Скільки груп крові у кішок і які існують?

Що далі розвивається ветеринарна медицина, то більше дивуються багато власників схожості людей та їхніх улюбленців. І якщо раніше господарі дивувалися, що тваринам теж роблять УЗД серця, то сьогодні вже багатьох спантеличує обов’язкове дослідження групи крові перед її переливанням.

У цій статті ми розглянемо, скільки груп крові у кішок і які зустрічаються у певних порід. А також з’ясуємо, навіщо власнику знати таку інформацію про улюбленця, на що впливає група і як вона пов’язана з розведенням породистих особин, як і де її досліджують, чи є у котячих свій резус-фактор. Також коротко розповімо, як перевіряють донорів перед процедурою переливання.

Хіба у кішок є групи крові?

Ветеринарні лікарі часто стикаються з подивом власників, пропонуючи їм дізнатися групу крові улюбленця. За такої разючої зовнішньої різниці людей і звірів далеко не кожна людина замислюється, настільки все-таки тварини схожі на нас будовою організму.

Насправді у котів і кішок є групи крові, і вони мають велике значення.

Особливо якщо вихованець захворів і страждає від анемії. Цікаво, що групи людини було відкрито лише 1900 року, а до самих котів черга дійшла тільки до 50-х років минулого століття. І навіть ці знання довго не застосовувалися на практиці, адже й донині деякі клініки проводять переливання крові без попереднього тестування тварин на групу. А частина заводчиків не враховують цей фактор під час планування в’язки.

Загальні відомості про кров у кішок

Кров’яні клітини виробляються у дорослих особин переважно в червоному кістковому мозку, який розташовується в кістках. Клітини крові кішок у середньому менші за розміром, ніж у собак або людини, але мають дуже схожий вигляд. У всіх тварин група крові — це успадкована ознака, яка не змінюється з народження протягом усього життя.

Різниця між групами полягає в відмінному білковому складі оболонки клітин крові. У більшості кішок є вроджені антитіла до інших груп крові своїх родичів. Це означає, що вони дуже чутливі до переливання невідповідної донорської крові. А кошенята можуть гинути через несумісність із материнською групою. При цьому при первинному введенні чужорідної крові, наприклад, від людини кішці, миттєвої реакції імунітету, найімовірніше, не буде, але все ж таки кров доволі швидко зруйнується, бо не підходить тварині.

Саме тому ксенотрансфузію, або переливання крові від іншого виду, застосовують тільки в разі нагальної потреби та за умови, що найближчим часом пацієнт отримає повторну дозу крові, яка йому повністю підходить.

Скільки груп крові у кішок?

На даний момент у кішок є система поділу, завдяки якій виділяють тільки три групи і один Mik-фактор, аналогічний нашому резус-фактору. У людей дуже багато таких систем відмінності, в яких беруть участь дані не тільки про реакцію на чужі еритроцити, а й на лейкоцити і білки крові.

Запозичивши літерні позначення груп з медицини, вчені виділили в кішок три групи крові: А стала найчисленнішою, В зустрічається помітно рідше і, нарешті, група АВ є винятково рідкісною. При цьому у групи В найбільш виражена непереносимість чужорідних груп, а АВ, навпаки, не має вроджених антитіл до чужорідної крові.

Таблиця 1: інформація про те, скільки груп крові у кішок, як часто вони трапляються і які є особливості

Як фахівці визначають групу крові?

Найпростіший і найшвидший спосіб дізнатися групу вихованця — це використовувати експрес-тест. Його застосовують для типування крові як у ветеринарних клініках, так і у великих лабораторіях, а зрозуміла інструкція дозволить власникам тварин дізнаватися групу крові навіть у домашніх умовах.

На жаль, у цього методу є свій відсоток похибки і помилкових результатів, на тлі чого його залишають для екстрених випадків, коли кішці, наприклад, потрібне термінове переливання, і лікарю негайно потрібно знати, яка в неї група крові.

Більш надійним методом вивчення груп крові є генетичний тест.

Він займає чимало часу (стандартний термін виконання 10-14 днів), коштує дорожче за експрес-тест і передбачає відправлення біоматеріалу в сторонню лабораторію, що значно збільшує терміни очікування результату для деяких регіонів. При цьому матеріал для дослідження можна зібрати в домашніх умовах, адже для генетичного тесту підходить не тільки кров, а й клітини епітелію, взяті за допомогою спеціальної щіточки зі слизової оболонки ротової порожнини.

