Шишки у кішок.

Різні підшкірні ущільнення у вигляді кульок або вузликів різного розміру і ступеня щільності в народі називаються «шишки». Нерідко шишки у кішок залишаються непомітними під вовняним покривом, і господарі виявляють їх випадково під час тактильного контакту з вихованцями. Чому на тілі котів утворюються шишки і ознакою яких захворювань вони можуть бути — дізнаєтеся зі статті.

Види підшкірних шишок і причини їх утворення

Будь-які новоутворення під шкірою або на її поверхні — результат патологічних процесів, які обов’язково мають свою причину. Найпоширеніші з них:

• Механічний вплив (травма). Під час травмування кішками м’яких тканин (унаслідок удару, защемлення, падіння з висоти тощо) пошкоджуються кровоносні судини з подальшим крововиливом, через що під шкірою утворюються гематоми. Зовні вони мають вигляд опуклих шишок під шкірою з темно-синім або фіолетовим відтінком.
• Укуси шкірних паразитів. Наприклад, шишка може виникнути після укусу іксодового кліща, якщо його неправильно витягли і головка паразита залишилася під шкірою. Іноді тіло кліща, що впився, плутають із новоутворенням.
• Зараження папіломавірусом — призводить до утворення папілом.
• Запальні процеси. Зазвичай розвиваються внаслідок потрапляння в глибокі шари шкіри шкідливої мікрофлори. Найчастіше протікають у формі абсцесу — гнійного запалення тканин, яке супроводжується утворенням порожнини з гноєм. Також локальне запалення може призвести до утворення гранульом — щільних вузликів, що складаються з грануляційної (сполучної тканини).
• Різкі зміни гормонального фону. Часто вони провокують розвиток кіст — заповнених рідиною порожнин із твердою капсулою, які можуть розташовуватися в різних тканинах і органах. Епідермальні (шкірні) кісти утворюються внаслідок закупорювання волосяного фолікула шкірним салом і відмерлими клітинами епітелію.
• Новоутворення (пухлини) — вогнища росту патологічної тканини в різних органах і структурах організму, які виникають унаслідок порушення механізму контролю ділення, росту та диференціювання клітин. Залежно від своїх властивостей пухлини поділяються на доброякісні та злоякісні (онкологічні, або рак, — найагресивніші та найнебезпечніші).

Таким чином, шишки у кішок можуть являти собою гематому, абсцес, гранульому, папілому, кісту або пухлину. Всі ці новоутворення мають різну природу походження і самі по собі не завжди небезпечні для здоров’я вихованців. Однак вони можуть здавлювати навколишні внутрішні органи і тканини, порушуючи їх нормальне функціонування. Нерідко шишки негативно впливають на якість життя котів, якщо заважають їм нормально рухатися, харчуватися, доглядати за шерстю тощо.

Тому, виявивши під шкірою кота або на ній будь-яке підозріле новоутворення, — обов’язково зверніться за консультацією до ветеринарного лікаря. Не намагайтеся визначити тип шишки самостійно — навіть фахівцеві для цього недостатньо одного зовнішнього огляду: щоб поставити точний діагноз, потрібна комплексна діагностика.

Локалізація шишки у кішки

Шишки локалізуються на різних частинах тіла кішок. Про найпоширеніші місця можливої появи новоутворень докладніше поговоримо далі.

На голові

Шишки на м’яких тканинах голови кота можуть являти собою:

• Гематому — скупчення крові під шкірою, що виникло внаслідок механічного впливу (удару, падіння тощо). Оскільки шар м’яких тканин у ділянці голови тонкий, крововиливи в таких місцях завжди мають опуклу форму.
• Абсцес — зазвичай утворюється внаслідок інфікування різних ран (подряпин і порізів, отриманих у бійці з іншими тваринами, укусів паразитів, розчісування шкіри кігтями тощо) або потрапляння під шкіру чужорідного тіла (скалка, голка від рослини тощо).
• Папіломи — щільні опуклі нарости коричневого кольору, які з’являються внаслідок зараження папіломавірусом. Найчастіше причиною інфікування стає знижений імунітет вихованця і наявність у нього шкірних захворювань. Специфічного лікування цього вірусу, як і вакцини проти нього, не існує. Здебільшого папіломи зникають самі по собі протягом декількох місяців. Якщо вони знижують якість життя котів (заважають їм нормально дихати, харчуватися тощо), фахівці практикують їх хірургічне видалення — як класичним шляхом, так і методом кріодеструкції (видалення рідким азотом). Папіломи не завжди нешкідливі для кішок, оскільки можуть малігнізуватися (набувати злоякісного характеру).
• Пухлина. На голові вихованців можуть виникати і доброякісні, і злоякісні новоутворення, наприклад — мастоцитоми. Це щільні утворення у вигляді горбків темно-рожевого відтінку з невеликими виразками на поверхні, що складаються з опасистих клітин. Часто вони вражають шкіру в ділянці голови та шиї, але також розвиваються і на внутрішніх органах (у шлунково-кишковому тракті, на печінці або селезінці).

