Поширені хвороби мейн-кунів і загальне здоров’я.

Якщо у вашому домі скоро буде поповнення у вигляді пухнастого вихованця, то варто заздалегідь підготуватися до його появи. Вам потрібно буде організувати для нього комфортний особистий куточок і купити базові речі для догляду та утримання. Також буде корисно дізнатися якомога більше про особливості породи, яка вам сподобалася.

У нашій статті ви знайдете детальну інформацію про хвороби мейн-кунів: причини розвитку, основні симптоми, способи лікування і профілактики. Вона стане в нагоді для підтримки здоров’я улюбленця, адже, знаючи можливі ризики, ви зможете зменшити ймовірність розвитку поширених серед породи захворювань.

Коротко про породу

Мейн-кун — велика порода американських кішок аборигенного походження. У багатьох із цих вихованців присутня полідактилія, або багатопалість. Така незвичайна особливість — наслідок тривалого пристосування до суворих кліматичних умов штату Мен. Більша кількість пальців істотно полегшує пересування по снігу, оскільки забезпечує краще зчеплення з поверхнею.

У мейн-кунів дуже виразна зовнішність. У них густий і довгий шерстний покрив, що формує очоси у вигляді «коміра» і «штанців», а також пензлики на вухах.

Представники цієї породи мають спокійну і уживчиву вдачу. Вони добре ладнають з дітьми та іншими улюбленцями, але за необхідності можуть постояти за себе.

Можливі хвороби мейн-кунів

У будь-якої породи є схильність до тих чи інших патологій. Але цей факт не робить її болючішою на тлі інших домашніх тварин, а, навпаки, є певним плюсом, адже дає змогу контролювати розвиток спадкових захворювань у нових поколіннях. Саме тому дуже важливо знати, що може загрожувати здоров’ю вихованця, і за яких симптомів слід звернутися до ветеринарного лікаря.

Серцева недостатність — гіпертрофічна кардіоміопатія (ГКМП)

Головні ускладнення ГКМП (гіпертрофічна кардіоміопатія) — тромбоемболія і набряк легенів. Ці небезпечні порушення розвиваються внаслідок патологічних змін у серці. Їх провокують деякі мутації ДНК і різні супутні хвороби у мейн-кунів: артеріальна гіпертензія, ниркова недостатність, гіпертиреоз.

Час появи перших симптомів залежить від форми захворювання. Первинна ГКМП (гіпертрофічна кардіоміопатія) зазвичай заявляє про себе раніше, приблизно в 1-6 років, а іноді протягом 3 місяців після народження. Розвиток хвороби після 10 років у цьому разі теж можливий, але зустрічається рідше.

Вторинна форма найчастіше діагностується у тварин старше 7-10 років. Симптоми її ті самі, що й за первинної форми:

• задишка;
• блідість слизових або їх посиніння;
• прискорене дихання (зокрема в стані спокою);
• непритомність.

ГКМП (гіпертрофічна кардіоміопатія) порушує циркуляцію крові. Стінки шлуночків серця стають товщими, а їхні порожнини зменшуються, що призводить до збільшення розміру передсердь і розвитку серцевої недостатності. Паралельно страждають усі інші органи та системи організму.

Ця небезпечна хвороба не лікується, але її розвиток можна загальмувати, зберігши якість життя хворого мейн-куна. Препарати підбираються індивідуально на підставі результатів аналізів. Вони допомагають зняти симптоми, знизити ризик розвитку набряку і появи тромбів. Вихованцеві також потрібно буде регулярно спостерігатися у лікаря-кардіолога протягом усього життя.

Спінальна м’язова атрофія

Належить до невиліковних спадкових нейром’язових захворювань. Супроводжується поступовою втратою і повною втратою функціональності мотонейронів. Так називають нервові клітини, що підтримують тонус м’язів і забезпечують координацію рухів.

Тяжкість перебігу цього захворювання у мейн-кунів сильно варіюється. Розвиток симптомів у новонароджених, як правило, призводить до загибелі кошенят. У більш пізньому віці загроза життю набагато менша, тому хворі кішки і коти цілком можуть дожити до 7-8 років.

У 3 місяці може виникати легка м’язова слабкість. Через це нерідко спостерігається загальна млявість і мимовільне скорочення кінцівок.

Перший удар приймають проксимальні м’язи, тобто ті, що ближче до центру тіла (ділянка тазостегнових суглобів, тулуб), а слідом за ними — дистальні, тобто найбільш віддалені від центру (лапи). У 5-6 місяців кошеня стає все більш незграбним. Воно нестійко стоїть на лапах, з великими труднощами здійснює будь-які стрибки.

Дисплазія кульшового суглоба

Може передаватися у спадок. Тому тварин із діагностованою дисплазією в розведення не використовують.

Ця хвороба супроводжується деформацією тазостегнового суглоба, через що порушується функціональність таза і задніх кінцівок мейн-куна. До групи ризику входять улюбленці із зайвою вагою, гормональними збоями та рахітом (деформація та розм’якшення кісткових тканин через дефіцит вітаміну D), надто рано кастровані кошенята та всі, хто не отримує потрібну кількість поживних речовин з їжею.

Хвора кішка ризикує повністю втратити рухливість однієї або одразу двох задніх лап, а також набути ускладнення у вигляді артрозу (передчасне зношування і руйнування хрящів, розташованих усередині суглобів). За хорошої кондиції тіла вона довго не демонструватиме біль у кінцівці.

