику увагу потрібно приділити харчуванню тварини. У раціоні повинні бути всі необхідні поживні речовини, вітаміни. Їжа повинна бути легко засвоюваною, стимулювати вироблення ферментів підшлункової залози та інших органів шлунково-кишкового тракту, підтримувати роботу кишечника. Якщо у господаря немає можливості самостійно скласти меню для вихованця, можна звернутися за допомогою до фахівця або купувати промислові спеціально розроблені корми. Режим харчування собаки має бути дієтичним, виходячи з принципу «часто, але потроху».

Власнику потрібно бути готовим, що лікування може тривати протягом кількох місяців, а в разі операції – до кінця життя собаки. Крім того, згодом у собаки можуть виявитися такі наслідки синдрому Кушинга, як порушення роботи серцево-судинної системи, щитовидки, органів репродукції, печінки та нирок. Обов’язково потрібно стежити за станом шкіри, проводити профілактику грибкових та інших інфекцій.

Скільки живуть собаки із синдромом Кушинга?

За статистикою, тривалість життя вихованців, які страждають на ГАК / синдром Кушинга, становить, у середньому, три роки. Цей показник залежить від багатьох факторів: віку тварини, форми захворювання, раннього чи пізнього початку лікування, наявності хронічних патологій. Як правило, повне одужання спостерігається при ятрогенному різновиді синдрому і в разі раннього звернення до клініки, поки не відбулося сильного ураження внутрішніх органів. Велике значення мають умови життя та лікування (реабілітації) вихованця, відношення до нього власників.

Чи можна уникнути хвороби?

Специфічних профілактичних заходів щодо синдрому Кушинга немає. Але ризик розвитку хвороби можна звести до мінімуму. Для цього фахівці рекомендують:

• регулярно відвідувати клініку для профілактичного огляду та здачі аналізів, особливо якщо собака у групі ризику;
• при призначенні гормональних препаратів чітко дотримуватися рекомендацій лікаря, не займатися самолікуванням, не застосовувати народні методи (без дозволу ветеринара);
• стежити за раціоном тварини;
• не ігнорувати навіть незначні зміни у поведінці та способі життя вихованця.

При діагнозі «синдром Кушинга» у собаки правильний догляд та турбота покращать якість життя та збільшать його тривалість. Турбуйтеся про свого вихованця з любов’ю і він відповість вам взаємністю. Бережіть себе, близьких та чотирилапих друзів.

Актуальні тенденції у світі домашніх улюбленців 2025.