Сечокам’яна хвороба у собак. Причини, симптоми та профілактика.

• Сечокам’яна хвороба — це урологічне захворювання, при якому утворюються камені в сечовивідних шляхах. Конкременти (камені) можуть бути в нирках, сечоводах, сечовому міхурі або уретрі.
• Уроліти — загальна назва конкрементів у сечовидільній системі.
• Камені в нирках називаються нефролітами, у сечоводах — уретеролітами, у сечовому міхурі — цистолітами.

Фактори, що впливають на утворення каменів

Механізми утворення каменів у собак до кінця не вивчені.

Але точно відомі чинники, що впливають на формування кристалів:

• Висока концентрація уролітоутворювальних компонентів у сечі.
• Тривалий час перебування такого «бульйону» в сечовидільній системі (за нестачі рідини в організмі та рідкісного сечовипускання).
• Знижена активність улюбленця, зокрема при ожирінні (сеча «застоюється» і кристали утворюються швидше).
• Зміна рівня кислотності pH у кислий або лужний бік. Якщо в аналізі сечі кислотність нормальна, то це не означає, що вона нормальна завжди. Для утворення конкрементів достатньо періодичного її підвищення. Стрибки pH насамперед впливають на утворення струвітів, цистинів, уратів.
• Зниження в організмі природних інгібіторів кристалоутворення.
• Інфекції сечовивідних шляхів, дієта і генетика.

Симптоми сечокам’яної хвороби

Маленькі кристали не викликають у собаки занепокоєння. Занепокоєння, біль, кров у сечі, прискорене сечовипускання починаються, коли уроліт виростає до значних розмірів. Причому камені в сечовому міхурі будуть помітні частіше, ніж камені в нирках.

У нирках камені спричиняють біль, коли потрапляють у сечоводи або супроводжують пієлонефрит (запалення), тому часто це випадкова знахідка під час ультразвукового дослідження, наприклад, на диспансеризації. Обструкція сечоводу зазвичай супроводжується сильним болем, блювотою у собаки. Такий важкий стан, у більшості випадків потребує хірургічного лікування.

Як діагностувати?

• Клінічний аналіз сечі.
• Ультразвукове дослідження черевної порожнини, іноді — рентгенограма. УЗД — більш точний метод, тому що камені менше 3 міліметрів на рентгені зазвичай не видно, а, наприклад, уратні та деякі цистинові камені рентгенопрозорі.
• Посів сечі на визначення мікрофлори. Метод забору — тільки цистоцентез. Сечу, зібрану природним шляхом, здавати марно.
• Цистоскопія. Рідкісний і дорогий метод діагностики. Для цього під анестезією в сечовий міхур собаки вводять ендоскоп. Інші методи діагностики дешевші й дають змогу виявити захворювання, але цистоскопію можуть призначити для підтвердження або уточнення діагнозу.

Камені, які щільно прикріплені до стінки уретри, неможливо вимити, їх можна витягти ендоскопом. Вкрай рідко, але таке буває.

Чим небезпечна сечокам’яна хвороба?

• Сечокам’яна хвороба небезпечна закупоркою (обструкцією) сечоводу або уретри. Повна обструкція спричиняє уремію протягом 36-48 годин, що призводить до депресії, анорексії, блювоти, діареї, зневоднення, коми та смерті протягом приблизно 72 годин.
• Обструкція уретри є невідкладним станом, лікування слід починати негайно. На щастя, собаки рідко страждають від обструкції. У котів це ускладнення зустрічається частіше.

Породи собак із групи ризику

У період з 2006 по 2018 рік проводилося дослідження «Сечокам’яна хвороба у собак: оцінка тенденцій складу сечових каменів і факторів ризику». Під час дослідження виявлено породи собак з високим ризиком утворення уролітів, що містять кальцій. Це стандартний пудель, померанський шпіц, брюссельський грифон, цвергшнауцер, бішон фризе, карликовий пінчер, лхаський апсо, далматини та мальтійський тер’єр.

До струвітів породної особливості не виявлено. До утворення уратів схильні далматин, англійський бульдог і пітбультер’єр. До появи цистинвмісних уролітів — мастиф, ротвейлер, англійський бульдог, австралійський пастуший собака, пітбультер’єр, французький бульдог.

Профілактика розвитку сечокам’яної хвороби

• Забезпечити собаці необхідний рівень рідини. Краще перевести собаку на видотипне харчування — воно містить багато вологи, на відміну від сухого корму.
• Стежити за рухливістю вихованця, не допускати ожиріння.
• Щорічно проводити диспансеризацію, до якої входить загальноклінічний аналіз сечі та УЗД черевної порожнини. Раннє виявлення кристалурії та звернення до фахівця допоможе уникнути утворення великих уролітів.

Що робити, за перших симптомів?

Якщо у вашого собаки з’явилися ознаки сечокам’яної хвороби, відразу зверніться до ветеринарного фахівця. Він проведе обстеження, виявить тип конкрементів і причини їх утворення, призначить лікування.

Крім цього, необхідно проконсультуватися з ветеринарним дієтологом, щоб скорегувати раціон вихованця.

Висновок

Як бачимо, що сечокам’яна хвороба становить серйозну урологічну проблему, яка може вплинути на здоров’я вашого пухнастого друга. Ця стаття застерігає про важливість профілактики, раннього звернення до фахівця за перших симптомів і дотримання рекомендацій щодо харчування та підтримки загального стану вашого вихованця. Пам’ятайте, здоров’я вашого супутника у ваших руках, і турбота про нього — наш головний пріоритет.

Домашні улюбленці у 2025: натхнення кожного дня.