Поширені хвороби німецької вівчарки та профілактика?

Домашній улюбленець приносить масу позитивних емоцій і швидко стає рівноправним членом сім’ї. Тому при раптовому захворюванні за нього щиро переживають усі домочадці. Проблеми зі здоров’ям дійсно можуть призвести до досить серйозних ускладнень, але їхньому розвитку реально запобігти.

Деякі поширені хвороби німецької вівчарки незворотні й вимагають підвищеної уваги з боку власника. Для їх запобігання дуже важливо дотримуватися певних профілактичних рекомендацій і знати симптоми, за яких слід негайно звернутися по допомогу до ветеринарної клініки.

Особливості породи

Німецька вівчарка походить від старонімецьких пастуших собак. Ця порода багатофункціональна і використовується практично у всіх видах службової роботи. Вона успішно справляється з охороною будинку і сторожовою службою, пошуком і порятунком людей, виявленням заборонених речовин і допомогою незрячим людям.

Шерстний покрив у «німців» може бути як довгим, так і коротким. Стандарт породи допускає 4 види забарвлення:

• чепрачний (забарвлення з темною плямою на спині у вигляді кінського сідла);
• вовчий, або зональний (фарбування волосків із чергуванням світлих і темних зон);
• чорний;
• чорно-підпалий (поєднання чорного тону з рудими мітками).

Ці собаки не вибирають для себе тільки одного лідера. Вони демонструють високу прихильність усім близьким людям. Особливу любов вівчарки виявляють до дітей, яким прощають багато пустощів.

Схильність до хвороб у німецької вівчарки

Деякі патології у цієї породи діагностують частіше за інших. До їх числа входять генетичні порушення, зумовлені мутацією генів, і загальні захворювання, які можуть розвиватися у будь-яких інших домашніх тварин. Нижче ми перерахуємо їхні симптоми, можливі ускладнення та існуючі способи лікування.

Дегенеративна мієлопатія (DM Ex2)

Характеризується досить швидким руйнуванням нервових клітин і ускладненням у вигляді повної втрати рухової функції. Не має лікування, тому приблизно через 3 роки після появи перших симптомів спричиняє параліч лап: спочатку задніх, а потім і передніх.

Ця хвороба розвивається внаслідок набуття двох мутантних генів SOD1, але не одразу після народження німецької вівчарки, а у віці понад 8 років.

Через відмову задніх кінцівок і втрату функціональності сечового міхура зі сфінктером дегенеративна мієлопатія також провокує безконтрольне сечовипускання. Додатково відмічається втрата активності та порушення координації рухів (випадкові падіння, завалювання корпусу, труднощі під час стрибків і сходження по сходах).

Гемофілія німецьких вівчарок

Розвивається через вроджену відсутність або дефіцит антигемофільного глобуліну — білка, що сприяє згортанню крові. Причина такого небезпечного порушення — мутація в гені F8.

Головна небезпека гемофілії — неконтрольовані кровотечі. Вони можуть бути спонтанними та набутими внаслідок травми або операції. У хворих собак періодично спостерігаються витікання крові з носа і пащі, а також великі гематоми на тілі.

Власнику німецької вівчарки з гемофілією важливо заздалегідь розповісти ветеринарному лікарю, на що хворіє його вихованець. У цьому разі кров, що не згортається, не буде несподіванкою. Рясній крововтраті допоможуть запобігти або екстреним переливанням, або попереднім прийомом спеціальних препаратів перед запланованою операцією.

Дисплазія тазостегнових суглобів (ДТС)

Це порушення розвитку, що погіршує рухливість суглоба. Може ускладнюватися вивихами, підвивихами і запаленнями. У запущеній формі призводить до остеоартрозу (захворювання, що руйнує всі структури суглоба) і паралічу лап.

Німецькі вівчарки схильні до цієї хвороби через свій розмір. Як і інші великі породи, вони відрізняються дуже швидким ростом. У результаті на ще не сформований опорно-руховий апарат цуценяти накладається непосильне навантаження у вигляді ваги, що активно збільшується.

До інших чинників, що провокують дисплазію, належать:

• зайва вага;
• дефіцит м’язової маси;
• вроджені анатомічні аномалії;
• нейром’язові патології;
• незбалансоване харчування;
• гормональні збої.

Помітні ознаки хвороби з’являються тільки до 1-1,5 років, хоча діагностувати її можна і раніше — в 4-7 місяців, але тільки під час профогляду у ветклініці. Вони включають кульгавість, біль у задніх кінцівках і виляння крупом. Хворий собака також уникатиме стрибків і підйомів по сходах.

При лікуванні ДТС (дисплазія тазостегнових суглобів) використовують консервативні методи, фізіотерапію або хірургічне втручання. Тактика дій підбирається індивідуально на підставі результатів обстеження. Вона залежить від стадії, причини та симптомів захворювання.

Корисно знати:

• Чому у собаки відмовляють задні лапи?
• Фактори, що провокують відмову задніх лап у собаки.
• Чи завжди параліч задніх кінцівок у собак — вирок?

Вестибулярний синдром

Являє собою неврологічне порушення балансу тіла в просторі. Може супроводжуватися такими симптомами:

• втрата координації (падіння, спотикання, дивні нахили голови);
• посмикування очей;
• запаморочення;
• рясна слинотеча;
• багаторазова блювота.