На щелепі

Шишки у кішок на щелепі нерідко являють собою пухлини. Спочатку вони можуть локалізуватися на слизовій оболонці порожнини рота, на яснах, мигдаликах, у під’язиковій ділянці, але поступово проростають в кістку, яка підпорядковується – тому фахівці діагностують пухлину щелепи.

Крім зовні вираженої збільшеної ділянки (шишки), їхній розвиток може супроводжуватися стоматологічними проблемами (кровоточивістю, запаленням слизових оболонок, випаданням зубів, підвищеною слинотечею, неприємним запахом із пащі тощо), погіршенням апетиту та труднощами в харчуванні (особливо за годівлі сухим кормом), а у важких випадках — втратою працездатності скронево-нижньощелепного суглоба.

На жаль, у більшості випадків діагностовані у кішок пухлини щелепи і ротової порожнини є злоякісними. Найпоширеніші їхні види — плоскоклітинний рак, фібросаркома та епідермоїдна карцинома. Остання особливо агресивна, і в разі її виявлення прогноз виживання вкрай несприятливий.

Лікування щелепних пухлин має комбінований характер і включає хіміотерапію, радіотерапію і хірургічну операцію (поздовжнє видалення половини верхньої або нижньої щелепи).

На шиї

Шишки у кішок на шиї можуть виникнути з таких причин:

Запалення шийних лімфатичних вузлів (лімфаденіт). Це не самостійне захворювання: часто воно виникає за наявності вогнищ запалення та інфекцій в організмі. У випадку з шийними лімфовузлами, спровокувати лімфаденіт можуть стоматологічні проблеми (гінгівіт, стоматит, абсцеси зубів тощо).
Пухлина. У разі сильного розростання на шиї навіть доброякісні пухлини можуть бути небезпечними, оскільки виникає ймовірність зайвої компресії центрального нервового пучка і магістральних кровоносних судин. Зі злоякісних пухлин у ділянці шиї зазвичай локалізується вже згадана вище мастоцитома. Шишки на передній частині шиї також можуть свідчити про розвиток пухлин щитоподібної залози.

Іншими факторами, які провокують появу новоутворень на шиї у котів, нерідко стають абсцеси, а також ін’єкції вакцин і лікарських препаратів у холку (шишка після них зазвичай минає протягом декількох днів).

На вухах

Вушні раковини і ділянки шкіри навколо них — ще одне ймовірне місце появи шишок у вихованців. Локалізація новоутворень у цій ділянці може свідчити про такі проблеми:

• Отогематома — крововилив між вушним хрящем і шкірою, що виник внаслідок травмування вушної раковини. Нерідко до появи отогематоми призводять дії самого улюбленця: наприклад, якщо кішка інтенсивно чухає вуха при отодектозі або інших паразитарних захворюваннях, пов’язаних із сильним свербінням.
• Еозинофільна гранульома — щільне вузликове утворення, яке виникає внаслідок алергічної реакції. Свою назву вона отримала завдяки особливому виду лейкоцитів — еозинофілам, які скупчуються в осередку її утворення і провокують постійну запальну реакцію. Може з’являтися на шкірі внутрішньої поверхні вушної раковини або біля основи вуха.
• Кісти церумінальних залоз — невеликі папули або вузлики від синювато-сірого до чорного кольору з гладкою поверхнею, розташовані в ділянці зовнішнього слухового проходу та наповнені жовтувато-коричневою рідиною.

Також за шишками на вухах можуть ховатися доброякісні або злоякісні пухлини. У разі їх виявлення найчастіше показана хірургічна операція, при цьому уражене вухо нерідко висікається повністю.

Біля ока

Основна причина виникнення шишок навколо очей у кішок — це пухлини верхньої, нижньої або третьої повіки. Найчастіші серед них — злоякісні (меланома й аденома). Також набряки у вигляді шишок біля очей можуть утворюватися при блефариті — запаленні країв повік.

На кінцівках

Причини виникнення шишок на лапах у котів також можуть бути різні: наслідки травми (гематоми), абсцеси, пухлинні утворення тощо.

