Поширені хвороби золотистого ретривера та загальне здоров’я.

Якість і тривалість життя будь-якого вихованця міцно пов’язані зі станом здоров’я. Тому важливо всіляко підтримувати і зміцнювати його, причому з малих років. У цьому можуть допомогти збалансоване харчування, якісний догляд, формування комфортних умов утримання і, звісно ж, грамотна профілактика.

Після прочитання цієї статті, ви дізнаєтеся, як попередити і розпізнати поширені хвороби золотистого ретривера, до яких ускладнень вони можуть призвести, і чи всі з них піддаються лікуванню. Зібрана всередині інформація стане в пригоді не тільки власникам, а й заводчикам, відповідальним за підбір племінної пари.

Найважливіше про золотистого ретривера

Золотистий, або голден-ретривер — це мисливська порода з Великої Британії, яка міцно закріпила за собою звання компаньйона завдяки доброзичливому характеру і вродженій любові до людини. Її представників використовують не тільки за прямим призначенням, а й для допомоги людям, наприклад, як поводирів і собак-каністерапевтів.

Промовиста назва цих вихованців походить від їхнього забарвлення. Воно може варіюватися за відтінком аж до ніжно-кремового, але завжди має залишатися золотим. Ця особливість відрізняє голден-ретриверів від лабрадорів, стандарт яких допускає більш варіативну палітру забарвлень.

Які хвороби можуть зустрічатися у золотистих ретриверів?

Патології, до яких схильні представники породи, діляться на вроджені та набуті. До першої групи, як правило, входять спадкові захворювання. Багато з них зумовлені мутацією в генах. Тому їхній розвиток можуть попередити тільки заводчики, які забезпечують безпеку в’язки не тільки її безпосередніх учасників, а й для їхніх майбутніх цуценят.

Дисплазія суглобів

Голдени — досить великі собаки. Вони ростуть приблизно до 1,5 років, але водночас досить швидко набирають вагу в процесі дорослішання. З цієї причини їхній опорно-руховий апарат часто виявляється непідготовленим до нового для нього навантаження. На ще не зовсім зміцнілі лапи лягає непосильне навантаження у вигляді ваги, яка стабільно збільшується, що нерідко провокує дисплазію, тобто порушення в розвитку суглобів.

При розвитку цієї хвороби золотистий ретривер може:

• негативно реагувати на пальпацію постраждалої лапи (скиглити, повизгівать або гарчати);
• накульгувати;
• відмовлятися від підйому по сходах і стрибків.

Постраждати можуть як передні кінцівки (ліктьові суглоби), так і задні (тазостегнові суглоби). Але в обох випадках вихованець ризикує повністю втратити рухову функцію. Відновити її можна встановленням протеза, а також операцією з видалення головки стегнової кістки.

Консервативна терапія дисплазію не лікує, але гальмує її розвиток і вважається ефективною на початковій стадії. Вона може включати прийом хондропротекторів, протизапальних, спазмолітиків і анальгетиків. Велику роль також відіграє дієтотерапія, оскільки багато собак з дисплазією страждають від зайвої ваги і потребують менш калорійного раціону.

Корисно знати:

• Чому у собаки відмовляють задні лапи?
• Фактори, що провокують відмову задніх лап у собаки.
• Чи завжди параліч задніх кінцівок у собак — вирок?
• Дисплазія тазостегнових суглобів у собак: симптоми і лікування.

Схильність до ожиріння

Представники породи люблять поїсти і схильні до набору зайвої ваги за умови стабільного перегодовування, особливо за одночасної відсутності достатньої кількості фізичних навантажень. При сильному відхиленні від норми у золотистих ретриверів розвивається ожиріння, яке може спровокувати розвиток супутніх хвороб:

• патології органів травної системи;
• кардіологічні порушення;
• захворювання опорно-рухового апарату і судин.

Ви легко помітите, що улюбленець став товстішим, якщо будете регулярно його зважувати. При сильному відхиленні від норми ви також не зможете промацати його ребра і хребет.

Найефективніший спосіб боротьби з ожирінням — правильне і збалансоване харчування. Додатково ветеринарний лікар може порадити збільшення кількості прийомів їжі та переведення на спеціальний раціон з високим вмістом клітковини, що сприяє більш тривалому насиченню.

Іхтіоз золотистих ретриверів

Ця невиліковна спадкова хвороба вражає шкірний покрив золотистих ретриверів. Вона розвивається при мутації гена PNPLA1, що бере участь у формуванні захисного шару шкіри. Він являє собою плівку з природного жирового мастила.

За іхтіозу шкіра позбавляється свого бар’єру. Через це вона починає лущитися й облазити. Її лусочки у вигляді лупи розподіляються по всьому шкірному і шерстному покриву. Шкіра хворого собаки набуває темнішого відтінку і стає більш грубою і товстою.

Тяжкість перебігу захворювання варіюється, але загроза життю зазвичай відсутня. Іхтіоз доставляє тільки загальний дискомфорт. У тривалій перспективі він може погіршити якість життя, тому його наслідки усувають за допомогою регулярного догляду із застосуванням зоокосметики для зволоження шкіри.