Чи потрібно знати групу крові?

Більшості власників необов’язково заздалегідь без приводу виявляти групу крові свого вихованця.

Ця інформація корисна тим людям, хто планує такі заходи:

• Отримання потомства від свого улюбленця, особливо якщо тварина належить до таких порід, як британська кішка, корніш- і девон-рекс;
• Участь у донорській програмі, коли ваш кіт регулярно здає кров і рятує чиїсь життя;
• Планова операція з високим ризиком крововтрати, наприклад, видалення селезінки тощо.

У цьому випадку ви можете звернутися до великої ветеринарної клініки, більшість з яких мають власні лабораторії або ж співпрацюють з лабораторними мережами, що дозволяє їм надавати таку послугу.

Підбір пари в розведенні за групою крові

Всупереч популярній думці, що тварини самі можуть вибрати собі пару і народити здорове потомство, існує величезна кількість критеріїв, за якими ці пари підбираються. У чистокровних лініях породистих котів необхідно враховувати не тільки забарвлення, довжину шерсті, розмір, але також і групу крові. Для запобігання такому стану, як неонатальний ізоеритролізис, заводчики повинні виключити в’язки самок з кров’ю В групи і самців з А або АВ групою. Пов’язано це з тим, що самка через молоко передає потомству свої антитіла, а самки з групою В мають дуже агресивні антитіла до інших груп, що в разі народження дитинчат з А та АВ групою призводить до атаки антитілами клітин крові та подальшого їх руйнування. Це дуже небезпечна ситуація, яка серйозно загрожує потомству і змушує в перші дні відлучати кошенят від матері.

Таблиця 2: сумісність виробників із різними групами крові

При цьому в даний час немає даних про конфлікт на тлі позитивного або негативного Mik-фактора у батьків кошенят.

Як проходить підготовка до переливання?

Щоб максимально знизити побічні ефекти від переливання крові лікарі ретельно готуються до цієї процедури. Весь процес підготовки можна розділити на кілька етапів.

• Виявлення групи крові вихованця. Зазвичай у багатьох клініках є експрес-тести, але деякі змушені відправляти кров у великі лабораторії. Вони зазвичай виглядають як пластини зі щільного картону з трьома лунками для досліджуваної крові. Лунок саме стільки, скільки груп крові у кішок. Цей етап обов’язковий, якщо власник і лікар зацікавлені у вдалій гемотрансфузії.
• Вибір донора. Донором крові може стати не будь-який вихованець. Допускаються тільки здорові молоді кішки без носійства інфекцій, що передаються з кров’ю, з хорошими показниками аналізів, водночас маса тіла не має бути меншою за 4 кг, а сама тварина не повинна чинити особливо активного опору під час різних ветеринарних маніпуляцій. Група крові донора має бути такою ж, як у реципієнта. Крім переливання свіжої цільної крові відразу від донора, в деяких ситуаціях лікарі використовують готові пакети, що зберігаються в банку крові.
• Тест на сумісність. Навіть тваринам з однаковою групою необхідно виконувати тест на сумісність крові, який проводять лікарі в лабораторії при клініці. Це пов’язано з наявністю у кішок додаткового Mik-фактора, адже особинам з негативним Mik протипоказано переливання крові від позитивних донорів. А спеціального тесту для виявлення цього антигену поки що немає. Для відстеження сумісності в пробірках і на склі фахівці змішують кров донора і хворої кішки, оцінюючи реакцію клітин одна на одну.
• Біологічна проба. І тільки якщо тварини повністю сумісні, лікарі приступають до переливання, на початку якого проводять черговий тест — біологічну пробу, покликану виявити ранні ознаки непереносимості чужорідної крові. Під час проби реципієнту дуже повільно вводять донорську кров, а лікарі ретельно оцінюють його життєві параметри, як-от тиск, частота дихання, температура тіла тощо. У разі виникнення найменших відхилень лікарі вирішують, чи є сенс продовжувати процедуру, і можуть призначити ліки, що прибирають негативні наслідки переливання.

Як видно, гемотрансфузія — це захід із підвищеними ризиками і високою трудомісткістю, що визначає його велику вартість і відсутність такої послуги в деяких клініках, а також зобов’язує лікарів і власників неодмінно дізнаватися групу крові тварини перед початком маніпуляції.

Технології у сфері догляду за тваринами: тренди 2025.