Поширені хвороби ротвейлерів і схильність до захворювань.

Ротвейлер — відома службова порода. Середня тривалість її життя — 10-12 років. Вона багато в чому залежить від якості життя собаки, тобто наданих власником умов. Крім цього, важливу роль відіграє профілактика поширених захворювань, спрямована на підтримку здоров’я вихованця.

Знаючи, поширені хвороби ротвейлерів, ви цілком можете їх попередити, принаймні ті, що не обумовлені спадковістю. З такими патологіями повинні боротися заводчики породи. У нашій статті ми розповімо і про генетичні порушення, і про загальні захворювання, перерахуємо їхні симптоми та ускладнення.

Основна інформація про ротвейлерів

Сучасні представники породи відомі як захисники й охоронці, але раніше їх також використовували як пастуших і тяглових собак. У місці виникнення цих вихованців, німецькому місті Ротвайль, ротвейлерів запрягали у візки для розвезення м’яса. Тому вони, як і раніше, демонструють відмінні результати у вейтпулінгу (різновид кінологічного виду спорту з переміщення вантажу собакою).

Іноді ротвейлерів плутають із доберманами, але їх легко відрізнити за меншою висотою в холці та кремезною статурою. Для цих собак також характерне лише одне забарвлення — чорно-підпале.

Ротвейлери стійко переносять пустощі дітей, але через пастуший досвід схильні штовхатися і можуть ненароком повалити дитину. Тому за спільними іграми повинні стежити дорослі.

Захворювання, до яких схильна порода

Власникам, як і заводчикам, корисно знати, на що хворіють ротвейлери. Поінформованість про можливі патології дає велику перевагу, адже дає змогу своєчасно вжити заходів щодо їх запобігання. Тому ваш вихованець цілком може уникнути перерахованих нижче захворювань, якщо дотримуватися їхньої профілактики з малих років життя.

Дегенеративна мієлопатія (DM Ex2)

Ця невиліковна патологія позбавляє рухової функції в ході стрімкого знищення нервових клітин. Вона розвивається у собак, старших за 8 років, які отримали від своїх батьків 2 мутантні гени SOD1.

До симптомів дегенеративної мієлопатії належать:

• втрата активності та грайливості;
• завалювання тіла під час ходьби;
• періодичні падіння на рівному місці;
• незграбність під час підйому по сходах і здійснення стрибків, а також відмова від цих дій.

Протягом всього 3 років з виникнення симптомів хвороби у ротвейлера паралізує обидві пари кінцівок. Першими відмовляють задні лапи. Це зачіпає також сечовий міхур і сфінктер, що контролює сечовипускання. Тому вихованець починає випорожнюватися в недозволених місцях і навіть уві сні.

Лейкоенцефаломієлопатія німецьких догів і ротвейлерів (LEMP R)

За передачу нервових імпульсів між головним і спинним мозком відповідає біла речовина. Вона складається з мієліну — важливого компонента ЦНС, що забезпечує швидкість доставки сигналу.

Захворювання LEMP R розвивається у ротвейлерів внаслідок порушення вироблення мієліну, внаслідок чого страждає рухова функція.

Лейкоенцефаломієлопатія супроводжується такими симптомами:

• згинання пальців;
• різка втрата координації;
• хитка хода;
• тремтіння м’язів;
• волочіння лап.

Лікуванню ця патологія не піддається. Вона не завдає болісних відчуттів, але погіршує якість життя. Її початок припадає на вік старше 1 року.

Хвороба фон Віллебранда I-го типу (vWD type I) у ротвейлерів

Характеризується тривалою і рясною кровотечею при будь-якому пораненні: хірургічний розріз, травма, пошкодження ясен під час очищення зубів. Кров також може йти спонтанно (з ротової порожнини або носових ходів), без вагомої причини.

У собак із цим захворюванням є вроджений дефіцит фактора Віллебранда — білка, що згортає кров. Усунути його не можна, принаймні назавжди. У разі планових операцій рекомендовано завчасне підвищення фактора Віллебранда за допомогою перорального приймання або інфузій препаратів, що його містять. Якщо діяти потрібно негайно, то для попередження небезпечної для життя крововтрати використовують гемотрансфузію (переливання донорської крові).

Нейроаксональна дистрофія ротвейлерів (NAD R)

Викликає атрофію клітин мозочка, сприяючи порушенню рівноваги та балансу, і не має ефективного лікування. Може ускладнитися сліпотою.

Причина нейроаксональної дистрофії — мутація в гені VPS11. Але хвороба розвивається у ротвейлерів тільки за двох копій мутантних генів. Якщо вона одна, то собака стає безсимптомним носієм і може передати патологію своїм цуценятам.

Симптоматика проявляється рано, починаючи з 2 місяців життя. Вона включає незграбність і нестійкість, посмикування головою, збереження напруги в м’язах у стані спокою і загальну млявість.

Ювенільний параліч гортані

Це ще одна невиліковна хвороба нервової системи ротвейлерів, що перешкоджає її нормальному функціонуванню. Її розвитку сприяють 2 копії мутантних генів RAB3GAP1, що беруть участь у передачі нервових імпульсів.

