Скільки груп крові у собак і які бувають?

На жаль, абсолютно ніхто не застрахований від травм і захворювань. А тим, з ким це сталося, може знадобитися переливання донорської крові. Але чому не можна просто взяти кров одного собаки і влити іншому? Навіщо потрібно проводити дорогі дослідження і дізнаватися групу крові свого пса?

У цій статті ми розповідаємо, скільки у собак груп крові та які трапляються в тих чи інших порід, навіщо потрібно знати групу тварини, з якої причини кров у вихованців така різна і чим загрожує переливання невідповідної, а також як саме фахівці дізнаються групу пацієнта і що для цього необхідно.

Загальна інформація про кров собак

Кров є вкрай важливим компонентом організму живих істот. Червоні клітини, еритроцити, переносять кисень і вуглекислий газ, білі клітини, звані лейкоцитами, впливають на імунітет, тромбоцити відповідають за зупинку кровотеч. На поверхні клітин присутні специфічні білки, різні за своїм складом у тварин з різною групою крові.

Реакція імунітету на чужі білки (антигени) й зумовлює непереносимість під час гемотрансфузії. При цьому для утворення антитіл до чужої групи в багатьох випадках потрібне хоча б одноразове введення чужорідної крові, хоча до деяких груп антитіла є вже при народженні.

Під час переливання це загрожує пацієнтові руйнуванням щойно введених еритроцитів і погіршенням стану аж до критичного. Крім цього, несумісність за групами крові іноді небезпечна і для цуценят, народжених від матері з «ворожою» групою.

Що таке реакція несумісності?

Реакція несумісності відбувається при конфлікті груп, коли кров від донора несе в собі антигени, до яких у реципієнта вже є антитіла. Реакція може бути гострою, і це загрожує тварині падінням тиску, порушенням роботи серця, набряком легень, масивним руйнуванням клітин крові, лихоманкою і дуже важким станом.

Відтермінована реакція менш небезпечна, але загрожує втратою ефекту від переливання — всього лише через кілька днів аналізи будуть такими ж поганими, як і до процедури. Крім цього, під час переливання можуть виникати й інші ускладнення, не пов’язані з групою. Серед них негативна відповідь на білки крові донора, алергія на інші компоненти, передача інфекції тощо.

Скільки груп крові у собак?

На відміну від котів, у яких всього три групи і один додатковий фактор, у собак на даний момент описано не менше трьох різних систем поділу еритроцитарних антигенів і не менше 10 груп.

Найвідоміша і найуживаніша система антигенів DEA (Dog Erythrocyte Antigen — собачий еритроцитарний антиген) містить щонайменше 7 груп, але не всі з них достатньо вивчені на цей момент.

Таблиця 1 — групи крові у собак за системою DEA

Система DAL названа на честь далматинів і має на увазі наявність або відсутність цього антигену, причому найчастіше негативна DAL група трапляється у далматських собак, доберманів і ши-тцу. Повторне переливання DAL+ крові таким тваринам викликає реакцію несумісності.

Система KAI вносить до списку ще дві додаткові позиції.

Таблиця 2 — групи крові у собак за системою KAI

Цікавий факт: в однієї тварини може відразу бути кілька описаних антигенів, тобто одночасно в улюбленця буває кілька груп крові. Однак, на превеликий жаль, можливості вітчизняної ветеринарії поки що не дають змоги точно сказати, скільки груп крові у собак і визначати їх у пацієнтів.

Як визначити групу крові?

У нашій країні зараз доступний експрес-тест для виявлення DEA 1 позитивних і негативних собак. Тест-система в цьому випадку являє собою основу зі щільного картону і спеціальних лунок на ній, в які потрібно капати кров і потім зчитувати реакцію. Багато великих клінік самостійно закуповують ці тести, але в разі відсутності подібної послуги кров улюбленця можна відправити у велику лабораторію. Це єдина група, яку можливо досліджувати в РФ. Тому вітчизняна ветеринарія не може точно відповісти на питання, скільки груп крові у собак і визначити її у пацієнта.

За кордоном ветеринари оснащені й іншими тест-системами, які дають змогу типувати кров собак і за іншими антигенами, такими як DEA, KAI і DAL. Найчастіше в цьому випадку лікарі застосовують спеціальні гелеві карти, використання яких набагато зручніше, ніж стандартних експрес-наборів.

Чому важливо знати групу крові?

Анемія, або недокрів’я, виникає на тлі великого списку захворювань, серед яких отруєння щурячою отрутою, різні інфекційні та паразитарні хвороби, проблеми з нирками, печінкою або шлунково-кишковим трактом, травми тканин, пухлини тощо.

У деяких випадках допомогти тварині можна, тільки вдавшись до переливання, і ось тут дуже важливо знати групу свого вихованця, інакше є ризики зіткнутися з реакцією несумісності. Крім реакції на донорську кров бувають і випадки втрати посліду у заводчиків, пов’язані з конфліктом груп. Якщо група крові матері була несумісна з групою батька, а, відповідно, і деяких дитинчат, є ризик, що антитіла з молока потраплять у кров потомства і запустять процес руйнування червоних клітин — еритроцитів. Такий стан називають неонатальний ізоеритролізис, і хоч він досить рідкісний у собак, заводчики, які зіткнулися з проблемою, мають обов’язково дізнатися, яка група крові у їхніх виробників.

Підготовка до переливання

Безпосередньо перед переливанням лікарі не тільки дізнаються групу крові пацієнта, а й займаються підбором донора або готової донорської крові.

Для того щоб успішно провести гемотрансфузію, лікарі у ветеринарних клініках готуються в кілька етапів:

• Вивчають кров реципієнта, дізнаються її показники, групу та інші важливі моменти.
• Підбирають донора, якщо немає можливості купити пакет у банку крові. Вимоги до донора досить суворі: тварина має бути віком 1-8 років, важити щонайменше 25 кг, бути абсолютно здоровою, щепленою та обробленою від паразитів, не мати захворювань, таких як бабезіоз, анаплазмоз, дирофіляріоз та ін., а також володіти спокійним характером.
• Вивчають кров донора на предмет групи, а також інших показників шляхом загального та біохімічного аналізу.
• Якщо реципієнт і донор підходять за групою, лікарі проводять ще один тест на сумісність, під час якого в лабораторних умовах дивляться, як кров обох тварин реагує одна на одну.
• Тільки якщо всі тести влаштували лікарів, вони приступають до переливання, але на цьому контроль не закінчується. Найперші порції вводять дуже повільно і ретельно, вивчають реакцію собаки, відстежуючи зміни температури, тиску, пульсу і дихання. Коли лікар переконається, що пацієнт адекватно переносить процедуру, швидкість переливання збільшують.

Як можна помітити, гемотрансфузія — це не найлегша і найбезпечніша процедура. Особливо на тлі недоступності дослідження більшості груп крові у собак, що змушує лікарів проводити кропітку підготовку до маніпуляції або шукати їй аналоги за будь-якої можливості.

Найкращі практики догляду за хвостиками у 2025.