Сечокам’яна хвороба у собак.

Сечокам’яна хвороба (МКЛ) ― захворювання сечовидільної системи, що супроводжується появою конкрементів (каменів) у різних відділах. Утворення перешкоджають нормальному сечовипусканню, призводять до запальних процесів, знижують якість та скорочують тривалість життя вихованця. Сечокам’яна хвороба нерідко спричиняє передчасну загибель собаки. Кожен власник повинен знати ознаки патології, методи її діагностики, лікування та профілактики. Це дасть змогу запобігти розвитку захворювання та продовжити / подовжити собаці життя.

Чому розвивається сечокам’яна хвороба?

СКХ (сечокам’яна хвороба) у собак розвивається внаслідок різноманітних причин. Серед основних провокуючих факторів виділяють такі:

• недолік фізичної активності ― призводить до застійних явищ в органах сечовидільної системи;
• інфекції ― негативний вплив мають будь-які інфекційні процеси в організмі вихованця, але найбільш небезпечними є ті, що протікають у сечовому міхурі, сечоводах, статевих органах;
• незбалансований раціон ― утворенню каменів сприяє надлишковий вміст у їжі собаки білкового компонента, солей;
• порушення питного режиму ― нестача води або її низька якість провокує відкладення солей у сечовивідних органах, застійні процеси;
• порушення обміну речовин — спадкові чи хронічні патології метаболізму, збої у роботі внутрішніх органів, ендокринних залоз у результаті призводять до зміни кислотно-лужного балансу та формування конкрементів (каменів).

Які тварини у групі ризику?

Ветеринари частіше стикаються з сечокам’яною хворобою у собак, ніж у сук. Це пояснюється анатомічними особливостями уретри: у собак чоловічої статі вона довша, що створює сприятливі умови для кристалізації сечі та відкладення солей.

У зв’язку з несприятливим спадковим фактором більше ризикують захворіти вихованці таких порід:

• Пекінес;
• Йоркширський тер’єр;
• Французька болонка;
• Французький бульдог;
• Пудель;
• Ши-цу;
• Різеншнауцер.

З віком ризик утворення каменів у сечовидільній системі підвищується у всіх собак незалежно від породи.

Механізм розвитку патології

Загалом механізм утворення каменів можна описати так. В організмі вихованця з якихось причин змінюється кислотно-лужний баланс. Згодом це призводить до порушення обміну речовин, процесів окислення та відновлення. Нирки активно виділяють різні мінеральні сполуки, наприклад фосфор, кальцій, натрій, калій та інші.

Порушена функція нирок поступово веде до запальних процесів, зміни рН сечі. Слиз і ексудат, що утворилися в результаті запалення, відмерлі клітини внутрішньої поверхні сечовивідних органів разом з солями сечі створюють умови для випадання в осад особливих речовин. Останні закупорюють сечостатеві шляхи, ще більше стимулюючи застійні явища. У результаті утворюються камені, або уроліти.

Які бувають камені?

Камені можуть бути простими, представленими тільки однією мінеральною сполукою, або складними, вражати нижні або верхні відділи сечовидільної системи. Крім того, уроліти можуть утворюватися в одному місці або одночасно в декількох ділянках. Деякі з них можна виявити за допомогою пальпації, а інші лише спеціальним діагностичним обладнанням.

Розрізняють кілька видів сечових каменів у собак: струвітні, цистинові, уратні, оксалатні та інші. Вид уролітів визначає особливості подальшого лікування та дієти вихованця. У деяких випадках у собаки визначаються кілька видів камінців одночасно. Найчастіше це зустрічається у йорків.

Як проявляється патологія: загальні ознаки

На різній стадії та при різних формах сечокам’яної хвороби її симптоми у вихованця відрізняються. Запідозрити СКХ (сочокам’яну хворобу) у собаки можна за такими ознаками:

• часті позиви до сечовипускання;
• млявість, поганий апетит;
• зміна кольору сечі (від рожевого до темно-коричневого);
• болісне реагування на дотик до живота;
• часте вилизування паху;
• підвищення температури;
• скиглення в процесі сечовипускання;
• незвичайна поза під час справлення потреби;
• домішка крові у сечі.

Форми сечокам’яної хвороби

У собак сечокам’яна хвороба (СКХ) протікає у чотирьох формах.

