Що робити якщо кішка кульгає?

Кішки по праву вважаються найграціознішими тваринами. Тихі та плавні рухи слугують їм не тільки для краси — вони допомагають під час полювання і роблять кішок непомітними для ворогів і суперників. Також представники сімейства котячих славляться здатністю приховувати біль, тому кульгавість і виражений дискомфорт під час ходіння — явний сигнал, що вихованець потребує допомоги.

Що робити, якщо кіт шкутильгає і які захворювання можуть ховатися за цим симптомом, — докладно розповідаємо в нашій статті.

Загальні причини кульгавості

Кульгавість — це не самостійне захворювання, а симптом, який може вказувати на розвиток широкого спектра патологій. До причин появи кульгавості належать травми різної природи, хвороби опорно-рухового апарату, незбалансоване харчування, злоякісні та доброякісні новоутворення. Ці відхилення можуть впливати на рухливість як тазових, так і грудних кінцівок.

Травми

Раптова кульгавість досить часто пов’язана з травмами — розтягненнями, переломами, забоями. Кішка може пошкодити кінцівки під час гри, стрибків або падіння з високих поверхонь, бійки з іншими тваринами. Зазвичай вихованці стають схильними до отримання травм через малорухливий спосіб життя, незбалансоване харчування і наявність зайвої ваги.

Окремо варто відзначити травми, внаслідок яких пошкоджується спинний мозок або периферичні нерви. Залежно від локалізації пошкодження у кішки може розвинутися кульгавість передніх або задніх ніг.

Захворювання кісток, суглобів і м’язів

Ортопедичні патології у кішок трапляються рідше, ніж у собак — це пов’язано з меншою масою тіла й особливостями анатомії. Проте існує низка хвороб, які діагностуються у представників різних порід:

• Остеоартрит і артроз — дегенеративне ураження суглобів, яке супроводжується запаленням суглобової оболонки та хрящової тканини і порушенням рухової функції суглоба. До цих захворювань особливо схильні літні кішки. Вони можуть викликатися травмами, інфекцією, вродженими вадами розвитку або бути наслідком вікових змін в організмі тварини.
• Остеохондроматоз — рідкісна патологія, що характеризується множинними кістковими розростаннями на поверхні кісток, хребців і ребер. При появі вираженої кульгавості та дискомфорту остеохондроми видаляються хірургічним шляхом. Розвиток захворювання у літніх кішок, як правило, пов’язаний із зараженням вірусом котячого лейкозу.
• Остеомієліт — запалення кісткової тканини, кісткового мозку і окістя, пов’язане з інфікуванням патогенними бактеріями або грибками. Зараження може статися при відкритих переломах, ранах, хірургічних втручаннях. Крім кульгавості у тварини нерідко відзначаються виразки на місці рани, лихоманка, стійка втрата апетиту.

Лікування цих захворювань має відбуватися під чуйним контролем ветеринарного лікаря. Часто хворим тваринам обмежують фізичну активність, призначають спеціальну дієту і рекомендують позбутися зайвої ваги, щоб знизити навантаження на опорно-руховий апарат.

Порушення харчування

Якість харчування істотно впливає на стан здоров’я і рухливість тварини. Якщо в раціоні кішки спостерігається дисбаланс тих чи інших вітамінів і мінералів, у неї з великою ймовірністю може розвинутися кульгавість та інші ортопедичні проблеми.

Для яких станів характерна поява кульгавості:

• Аліментарний (харчовий) гіперпаратиреоз — захворювання, пов’язане з порушенням кальцієво-фосфорного обміну. Часто виникає у вихованців, яких годують раціоном з високим вмістом фосфатів і низьким вмістом кальцію. Тривала гіпокальціємія і гіперфосфатемія призводять до компенсаторної гіперфункції паращитоподібної залози і, як наслідок, зниження мінералізації скелета. Кістки стають м’якими, легко гнуться, втрачають міцність і твердість — улюбленець відчуває біль, намагається більше лежати і кульгає під час руху.
• Гіпервітаміноз А — небезпечний стан, який проявляється при високому вмісті вітаміну А в раціоні — наприклад, якщо кішку часто годують печінкою тріски. При гіпервітамінозі А у тварини нерідко розвивається остеоартрит і утворюються кісткові вирости, які заважають нормальному руху.

