Поширені хвороби пекінеса та схильність до захворювань.

Багато людей вибирають собі улюбленця, орієнтуючись на його зовнішність, характер, складність догляду та утримання. Усе перераховане дійсно відіграє велику роль, адже взятий навмання собака може не подружитися з іншими домашніми тваринами або доставити низку проблем у процесі щоденних гігієнічних процедур.

Не можна забувати і про загальне здоров’я вподобаної породи, адже від нього безпосередньо залежить тривалість життя. У нашій статті ми розберемо поширені хвороби пекінеса, про які слід знати всім потенційним власникам. Всередині ви знайдете їхній опис, основні симптоми та можливі ускладнення.

Характерні особливості породи

Пекінес — це давня китайська порода, що отримала титул імператорського собаки. Довгий час її могли придбати тільки правителі та їхні наближені.

На батьківщині цих улюбленців порівнюють відразу з двома тваринами: мавпами (через схожий вираз мордочки) і левами (через розкішну гриву з довгої шерсті). Їхній стандарт допускає практично всі відомі забарвлення, крім печінкового й однотонного білого, зумовленого альбінізмом.

Альбінізм — захворювання, що викликає часткове або повне придушення пігментації шерсті, шкіри та слизових оболонок.

Пекінеси самодостатні й дуже спокійні. Вони не схильні випрошувати увагу, ходити по п’ятах за власником і всіляко йому заважати. З цієї причини їх не лякає періодична самотність, що може стати великим плюсом для зайнятих власників.

Які хвороби характерні для пекінесів?

У нашій статті ви знайдете 8 найпоширеніших у породі патологій. Вони вимагають особливої уваги не тільки з боку власника, а й заводчика, адже деякі з них можуть розвиватися внаслідок успадкування цуценям мутантних генів від своїх батьків. Водночас схильність до цих хвороб не дає стовідсоткової гарантії їхнього розвитку, особливо в разі дотримання профілактики.

Брахіцефалічний синдром (БЦС)

Зустрічається у всіх брахіцефалів, тобто собак з укороченим черепом. Така анатомічна особливість не скасовує стандартний об’єм м’яких тканин у пащі. Він залишається рівно таким самим, як у порід з більш витягнутим черепом. Тому наявний надлишок може перекривати під час вдиху дихальні шляхи.

У собак-брахіцефалів також звужені носові ходи і трахея, що заважає нормальному доступу кисню.

За тривалого кисневого голодування можуть постраждати мозок і серце.

При загостренні брахіцефалічного синдрому (БЦС) собака буде шумно дихати і хропіти уві сні. Щоб уникнути розвитку ускладнень одразу після виявлення таких ознак слід звернутися до ветклініки.

Лікування брахіцефалічного синдрому (БЦС) передбачає видалення надлишків м’яких тканин, яке проводиться під загальною анестезією. Додатково може бути рекомендована і ринопластика, що дає змогу розширити спочатку вузькі носові ходи.

Заворот повік

При цьому порушенні пекінес ризикує постраждати від вторинної хвороби у вигляді кератиту, а також ерозії та виразки рогівки. Такі ускладнення розвиваються через тривалу травматизацію загорнутим краєчком повіки, де розташовані вії та шерстинки.

Офіційна назва завороту повік — ентропіон. Його можна розпізнати за рясною сльозотечею, нагноєнням і появою слизу з очей, а також поведінкою собаки. Через постійне подразнення віями він відчуватиме сильний свербіж, а потім і біль, які спробує зняти за допомогою чесання лапами.

Головна причина ентропіону — вроджений надлишок шкіри. Тому лікування будується на його видаленні під час операції.

Випадання (пролапс) залози третьої повіки

У внутрішньому куточку ока розташовується дуже важлива слізна залоза. Вона зволожує очне яблуко, запобігає пересиханню слизової оболонки, захищає від зовнішнього впливу і сприяє видаленню чужорідних тіл.

До можливих причин пролапсу в пекінесів відносять хвороби, через які залоза третьої повіки збільшується і зміщується щодо свого природного положення. До їх числа входять хронічний кон’юнктивіт, алергічні реакції та породна схильність.

До симптомів пролапсу належать:

• рясна сльозотеча;
• почервоніла кон’юнктива;
• рожево-червона припухлість у куточку ока.

За відсутності лікування може початися нагноєння, тому постраждалого собаку потрібно показати ветеринарному лікарю. Залозу вправляють під анестезією. Додатково виписують очні краплі, що дають змогу усунути запалення і запобігти приєднанню вторинної інфекції.

Варто знати: У яких собак випадають очі — 10 порід.

Серцева недостатність — ендокардіоз

Ендокардіоз — це хвороба, характерна для пекінесів та інших порід дрібного і середнього розміру. Вона супроводжується потовщенням і деформацією клапанів серця. Таке порушення призводить до порушення кровообігу, розтягування передсердь та інших супутніх збоїв. Сукупність усіх цих ускладнень прийнято називати серцевою недостатністю.

До основних ознак ендокардіозу належать:

• задишка;
• кашель;
• непереносимість фізичних навантажень;
• посиніння слизових;
• непритомний стан.

Відсутність своєчасної допомоги загрожує розвитком набряку легень і летальним результатом унаслідок розриву стінки передсердь. За діагностованої серцевої недостатності застосовується довічна терапія, спрямована на придушення симптомів і стримування хвороби.

