Себорея у собак: лікування і симптоми себорейного дерматиту.

Себорея — захворювання, що проявляється надмірною кількістю відокремлюваної лупи, тьмяністю шерстного покриву або надмірно жирною шкірою. Стан завдає вихованцеві незручностей і вимагає звернення до ветеринарного лікаря. Давайте розглянемо, що таке себорея у собак, або себорейний дерматит, які симптоми і лікування у цієї недуги.

Захворювання може розвиватися в молодому віці, і з роками симптоми себореї обтяжуються. Запущена патологія загрожує розвитком вторинної інфекції, тому важливо стежити за здоров’ям собаки і за перших ознак хвороби відвезти улюбленця у ветеринарну клініку.

Матеріал є більш розгорнутим продовженням та систематизацією тем:

• Чому у собаки з’являється лупа і як її позбутися?
• Лупа у собак і кішок: які причини і що робити?

Себорейний дерматит у собак — головне

• Себорейний дерматит — дерматологічне захворювання, яке може вражати різні за площею ділянки шкіри вихованця.
• Виділяють дві форми себореї, які розрізняються за симптомами — суха і жирна.
• Патологія буває первинною і вторинною, що розвинулася на тлі іншої хвороби.
• Вторинний себорейний дерматит у собак — нерідко наслідок порушення метаболізму, неякісного харчування, інфекційного, паразитарного, ендокринного захворювання.
• Основні симптоми: шерсть тьмяніє, стає матовою, з’являється лупа, пошкодження, вкриті кірками, шкіра жирніє, набуває сального вигляду, з’являється характерний неприємний запах.
• Діагностика ґрунтується на огляді улюбленця і дослідженнях шкіри зі встановленням причини захворювання. Додатково можуть призначатися аналізи крові та сечі.
• Лікування себореї у собак залежить від причини і може включати перехід на якісний корм, обробку шкіри місцевими засобами, застосування ліків для лікування первинного захворювання (антибіотиків, протигрибкових, протипаразитарних засобів).
• Прогноз залежить від тяжкості стану і першопричини, при своєчасному лікуванні він сприятливий.
• Догляд включає дотримання рекомендацій ветеринарного лікаря, використання захисного коміра від розчухів.
• Профілактика здійснюється за допомогою правильного харчування, регулярного догляду за шерстю і шкірою, обробок від паразитів, вакцинації, профілактичних візитів до ветеринарної клініки.

Що таке себорея у собак?

Себорея — хронічне дерматологічне захворювання, що характеризується порушенням процесу зроговіння (кератинізації). Проявляється воно надмірним лущенням або жирністю шкіри та шерсті, іноді приєднується вторинний запальний процес. У деяких тварин одночасно можуть утворюватися сухі та жирні ділянки — це залежить від локалізації патологічного процесу.

При себореї може бути залучена значна частина шкірного покриву, включно з міжпальцевим простором, мордою, пахвовими западинами, шиєю, животом і періанальною ділянкою. Ступінь ураження на різних ділянках шкіри може відрізнятися за інтенсивністю.

Себорея часто супроводжується запальними процесами й ускладнюється вторинною інфекцією.

При себореї у собаки підвищується ймовірність розмноження бактерій або грибків (наприклад, Malassezia або Candida spp.) і розвитку вторинної інфекції вух або шкіри. Життєдіяльність мікроорганізмів підвищує жирність шкіри і швидкість ділення клітин епідермісу, що значно посилює перебіг себорейного дерматиту. У такому разі вихованцеві знадобиться протигрибкова терапія, рекомендована і підібрана виходячи з причини захворювання ветеринарним лікарем для повного усунення клінічних ознак.

Причини себореї

Зазвичай під час розвитку себореї говорять про поєднання генетичних аспектів і чинників довкілля, а виділити єдину причину можливо рідко.

Захворювання може бути первинним і вторинним. Первинна — це частіше вроджена патологія, яка виявляється в молодому віці, зазвичай до 18-24 місяців, діагностується за допомогою біопсії шкіри (дослідження зразка тканини). За цієї форми патології також важливо виключити причини, здатні призводити до вторинної себореї. Представники деяких порід частіше зустрічаються з порушенням процесу кератинізації та себореєю.

У групі ризику вихованці таких порід:

• Кокер-спанієль;
• Басет-гаунд;
• Німецька вівчарка;
• Такса;
• Вест-хайленд-уайт-тер’єр;
• Англійський спрингер-спанієль.

Для ірландських сеттерів, доберманів, шарпеїв, лабрадор-ретриверів і німецьких вівчарок також характерний підвищений ризик розвитку цієї патології.

