Поширені хвороби орієнтальних кішок і загальне здоров’я.

Орієнтальна кішка, або орієнтал, — стародавня порода з граціозною статурою і дуже грайливим характером. Середня тривалість її життя досить висока — 15-20 років. Незважаючи на це, підсумкова цифра залежить далеко не тільки від породної приналежності, а й від великої кількості зовнішніх чинників.

Здоров’ю улюбленця можуть нашкодити поширені хвороби орієнтальних кішок, до яких схильні представники цієї породи. Тому перед покупкою кошеняти варто ознайомитися з можливими порушеннями та їхніми симптомами. Всю цю інформацію, включно зі способами лікування та заходами профілактики, можна знайти в нашій статті.

Відмінні особливості породи

Орієнтали перебувають у близькій спорідненості з сіамськими кішками, але відрізняються більш варіативним забарвленням і переважно смарагдовим відтінком райдужки. Блакитні очі, як і гетерохромія, трапляються тільки у представників із білою шерстю.

До відмінних рис цих вихованців слід віднести:

• великі вуха, що нагадують опахала;
• голову у вигляді клина, утримувану витонченою шиєю;
• довгі та стрункі лапи;
• відсутність підшерстя.

Своєю поведінкою орієнтали багато в чому нагадують собак. Вони сильно прив’язуються до власника, люблять ходити за ним по п’ятах і легко навчаються команді «Апорт», оскільки обожнюють приносити різні предмети в зубах.

Коротка інформація про поширені захворювання

Нижче ми розповімо, на що хворіють орієнтальні кішки найчастіше. Але важливо зазначити, що поширеність тих чи інших захворювань усередині породи зовсім не гарантує їх розвиток у кожного представника. За умови правильного догляду та утримання, а також дотримання профілактичних рекомендацій ваш улюбленець може так і не зіткнутися з жодним із перерахованого.

Дефіцит еритроцитарної піруваткінази

Невиліковне порушення, що супроводжується руйнуванням еритроцитів (клітини, які відповідають за транспортування кисню) і розвитком гемолітичної анемії (брак еритроцитів у крові, спричинений їх руйнуванням у печінці, селезінці, кістковому мозку, судинах або лімфовузлах). Його головна причина — вроджена нестача ферменту піруваткінази, що бере участь у процесі вироблення енергії.

Проблему дефіциту частково вирішують мітохондрії. Вони є частиною клітин і можуть давати їм додаткову енергію. Проблема в тому, що еритроцити їх не містять. Тому вони повністю позбавляються джерела енергії та масово гинуть.

За наявності цієї хвороби орієнтальна кішка виглядає млявою, відмовляється від їжі, худне і страждає від діареї. Її шерсть тьмяніє і стає скуйовдженою, а слизові бліднуть.

Перші симптоми анемії можуть з’явитися в період з 6 місяців життя до 5 років. Їх пригнічують за допомогою медикаментозної терапії. Вихованцеві у важкому стані можуть видалити селезінку або зробити переливання крові. За кордоном хворим тваринам також пропонують більш ефективну (але також і більш ризиковану) трансплантацію кісткового мозку.

Прогресуюча атрофія сітківки rdAc, що прогресує

Входить до групи спадкових хвороб орієнтальних кішок. Прогресує при передачі по одному мутантному гену CEP290 від двох батьків. Якщо кошеня народжується тільки з одним таким геном, то воно не захворює, але стає носієм.

Атрофія сітківки невиліковна. Вона руйнує фоторецепторні клітини і провокує втрату зорової функції.

Під час розвитку хвороби вихованець дедалі гірше орієнтується в темряві.

Перебуваючи в приміщенні з недостатньою кількістю світла, він може практично не пересуватися і побоюватися спуску сходами. Така поведінка зумовлена руйнуванням паличок — фоторецепторів, що забезпечують сутінковий зір.

Слідом за паличками руйнуватимуться і колбочки, які відповідають за сприйняття різних кольорів і видимість при світлі дня. Це може супроводжуватися розширенням зіниць і помутнінням кришталика ока (прозоре утворення за райдужкою, що виконує роль лінзи).

Косоокість

Являє собою зміну природного положення очей за рахунок відхилення від зорової осі. Зіниці при цьому можуть бути розташовані близько до носа або, навпаки, в бік від нього.

За причиною виникнення косоокість ділять на вроджену та набуту. Перший вид порушення розвивається відразу після відкриття очей, а другий — як наслідок травми, що пошкодила м’язи ока.

Тварини з вродженою косоокістю бачать світ трохи інакше, але не відчувають серйозних проблем із зором. Набута форма більш небезпечна, оскільки травма може зачепити зоровий нерв і спровокувати сліпоту.

Косоокість сама по собі є симптомом, тому її складно не помітити. Вроджене порушення зазвичай не лікують, а в разі набутої хвороби вдаються до операції, спрямованої на запобігання втрати зорової функції.