Але ви можете помітити зміну в поведінці після довгого сну.

Відразу після пробудження різка зміна пози буде дуже болючою, тому кішка рухатиметься дуже повільно і навряд чи прибіжить на кухню, якщо покликати її поїсти.

Запущену форму дисплазії лікують оперативно, замінюючи уражену кінцівку на протез або видаляючи головку стегнової кістки. На початковій стадії можна обійтися медикаментозною терапією і переглядом раціону.

Хронічна хвороба нирок

Характеризується поступовим руйнуванням нефронів (структурні одиниці нирки) і відмовою нирок. Викликає супутні збої по всьому організму у вигляді таких ускладнень:

• набряк легенів;
• серцева недостатність;
• порушення з боку органів ШКТ.

У мейн-кунів чоловічої статі хронічна хвороба нирок зустрічається частіше, ніж у кішок. Це пов’язано з особливістю будови їхнього уретрального каналу.

ХХН (хронічна хвороба нирок) небезпечна тривалою відсутністю симптомів і не піддається лікуванню при руйнуванні понад 70% нефронів. Тому дуже важливо регулярно обстежуватися у ветклініці та не випускати з уваги навіть такі незначні симптоми, як погіршення апетиту і млявість.

На момент постановки діагнозу улюбленець із ХХН (хронічною хворобою нирок) часто виявляється зневодненим. Цей стан усувають введенням інфузійних розчинів. Лікування ХХН (хронічної хвороби нирок) передбачає обов’язкове усунення хвороби-першопричини і, як правило, супроводжується переведенням на спеціальний лікувальний корм.

Варто знати: Хронічна ниркова недостатність у кішок / котів: діагностика, методи лікування, профілактика.

Гінгівіт

Ця хвороба ротової порожнини зачіпає ясна мейн-куна, провокуючи їх запалення. До групи ризику входять літні тварини, особливо ті, чиї власники не стежать за гігієною зубів і використовують переважно м’яку їжу. У таких умовах на емалі поступово накопичується велика кількість нальоту. Під час затвердіння він може травмувати тканини, що його оточують: ясна і періодонт (тканина, що з’єднує корінь зуба з щелепною кісткою). У результаті розвивається один або відразу два запальні процеси: гінгівіт і пародонтит (запалення тканин навколо зуба).

Крім недостатньої гігієни і неправильного харчування, запалення ясен також можуть провокувати такі чинники:

• руйнування зубів і травми;
• еозинофільна гранульома (специфічне запалення шкіри і слизових);
• інфекції;
• неправильне положення зубів у щелепі;
• надмірна кількість м’яких тканин (гіперплазія).

Помітити недобре дуже легко. Кіт з гінгівітом відмовлятиметься від їжі (або навіть від води). При цьому він може сидіти біля миски, продовжуючи відчувати голод, або все-таки намагатися захопити їжу, але їсти її тільки зі здорового боку пащі або різко здригатися і нявкати від болю. У тривалій перспективі це може призвести до виснаження.

Якщо ваш вихованець не їсть — акуратно відкрийте йому пащу і вивчіть ясна. При гінгівіті вони, найімовірніше, будуть кровоточити, а також змінять здоровий рожевий відтінок на яскраво-червоний і помітно опухнуть.

За відсутності серйозних ускладнень проблему можна усунути за допомогою ультразвукового чищення зубів від нальоту, що накопичився, під анестезією. У разі приєднання інфекції буде призначено антибіотикотерапію, а в разі задавненої форми гінгівіту — висічення частини ясен і / або видалення зуба.

Як мінімізувати наявні ризики?

Для зменшення ймовірності розвитку поширених у породі захворювань необхідно:

• Використовувати якісні корми, що містять необхідні для організму котів нутрієнти.
• Своєчасно лікувати будь-які виявлені інфекції та системні патології.
• Зменшити випадки, здатні призвести до стресу.
• Регулярно проходити профогляд і планову вакцинацію.
• Проводити протипаразитарні обробки, згідно із затвердженим ветеринарним лікарем графіком.
• Виключити з раціону вихованця всі небезпечні для тварин продукти.
• Ввести в звичку періодичне вимірювання пульсу і частоти дихання.
• Уникати перегодовування і дотримуватися добової порції, а також заохочувати активність свого улюбленця за допомогою рухливих ігор.
• Стежити за достатнім споживанням води.
• Підтримувати гігієну порожнини рота за допомогою щоденного чищення зубів і періодичної видачі твердих ласощів для розгризання.

Поширення генетичних захворювань стримують заводчики. Тому вони повинні не тільки знати, на що хворіють мейн-куни найчастіше, а й тестувати на поширені патології своїх племінних тварин. В іншому випадку вихованці-носії без зовнішніх ознак спадкової хвороби можуть передати її своїм кошенятам. Такі тварини не повинні бути пов’язані одна з одною.

Якщо під час діагностики підтверджено вже не носійство, а конкретну хворобу, то такого мейн-куна потрібно повністю усунути від участі в племінній роботі. Для цього вдаються до кастрації, яка рекомендована котам із крипторхізмом і всім представникам породи з дискваліфікуючими вадами.

Поради щодо здоров’я та харчування тварин у 2025.