Хронічна хвороба нирок (ХХН)

Характеризується поступовим руйнуванням нефронів — структурних одиниць нирок. Провокує порушення видільної функції та поступову відмову органу.

До можливих причин хронічної хвороби нирок у пекінесів відносять інфекції, дегенеративні зміни, пов’язані зі старінням, аутоімунні порушення, новоутворення, цукровий діабет і отруєння нефротоксинами.

ХХН (хронічна хвороба нирок) може супроводжуватися слабкістю, апатією, блювотою, діареєю, випаданням шерсті, порушенням координації, судомами й аміачним запахом з пащі. Лікуванню вона не піддається, але медикаментозна терапія дає змогу уповільнити її перебіг.

Сухий кератокон’юнктивіт (СКК) — синдром «сухого ока»

Проявляється у зменшенні вироблення слізної рідини та розвитком ксерозу, тобто сухістю рогівки та кон’юнктиви. Залишившись без природного зволоження, епітелій на перелічених частинах ока починає тверднути. Це призводить до розвитку пігментозного кератиту і погіршення зору.

СКК (сухий кератокон’юнктивіт) може виникати у пекінесів унаслідок патологій слізної залози, повік і очного яблука, неврологічних хвороб і ендокринопатій (захворювання, спричинені порушеннями в роботі ендокринних залоз), а також унаслідок тривалого впливу сухого теплого повітря. Порушення можна розпізнавати за почервонілою кон’юнктивою, рясною сльозотечею і частим примружуванням.

Лікування сухого кератокон’юнктивіту (СКК) спрямоване на усунення основного захворювання, а також штучне зволоження ока за допомогою спеціальних крапель. У запущених випадках може бути рекомендована операція, завдання якої – повернути необхідну рідину завдяки зміні протоки слинної залози, розташованої поруч із вухом.

Прогресуюча атрофія сітківки, що прогресує

Це захворювання лікуванню не піддається і викликає у пекінесів сліпоту. Її розвитку сприяє поступове руйнування паличок і колбочок – фоторецепторів всередині сітківки, відповідальних за зір у нічний і денний час, а також розпізнавання різних кольорів.

Прогресуюча атрофія сітківки розвивається або в зрілому віці, або при настанні юності. Спочатку собака може натикатися на предмети або просто поводитися невпевнено в сутінках, особливо при знаходженні в новому для нього місці. У разі запущеної форми зіниця буде розширеною навіть при сонячному світлі, а колір ока зміниться на жовтий або сріблястий.

Хвороби зубів пекінеса

Як правило, розвиваються при занадто рідкісному чищенні зубів або відсутності цієї важливої процедури в принципі. При поганій гігієні в пащі собаки накопичується зубний наліт. Він складається із залишків їжі, слини і бактерій. Його затвердіння призводить до утворення каменів — більш щільних відкладень, які можуть травмувати тканини, що оточують зуб.

Хвороби порожнини рота дуже варіативні, але в кінцевому підсумку всі вони мають один дуже небезпечний наслідок для пекінеса — випадання зубів. За відсутності своєчасного лікування собака може залишитися беззубим (навіть у зовсім молодому віці). Тому за появи неприємного запаху з пащі, кровоточивості ясен, хиткості зубів і загальної млявості вихованця, що супроводжується відмовою від їжі, потрібно звернутися до ветклініки.

Запущені випадки вимагають видалення постраждалого зуба, а більш легкі вирішуються встановленням пломби та УЗ-чищенням. Додатково можуть бути рекомендовані антибіотикотерапія і тимчасове переведення на вологі готові корми, які не потребують розгризання.

Не зайвим знати: Чому необхідно звертатися до ветеринарного стоматолога?

Як захистити свого улюбленця?

Єдиний ефективний спосіб контролю будь-яких генетичних порушень — своєчасне вибраковування тварин-носіїв, тобто відсторонення від участі в племінній роботі з подальшою кастрацією. У цьому разі собака не зможе передати мутантні гени своїм цуценятам навіть під час випадкової в’язки.

Безпосереднім власникам теж корисно знати, на що хворіють пекінеси, адже вони можуть вплинути на розвиток набутих патологій. Для цього слід:

• Регулярно обстежуватися у ветклініці, навіть за відсутності ознак хвороби.
• Робити щеплення своєму улюбленцю та обробляти його від паразитів, згідно зі встановленим ветеринарним лікарем графіком.
• Щодня чистити собаці зуби або хоча б раз на тиждень за умови годування сухим кормом, що сприяє видаленню частини зубного нальоту під час розгризання крокетів.
• Уникати впливу провокуючих чинників, наприклад, тривалого перебування в умовах теплого і сухого повітря.
• Підібрати раціон з урахуванням енергетичних потреб організму улюбленця (у разі годування домашньою їжею потрібна консультація ветдієтолога).

Також намагайтеся зберігати пильність щодо поведінки свого улюбленця і не бійтеся здатися занадто тривожним під час зустрічі з ветеринарним лікарем. Набагато краще помилитися у своїх підозрах і дізнатися, що втрату апетиту спричинила банальна спека, ніж упустити момент виникнення дійсно небезпечної патології.

Світ домашніх улюбленців у 2025 — більше тепла, більше любові.