1. Безсимптомна. Зовні не проявляється. Виявити цю форму СКХ у вихованця можна лише шляхом лабораторної діагностики.
2. Легка. Тварину непокоїть слабкість, загальне нездужання. Під час сечовипускання собака може приймати незвичайну позу, скулити. Дбайливий господар помітить у сечі домішку крові, зверне увагу на тривале випорожнення сечового міхура порівняно з ранніми вигулами, на часте вилизування. За наявності запалення у вихованця може підвищитися температура тіла.
3. Тяжка. При даній формі розвитку патології процес сечовипускання не піддається контролю, у результаті сеча виділяється постійно невеликими обсягами. Оскільки сечовий міхур повністю не випорожнюється, при пальпації можна виявити його збільшення та ущільнення. Собака відчуває біль, перебуває у постійній напрузі, відмовляється від їжі, але багато п’є. У тварини піднімається температура, може виникнути блювота, судоми.
4. Дуже тяжка (загроза життю). Ця фаза настає, коли виділення сечі припиняється. Внаслідок її застою в кров надходить велика кількість токсичних речовин. Собака не їсть, не п’є, не реагує на подразники, може впасти в кому. Крім того, виникає загроза розриву стінки сечового міхура, що закінчується смертельними наслідками.

Як проводять діагностику?

Для діагностики сечокам’яної хвороби у чотирилапого друга в клініці використовують різні методи:

• пальпація;
• аналізи сечі (загальний, біохімічний, бакпосів);
• УЗД;
• рентген (з контрастом та без);
• КТ;
• цитоскопія.

У важких випадках, коли взяття сечі неможливе, але є явні ознаки застою в сечовому міхурі, проводять прокол його стінки.

Особливості лікування СКХ (сечокам’яна хвороба) у собак

Лікування сечокам’яної хвороби залежить від її форми, ступеня розвитку, стану собаки, виду каміння та інших факторів.

Катетеризація

Якщо відтік сечі природним шляхом неможливий, вихованцю проводять катетеризацію. Установка катетера проводиться під загальною анестезією і має на меті виведення рідини, що накопичилася. Паралельно проводиться промивання сечовивідних проток. Якщо камені знаходяться в уретрі, катетеризація сечового міхура допомагає «повернути» їх назад до органу.

Медикаментозне лікування

Залежно від результатів діагностики та стану собаки. У гострий період ветеринар може призначити препарати наступних груп:

• спазмолітичні;
• аналгетики;
• протизапальні;
• кровоспинні (при необхідності);
• антибактеріальні.

Крім того, можливе призначення гепатопротекторів для підтримки печінки, імуномодулюючих препаратів, пробіотиків. Деякі ліки призначають у таблетках, інші показані у формі ін’єкцій, крапельниць.

Подальша терапія визначається типом каміння. Консервативне лікування може проводитися як за умов стаціонару, так і у домашніх умовах.

Оперативне втручання

Хірургічне втручання при СКХ (сечокам’яній хворобі) передбачає кілька варіантів.

• Уретростомія. Лікар розширює уретру для полегшення виведення каменів назовні.
• Цистостомія. Розсічення стінки сечового міхура та видалення уролітів.
• Ретроградна урогідропульсія. Конкременти, які закупорили сечові протоки, проштовхують у сечовий міхур, після чого їх видаляють.

Фізіотерапія

У лікуванні сечокам’яної хвороби у собак можливе застосування фізіотерапевтичного методу – імпульсної магнітотерапії. Під дією магнітного випромінювання камені дробляться на дрібні частини, що полегшує їх самостійний вихід із сечостатевих шляхів. Метод є дорогим, потребує спеціального обладнання, тому рідко використовується у ветеринарній практиці.

Харчування собаки з сечокам’яною хворобою

Оскільки харчування є одним з основних чинників, що провокують сечокам’яну хворобу в улюбленців, у лікуванні йому відводиться особливе місце. Необхідно не тільки правильно підібрати корм, а й дотримуватися певних правил протягом усього життя собаки. Причому дієта потрібна незалежно від форми і типу захворювання, загального стану тварини.

Загальні принципи годування

Якщо господар собаки ретельно дотримується правил годування тварини, ймовірність повторного утворення каменів та розвитку ускладнень зводиться до мінімуму. Звернути увагу слід на такі моменти:

• годувати собаку невеликими порціями;
• давати їжу у певний час, дотримуючись розпорядку;
• не допускати переїдання, калорійність їжі має відповідати енергетичним витратам тварини;
• забезпечити доступ до води. Мінімальний обсяг випитої рідини має становити приблизно два літри на добу (залежить від породи). Чим більше води, тим краще промивається сечовий міхур.

Паралельно потрібно забезпечити собаці фізичне навантаження, стимулюючи рухову активність усіма можливими способами. Вигулювати вихованця потрібно часто, не дозволяючи сечі застоюватися.

