Поширені хвороби кошенят.

Організм кошеня дуже слабкий. Не до кінця зміцнілий імунітет, нестійкий гормональний фон, незміцнілі кістки і м’язи та багато іншого – все це робить малюка мішенню для різних патогенів. Кожна людина, приймаючи до будинку кошеня, має володіти інформацією про особливості захворювань, характерних для цього віку. Оскільки обмінні процеси у кошенят відбуваються швидко, відкладення візиту до лікаря може обернутися для вихованця загибеллю.

Ознаки хвороби у кошенят

Так як захворювань, на які хворіють кошенята, багато, то і симптоми можуть бути найрізноманітнішими. Обов’язково потрібно звернутися до клініки, якщо у малюка спостерігаються:

• блювання, нудота;
• розлад кишківника, запор;
• температура тіла вища або нижча за норму, яка становить 34,7 ˚С – 37,2 ˚С у новонароджених кошенят, 36,5 ˚С – 37,0 ˚С у малюків старше 10 днів;
• проблеми з диханням;
• випадання шерсті;
• порушення виділення сечі;
• ураження шкірного покриву – бляшки, лущення, набряк, гіперемія та інше;
• здуття живота;
• неприродні очі – зіниці різної форми, розширені, набряклі, червоні і так далі;
• відмова від їжі;
• різке зниження маси тіла;
• виділення різного характеру з носа, рота, вух, очей, статевих органів, ануса;
• порушення ходи, орієнтації у просторі.

Крім перерахованих соматичних порушень, можливі зміни у поведінці малюка. Це може бути нявкання, прагнення забитися в темний затишний кут, апатія та сонливість, раптова агресивність. Так як деякі хвороби кішок є заразними для оточуючих (тварини та людей), іноді до підтвердження діагнозу вихованця потрібно ізолювати.

Захворювання кошенят, пов’язані з патологічним перебігом вагітності та лактації кішки

До цієї групи хвороб можна віднести аномалії та вади розвитку у внутрішньоутробному періоді, травми, отримані під час проходження родових шляхів. Крім того, новонароджені вихованці можуть хворіти внаслідок неблагополучного перенесення кішкою вагітності та пологів, а також проблем із виробленням молока у матері.

Синдром згасання новонароджених кошенят

Причиною цього стану служить часткове відшарування плаценти від матки або інфекційні хвороби матері, внаслідок чого плід не отримує достатньої кількості кисню та харчування. Маля народжується з низькою масою тіла, з руховими порушеннями, слабо смокче, мало п’є. У результаті його організм переохолоджується, зневоднюється, кошеня гине в перші години після народження або протягом кількох днів.

Патологія не піддається лікуванню. Тварина заздалегідь приречена на загибель. Попередити патологію можна шляхом забезпечення вагітної кішки повноцінним харчуванням, своєчасним лікуванням інфекцій, вакцинацією. Так як причиною синдрому може стати і генетична несумісність тварин при в’язці, потрібно відповідально підходити до вибору майбутнього батька.

Недостатнє вироблення молока у кішки (гіпогалактія)

Гіпогалактія – функціональна патологія молочних залоз кішки, при якій кількість молока, що виробляється недостатньо для нормального розвитку дитинчат. Це призводить до недоотримання ними поживних речовин, виснаження, ослаблення імунітету, який і так не до кінця сформувався.

Серед причин гіпогалактії можна відзначити: перші пологи у кішки та мізерний раціон. Необхідно забезпечити матері повноцінне харчування з великим вмістом вуглеводів та протеїнів. Виходом також може стати догодовування новонароджених штучними сумішами.

Синдром токсичного молока

При захворюваннях молочних залоз або матки у кішки під час лактації молоко може стати токсичним для немовлят. З боку кошенят це явище проявляється у вигляді:

• відмови від ссання / смоктання;
• здуття живота;
• діареї;
• зневоднення;
• підвищення температури.

Останній пункт може бути ознакою зараження крові у кошеня.

При синдромі токсичного молока кошенятам проводять симптоматичне лікування та переводять їх на штучне вигодовування.

