Поширені хвороби мопсів і схильність до захворювань.

Мопс — популярний собака-компаньйон з плоскою мордочкою і поступливим характером. Представники цієї породи сильно прив’язуються до сім’ї та погано переносять самотність. Вони підходять і великим сім’ям, і власникам-одинакам, але, як і будь-які інші вихованці, вимагають уважного ставлення до свого здоров’я.

У цій статті ми розглянемо поширені хвороби мопсів, які характерні для цієї породи. Після її прочитання ви дізнаєтеся, яку небезпеку вони становлять, за якими симптомами можна відстежити їхній розвиток, чи піддаються вони лікуванню, і які рекомендації слід виконувати для підтримки здоров’я улюбленця.

Головні особливості породи

Батьківщина мопсів — Стародавній Китай, а їхній можливий предок — пекінеси. Обидві породи носили статус імператорських собак і довгий час не вивозилися за межі країни.

Мопси — собаки-брахіцефали (породи собак з укороченою мордою). На відміну від пекінесів, вони завжди короткошерсті. Їхній стандарт допускає 4 забарвлення:

• сріблястий;
• абрикосовий;
• палевий (найпоширеніший);
• чорний (найрідкісніший).

Представники цієї породи помірно грайливі та досить розумні для освоєння не тільки базових команд, а й деяких спортивних дисциплін, наприклад, аджиліті (вид спорту, що передбачає проходження смуги перешкод за мінімальний час). Вони легко йдуть на контакт з дітьми і чудово ладнають з іншими домашніми тваринами.

Хвороби, що зустрічаються в мопсів

Середня тривалість життя цієї породи — 14 років. Багато в чому вона залежить від здоров’я вихованця, тому дуже важливо всіляко його підтримувати, не допускаючи розвитку небезпечних захворювань.

Нижче ви знайдете перелік патологій, характерних для мопсів. Але важливо розуміти, що схильність до них зовсім не гарантує їх розвиток.

Дегенеративна мієлопатія (DM Ex2)

Невиліковна хвороба, що пошкоджує клітини нервової системи мопса. Характеризується стрімким розвитком. Всього за 3 роки собака повністю позбавляється рухової функції через параліч обох пар кінцівок.

Розвиток дегенеративної мієлопатії провокує мутація гена SOD1. Але собака хворіє тільки при двох копіях таких генів. Якщо він лише один, то він залишається носієм, але не має жодних симптомів.

Хвороба зазвичай заявляє про себе, коли вихованцеві виповнюється 8 і більше років. Собака починає завалюватися в різні боки, падати на рівному місці й уникати стрибків. Він також може відмовлятися від підйому по сходах і втратити апетит.

Першими страждають задні лапи. При їхньому знерухомленні вихованець перестає контролювати сечовипускання і починає ходити під себе.

Дефіцит піруваткінази (PK)

Піруваткіназа — це важливий фермент, що сприяє отриманню енергії з цукрів. При його нестачі страждають еритроцити. Позбавляючись енергії для виконання своїх функцій, вони поступово руйнуються. Через це в організмі розвивається хронічна анемія.

Лікуванню дефіцит піруваткінази не піддається. Для полегшення стану вихованця використовують підтримуючу терапію, але загальна тривалість життя зазвичай зменшується до 4 років.

Симптоми розвиваються в період з 4 місяців до року. Хворе цуценя виглядає слабким і може відставати в рості. Його слизові стають блідими, а серцевий ритм частішає.

Некротизуючий енцефаліт мопсів (PNE)

Являє собою запальне захворювання у мопсів, що вражає ЦНС. Супроводжується слабкістю в м’язах, пригніченим станом, порушенням координації, судомами і втратою зорової функції.

Є залежність від статі, віку та забарвлення.

До групи ризику входять молоді палеві суки до 7 років.

Якщо хоча б один із цих факторів не збігається, то ймовірність розвитку хвороби буде меншою.

Лікування у некротизуючого енцефаліту немає. Наявні тести дають змогу виявити ризик його розвитку, але не сам факт наявності хвороби.

Первинний вивих кришталика (PLL)

Кришталик — це частина очного яблука, що виконує функцію лінзи. Він заломлює світлові промені і фокусує їхню проекцію на сітківці (внутрішня оболонка ока), що в підсумку формує чітке зображення вже в мозку.

Під первинним вивихом кришталика розуміють генетично обумовлене зміщення його положення. Це відбувається через руйнування зв’язок, що утримують орган, не пов’язане із супутньою хворобою у мопса. Такий стан провокує розвиток глаукоми (підвищений внутрішньоочний тиск, що загрожує зниженням гостроти зору) і відшарування сітківки, що може призвести до повної втрати зору.

Симптоми вивиху зазвичай розвиваються у собак віком 3-8 років. До них належать загальний дискомфорт, біль, погіршення зору, тремтіння райдужки та білувато-сіра плямочка в оці. На ранній стадії розвитку сліпоти запобігають заміною кришталика на імплант.

Злоякісна гіпертермія (MH)

Невиліковна і смертельно небезпечна хвороба, що вражає скелетну мускулатуру мопса. Вона провокує підвищення рівня вуглекислого газу в крові, руйнування м’язових клітин, порушення серцевого ритму і ниркову недостатність.

