Сказ серед собак: усе про захворювання. Види, симптоми та способи діагностики. Профілактика сказу.

Захворювання, відоме як сказ, являє собою невиліковний стан у собак. Цей діагноз є смертельним вироком для тварини, руйнує її органи та психіку. Єдиним дієвим способом захисту від цієї хвороби є профілактична вакцинація. У цій статті ми надамо повний обсяг інформації про сказ, яку зобов’язаний знати кожен власник собаки.

Сказ серед собак: інформація про захворювання

Сказ — небезпечне вірусне захворювання, що викликається вірусом сказу (Rabies virus). Особливістю цього вірусу є його здатність вражати практично всіх живих організмів на Землі, включно з рослинами, птахами, ссавцями, тваринами і людиною. Сказ не знає пощади, коли справа стосується фізіології та психіки собаки. Симптоми цього захворювання включають параліч м’язів, агресію і втрату самоконтролю, але це тільки деякі з них. Однак небезпека полягає також у тривалому інкубаційному періоді сказу, який може тривати без прояву симптомів близько трьох тижнів. Протягом цього часу, тварина стає джерелом зараження для інших вихованців і свого власника.

Вірус сказу, який належить до сімейства рабдовірусів, проявляє видатну життєздатність і стійкість до низьких температур. Його можна знищити тільки за допомогою ультрафіолетового випромінювання, певних дезінфекційних засобів і тривалого піддавання високій температурі, вищій за 56 градусів.

Наразі не існує лікування для сказу у собак і котів. Єдиною розумною стратегією в разі інфікування тварини цією хворобою є її ізоляція в карантині та подальше усипляння. У таких випадках гуманні міркування поступаються місцем невідкладним заходам, оскільки життя собаки, ураженого сказом, не піддається порятунку. Ці заходи допомагають знизити ризик подальшого поширення вірусу.

Як відбувається передача сказу?

Найпоширенішим шляхом передачі сказу є укус хворої тварини. У дикій природі, вірус сказу стає передавачем після того, як його перенесуть через їжу. Хвороба також може передаватися, якщо заражена слина потрапляє на пошкоджену шкіру або слизові оболонки. Основним джерелом вірусу є слина зараженої тварини. Він переміщується через нервові волокна до різних частин організму. Сказ передається через зіткнення з дикою природою, такою як лисиці, вовки, єноти, кажани та їжаки. У міських умовах, безпритульні кішки, собаки і гризуни також можуть служити переносниками хвороби.

На сьогодні сказ поширений практично у всіх країнах, які не вводять суворого карантину під час ввезення тварин на свою територію. Це захворювання зустрічається в Україні, США, Африці та Європі. Це пов’язано з наявністю природних резервуарів інфекції серед диких тварин. Жителі сільських районів піддаються більшому ризику зараження через близький контакт із дикою природою. Волонтери, які працюють із боротьбою проти сказу, проводять вакцинації та стерилізації домашніх тварин, що сприяє зниженню поширеності цієї небезпечної хвороби.

Особливістю сказу є його тривалий інкубаційний період, протягом якого хвороба не проявляється, але залишається смертельною. Цей період може тривати від 3 до 21 дня, протягом якого вірус переміщується по нервових волокнах у центральну та периферичну нервову систему. Вірус сказу руйнує нейрони, включаючи кору, мозочок та інші частини мозку. Це може спричиняти дихальні та ковтальні паралічі, збільшене слиновиділення і потовиділення.

Інкубаційний період сказу в собак

Швидкість інкубаційного періоду залежить від того, наскільки швидко інфікована слина проникає в організм. Найнебезпечнішими місцями для укусів є морда і передні лапи, оскільки тут знаходиться багато нервових волокон, що сприяє швидкому поширенню інфекції. У рідкісних випадках, інкубаційний період може бути тривалим, до кількох місяців або навіть років. Цей період також залежить від віку, ваги, імунітету тварини, а також від розміру і кількості вірусів, що потрапили в організм. Цуценята вразливіші, і в них симптоми можуть з’явитися вже через 5-7 днів після інфікування. Після завершення прихованої стадії, сказ розвивається швидко і призводить до смерті тварини протягом 3-10 днів.

Незалежно від тривалості інкубаційного періоду, інфікований собака стає переносником сказу через 5-10 днів після укусу.

Ознаки сказу в собак

Симптоми сказу у собак специфічні та різняться на різних етапах розвитку цього небезпечного захворювання. Основними клінічними ознаками, характерними для всіх собак, які страждають від сказу, є:

• Світлобоязнь і гідрофобія (страх перед світлом і водою).
• Лихоманка й озноб.
• Хрипкий голос.
• Випадання шерсті.
• Почервоніння і помутніння очей.
• Порушення ковтального рефлексу.
• Постійні відмови від прийому їжі.
• Порушена координація рухів і хитка хода.
• Язик, що / який вивалюється.
• Скуйовджена шерсть, видимі ребра і обвисла шкура / шкіра.
• Постійний свербіж у місці укусу, який собака намагається полегшити.
• Млявість і сонливість.
• Судоми.
• Невмотивована агресія.
• Дратівливість і метушливість.
• Збуджений стан.
• Позіхання і спроби ковтати повітря через утруднене дихання і брак кисню.