На початкових стадіях ці патології коригуються за допомогою правильної дієти. При пізній діагностиці повернути назад наслідки незбалансованого харчування і повернути вихованцеві рухливість набагато складніше.

Онкологічні захворювання

Серед онкологічних захворювань, що вражають опорно-руховий апарат, найчастіше зустрічається остеосаркома — пухлина кісткової тканини. Первинними клінічними ознаками остеосаркоми є: епізодична або постійна кульгавість, біль під час пальпації ураженого сегмента кістки, поява новоутворень у місці росту пухлини. До розвитку захворювання схильні кішки віком від восьми до десяти років, вираженої статевої приналежності немає. Для підтвердження діагнозу необхідне проведення біопсії.

Остеосаркому лікують хірургічним шляхом, а також за допомогою хіміотерапії. Під час операції тварині видаляють новоутворення і прилеглі тканини, а потім проводять реконструкцію дефектної ділянки. Після хірургічного втручання призначається хіміотерапія.

Інші причини кульгавості

До інших патологій, що викликають кульгавість, належить плазмоцитарний пододерматит. При цьому захворюванні спостерігається виражений набряк подушечок лап, який спочатку не приносить тварині дискомфорт і не позначається на ході. Але на важких стадіях, коли виникає кровотеча або розвивається вторинна інфекція, кішка може почати кульгати.

Також причиною кульгавості нерідко стає оніхокриптоз — вростання кігтів. При оніхокриптозі кіготь впивається в чутливу шкіру пальців і приносить улюбленцю біль, через що він намагається не наступати на травмовану кінцівку і кульгає. Проблемі можна запобігти регулярною стрижкою кігтів. Якщо оніхокриптоз перебуває у важкій стадії, улюбленця слід показати фахівцеві.

Кіт кульгає на передню лапу

Кульгавість тільки на передні кінцівки може вказувати на остеоартрит плечового або ліктьового суглоба, травму, новоутворення і низку інших захворювань. До їх числа входять:

• Тендиніт — запалення сухожиль, спричинене надмірним навантаженням, ударами, розтягненнями або пораненнями. Супроводжується набряком, дискомфортом і зниженням рухливості, локальним підвищенням температури тіла і болем при пальпації. Якщо у кота опухла передня лапа і він кульгає, це може бути пов’язано з травмуванням сухожиль грудних кінцівок.
• Дисплазія ліктьового суглоба — вроджена патологія розвитку кісткових, хрящових тканин і зв’язкового апарату ліктьового суглоба. Характеризується болем під час згинання кінцівки, кульгавістю та обмеженням рухливості. Як правило, відхилення проявляється вже в молодому віці. Особини з дисплазією повинні вибраковуватися з племінного розведення.
• Захворювання міжхребцевих дисків — дегенеративне захворювання хребта, що призводить до здавлювання спинного мозку і спинномозкових нервів. При зміщенні дисків у ділянці шиї може з’являтися кульгавість на передні кінцівки. Хворобу частіше діагностують у собак, серед котів патологія трапляється досить рідко.

Також кульгавість нерідко відзначається в улюбленців, які перенесли оніхектомію — операцію з видалення кігтів, відому під назвою «м’які лапки». Під час цієї процедури тварині ампутують кінцеву фалангу пальця разом із кігтем, що негативно позначається не тільки на фізичному стані тварини, а й впливає на її психоемоційний фон.