Симптоми злоякісної гіпертермії розвиваються при введенні газової анестезії та деяких міорелаксантів (препарати, що розслаблюють м’язи з метою тимчасового знерухомлення тварини під час операції), а також у разі сильного стресу та інтенсивного фізичного навантаження. Вони включають різке підвищення загальної температури, збільшення частоти серцевих скорочень і безконтрольне скорочення м’язів.

Шанс на порятунок собаки при раптовому нападі дуже малий. Тому важливо своєчасно виявити наявність хвороби у свого мопса за допомогою спеціального тесту і передати цю інформацію ветеринарному лікарю.

Брахіцефалічний синдром (БЦС)

Характеризується специфічною анатомічною будовою: вузькими носовими ходами, потовщеним м’яким піднебінням і звуженою трахеєю. Не є самостійним захворюванням, але може провокувати проблеми з диханням і супутні порушення:

• патології серця;
• набряк легенів;
• дихальна недостатність.

Основні ознаки загострення БЦС (брахіцефалічний синдром) — хропіння і гучне дихання. Всупереч поширеній думці, собаки-брахіцефали не повинні хропіти, якщо в них усе гаразд зі здоров’ям. Тому за такого симптому їх потрібно якомога швидше показати ветеринарному лікарю.

Для нормалізації стану вихованця застосовується хірургічне втручання. Його головне завдання — видалити надлишки м’яких тканин, що перешкоджають надходженню кисню.

Схильність до ожиріння

Через БЦС (брахіцефалічний синдром) мопсам протипоказані тривалі та надто інтенсивні фізичні навантаження, особливо в спекотну погоду. Тому вони схильні до набору зайвої ваги більше, ніж більш активні собаки.

Ожиріння дає сильне навантаження на серце, від якого залежить робота всього організму. Щоб уникнути розвитку небезпечних супутніх хвороб розтовстілого мопса потрібно перевести на менш калорійний раціон. Всі рекомендації щодо годування можна дізнатися у ветдієтолога.

Крім відхилення ваги від характерної для породи норми, на ожиріння також вкажуть втрата грайливості, повільність, відсутність талії та неможливість промацування ребер і хребта вихованця.

Заворот повік

Таке порушення травмує рогівку ока віями і волосками, розташованими на краєчку повік. У результаті у собаки може розвинутися кератит, ерозія або виразка.

Основні симптоми завороту повіки, або ентропіону, включають:

• примружування ока;
• рясна сльозотеча та / або виділення слизу і гною;
• свербіж і біль (собака чухає лапою хворе око).

Лікування ентропіону оперативне. Зайву тканину, що провокує заворот, січуть під загальною анестезією.

Варто знати: Хвороби очей у собак: симптоми, лікування, профілактика.

Випадання очного яблука (проптоз)

Небезпечний стан, здатний призвести до втрати зорової функції та самого органу. Вимагає термінового проведення операції з вправляння постраждалого очного яблука.

До випадіння схильні всі брахіцефальні породи. Проптоз провокують травми, наприклад, удари по голові. Проґавити цей стан неможливо, оскільки око в буквальному сенсі починає вивалювати зі своєї орбіти. Це супроводжується сильним набряком і почервонінням кон’юнктиви.

Корисно знати:

• Випадання очного яблука у собак.
• У яких собак випадають очі — 10 порід.

Як не допустити розвитку хвороб у мопса?

За суворого дотримання профілактичних рекомендацій ваш улюбленець цілком може зберегти міцне здоров’я до похилого віку. Тому не потрібно плутати схильність до тих чи інших патологій із загальною хворобливістю породи.

У ваших силах:

• Забезпечити регулярний профогляд у ветклініці, своєчасне щеплення і регулярну обробку від різних видів паразитів.
• Зберегти здорову вагу за допомогою годівлі в межах добової норми та підтримки фізичної активності.
• Надати збалансований за нутрієнтами раціон.
• Захистити улюбленця від травм, зокрема під час ігор з дітьми.
• Замінити нашийник на шлейку, щоб знизити тиск на очі.
• Дотримуватися всіх базових гігієнічних процедур, включно зі щоденним оглядом і очищенням очей.

Окрема роль, звичайно ж, відводиться заводчикам. Вони обов’язково перевіряють усіх своїх тварин, тестуючи їх на те, на що мопси хворіють найчастіше. Особлива увага приділяється генетичним захворюванням. Хворого собаку обов’язково каструють, а улюбленця-носія без ознак хвороби або теж усувають від розведення, або не в’яжуть зі ще одним носієм. Така обережність дозволяє контролювати передачу небезпечних патологій цуценятам.

Профілактика БЦС (брахіцефалічний синдром) полягає у відстороненні від розведення собак з яскраво вираженими анатомічними дефектами. За неї теж відповідають заводчики породи.

За матеріалами

• Handbook of Veterinary Neurology, 5th Edition by Michael D. Lorenz, BS, DVM, DACVIM, Joan Coates, BS, DVM, MS, DACVIM and Marc Kent, DVM, BA, DACVIM, 2011.

Розбір теми 2025 року.