Важливо зазначити, що сказ може проявитися не лише через агресивні напади, а й через наполегливе прагнення собаки до пестощів та уваги. Однак варто підкреслити, що діагноз сказу встановлюється тільки за наявності комплексу зазначених симптомів. Окремі ознаки можуть свідчити про інші проблеми в поведінці або догляді за твариною, і не завжди вказують на наявність цієї небезпечної хвороби.

Види сказу у собак

У ветеринарній медицині виокремлюють три основні форми сказу в собак: буйну (агресивна), тиху (паралітична) й атипову. Є також поодинокі клінічні випадки поворотної, депресивної та абортивної форм сказу. Давайте докладніше розглянемо кожну з них.

Залежно від симптомів та характеру протікання захворювання існує кілька форм недуги. Їх особливості наведено в таблиці:

Назва	Буйна	Тиха	Поворотна	Абортивна	Атипова
Тривалість	5-12 днів	3-5 днів	Протікає хвилеподібно образно з інтервалом між нападами на кілька тижнів.	Закінчується одужанням.	До півроку.
Характеристики	Найвідоміша і найбільш розповсюджена форма. Зміни в поведінці яскраво виражені. Апатія змінюється сильної агресією, потім настає параліч.	Агресія практично відсутня. Погіршення стану відбувається стрімко.	Багаторазовий повторний перехід від апатії до агресії з перервами між нападами.

Буйна форма

Ця форма сказу є найбільш поширеною і являє собою активну стадію розвитку вірусу в організмі собаки. Вона проходить через такі стадії:

• Продромальна стадія: це попередній період, який триває від 12 годин до 3 днів. Собака стає апатичним, уникає контакту і найчастіше йде у відокремлене місце. Однак іноді вихованець стає надмірно ласкавим і вимагає уваги. Незабаром симптоми сказу стають більш помітними, включно із занепокоєнням і надмірним збудженням, невпевненою ходою і хрипким гавкотом.
• Маніакальна стадія: це найнебезпечніший етап сказу, де собака стає вкрай збудженим і агресивним. Він втрачає почуття страху і контроль над собою. У цій стадії собака може напасти без попередження і атакувати все, що попадеться на шляху. Його щелепа так потужно стискається, що є ризик переломів. Поступово у собаки виникають страхи перед світлом і водою, а також проявляються паралічі гортані та випадіння язика. Через надмірне слиновиділення у собаки з’являється піна в роті / пащі. Також можуть з’явитися ознаки косоокості. Маніакальна стадія триває зазвичай 3-5 днів.
• Паралітична стадія: у цій стадії розвивається параліч гортані та нижньої щелепи, подальший параліч кінцівок і внутрішніх органів. Собака втрачає здатність пити і їсти, і агресія повністю відсутня. Паралітична стадія сказу триває зазвичай 2-4 дні і завершується летальним результатом через зупинку дихання і серцеву недостатність.

Прихована (паралітична) форма

Прихована форма сказу у собак зустрічається частіше, ніж буйна форма. Симптоми в цьому випадку проявляються менш яскраво. Собака може здаватися надмірно ласкавим, а його апетит залишається в нормі, хоча ковтальний рефлекс ослаблений. Тварина страждає занепокоєнням і тривожністю, і в неї спостерігається підвищене слиновиділення, хиткість ходи та дезорієнтація. Параліч глотки, щелепи та кінцівок розвивається швидко. Смерть собаки внаслідок прихованої форми сказу настає зазвичай протягом 2-3 днів.

Атипова форма

Атипова форма сказу є менш типовим різновидом хвороби. Її прояв може затягнутися на 2-5 місяців. Основні симптоми включають загальну млявість, сонливість, а також втрату інтересу до ігор і їжі. Також можливі періодичні блювоти та наявність слідів крові в калі. Через відсутність яскравої клінічної картини, така форма захворювання може становити велику небезпеку для оточуючих. Зазвичай точний діагноз встановлюється вже посмертно, оскільки симптоми атипової форми сказу не є характерними.

Поворотна форма

Поворотна форма сказу характеризується стрибкоподібним перебігом хвороби, за якого симптоми то проявляються, то зникають. У періоди загострень актуалізуються ознаки, характерні для буйної форми сказу. Це захворювання може тривати кілька місяців, і після тимчасового одужання інтенсивність симптомів знову посилюється.

Депресивна форма

Депресивна форма сказу призводить до загибелі тварини всього за 2-4 дні. На відміну від інших форм сказу, у цьому випадку відсутня агресія. Собака може продемонструвати нормальну поведінку, зберігаючи гарний апетит і лише невелику слабкість і стомлюваність. Однак згодом стан улюбленця різко погіршується, серед характерних симптомів — збільшене слиновиділення, кульгавість, параліч кінцівок і щелеп.