Шкірні та паразитарні хвороби у кошенят

Захворювання шкіри та паразитози (зовнішні та внутрішні) можна назвати найпоширенішими хворобами кошенят. Лікування та профілактику потрібно починати практично з самого народження, оскільки патології цієї групи значно послаблюють імунну систему, призводять не тільки до соматичних, а й до психічних наслідків: швидкого проникнення в організм бактерій, вірусів, грибів, сверблячк / свербіння, утворення виразок, нервозності, втрати апетиту та сну, зниження маси тіла.

Гельмінтози

Гельмінтози – група паразитичних захворювань, викликаних гельмінтами (глистами, хробаками). Джерела паразитів: навколишні предмети, вода, їжа, ґрунт, материнське молоко тощо. Зважаючи на їх значне різноманіття, розглянемо найпоширеніші.

• Круглі черви. Вирізняються швидким розмноженням в організмі господаря. Мешкають у травному тракті та легенях. У кошенят спостерігається потьмяніння шерстного покриву, зниження маси тіла, розлади шлунково-кишкового тракту (діарея, блювання, відмова від їжі). Сильна інтоксикація призводить до серйозного виснаження тварини та потребує кваліфікованого лікування.
• Нематоди. Передаються блохами, інфікованими гризунами. Личинки розмножуються в кишечнику, виявляючись такими симптомами, як порушення травлення та випорожнення, втрата маси тіла, відмова від їжі, збільшення в об’ємі живота, поїдання своїх фекалій, хитка хода. Личинки паразитів іноді видно у фекаліях кошеня неозброєним оком.
• Сосальники (трематоди). Назва обумовлена ​​наявністю на тілі черв’яків присосок, за допомогою яких вони прикріплюються до стінки проток жовчного міхура (найчастіше) або підшлункової залози. Джерело – сира прісноводна риба та молюски. Потрапляючи в організм, трематоди викликають блювання, втрату ваги, біль у животі, діарею. При локалізації у венах печінки та брижі, черв’яки можуть стати причиною летального результату. Деякі види дорослих сисунів самі по собі не призводять до будь-яких порушень, але їх личинки можуть провокувати тяжкі патології легень.
• Стрічкові (цестоди). Джерела: блохи (при їх ковтанні). Цих паразитів не можна назвати особливо токсичними, їх небезпека в паразитах, які постійно виповзають з ануса. Це призводить до сверблячки, роздратування анального отвору (кошеня може «крутитися» анусом по підлозі), запалення анальних залоз. Крім того, досягаючи значних розмірів, стрічковий хробак може проникати у просвіт шлунка, провокуючи ушкодження сфінктера, розрив шлунка, кровотечу, загибель тварини.

Так як видів глистів у кошенят багато, вихованця потрібно обов’язково показати ветеринарному лікарю. Після діагностики фахівець призначить необхідний препарат з урахуванням вікових особливостей та інших факторів. Самостійно лікувати малюка протигельмінтними засобами не можна, оскільки під час масової загибелі паразитів, виділяється безліч токсинів. Тварина може швидко загинути від інтоксикації.

Блохи

Блохи призводять до анемії, є джерелом гельмінтів, мікоплазм. Симптоми блошиної інвазії: свербіж, розчісування, поява нервозності, агресії. Лікування полягає в обробці шерсті кошеня спеціальними препаратами, купання в лікарських розчинах та трав’яних відварах, використання протиблошиних засобів гігієни. Для профілактики застосовують краплі на загривку, протиблошиний нашийник, лікувальні шампуні.

Коростяний кліщ

Кліщ викликає сильний свербіж шкіри, оскільки прокушує епідерміс, живиться кров’ю та лімфою. Клінічна картина:

• скоринки, залисини (в першу чергу, на голові);
• мотання головою;
• збільшені лімфовузли;
• занепокоєння, роздратування;
• відсутність сну;
• відмови від їжі.

Захворювання важковиліковне, часто супроводжується рецидивами. У занедбаних випадках кошеня може загинути від сепсису. Повністю захистити вихованця від хвороби неможливо, оскільки збудники можуть потрапити до будинку на взутті чи одязі людини. Профілактика патології полягає у підвищенні імунітету кошенят та своєчасному зверненні до лікаря.