Кіт кульгає на задню лапу

Як і у випадку з передніми кінцівками, кульгавість на задні ноги може супроводжувати різні ортопедичні захворювання, вказувати на онкологію або бути наслідком травми. Зміна рухливості тільки тазових кінцівок характерна для таких захворювань і станів:

• Вивих колінних чашок — часта патологія у собак, яка іноді трапляється і в котів. Може бути вродженою і набутою внаслідок травми. Стан супроводжується кульгавістю, а також підтягуванням і триманням на вазі задньої кінцівки. Іноді під час ходьби чується характерне клацання — коли колінна чашечка встає на місце.
• Дисплазія кульшового суглоба — аномальний розвиток кульшового суглоба, за якого головка стегнової кістки не збігається з вертлюжною западиною. Патологія нерідко призводить до дегенерації суглоба і розвитку хворобливого остеоартриту. ДКС (дисплазія кульшового суглоба) передається генетично, але наразі не встановлено, який саме ген відповідає за розвиток захворювання.
• Епіфізеоліз голівки стегнової кістки — хірургічне захворювання, що характеризується спонтанним зісковзуванням голівки стегнової кістки в зоні росту проксимального епіфіза. У більшості випадків проявляється у вигляді раптової кульгавості на одну або обидві тазові кінцівки за відсутності будь-яких травм. До захворювання особливо схильні кішки породи мейн-кун.

Зміни в ході вихованця також можуть бути симптомом цукрового діабету. Одним з ускладнень цього захворювання є діабетична нейропатія — вона проявляється у вигляді «стопохождення», за якого кішка пересувається, повністю торкаючись плюснами землі. Цей прояв діабету може помилково трактуватися власниками як кульгавість.

Вихованці з діабетом потребують довічної підтримуючої терапії, невід’ємною частиною якої є спеціальна дієта. Ветеринарні фахівці часто призначають кішкам готові дієтичні раціони.

Чому шотландський висловухий кіт кульгає?

Кульгавість у висловухих улюбленців часто пов’язана з розвитком генетично зумовленого захворювання під назвою остеохондродисплазія шотландських кішок (ОХД). Воно проявляється у вигляді деформацій кісток і хрящів скелета у вигляді хворобливих кісткових розростань у ділянці зап’ясткових, п’ясткових, скакальних, плеснових і фалангових суглобів, а також хвостових хребців.

Клінічні ознаки остеохондродисплазії:

• несиметричне формування скелета,
• відставання в рості,
• деформація і збільшення суглобів,
• скутість ходи,
• наростаюча кульгавість,
• потовщення і зниження рухливості хвоста,
• біль під час стрибків.

Симптоми захворювання яскраво виражені у потомства від двох висловухих батьків — з цієї причини схрещувати фолдів між собою заборонено. Щоб отримати здорових кошенят, заводчики залучають до розведення страйтів — вихованців шотландської породи з прямими вухами.

Лікування остеохондродисплазії не існує. Якщо у кішки діагностують захворювання, їй призначається симптоматична терапія, покликана полегшити больовий синдром. Також власникам «шотландців» з цією патологією рекомендується підтримувати оптимальну вагу тварини.

Кішка кульгає після уколів

Кульгавість після внутрішньом’язових ін’єкцій, як правило, пов’язана з неприємними відчуттями після введення препарату, а іноді — з потраплянням голки в сідничний нерв. Здебільшого такий стан минає самостійно протягом декількох хвилин, але якщо кіт кульгає після уколу в стегно більше двох діб, краще проконсультуватися з фахівцем.

Що робити, якщо кішка кульгає?

Якщо ви помітили, що вихованець почав шкутильгати, забезпечте йому спокій і акуратно огляньте кінцівки на предмет ран, скалок та інших видимих пошкоджень. Поспостерігайте, як часто і в яких умовах проявляється симптом — після стрибків, сну або іншої діяльності. Всі ці відомості допоможуть лікарю поставити точний діагноз і визначити, чому кішка кульгає.

Якщо кульгавість не минає, зверніться за консультацією в клініку. Ветеринарний лікар проведе повний огляд тварини і за необхідності призначить додаткові дослідження — рентгенографію, комп’ютерну томографію, МРТ, біопсію. Також може знадобитися консультація з вузьким спеціалістом — дерматологом, хірургом, онкологом, ортопедом, неврологом.

Кульгавість — тривожний симптом, який не варто залишати без уваги. Щоб вихованець швидше пішов на поправку, довірте його здоров’я професіоналам і не займайтеся самолікуванням. Правильна діагностика і грамотне лікування допоможуть уникнути розвитку ускладнень і повернуть кішці фірмову грацію.

Найкращі практики догляду за хвостиками у 2025.