Нерідко у кішок трапляється таке захворювання, як шкірний ріг — наріст з ороговілої шкіри на подушечках лап, який зовні нагадує ріг або кіготь. Найчастіше така патологія має доброякісний характер і не заподіює тваринам сильного занепокоєння, проте необхідне постійне спостереження.

Тверді шишки на кістках і суглобах улюбленців можуть бути наслідком генетично успадкованої остеохондродисплазії, або набутих захворювань опорно-рухового апарату в особин похилого віку (старше 10 років).

Шишки на хвості у котів найчастіше є вродженими аномаліями його будови (так звані «вузли» і «заломи»), а також наслідками травм і подальшого неправильного зрощення міжхребцевих хрящів.

Ущільнення під шкірою на животі

У переважній більшості випадків шишки на животі з’являються саме у самок, а не у самців. Це пов’язано з патологіями репродуктивної системи: мастопатією і раком молочних залоз.

Мастопатія у кішок — патологічне збільшення молочних залоз запального характеру. Найчастіше вона виникає на тлі гормональних порушень в організмі: наприклад, через безконтрольне приймання препаратів, що пригнічують статевий потяг. Також фактором ризику розвитку мастопатії є несвоєчасна стерилізація кішки (у віці після першої тічки або пологів).

Основні ознаки мастопатії — збільшення молочних залоз у районі сосків у вигляді болючих шишок або ущільнень, які доставляють кішці великий дискомфорт. Це захворювання є доброякісним, але за відсутності своєчасного лікування з високою ймовірністю набуває злоякісного характеру. На ранніх етапах перебігу патології може бути ефективною консервативна терапія, в інших випадках показана хірургічна операція.

Також шишка на животі або грудях у кішки може являти собою пухлину молочної залози. На жаль, найчастіше вони мають злоякісний характер. Рак молочної залози може розвинутися і у самців. У котів він протікає в більш агресивній формі і складно піддається лікуванню. Єдиним ефективним методом лікування таких пухлин є хірургічна операція з подальшим курсом хіміотерапії. Водночас, щоб уникнути рецидиву, ветеринарні хірурги видаляють усю гряду з чотирьох сосків з правого або лівого боку, залежно від локалізації пухлини. Також висікаються і прилеглі лімфатичні вузли — через високу ймовірність виникнення в них метастаз. Якщо захворювання зачіпає обидві гряди сосків (і праворуч, і ліворуч) — їх видаляють у 2 етапи з проміжком не менше 14 днів.

Біля анального отвору

Якщо ви помітили у кішки ущільнення, набряк або шишку в ділянці анального отвору — найімовірніше, це ознака запалення параанальних залоз, що дійшло до стадії абсцесу.

Параанальні залози у котів — це парні утворення у вигляді двох мішечків, розташованих під шкірою нижче сфінктера прямої кишки. У них утворюється спеціальний секрет, за допомогою якого тварини мітять територію. Також він у невеликих кількостях виділяється під час дефекації. Але якщо механізми його виділення порушені, секрет стає густим, що додатково ускладнює його вихід через спеціальні протоки. Через це запалюється слизова оболонка залоз, у них потрапляє патогенна мікрофлора і виникає вторинна бактеріальна інфекція. У результаті утворюється абсцес, який стає помітним зовні у вигляді запаленої шишки. Лікується він оперативним способом: хірург розкриває порожнину з гноєм, очищає та дезінфікує її, за необхідності встановлює дренаж. У разі частих рецидивів запалень проблемні залози видаляють повністю.

Шишки на лапах у висловухих котів

Висловухих улюбленців вивели в Шотландії в 1960-х роках, випадково виявивши на одній із ферм кішку з незвичайною формою вушних хрящів. Саме її нащадки стали «засновниками» нової породи — шотландської висловухої. Згодом вона стала однією з найпопулярніших у світі, багато в чому завдяки своїй незвичайній зовнішності та доброзичливій вдачі.

Причиною висловухості шотландських кішок стала спонтанна генетична мутація, яка успадковується з покоління в покоління. Однак небагато любителів цієї породи знають, що ген висловухості може впливати не тільки на форму вушного хряща, а й на будову всього кістково-хрящового апарату тварин. Тому деякі представники скоттіш-фолдів схильні до генетичного захворювання — остеохондродисплазії.

Ця патологія проявляється порушенням розвитку кісткової тканини і деформацією кісток під час формування скелета. І одна з її ознак — поява екзостозів (кісткових шпор) — доброякісних утворень з кістково-хрящової тканини на поверхні кісток. Зовні вони виглядають як тверді горбки або шишки на кінцівках шотландських кішок.

Екзостози, як і остеохондродисплазія загалом, не піддаються повному лікуванню. Однак прогресування захворювання можна уповільнити за допомогою підтримуючої терапії та забезпечити вихованцеві гідну якість життя.