Абортивна форма

Абортивна форма сказу є рідкісним і погано вивченим різновидом захворювання. Особливість цієї форми полягає в тому, що на другій стадії хвороби відбувається одужання. Однак такі випадки є винятково рідкісними, і тому не слід розраховувати на диво при зараженні собаки сказом.

Діагностика сказу у собак

Сьогодні сказ у собак — невиліковне захворювання. З наростанням симптомів унеможливлюється будь-який контакт із собакою, зокрема й терапія. При прояві ознак гідрофобії або паралічу тварину відразу присипляють, незважаючи на ймовірність абортивної форми захворювання. Ліки від сказу відсутні. Такі заходи дають змогу запобігти епідемії захворювання, а за відсутності щеплень у разі укусу улюбленця вуличною або дикою твариною проводять вакцинацію тварини. Якщо ознаки сказу відсутні, а результати експрес-тесту виявляються негативними, то собака визнається здоровим.

Сказ у собак точно діагностувати можна тільки після смерті вихованця, шляхом гістологічного аналізу клітин мозку. За життя тварини діагностується захворювання на основі клінічних симптомів і експрес-тестів. Сказ у собак смертельно небезпечний і не виліковний.

Профілактика сказу в собак

Єдиним методом захисту від цього небезпечного захворювання є комплексна профілактика. Кожен власник собаки повинен дотримуватися таких заходів захисту:

• Щорічна вакцинація: Першу вакцинацію собаки від сказу рекомендується проводити у віці 3-4 місяців, а потім вакцинувати тварину щорічно до кінця її життя. Вакцинація вважається єдиним ефективним профілактичним заходом з ефективністю близько 95%. Ефективність вакцини зменшується після півроку з моменту введення антитіл в організм, і імунна відповідь слабшає, що може збільшити ризик захворювання, особливо за високої дози вірусних агентів в організмі. Тому важливо дотримуватися щорічної вакцинації.
• Вигул на повідку: Проведення вигулу із собакою на повідку дає змогу контролювати його поведінку та мінімізувати ризик втечі собаки. Повідець також полегшує запобігання контакту собаки з вуличними тваринами, які можуть бути заражені сказом.
• Вигул у безпечних місцях: Вигул собаки в лісовій місцевості, де мешкають дикі тварини, може збільшити ризик зараження сказом при укусі хворою твариною. Тому не рекомендується вигул не вакцинованих собак у лісових зонах та інших місцях, де дикі тварини можуть бути присутніми.
• Заборона на контакт з екскрементами та залишками їжі на вулиці: Собакам не слід обнюхувати екскременти, рештки інших тварин та їжу на вулиці. Вигул собаки в наморднику може допомогти в цьому питанні.
• Звернення до ветеринара в разі укусу: Якщо собаку вкусив вуличний собака, не вакцинований улюбленець або дика тварина, необхідно звернутися до ветеринарної клініки для проведення експрес-тесту на сказ.
• Спостереження за поведінкою собаки: Боязнь світла і води, параліч гортані та кінцівок — яскраві симптоми сказу. Якщо такі симптоми проявляються, життя собаки вже не врятувати. Тому важливо звернутися до ветеринара для мінімізації ризику поширення захворювання.

На державному рівні профілактика сказу включає в себе зниження чисельності бездомних тварин. Такі заходи включають стерилізацію вуличних собак і кішок, а також їхню вакцинацію. Ці заходи допомагають знизити поширеність цієї небезпечної хвороби.

На жаль, через жадібність чиновників і корупцію, всі ці заходи не завжди відбуваються гуманно. Нерідко, все зводиться до банального знищення безпритульних тварин, за допомогою різних отруйних речовин і відстрілу. І часто, «мисливців на собак» (догхантерів) покриває міська та місцева влада.

Протипоказання до вакцинації від сказу

Вакцинація від сказу обов’язкова для всіх домашніх тварин. Однак її проведення слід відкласти за наявності таких протипоказань:

• Дистрофія у тварини.
• Гостра стадія органічних захворювань.
• Інфекційні зараження.
• Реабілітаційний період після оперативного втручання.
• Травми і погане самопочуття вихованця.

У такому разі тварину не можна піддавати ризику зараження сказом і необхідно максимально убезпечувати від можливих ризиків зараження.

Варто знати: Чи обов’язково робити щеплення собаці, кішці: протипоказання.

Сказ — це небезпечне захворювання, яке відоме з давніх часів. І в сучасному світі не існує ефективних методів лікування такої смертельно-небезпечної недуги. Прояв турботи і любові до свого улюбленця включає в себе також турботу про його здоров’я. Вакцинація та дотримання інших заходів профілактики допоможуть захистити вашого собаку від зараження сказом.

Додатковий матеріал:

• Що робити, якщо вкусив безпритульний собака або дика тварина?
• Що робити, якщо домашній собака вкусив дитину?
• Що робити, якщо вкусив домашній собака?

Рік 2025 у світі тварин — важливі відкриття та поради.