Отодектоз (вушний кліщ)

Мікроскопічний паразит викликає пошкодження внутрішнього та зовнішнього вуха. Симптоми: свербіж у вухах (тварина трясе головою), гнильний запах, наявність у вушному проході та раковині темних крупинок, пошкодження та почервоніння шкіри під ними. Вихованець постійно чухає вуха, треться о різні поверхні, стає дратівливим, погано їсть і спить. Лікування полягає у промиванні шкіри вух від виділень, застосуванні крапель або мазі, призначеної лікарем. Профілактика полягає в регулярному огляді вух кошеня, виключення контактів з бродячими тваринами, підтримці гігієни органів слуху.

Хвороби, спричинені інфекціями

Інфекційні захворювання також відносяться до поширених патологій у кошенят. Організм малюка постійно піддається впливу вірусів, бактерій, патогенних грибків, а слабкий через вік імунітет не може забезпечити достатній захист, особливо при штучному годуванні. Такі хвороби можуть виявитися заразними не тільки для живих тварин, але і для людини.

Кон’юнктивіт

Часто зустрічається у кошенят, мати яких перенесла інфекцію або хворіє на момент лактації. У таких випадках ураження очей спостерігається ще до їх відкриття. Але бувають інші причини кон’юнктивіту:

• алергія;
• механічна травма;
• хімічна травма – джерелом можуть бути будь-які побутові засоби, хімікати, токсичні рідини;
• паразити.

Серед симптомів кон’юнктивіту у кошенят можна відзначити:

• рясне виділення сліз, слизу, гною;
• каламутну рогівку;
• червоні, набряклі повіки, можливий їхній виворот;
• злипання повік, утворення на них скоринок;
• підвищення температури (при гнійній течії).

Для лікування неускладнених форм кон’юнктивіту у кошенят, використовують промивання розчином фурациліну, трав’яними настоями. Якщо хвороба не проходить, а лише посилюється, потрібно віднести вихованця до клініки та провести обстеження. За результатами діагностики ветеринарний лікар призначить противірусні, антибактеріальні, антигістамінні, протипаразитарні та інші препарати. Якщо кошенят кілька, та інші (чи деякі з них) здорові, то паралельно їм потрібно проводити профілактичну обробку. Можна також тимчасово ізолювати хворого вихованця.

Котяча чумка (панлейкопенія)

Збудник котячої чумки – парвовірус – вражає кошенят віком від двох місяців до півроку. Він дуже заразний для представників котячих, людині не передається. Хвороба вражає ШКТ (особливо тонкий відділ), лімфатичну систему, кістковий мозок. Також вважається, що збудник здатний проникати до органів дихання тварини.

Джерелом зараження служить кішка, яка хворіє або вже перехворіла на чумку. Парвовірус мешкає у зовнішньому середовищі в калі та блювотних масах хворої тварини, а термін її життєздатності досягає року. Крім того, патоген може передаватися внутрішньоутробно та через укуси бліх, кліщів, вошей.

Для клінічної картини котячої чумки характерні:

• блювання з кров’ю, слизом зеленувато-жовтого відтінку;
• підвищення температури;
• лихоманка;
• рідкий смердючий стілець з різними домішками;
• сухість та посиніння слизової порожнини рота;
• можливі симптоми риніту, кон’юнктивіту.

Кошеняті в короткий термін загрожують зневоднення та загибель, тому звернутися до фахівця потрібно за найменшого прояву симптомів. Смертність кішок при панлейкопенії сягає 90%. При цьому можливий стрімкий перебіг хвороби, і врятувати вихованця вже не вдасться.

Специфічного лікування від котячої чумки немає. Лікар призначає препарати відповідно до симптоматики. Крім порошків, таблеток, ін’єкцій у м’яз, можуть бути призначені крапельниці та інші заходи, залежно від стану кошеня, віку тварини, ступеня розвитку захворювання і так далі. При своєчасному зверненні та адекватному лікуванні малюк одужує приблизно через 4-5 днів, залишаючись носієм інфекції.

Попередити зараження котячою чумкою можна шляхом вакцинації: спочатку щеплення роблять двічі (у віці 1,5-2 місяці і через місяць), а протягом життя раз на рік.

