Поширені хвороби мальтипу та профілактика.

Мальтіпу — це невизнана дизайнерська порода, виведена шляхом в’язки мальтійської болонки (мальтезе) і той-пуделя. Вона примітна невеликим розміром, чарівним зовнішнім виглядом і життєрадісним характером. Її середня тривалість життя становить близько 12-15 років і безпосередньо залежить від міцності здоров’я.

Поширені хвороби мальтипу ті самі, що й у споріднених їй порід. Вони вимагають підвищеної уваги з боку заводчика і власника собаки, оскільки можуть призвести до небезпечних ускладнень. Дізнатися про них можна в нашій статті, де ми розповімо про симптоми, способи лікування та профілактику можливих захворювань.

Що потрібно знати про породу?

Відсутність офіційного визнання пояснюється сильною варіативністю зовнішнього вигляду мальтипу. Найефектніше виглядають цуценята від в’язки мальтезе і той-пуделя. Якщо використовувати їх для отримання нових собак, то екстер’єр нових поколінь буде все менш колоритним. У разі повторного залучення той-пуделя цуценята будуть схожі на нього, тобто практично не відрізняються від пуделів.

На мальтипу не оформляють племінних документів. Тому враховуються вони як метиси. Їхня шерсть може бути кучерявою, гладкою і шовковистою або жорсткою і хвилястою.

Характер метисів, на відміну від породистих собак, непередбачуваний. Незважаючи на це, заводчики запевняють, що мальтипу досить розумні, неконфліктні, грайливі та дуже товариські.

Інформація про можливі захворювання

Мальтіпу успадкували хвороби, характерні мальтійським болонкам і пуделям. Крім них, у собак цієї породи можуть зустрічатися й інші проблеми зі здоров’ям, загальні для всіх собак. Але за умови грамотної роботи заводчика і дотримання профілактичних рекомендацій власником ризик їх розвитку цілком реально зменшити. У цьому випадку вихованець може так і не зіткнутися з перерахованими нижче захворюваннями.

Прогресуюча атрофія сітківки

Відноситься до невиліковних генетичних захворювань у мальтипу і деяких інших собак. Передається від батьків цуценятам під час в’язки двох носіїв мутантного гена. Але хворіє не весь послід, а близько 25 %. Саме ця кількість успадковує одразу 2 мутантні гени, що активують розвиток атрофії сітківки.

Перші симптоми з’являються або ще в юності, або відразу після досягнення зрілості. Спочатку можна помітити, що вихованець дедалі гірше орієнтується в темряві. Це відбувається через руйнування паличок — фоторецепторів, що забезпечують нічний зір.

Погіршення зорової функції плавно наростає. У результаті собака перестає бачити навіть у денний час. На цьому етапі гинуть колбочки. Ці фоторецептори відповідають за розпізнавання різних кольорів і зір при світлі дня. Зрештою розвивається повна сліпота.

Хвороба фон Віллебранда 1-го типу

Характеризується вродженим дефіцитом фактора Віллебранда. Завдяки цьому білку кров згортається. Тому при його нестачі собака залишається вразливим перед надмірною крововтратою.

Для мальтипу з хворобою фон Віллебранда небезпечні будь-які стани, що супроводжуються кровотечею. Крім травм і оперативних втручань, до важких ускладнень може призвести навіть буденне чищення зубів за умови, що ви випадково пошкодили ясна своєму вихованцеві.

Часом можуть спостерігатися і спонтанні кровотечі, які не мають вагомої причини.

Вони виражаються в раптовому витіканні крові з носа і пащі, а також її появі під час сечовипускання.

Вилікувати хворобу фон Віллебранда не можна, але її наслідки піддаються контролю. Під час планових операцій можливі ризики мінімізують за рахунок попередніх ін’єкцій дефіцитного білка або приймання препаратів, що його містять. У разі травми і великої крововтрати собаці просто переливають чужу кров.

Хвороби зубів і ясен

Включають у себе велику групу захворювань ротової порожнини. Основна причина їх розвитку — погана гігієна. При повністю домашньому утриманні багато собак також позбавляються можливості самоочищення зубів у процесі розгризання палиць і аналогічних твердих предметів. Через це на емалі швидко накопичується наліт, який поступово твердне і перетворюється на камінь.

Хвороби зубів і ясен у мальтипу та інших дрібних порід зустрічаються частіше, ніж у великих. Усі вони мають схожі симптоми:

• відмова від їжі;
• хиткість і випадання зубів;
• неприємний запах із пащі;
• кровоточивість ясен.

Головна небезпека захворювань ротової порожнини — передчасна втрата зубів. Тому за появи хоча б одного із зазначених симптомів слід звернутися по допомогу до ветеринарного лікаря.