Більш важкий стан супроводжується повною відмовою від їжі та неконтрольованим сечовипусканням. У німецьких вівчарок ця хвороба, як правило, не має видимих причин. Тому її лікування зазвичай спрямоване на усунення поточних симптомів і полегшення стану хворого собаки.

Хронічний поверхневий кератит (паннус)

Належить до аутоімунних захворювань (захворювання, що розвиваються через збій в імунній системі, яка починає атакувати власні клітини). Провокує запалення рогівки. Також може зачіпати третю повіку. Ускладнюється погіршенням зорової функції та розвитком сліпоти.

До можливих провокувальних чинників належить несприятливе зовнішнє середовище. До групи ризику входять собаки, які проживають у регіоні з активним сонцем.

За цієї хвороби у німецької вівчарки можна помітити м’ясисту плівку рожевого кольору на очах. Її розмір буде збільшуватися, а відтінок поступово зміниться на коричневий. Паралельно відзначається сльозоточивість і почервоніння очей.

Лікування паннуса дає змогу сповільнити його розвиток, але не призводить до повного одужання. Воно включає довічне використання спеціальних очних крапель і мазей, а також обмеження часу перебування собаки на сонці.

Перианальні свищі, або анальний фурункульоз

Це захворювання має хронічний характер і супроводжується утворенням нориць (вузькі канали, що з’єднують порожнисті органи між собою або з навколишнім середовищем) у ділянці ануса. До його можливих причин відносять аутоімунні порушення, аномалії в анатомічній будові, травми, копроліти (тверді утворення в товстому кишківнику, сформовані з калу), коліти (запальне захворювання товстої або прямої кишки) та алергії.

Головна ознака анального фурункульозу — свищ поруч з анальним отвором.

У міру розвитку хвороби у німецької вівчарки він буде збільшуватися в розмірі та доповнюватися новими утвореннями, що зливаються одне з одним. Це може спровокувати звуження ануса і появу ускладнень у вигляді некрозу або фіброзу (розростання сполучної тканини) тканин.

Якщо ваш собака постійно вилизується і страждає від порушення випорожнення — обов’язково покажіть його ветеринарному лікарю. До операції вдаються тільки в запущених випадках. У разі своєчасного звернення хвороба успішно усувається медикаментозним лікуванням, коригуванням раціону і ретельнішою гігієною.

Заворот шлунка

Супроводжується зміною анатомічно правильного положення шлунка і його перекручуванням навколо стравоходу. Такий стан перешкоджає надходженню крові до навколишніх органів і може призвести до відмирання їхніх тканин. Через стрімкий розвиток ускладнень на порятунок постраждалої тварини відводиться всього 6 годин.

Цю хворобу провокують деякі патології ШКТ (шлунково-кишкового тракту) і помилки в годуванні німецької вівчарки:

• всього один прийом їжі, що передбачає поїдання досить великої порції;
• видача їжі прямо перед прогулянкою або активними заняттями спортом;
• великі перерви між прийомами їжі, що спонукають собаку їсти занадто швидко через тривале голодування;
• наявність у раціоні газоутворювальних продуктів (бобові, капуста, банани, молоко).

Потрібне положення шлунку повертають під час операції. Про наявність завороту можна здогадатися за різким падінням температури тіла, безрезультатною блювотою, рясним виділенням слини і блідістю (або синюшністю) слизових.

Заходи з підтримки здоров’я улюбленця

Будь-які генетичні захворювання у німецьких вівчарок передбачають обов’язкову кастрацію. Собак із дисплазією та іншими діагностованими порушеннями заборонено використовувати в розведенні, оскільки це може погіршити здоров’я наступних поколінь.

Власник може контролювати тільки здоров’я конкретного вихованця за допомогою дотримання таких рекомендацій:

• Контроль і підтримання ваги в межах норми.
• Забезпечення достатньої кількості фізичних навантажень, що підходять за віком і станом здоров’я.
• Підтримка збалансованого раціону.
• Своєчасне звернення за ветеринарною допомогою при появі тривожних симптомів.
• Суворе дотримання рекомендацій ветеринарного лікаря, що унеможливлює самостійне приймання лікарських препаратів або їхнє передчасне скасування.
• Обмеження перебування собаки на сонці, особливо в спекотну погоду.
• Організація правильного режиму годування з дробленням добової порції на рівні частки і видачею їжі після фізичної активності.
• Виключення з меню будь-яких потенційно небезпечних продуктів.
• Своєчасна вакцинація та обробка від паразитів.
• Регулярне проходження профілактичних оглядів у ветклініці.

Для підстраховки обов’язково поцікавтеся у продавця про наявність результатів тестів на генетичні захворювання. Видавати вам їх не зобов’язані, але багато відповідальних заводчиків все одно перевіряють своїх собак на добровільних засадах, адже щиро переживають за загальне благополуччя породи.

За матеріалами

• «Handbook of small animal neurology», Curtis W. Dewey, Ronaldo C. da Costa, Wiley-Blackwell, 2018.

Актуальні тенденції у світі домашніх улюбленців 2025.