Кальцівіроз

Ця хвороба викликається кальцівірусом кішки. Вона поширена, переважно, в ослаблених кошенят віком 2-24 місяців. Триває близько трьох тижнів, у 30% (за іншими даними – 80%) випадків закінчується загибеллю тварини. Передається кальцивірус контактним шляхом, через їжу, одяг, повітрям. Для людини він не становить небезпеки.

Симптоми кальцивірозу у кошенят.

• виділення з носа та очей;
• підвищена слинотеча;
• запалення слизової порожнини рота, виразки на піднебінні та язиці;
• слабкість;
• задишка.

Для кошенят характерний розвиток вірусної пневмонії, бронхіту, запалення ротоглотки, трахеї. Якщо вчасно не допомогти, кошеня помре протягом кількох днів.

Лікування симптоматичне: лікар може призначити антибактеріальні, антисептичні препарати, протизапальні та інші засоби. Для профілактики кальцівірозу потрібно дотримуватися графіку щеплень: першу вакцинацію від кальцівірусу кішок проводять у 2-3 місяці (двічі), а потім щорічно.

Інші хвороби кошенят

Часто у кошенят бувають симптоми, характерні для різних захворювань. І в цьому випадку без допомоги фахівця не обійтись.

Анемія

Досить поширене порушення, яке найчастіше є наслідком наявних патологій. Ознаки анемії:

• блідість слизової;
• відставання у розвитку;
• фізична слабкість;
• поганий апетит;
• тьмяна шерсть;
• млявість.

Причини анемії різноманітні, деякі з них небезпечні для життя, тому потрібний обов’язковий огляд лікаря та діагностика. Лікувати анемію у кошенят самостійно препаратами заліза неприпустимо!

Проблеми з шерстю та шкірою

Захворювання, пов’язані зі станом шкіри та шерсті кошеня, також мають масу причин. Проблеми виникають при поганому годуванні, зовнішніх та внутрішніх паразитах, змінах у складі крові, грибкових інфекціях, а також через генетичну схильність та алергію.

Якщо у кошеня спостерігаються такі симптоми, як свербіж, почервоніння, сухість, лущення шкіри, випадання, потьмяніння шерсті, тварина потребує обстеження. Діагностика може включати лабораторні та апаратні методи.

Розлади стільця

Причини порушення дефекації (діареї чи запору) можуть бути пов’язані з такими факторами:

• стрес;
• отруєння;
• переїдання;
• проблеми із фізичною активністю;
• неправильний раціон;
• зміна корму;
• перехід на «дорослу» їжу;
• гельмінтози;
• бактеріальні, вірусні інфекції – необов’язково кишкові.

Іноді порушення випорожнень супроводжуються розладом кишечника, травлення. При цьому спостерігаються бурчання у животі, здуття, підвищене газоутворення, відмова від їжі, болю, блювання, неспокій.

Якщо господар точно впевнений у причині розладу, наприклад це зміна корму, можна спробувати усунути симптоми самостійно. Необхідно пам’ятати, що багато захворювань у кошенят мають стрімкий розвиток, і без швидкої допомоги призводять до загибелі тварин. У вихованця можуть виникнути непрохідність кишечника, перитоніт, небезпечне вірусне захворювання. Найкраще підстрахуватися, показати малюка лікарю, здати аналізи.

Профілактика хвороб у кошенят

Щоб запобігти поширеним захворюванням у кошенят, достатньо запам’ятати всього чотири правила.

1. Проводити вакцинацію згідно з віковими показаннями.
2. Своєчасно реагувати на появу незвичайних симптомів — одразу звертатися до фахівця.
3. Забезпечити малюкові безпеку як у санітарно-гігієнічному відношенні, так і під час його фізичної активності (щоб уникнути травм).
4. Якщо кошеня домашнє, не допускати контактів із сторонніми тваринами.

За наявності в будинку кількох тварин під час хвороби одного з них, решті потрібно проводити профілактичні обробки. Навіть якщо це захворювання не передається, вихованці можуть зберегти на собі збудників або стати їх переносниками.

Найкращі практики догляду за хвостиками у 2025.