Способи лікування хвороб зубів і ясен залежать від поставленого діагнозу. У разі тяжкого перебігу може знадобитися приймання антибіотиків. Невеликий карієс усувається встановленням пломби. Серйозніші пошкодження вимагають видалення хворого зуба. На час лікування вихованцеві може бути рекомендований особливий раціон, що складається з кашоподібної та пюрованої їжі.

Розлади шлунково-кишкового тракту

Ще одна велика група хвороб і різних порушень, що зачіпають відділи ШКТ мальтипу:

• глотку;
• стравохід;
• шлунок;
• кишечник;
• підшлункову залозу;
• печінку.

Лікування, як і можливі ускладнення, залежить від конкретного захворювання. Тому дуже важливо встановити першопричину і розбиратися саме з нею. Для її усунення може бути запропоновано консервативну терапію, операцію або їх комбінацію.

Про наявність проблем зі ШКТ легко зрозуміти за такими ознаками:

• болі в ділянці живота (собака не дає себе обмацати);
• пригнічений стан;
• зміна консистенції калових мас (запор або діарея);
• гази;
• часткова або повна втрата апетиту;
• зменшення маси тіла.

Проблеми з травленням часто виникають через неправильне або незбалансоване харчування. З цієї причини важливою частиною лікування зазвичай стає дієтотерапія, що передбачає перегляд поточного раціону та режиму годування.

Дерматологічні захворювання

Якщо мальтипу постійно свербить або без кінця вилизує себе в одному й тому ж місці, то варто перевірити її на хвороби шкіри. До цієї групи входять:

• алергічні дерматити;
• грибкові та бактеріальні інфекції шкірного покриву;
• фолікуліт;
• себорея;
• алопеція;
• зараження шкірними кліщами;
• блошина інвазія.

Крім корости і вилизування, до можливих симптомів також відносяться часткове або тотальне випадання шерсті, різні гнійники і папули, лущення, почервоніння і зміна кольору шкіри.

Більшість дерматологічних захворювань не становить небезпеки для життя улюбленця, але може погіршити його якість або спровокувати приєднання вторинної інфекції до ранок, що утворилися. Тому діяти потрібно негайно, виключивши будь-яке самолікування.

Відповідну для собаки терапію підбере ветеринарний лікар, але тільки після проведення всіх необхідних досліджень і здачі аналізів. Як правило, приміщення в стаціонар зазвичай не потрібне. Головне — дотримуватися всіх рекомендацій щодо приймання призначених препаратів і забезпечити потрібний догляд, спрямований на відновлення пораненої та запаленої шкіри.

Чи можна запобігти хворобам у мальтипу?

Під час безпосередньої купівлі цуценяти постарайтеся дізнатися докладну інформацію про здоров’я батьків. Відповідальний заводчик може надати вам результати тестів, що підтверджують відсутність захворювань, які передаються у спадок.

Простим власникам буде достатньо дотримуватися базових рекомендацій:

• Підтримуйте гігієну ротової порожнини. Намагайтеся чистити зуби раз на день. Додатково давайте вихованцеві тверді ласощі для розгризання.
• Виключіть із раціону небезпечні для тварин продукти. Кістки та солодощі можуть призвести до руйнування зубів, а авокадо, виноград, родзинки та будь-які продукти, що їх містять, — до отруєння.
• Дотримуйтеся збалансованості в їжі. Підберіть готовий промисловий раціон з урахуванням віку, рівня активності та інших особливостей вихованця. Якщо ви вибрали годування їжею власного приготування — обов’язково проконсультуйтеся з ветдієтологом.
• Дотримуйтесь графіку годування. Дозуйте порції в межах добової норми і не давайте їжу прямо перед прогулянкою.
• Не нехтуйте вакцинацією. Вона зменшує ймовірність зараження поширеними інфекціями та тяжкість їхнього перебігу.
• Регулярно проводьте обробку від зовнішніх і внутрішніх паразитів. Графік обробки може відрізнятися в різних регіонах, тому дотримуйтесь рекомендацій ветеринарного лікаря.
• Відвідуйте ветклініку для щорічного профогляду. Частота відвідування у літніх вихованців може бути вищою.
• Не ігноруйте тривожні симптоми. Не намагайтеся розв’язати проблему самостійно і завжди звертайтеся по кваліфіковану допомогу.

Поширенню генетичних патологій можуть запобігти тільки заводчики. У їхніх силах своєчасно визначити собак-носіїв для подальшого усунення від в’язок. Для цього необхідно регулярно перевіряти здоров’я племінних мальтипу під час обстеження у ветклініці, щоб зрозуміти, на що хворіють собаки, які не мають зовнішніх симптомів.

Рік 2025 у світі тварин — важливі відкриття та поради.