Вторинна себорея у собак розвивається на тлі інших захворювань, її діагностують частіше, ніж первинну. Те, наскільки сильними виявляться прояви, залежить від першопричини – основного захворювання. У кожного вихованця хвороба протікає індивідуально. Велику роль відіграє загальний стан здоров’я, раціон харчування, наявність хронічних захворювань і недолікованих інфекцій. Проблеми ендокринної системи, хвороби шлунково-кишкового тракту (ШКТ) і печінки здатні викликати розвиток шкірної патології в генералізованій формі (з ураженням великої кількості ділянок шкіри на тілі собаки).

До причин розвитку вторинного себорейного дерматиту відносять:

• Інфекційні захворювання: наприклад, грибкові інфекції;
• Паразитарні захворювання: наявність внутрішніх і зовнішніх паразитів, демодекоз — підшкірний кліщ;
• Алергічні реакції: блошиний алергічний дерматит, атопічний дерматит — алергія на агенти навколишнього середовища;
• Ендокринні захворювання: патології щитовидної залози, порушення вироблення статевих гормонів, цукровий діабет;
• Захворювання обміну речовин, наприклад, порушення засвоюваності нутрієнтів;
• Незбалансований або невідповідний раціон;
• Новоутворення.

Форми себореї

Можна виділити форми захворювання залежно від причини розвитку, ступеня поширеності по ділянках тіла, типу перебігу.

За причинами розвитку себорея може бути:

• Первинною. Розвивається на тлі вроджених особливостей шкірного покриву, а саме порушення кератинізації.
• Вторинною. Розвивається як наслідок іншого захворювання, як дерматологічного, так і не пов’язаного зі шкірним покривом.

За ступенем ураження шкірного покриву себорейний дерматит поділяють на:

• Локалізований. Захворювання вражає окремі ділянки шкіри, частіше ділянки голови, живота, пахвових западин.
• Генералізований. У патологічний процес залучаються великі ділянки шкірного покриву.

Також захворювання поділяють на дві форми залежно від характеру перебігу та ураження шкіри.

Ці форми можуть мати значні відмінності в клінічних проявах:

• Суха. У вихованця відзначають підвищене утворення лусочок шкіри (лупи). Надлишкове вироблення кератину на тлі сухої себореї призводить до сильного лущення.
• Жирна. Присутня активна секреція сальних залоз і надмірне вироблення шкірного сала. Шерсть собаки стає лискучою, має жирний вигляд.

При цьому важливо відзначити, що у пса можуть проявитися ознаки себореї обох форм — і сухої, і жирної.

Симптоми

Типові симптоми себорейного дерматиту у собак включають сухий шерстяний покрив — шерсть втрачає яскравий блиск, стає матовою, тьмяною. Можна помітити, що у пса з’явилася лупа у великій кількості та себорейні вогнища (ранки, вкриті кірками). Шкіра стає жирною, набуває сального вигляду, з’являється характерний неприємний запах.

Насамперед, клінічні ознаки проявляються в ділянці навколо очей і рота, на вухах, у пахвових западинах або в паху. У разі вторинної себореї до основних ознак додаються симптоми основного захворювання.

У молодому віці симптоми можуть виражатися не дуже яскраво, що ускладнює діагностику. У разі розвитку супутнього захворювання симптоми патології ускладнюються і стають більш очевидними.

Часом себорея викликає свербіж — від слабкої до сильної інтенсивності. У деяких випадках ветеринарні лікарі підтверджують наявність зовнішнього отиту і розвиток вторинної шкірної або вушної інфекції, що провокується грибками Malassezia.

Діагностика патології

Діагноз «себорея» ставиться на підставі огляду, проведення інструментальних досліджень, виключення інших недуг. Ветеринарний фахівець повинен виключити у тварини захворювання внутрішніх органів, порушення роботи травного тракту, алергічну реакцію.

Етапи діагностики себореї включають:

• Збір анамнезу, тобто докладної інформації про харчування, спосіб життя, симптоми тварини, і проведення огляду;
• Зішкріб і біопсія шкіри, дослідження зовнішнього шару шкіри — епідермісу (дерматогістопатологія) — вивчення поверхневого і фолікулярного кератину (аналіз, що дає змогу виявити бактерії та грибки на шкірі);
• Загальні аналізи крові та сечі.

Успіх терапії залежить від того, наскільки точно була встановлена початкова причина розвитку шкірної патології. Усунення симптомів без лікування первинної хвороби не дасть результатів.

Лікування себореї у собак

Лікування себорейного дерматиту проводиться, як правило, комплексно і включає кілька видів терапії, специфічної для кожного конкретного випадку, оскільки підбір схеми залежить від причини захворювання, зокрема його форми — первинної або вторинної. Важливо усунути той фактор, який став основою для розвитку недуги.