Амілоїдоз печінки

Супроводжується надмірним відкладенням амілоїду в печінці. Цей білок провокує патологічну зміну тканин органу, що призводить до втрати його ключових функцій. За запущеної форми печінка розривається, що призводить до внутрішнього крововиливу в черевну порожнину.

Точна причина амілоїдозу в орієнтальних кішок невідома, але його розвитку можуть сприяти інфекції, рак та інші порушення, пов’язані із запаленням або аутоімунними захворюваннями (захворювання, що розвиваються через збій в імунній системі, яка починає атакувати власні клітини).

До групи ризику входять особини жіночої статі. Також є зв’язок із віком. Зрілі тварини хворіють рідше, ніж літні та молоді.

Перебіг амілоїдозу варіюється від повільного до швидкого. У першому випадку симптоми зазвичай відсутні аж до загибелі улюбленця, а в другому включають в себе:

• рясне пиття і часте сечовипускання;
• потемніння сечі;
• блювоту і втрату апетиту;
• пожовтіння слизових пащі та білків очей;
• набряклість і болючість суглобів.

Специфічного лікування в амілоїдозу немає. Незважаючи на це, стан вихованця можна стабілізувати за наявності супутніх патологій. При нирковій або печінковій недостатності вдаються до екстреної госпіталізації з введенням рідин, що сприяють збільшенню вироблення сечі.

Хронічна хвороба нирок

Тривале ушкодження нефронів, що провокує порушення функціональності органу і супутні збої по всьому організму. Може ускладнюватися анемією, неврологічними відхиленнями, артеріальною гіпертензією та різними порушеннями з боку шлунково-кишкового тракту.

Хронічна хвороба нирок (ХХН) найчастіше розвивається у літніх орієнтальних кішок і котів. Тобто є зв’язок із віком тварини та її статтю. У другому випадку провокуючим фактором виступає вужчий і довший уретральний канал, що підвищує ймовірність розвитку циститу і гострої затримки сечі, внаслідок чого можуть страждати нирки.

Яскраві симптоми ХХН (хронічної хвороби нирок) розвиваються тільки на пізній стадії, коли лікування вже неефективне. Тому по допомогу слід звернутися за зовсім незначних змін у поведінці улюбленця: невеликої млявості та погіршення апетиту.

Для нормалізації стану улюбленця з ХХН (хронічною хворобою нирок) застосовують інфузійну терапію, спрямовану на зняття зневоднення, і курс препаратів, що борються з хворобою-першопричиною, наприклад, інфекцією або серцевою патологією. Також велику роль відіграє переведення на лікувальний корм, що підтримує функції постраждалих нирок.

Варто знати: Хронічна ниркова недостатність у кішок / котів: діагностика, методи лікування, профілактика.

Цистит

Являє собою запалення слизової сечового міхура. До найпоширеніших причин циститу належать:

• стрес;
• інфекції;
• сечокам’яна хвороба;
• травми сечового міхура.

До групи ризику входять тварини із зайвою вагою. При розвитку хвороби в орієнтальної кішки виникають сильні болі, що ускладнюють сечовипускання. Тому вихованка може довше, ніж зазвичай, сидіти в лотку або пісяти в недозволеному місці, інстинктивно намагаючись знайти таким чином затишний куточок, де їй не буде боляче. Залежно від тяжкості перебігу в сечі будуть присутні слиз, домішки крові або більш щільні згустки.

Проблеми із сечовипусканням можуть призвести до закупорки сечовивідних шляхів. Його усувають за допомогою встановлення катетера в сечовипускальний канал. Додатково використовують препарати, що знімають симптоми і борються з першопричиною. Якщо під час діагностики підтверджується сечокам’яна хвороба, то в раціон додають спеціальний лікувальний корм, що сприяє розчиненню твердих відкладень і солей у сечоводі.

Як уникнути розвитку хвороб у орієнтальних кішок?

Велика частина характерних для породи патологій пов’язана з мутацією генів і може передаватися у спадок. Для стримування їх поширення важливо особливо ретельно контролювати здоров’я всіх племінних тварин, тестуючи їх на можливі захворювання.

Для попередження набутих хвороб в орієнтальних кішок необхідно:

• Годувати свого вихованця в межах норми, розрахованої з урахуванням віку і поточних потреб організму.
• Виділяти достатню кількість часу на щоденні ігри.
• Хоча б раз на рік проходити профогляд у ветклініці, що включає здачу базових аналізів сечі та крові.
• Стежити за споживанням рідини.
• Своєчасно ставити щеплення і давати препарати від екто- і ендопаразитів.

Також важливо вміти виявляти перші тривожні симптоми. Тому обов’язково вивчайте звички свого улюбленця, щоб не проґавити їхню зміну, адже навіть незначна втрата активності та порівняно менше споживання корму можуть бути ознакою якогось порушення.

За матеріалами

• «Veterinary Ophthalmology» Gelatt Kirk N, 5th edition, 2013.

Сучасні підходи до виховання домашніх улюбленців у 2025.