Особливості раціону

Склад їжі для собаки із сечокам’яною хворобою потрібно погодити з ветеринарним фахівцем. Раціон вибудовується залежно від виду каміння, перебігу хвороби, можливих ризиків рецидиву та інших нюансів. Тут важливо врахувати низку моментів:

• виключається неякісна, дешева їжа;
• заборонені «подачі» зі столу, копченості, гострі та пряні продукти;
• температура їжі повинна дорівнювати температурі тіла;
• якщо вихованець харчується сухим кормом, попередньо гранули потрібно розмочити;
• раціон повинен бути складений так, щоб тварина не відчувала дефіциту будь-яких окремих речовин, вітамінів.

Як правило, з раціону собаки прибирають пасльонові, здобу, солодощі, рибу. Так як патологія характеризується схильністю до рецидивів, до кінця життя вихованця необхідно періодично здавати аналізи сечі та крові. Це допоможе своєчасно виявити відхилення (наприклад, у показнику рН) та провести корекцію харчування.

Промислові корми

У лінійці кожного відповідального виробника їжі для тварин є лікувальний корм, створений спеціально для собак з СКХ. Більшість ветеринарів вважають за доцільне замінити звичайну їжу улюбленця саме такими кормами, адже до їхнього складу входять всі необхідні тварині речовини і в потрібних пропорціях. Це позбавляє власника від необхідності підрахунку калорій і БЖВ / БЖВК (білки, жири, вуглеводи, калорії) в звичайній їжі, попереджає помилки в харчуванні.

Більше того, існують корми, склад яких розроблений залежно від виду уролітів у собаки. Так, при виявленні струвильних конкрементів рекомендується упаковка, на якій написано S/D. При цистинових уролітах необхідно брати корм із позначкою «U/D». Харчування для собак, у яких виявлені урати, має бути позначене значком «U/C», а при оксалатах та струвітах – «S/O».

Найбільшою популярністю користуються лікувальні корми кількох марок.

• Advance Urinary Canine. Знижує рівень аміаку у сечі. Гальмує формування струвітів. Не дають вагітним та цуценям.
• Farmina Vet Life Dog Struvite Management. Підкислює сечу. Сприяє розчиненню каменів та попереджує їх повторне утворення. Недоліком є ​​висока вартість.
• Prescription Diet Canin S/D. Приводить до розчинення струвітів. Перешкоджає формування уролітів інших видів. Корм протипоказаний у щенячому віці, а також під час вагітності. Не можна давати його собаці із захворюваннями нирок та печінки, підшлункової залози. Під час лікування кормом Prescription Diet Canin S/D потрібна регулярна здача крові для контролю кислотно-лужного балансу.

Лікувальний корм не призначений для постійної годівлі собаки. Тривалість дієтичного харчування може досягати півроку та більше, що визначається лікарем на підставі лабораторної діагностики. Після нормалізації показників крові та сечі ветеринар може дозволити переведення собаки на звичне харчування. Однак через можливий рецидив хвороби раціон доведеться скоригувати.

Прогноз СКХ (сечокам’яна хвороба) у собак

Потрібно розуміти, що застійні явища в сечовому міхурі не проходять безслідно, навіть за умови, що каменів у ньому немає. Розтягнуті стінки органу, утворення спайок на місці розривів і розтяжок збільшують ризик запальних процесів протягом подальшого життя вихованця. Щоб уникнути рецидиву сечокам’яної хвороби та розвитку ускладнень, власнику потрібно звернути увагу на профілактичні заходи.

Профілактика хвороби

Запобігти розвитку у собаки сечокам’яної хвороби, а також попередити рецидиви після успішного лікування допоможуть такі рекомендації ветеринарів.

• Вигулювати собаку не менше трьох разів на день.
• Стимулювати фізичну активність вихованця будь-якими способами.
• Якщо є можливість, привчити тварину справляти потребу в лоток або пелюшку (для маленьких собак).
• Слідкувати, щоб у собаки постійно була свіжа вода гарної якості. Не допускати пиття з невідомих та забруднених джерел.
• Виключити з раціону харчування з господарського столу.
• Не змішувати натуральну їжу з промисловими кормами. Годувати одним типом продуктів.

І, нарешті, раз на рік чи півроку собаку потрібно приводити до клініки для лабораторної діагностики з метою профілактики. Чим раніше буде виявлено патологію і розпочато лікування, тим швидше вихованець позбудеться хвороби і уникне ускладнень.

Поради експертів щодо догляду за улюбленцями у 2025.