Шишка після вакцинації у кішки

Практично всі сучасні вакцини для кішок вводяться підшкірним способом у ділянку холки або в стегнову шкірну складку улюбленців. Після уколу залишається невелика м’яка шишка, яка в нормі розсмоктується за кілька днів після вакцинації. Однак, якщо вона стає щільною, збільшується в розмірах і запалюється, це може свідчити про такі ускладнення:

• Постін’єкційний інфільтрат — скупчення в тканинах на місці уколу невластивих клітинних елементів, крові та лімфи. Формується через порушення правил асептики або техніки проведення ін’єкції. Призводить до місцевого запалення, локальної гіпертермії, набряку. За відсутності лікування на місці інфільтрату виникає абсцес.
• Постін’єкційна саркома — злоякісна пухлина, яка розвивається в місці проведення ін’єкції. Характер цього новоутворення залежить від багатьох чинників і може відрізнятися: інколи саркома являє собою щільний, нерухомий вузлик, що доволі швидко росте. В інших випадках — залишається м’якою і рухливою, нагадуючи ліпому. Зустрічається серед кішок досить рідко.

Якщо шишка на шиї кішки після вакцинації або інших ін’єкцій у холку не розсмоктується, збільшується в розмірі або запалюється — обов’язково зверніться по допомогу до ветеринарного лікаря.

Шишка на животі після стерилізації

Причин появи новоутворень у ділянці очеревини у кішки після операції може бути кілька:

• Набряк — нормальне явище, яким супроводжується процес загоєння м’яких тканин. Особливо інтенсивними набряки можуть бути перші 5 днів після втручання, повністю вони проходять протягом 2-3 тижнів.
• Післяопераційна грижа — вихід органів черевної порожнини під шкіру через неякісне зшивання черевної стінки.
• Гематома — крововилив на місці операції, що виник через пошкодження великих кровоносних судин. Як правило, має синюшний відтінок.
• Свищі — вогнища запалення у вигляді гнійних шишок, які виникають як результат відторгнення організмом шовного матеріалу.

Якщо ви виявили на животі кішки після стерилізації підозріле ущільнення або шишку, проконсультуйтеся з ветеринарним лікарем, який проводив операцію.

Шишка після укусу кліща

Після укусу іксодового кліща шишка на шкірі кішки утворюється в тому разі, якщо паразита, що присмоктався, витягли неправильно і під шкірою залишилася його головка. У такому разі організм відторгає чужорідне тіло, що потрапило в нього, і на місці укусу утворюється абсцес. Для його правильного лікування слід звернутися до ветеринарного лікаря. Спеціаліст проведе обстеження і ухвалить рішення, чи потрібно проводити операцію, чи для одужання буде достатньо консервативної терапії: все залежить від масштабу запалення, його стадії, локалізації та інших чинників.

Щоб не допустити розвитку абсцесу після укусу кліща, видаляйте паразита правильно. Для цього краще використовувати спеціальні інструменти — кліщедер або пінцет, але за їх відсутності видалити членистоногого можна пальцями. Для цього злегка розтягніть шкіру навколо місця укусу, обхопіть кліща інструментом або пальцями (водночас сильно не натискаючи на черевце) і акуратно витягніть його, обертаючи за годинниковою стрілкою. Після вилучення обробіть місце укусу антисептиком.

Діагностика та лікування шишок у кішки

Для точного встановлення типу і характеру підшкірного або зовнішнього новоутворення, ветеринарні лікарі використовують такі методи діагностики:

• Зовнішній огляд вихованця;
• Збір інформації шляхом опитування господаря (як давно і за яких обставин була виявлена шишка, наскільки і як швидко вона збільшувалася тощо) і з’ясування супутніх симптомів;
• Клінічний і біохімічний аналізи крові для оцінки загального стану організму;
• Рентген-знімок, ультразвукова діагностика (УЗД), комп’ютерна або магнітно-резонансна томографія (МРТ) потрібної ділянки;
• Зішкріб або мазок-відбиток зі шкіри в ділянці шишки;
• Тонкоголкова біопсія — забір клітин з ущільнення для подальшого аналізу шляхом введення в нього спеціальної голки.