Прогресуюча атрофія сітківки

Супроводжується руйнуванням фоторецепторів, що входять до складу сітківки. Першими гинуть палички, що забезпечують видимість у темряві, а слідом за ними — колбочки, завдяки яким собаки розрізняють кольори і бачать при світлі дня.

Лікуванню ця хвороба не піддається, тому золотистий ретривер поступово сліпне.

Втрату зорової функції можна визначити за невпевненою поведінкою вихованця в сутінковий час. Особливо обережно він поводитиметься там, де перебуває вперше в житті.

У міру прогресування атрофії сітківки зміни стануть помітні і в ураженому оці. Воно пожовтіє або стане сріблястим, а його зіниця перестане звужуватися.

Серцева недостатність — дилатаційна кардіоміопатія

При цьому захворюванні у золотистого ретривера порушується насосна функція серця, що забезпечує перекачування крові та стабільний кровообіг. Його розвиток супроводжується:

• швидкою стомлюваністю собаки;
• кашлем;
• схудненням;
• втратою звичної грайливості та загальної активності;
• задишкою і прискореним диханням;
• блідістю або посинінням слизових оболонок.

Проблеми з кровотоком призводять до застоїв усередині організму, що може спровокувати набряк легенів. Запущена форма дилатаційної кардіоміопатії (ДКМП) призводить до зупинки серця. Тому дуже важливо діагностувати цю небезпечну хворобу якомога раніше.

ДКМП (дилатаційна кардіоміопатія) небезпечна тривалим безсимптомним перебігом і може розвиватися у віці 4-10 років. Тому за схильності до цієї патології корисно проходити регулярні профогляди.

Повністю вилікувати ДКМП (дилатаційну кардіоміопатію) не можна, оскільки викликані нею порушення вже незворотні. Її терапія полягає в підтримці функцій організму й усуненні симптоматики, що дає змогу зберегти якість життя хворої тварини.

Варто знати:

• Серцева недостатність у собак: симптоми, лікування.
• Серцева недостатність у собак.

Нейрональний цероїдний ліпофусциноз ретриверів

Ця спадкова хвороба вражає ЦНС золотистих ретриверів. Вона включає в себе кілька різновидів, симптоматика яких залежить від виду мутантних генів. Доведено, що понад 13 різних генів можуть нести в собі подібну мутацію. Точну форму патології визначають в умовах ветклініки.

Нейрональний цероїдний ліпофусциноз не тільки невиліковний, а й смертельно небезпечний. Переважна частина його різновидів починає прогресувати в дуже ранньому віці і призводить до загибелі хворого цуценяти. До основних симптомів цього захворювання належать втрата рухливості лап, судоми, ослаблення свідомості, втрата зорової функції та порушення процесів дихання і ковтання.

Хвороба фон Віллебранда 1-го типу

Перешкоджає нормальному згортанню крові через вроджену нестачу відповідального за це білка. Його офіційна назва — фактор Віллебранда.

Хвороба фон Віллебранда провокує рясну крововтрату. Тому в ідеалі власник золотистого ретривера має знати, на що хворіє його вихованець, ще до виникнення небезпечної для життя ситуації. У цьому випадку він може своєчасно попередити ветеринарного лікаря, який заздалегідь призначить препарати для тимчасового підвищення рівня дефіцитного білка або просто буде готовий до необхідності екстреного переливання крові.

Ефективного лікування у хвороби фон Віллебранда немає. Її головний симптом — рясна кровотеча. Вона може бути спричинена оперативним втручанням, травмою і навіть чищенням зубів (у разі пошкодження м’яких тканин). Часом виникають і спонтанні кровотечі (з носа або пащі), що не мають вагомої причини.

Як зберегти здоров’я свого улюбленця?

Для попередження поширених хвороб золотистого ретривера потрібно дотримуватися базових профілактичних рекомендацій, до того ж з малих років. Так ви забезпечите цуценяті правильний розвиток, а значить і міцніше здоров’я.

Існуючі ризики можна мінімізувати таким чином:

• Контролюйте вагу і тримайте її в межах норми.
• Не годуйте цуценя кормом для дорослих тварин і навпаки.
• Підтримуйте активність, але не зловживайте фізичними навантаженнями.
• Дотримуйтесь графіку вакцинації.
• Регулярно проводьте обробку від глистів і зовнішніх паразитів.
• Не нехтуйте диспансеризацією.

Обираючи заводчика, віддавайте перевагу тим, хто готовий надати базовий пакет документів: метрики, родоводи та ветеринарні паспорти.

Завдяки відповідальному заводчику, який своєчасно вибраковує з розведення всіх хворих особин, а також дотриманню профілактичних рекомендацій ваш улюбленець цілком може уникнути перерахованих у статті захворювань. Тому не намагайтеся заощадити на купівлі цуценяти через сумнівні оголошення й обов’язково звертайтеся по допомогу у ветклініку в разі виявлення будь-яких тривожних симптомів, включно з поганим апетитом і незвичною млявістю.

Поради експертів щодо догляду за улюбленцями у 2025.