Медикаментозна терапія

Ветеринарний лікар може призначити засоби для місцевого застосування, наприклад, лікувальні мазі. Місцеве лікування підбирається за потребою: воно може мати різний ефект, наприклад, деякі засоби прискорюють загоєння ушкоджень, деякі — нормалізують роботу залоз зовнішньої секреції. Мета терапії — відновити епідермальний бар’єр. Найчастіше потрібні комбінації декількох препаратів і методів впливу.

Також фахівець може призначити купання з лікувальним шампунем. Застосовувати його потрібно тільки за рекомендацією лікаря і строго певний термін, оскільки постійне використання лікарського шампуню неприпустиме — при тривалому застосуванні засіб може порушити природну мікрофлору шкіри.

У низці випадків контроль захворювання за допомогою місцевих засобів неможливий. Тоді фахівець може призначити медикаменти: антибіотики, протигрибкові, протипаразитарні засоби.

Дієтотерапія

Якісне повноцінне харчування дозволяє регулювати стан собаки з себореєю. Ветеринарний лікар може переглянути раціон і призначити перехід на інший корм.

У разі підвищеної чутливості шкірного покриву фахівець може призначити особливий раціон, який, завдяки складу, підтримуватиме гарний стан шкіри та шерсті. Він може бути збагачений жирними кислотами Омега-3 і Омега-6, антиоксидантами та іншими корисними поживними речовинами.

Якщо ветеринарним лікарем призначена дієтотерапія, застосовувати її потрібно суворо за рекомендацією, не подовжуючи курс понад визначений термін і не припиняючи його завчасно, адже це є важливою частиною лікування.

Догляд за вихованцем

Догляд за собакою в період одужання зводиться до виконання рекомендацій ветеринарного лікаря. Важливо забезпечити вихованцеві якісне харчування, у разі призначення — лікувальну дієту, і ретельно дотримуватися схем лікування.

Оскільки захворювання нерідко супроводжується свербінням, і цей симптом характерний для інших супутніх себореї патологій, потрібно виключити ймовірність розчісування твариною уражених ділянок шкіри. Для цього можна використовувати ветеринарний комір, який рекомендується не знімати до закінчення лікування.

Уражені ділянки шкіри важливо берегти від впливу води та інших рідин, тому на прогулянку можна надягати захисний одяг, а якщо уражені подушечки лап і міжпальцевий простір — черевики для собак.

Вдома забезпечте вихованцеві спокійну і комфортну обстановку, сприятливу для одужання.

Ускладнення при себореї

Себорея може бути ускладнена вторинними інфекційними та грибковими хворобами, зокрема стафілококом. Деякі штами (тобто види) цих бактерій показують стійкість до більшості засобів, які використовують у разі себорейного дерматиту. З цієї причини ветеринарний лікар призначає мазок зі шкіри на поживні середовища для виявлення збудника і підбору ефективного препарату для лікування захворювання.

Стафілокок небезпечний не тільки ураженням шкірних покривів, а й залученням до цього процесу внутрішніх органів, з можливим переходом у генералізовану форму перебігу хвороби та сепсисом (зараженням крові).

Профілактика себорейного дерматиту

Ветеринарні фахівці рекомендують не нехтувати постійними профілактичними заходами і приділяти їм достатньо часу.

З метою профілактики себореї у собак варто дотримуватися таких правил:

• Забезпечити вихованцеві повноцінний збалансований раціон. Харчування має підходити тварині за віком, породними та індивідуальними особливостями.
• Необхідний регулярний гігієнічний догляд: мити лапи після прогулянки, вичісувати шерсть, використовувати тільки гігієнічні засоби для тварин — догляд допомагає не тільки підтримувати хорошу якість шкіри та шерсті, а й вчасно помічати різні ушкодження, особливо у довгошерстих собак.
• Не допускати розвитку будь-якого захворювання, навіть, на перший погляд, нешкідливого — у разі виникнення симптомів важливо відразу звертатися до ветеринарної клініки і проводити лікування до кінця, не перериваючи його раніше терміну.
• Застосовувати антипаразитарні засоби захисту — для цього потрібно проводити обробки, згідно з інструкцією конкретного препарату від зовнішніх і внутрішніх паразитів.
• Дотримуватися графіка вакцинації, яка дає змогу захистити улюбленця від небезпечних інфекційних захворювань.

Відвідування ветеринарного лікаря для профілактичних оглядів — загальна рекомендація для всіх власників собак. Своєчасна діагностика дає змогу почати лікування хвороби на ранній стадії, тим самим підвищуючи успішність терапії.

Відповіді на поширені запитання

Найкращі практики догляду за хвостиками у 2025.