Після встановлення діагнозу призначається відповідна терапія:

• Отогематоми лікуються шляхом аспірації (відкачування) вмісту за допомогою голки. Якщо це неможливо, проводять повноцінну хірургічну операцію: хірург робить розріз, промиває й очищає порожнину гематоми та накладає шви. У деяких випадках проводиться встановлення дренажу. Також призначаються антибактеріальні, протизапальні препарати, місцеві антисептики.
• Для лікування абсцесів застосовується поєднання хірургічної операції та консервативних засобів (антибіотики, знеболювальні, нестероїдні протизапальні препарати, аплікації зі спеціальними мазями). У легких випадках хірургічне втручання не потрібне.
• У разі еозинофільної гранульоми насамперед необхідно виявити провокувальний чинник (алерген) і усунути його. Також показані препарати імуносупресивної дії (для штучного пригнічення імунної відповіді) і глюкокортикоїдні препарати.
• Специфічного лікування папілом у кішок не існує. Якщо вони заважають нормальній життєдіяльності вихованців — показано їх видалення.
• Єдиний ефективний варіант терапії кіст — оперативне втручання.
• Доброякісні пухлини, залежно від рекомендації онколога, або залишають під наглядом лікаря, або видаляють, оскільки існує ризик їх перетворення на злоякісні.
• Злоякісні пухлини обов’язково підлягають видаленню (якщо це технічно можливо): при цьому видаляють саму пухлину і частину прилеглих до неї тканин, щоб уникнути рецидиву. У комплексі з хірургічною операцією застосовують хіміо- і радіотерапію. Якщо прогноз втручання несприятливий (через загальний стан організму тварини, вік, стадію захворювання, наявність метастаз тощо) — то воно не проводиться. У цьому разі кішці призначається паліативна терапія, спрямована на пом’якшення симптомів і підтримання максимально можливої за цих обставин якості життя.

Навіть незначна хірургічна операція — сильний стрес для котячого організму. Вихованцям необхідно допомогти відновитися після неї, і важливу роль у цьому відіграє харчування.

Що робити, якщо шишка у кішки кровоточить?

Якщо шишка у кішки стала кровоточити — це, безумовно, негативна ознака. Вона може свідчити про прискорений ріст тканин (що є симптомом злоякісних пухлин), інтенсифікацію запалення або механічну травматизацію новоутворення самим вихованцем — а це загрожує вторинним інфікуванням і погіршенням стану.

Якщо у кішки самостійно розкрився абсцес — значить, підшкірна капсула з гноєм переповнена. Небезпека такої ситуації в тому, що в разі його переповнення гнійний вміст може прорватися не тільки назовні, але й у навколишні м’які тканини.

Якщо шишка у кота почала кровоточити, з неї виділяється сукровиця або гнійний вміст, а також на ній з’явилися відкриті виразки — це привід негайно звернутися по допомогу до ветеринарної клініки. Однак, якщо можливості проконсультуватися з фахівцем і забезпечити вихованцеві професійну допомогу, немає, вживіть таких заходів:

• Вистрижіть або акуратно виголіть шерсть навколо рани, що відкрилася.
• Обробіть уражене місце антисептичними розчинами, що не містять спирту.
• Накладіть на рану стерильну пов’язку, надіньте на кішку спеціальну захисну попону або захисний післяопераційний комір. Не допускайте, щоб вихованець розлизував хворе місце — це лише посилить кровотечу, запалення і створить ризик додаткового інфікування.

Навіть якщо ситуацію вдалося стабілізувати і кровотеча зупинилася — обов’язково і якнайшвидше відвезіть вихованця на огляд у ветклініку. Найкраще, якщо тварину огляне фахівець — лікар-онколог, який дасть професійні рекомендації щодо подальшого обстеження та лікування.

Отже, підведемо основні підсумки:

• Шишки у кішок мають різні механізми і причини походження.
• Вони можуть розташовуватися практично на будь-яких частинах тіла вихованців.
• Достовірно діагностувати тип новоутворення неможливо тільки за допомогою зовнішнього огляду. Для постановки точного діагнозу і вибору правильної стратегії лікування необхідна комплексна діагностика.
• Якщо ви виявили на тілі свого улюбленця будь-який, навіть незначний наріст або ущільнення під шкірою, його необхідно обов’язково та негайно показати ветеринарному лікарю й визначити характер новоутворення.
• Що раніше ви звернетеся по кваліфіковану допомогу, то більше шансів на успішне лікування, якщо шишка виявиться злоякісною пухлиною.
• Навіть якщо у кота діагностовано онкологічне захворювання — це зовсім не є для нього вироком. Сучасні методи терапії таких патологій дають змогу домогтися повного лікування або тривалої ремісії, водночас зберегти якість життя вихованця.

Ставтеся до своєї кішки з увагою, турботою і любов’ю і пам’ятайте, що відповідальність за її здоров’я цілком і повністю лежить на ваших плечах.

Поради щодо здоров’я та харчування тварин у 2025.