Ринотрахеїт у кішок / котів.

Ринотрахеїт у кішок – серйозне вірусне захворювання, яке не передається від тварин до людини. Інфекція вражає органи дихання та зору. Збудник починає виділятися вже через добу після зараження, через що кішка швидко стає заразною для інших вихованців. За відсутності коректного лікування та точної діагностики хвороба може переходити з гострої до хронічної форми.

Ринотрахеїт котів є поширеним явищем серед дорослих котів і кошенят і разом із каліцивірозом котів ринотрахеїт може викликати «грип котів».

Ринотрахеїт у котів / кішок: характеристика

Цю вірусну хворобу називають котячим герпесом, оскільки збудником інфекційного захворювання є штам герпесу. Його можна виявити в організмі більшості кішок (до 90%), проте він рідко виявляє себе. Найчастіше вірус знаходиться у сплячій формі.

Якщо кішка ослаблена, знижений імунітет, небезпечний штам може проявитися, і тоді створюються умови для виникнення ринотрахеїту. Уражаються зазвичай очі та органи дихання.

Найчастіше домашні тварини переносять зараження порівняно легко. Однак ослаблені, літні коти / кішки, а також кошенята ризикують зіткнутися з тяжким перебігом хвороби, що включає підвищення температури, кашель, виділення зі слизових оболонок.

У найважчих випадках (за відсутності діагностики та коректної схеми лікування) не виключено летальних наслідків. До загибелі вихованця призводить загальна інтоксикація, приєднання бактеріальної інфекції, нестача рідини за високої температури.

Вірус не передається людині, проте кішка може заразити інших домашніх / свійських тварин. При цьому ринотрахеїт часто переходить у хронічну форму, і протягом усього життя можуть розвиватися симптоми інфекційного захворювання. Іноді з’являється хронічний риніт, кон’юнктивіт. А ті коти, які перехворіли, надалі залишаються носіями.

Вірус стійкий до несприятливих умов. При кімнатній температурі може заражати кішок протягом доби. Руйнюються його клітини тільки при суттєвому нагріванні, а також при контакті з лугами та деякими кислотами. Дезінфікувати поверхню можна за допомогою стандартних антисептиків.

Шляхи передачі вірусу

Інфекційний процес розвивається у носі, горлі чи очах. Передача збудника від хворої кішки до здорової відбувається при контакті з виділеннями слизових оболонок. Навіть якщо заражені частки потрапляють в організм у невеликій кількості, домашня тварина може заразитися ринотрахеїтом.

Контакт із небезпечним вірусом відбувається через загальний посуд для корму чи води, при вичісуванні, стрижці одними інструментами. Якщо кішка живе в одному будинку із зараженою твариною, уникнути передачі вірусу практично неможливо.

Інфікування можливе при прямому контакті з виділеннями, а також при чханні чи кашлі, коли дрібні частки розносяться на велику відстань. Якщо людина контактувала із зараженою кішкою, а потім гладила здорову, це також може призвести до зараження. Ще один шлях передачі збудника – від матері до плоду.

Інфекція швидко рухається у кон’юнктивальний мішок, проникає у клітини глотки. Збудник розмножується, провокує появу таких симптомів як чхання, кашель, виділення із слизових оболонок. Протягом доби після інфікування кішка стає заразною для інших домашніх вихованців.

У більшості випадків носіями ринотрахеїту стають бездомні тварини, а також ті, що мешкають великими групами на обмежених територіях (у розплідниках). Навіть якщо вони перехворіли, то найчастіше залишаються переносниками інфекції. Тому повністю впоратися з хворобою в котячому середовищі практично неможливо.

Симптоми

Для кішок класичні застудні хвороби не характерні, тому поява таких симптомів, як кашель або чхання, повинні насторожити власника. Вірусний процес запускається лише за наявності в організмі збудника. Крім ринотрахеїту кішка може заразитися каліцивірозом, хламідіозом та ін. Іноді вірусні інфекції накладаються одна на одну.