Симптоми ювенільного паралічу гортані з’являються приблизно з 3 місяців життя і швидко прогресують, через що хворий вихованець рідко доживає до року. Голос цуценяти змінюється, його дихання стає шумним і свистячим, а рухи — неузгодженими. Стан ускладнюється катарактою (помутніння кришталика, що погіршує зорову функцію), мікрофтальмом (патологічне зменшення розміру одного або одразу двох очей) і порушеннями в роботі шлунково-кишкового тракту.

Дисплазія суглобів

Це порушення в розвитку суглобів, що тягне за собою часткову або повну втрату рухової функції. Лікується тільки оперативно, як правило, встановленням протеза. На ранніх стадіях може піти в тривалу ремісію завдяки прийому симптоматичних препаратів і фізіотерапії.

Головна причина цієї хвороби у ротвейлерів — дуже швидке зростання.

До додаткових провокуючих чинників належить зайва вага. В обох випадках суглоб отримує занадто велике навантаження і не справляється з ним.

Симптоми дисплазії можуть включати кульгавість, біль під час пальпації постраждалої кінцівки, відмову від стрибків і підйомів по сходах. Вони залежать від виду пошкодженого суглоба (тазостегновий, ліктьовий, колінний).

Корисно знати:

• Дисплазія суглобів у собак — ознаки, лікування та заходи профілактики.
• Дисплазія суглобів.
• Дисплазія тазостегнових суглобів у собак: симптоми і лікування.

Заворот шлунка

Потребує термінового оперативного втручання, тому що під час перекручування шлунка, селезінки та кровоносних судин порушується циркуляція крові й може виникнути некроз тканин у цих органах. Постраждалого собаку потрібно доставити у ветклініку протягом 6 годин з моменту появи таких симптомів:

• безрезультатна блювота;
• посиніння або збліднення слизових;
• різке зменшення температури тіла;
• інтенсивна слинотеча.

У разі завороту шлунок перекручується навколо стравоходу. Зсуву його анатомічно правильного положення сприяють годування перед фізичними навантаженнями, надто швидке заковтування їжі, вживання великої порції за один раз і наявність у раціоні продуктів, що спричиняють бродіння.

Гіпотиреоз

Ця хвороба розвивається у ротвейлерів ще під час перебування в материнській утробі або в процесі життя. До основних причин набутої форми відносять:

• інфекційні захворювання;
• новоутворення, що зачіпають щитоподібну залозу;
• мізерний за нутрієнтами раціон;
• аутоімунні порушення.

За гіпотиреозу в організмі виникає нестача гормонів щитоподібної залози. Це порушує процес метаболізму, що тягне за собою поступову втрату функціональності інших важливих органів і систем.

Спочатку хворий вихованець стає млявим і сонливим, а також намагається обирати тепліші місця для сну. У міру погіршення стану в нього виникають більш тривожні симптоми:

• закрепи;
• поїдання неїстівних предметів;
• гнійники на шкірі;
• гіпотрихоз;
• зригування їжі;
• стрімкий набір ваги.

Гіпотиреоз лікують прийомом відсутніх гормонів. Якщо він вторинний, то паралельно борються з основним захворюванням. Також часто застосовують дієтотерапію, яка допомагає позбутися закрепів і зайвої ваги.

Корисні рекомендації щодо запобігання хворобам у ротвейлерів

Спадкові захворювання контролюються заводчиками. Для цього використовуються спеціальні тести на виявлення мутантних генів. Якщо їх 2, то собака визнається хворим і вибраковується з племінної роботи з подальшою кастрацією. Носії тільки однієї копії гена до розведення допускаються, але для них здійснюють довший підбір пари, що унеможливлює в’язку зі ще одним носієм.

При безпосередньому утриманні породи можна вплинути на розвиток загальних захворювань, знизивши наявні ризики, за допомогою дотримання таких рекомендацій:

• Забезпечення збалансованого раціону.
• Регулярне зважування собаки.
• Надання достатньої кількості фізичних навантажень.
• Дотримання добової порції, що підходить вихованцеві за віком та іншими індивідуальними особливостями.
• Виключення з раціону всіх потенційно небезпечних продуктів, включно з тими, що викликають бродіння.
• Формування чіткого графіка годування з декількома прийомами їжі строго після прогулянки.
• Своєчасне щеплення і регулярні протипаразитарні обробки.
• Планове відвідування ветеринарного лікаря не менше 1 разу на рік.

Купуючи породистого собаку, завжди перевіряйте документи. Продавці, які не надають метрик і родоводів, припускаються дуже грубих помилок під час розведення. Їхні цуценята — звичайні метиси. Це означає, що їхній зовнішній вигляд, поведінка і стан здоров’я непередбачувані. Тому куплений через таких людей ротвейлер може успадкувати відразу кілька невиліковних хвороб.

За матеріалами

• Lucot, K. L., Dickinson, P. J., Finno, C. J., Mansour, T. A., Letko, A., Minor, K. M., Mickelson, J. R., Drogemuller, C., Brown, C. T., Bannasch, D. L., Lucot, K. L., Dickinson, P. J., Finno, C. J., Mansour, T. A., Letko, A., Minor, K. M., Mickelson, J. R., Drogemuller, C., Brown, C. T., Bannasch, D. L. «A missense mutation in the vacuolar protein sorting 11 (VPS11) gene is associated with neuroaxonal dystrophy in Rottweiler dogs», 2018.

Популярні породи та тренди 2025 року.