Перший симптом може з’явитись через 2 доби після контакту, а може – через півтора тижні. Інкубаційний період сягає 10 діб. При цьому вихованець вже стає заразним.

Основний симптом – це чхання, з якого найчастіше починається вірусний процес. Для ранніх стадій властиві такі ознаки:

• кашель;
• виділення з очей, носових ходів (рідкі, іноді з гноєм);
• запалення на слизовій очей;
• підвищена температура тіла;
• через закладеність носа та проблеми з нюхом пропадає апетит;
• набряклість та почервоніння слизових оболонок;
• світлобоязнь;
• рясне слиновиділення.

Багато домашніх тварин починають поводитися апатично, не проходить млявість і задишка. Можливий такий симптом, як виразки шкіри, дерматити. У ряді випадків розвивається пневмонія, запор / закреп, порушується координація рухів, виникають інші проблеми із центральною нервовою системою.

Вірусний процес у гострій формі зазвичай завершується протягом 2 тижнів. Якщо схема лікування не допомогла одужанню, то можливий перехід у хронічну стадію. Вона триває до 1,5 місяців, а періоди загострень можливі протягом усього життя. При хронічній формі іноді з’являються небезпечні ускладнення:

• виразковий кератит;
• виснаження організму;
• тяжкі порушення діяльності ШКТ та ЦНС;
• гнійні запалення очей.

Тяжкі ознаки ринотрахеїту характерні для кошенят і домашніх тварин з ослабленим імунітетом. У таких випадках не виключається летальний результат.

Діагностика ринотрахеїту

Ознаки вірусного ринотрахеїту можуть вказувати на інші захворювання. Тому потрібна точна діагностика. Для встановлення діагнозу призначають ПЛР аналіз. При дослідженні зі слизових оболонок беруть мазок, потім відправляють у лабораторію. При аналізі визначають, чи є ДНК збудника у виділеннях.

Це єдиний надійний спосіб точної постановки діагнозу. Клінічних проявів цього недостатньо.

Лікування: схема

Оскільки ринотрахеїт – вірусна інфекція, насамперед при лікуванні призначають противірусні препарати. Часто лікують ацикловіром, який вибірково діє на віруси герпесу. Ветеринар може призначити інші препарати противірусного спектра. Лікувати кота самостійно не можна, оскільки деякі засоби мають токсичну дію.

Лікування ринотрахеїту в основному спрямоване на те, щоб допомогти організму самостійно виробити антитіла. Схема може включати такі препарати:

• антибіотики призначають, якщо підтверджено приєднання бактеріальної інфекції (використовується антибіотик широкого спектру);
• для зміцнення імунітету застосовують імуномодулятори;
• якщо температура сильно підвищується, знадобиться жарознижувальний препарат;
• схема передбачає використання симптоматичних засобів (краплі, розчини при виділеннях із носа, очей);
• крапельниці призначають при сильному зневодненні, порушенні апетиту;
• для загального зміцнення організму, дають вітаміни, біологічно активні добавки.

L-лізин пригнічує розмноження збудника, прискорює одужання. Тому амінокислота може входити до рекомендованої ветеринаром схеми.

Профілактика

Ринотрахеїт небезпечний тим, що часто переходить у хронічну форму навіть за дотримання схеми лікування. Крім того, кішка залишається небезпечною для інших тварин. Єдиний надійний спосіб запобігти зараженню – вакцинація. Щеплення захистить вихованця від інфікування.

Додаткові профілактичні заходи включають:

• вологе прибирання приміщень;
• обробку поверхонь антисептиками;
• миття рук після приходу з вулиці, контактів із чужими котами.

Ринотрахеїт небезпечний ризиком розвитку ускладнень та високою ймовірністю переходу в хронічну форму. Навіть своєчасне лікування за призначеною схемою не гарантує повного одужання. Тварина може перехворіти, але залишиться заразною. Захистити кота від інфікування можна, якщо дотримуватись схеми вакцинації.

Технології у сфері догляду за тваринами: тренди 2025.