Поширені хвороби французьких бульдогів і загальне здоров’я.

До числа найпопулярніших собак-компаньйонів входить французький бульдог. Цього улюбленця легко впізнати за великими стоячими вухами, схожими на вуха кажана. Крім виразної зовнішності, любителів породи також привертає і її ласкавий характер, що дає змогу ладнати з дітьми та іншими домашніми тваринами.

Якщо ви вирішили завести собі такого цуценя, то вам буде корисно дізнатися про можливі хвороби французьких бульдогів. З ними можна ознайомитися в нашій статті, де ми розповімо, на що можуть хворіти ці собаки, які симптоми потребують особливої уваги і які заходи профілактики можуть допомогти зберегти здоров’я улюбленця.

Ключова інформація про породу

Французькі бульдоги походять від англійських, але не від стандартних, а від найдрібніших представників. При їхньому створенні також були використані тер’єри та мопси.

Ця порода належить до собак-брахіцефалів, для яких характерна своєрідна форма черепа. У таких вихованців приплюснута морда і укорочені носові ходи.

У французьких бульдогів коротка шерсть без підшерстя. Вона може бути тигровою (руде забарвлення з візерунком із темних смуг), палевою (фавн), плямистою і повністю білою.

Ці кремезні собаки грайливі, велелюбні та відмінно підходять великим сім’ям. Часом вони, як і інші бульдоги, вперті. Тому під час їхнього дресирування рекомендується уникати одноманітності та монотонності.

Можливі проблеми зі здоров’ям

Можливі захворювання у французьких бульдогів можна розділити на 2 групи: генетичні та загальні. Перші передаються у спадок, а другі можуть бути діагностовані у будь-якого іншого собаки.

Важливо зазначити, що схильність до тих чи інших хвороб не дає стовідсоткової гарантії їхнього виникнення, але вимагає певного контролю з боку заводчика і власника.

Мультифокальна ретинопатія собак 1 (CMR1)

Ця невиліковна хвороба вражає сітківку французького бульдога, тобто внутрішню оболонку ока. Вона розвивається внаслідок мутації гена BEST1, що забезпечує функціональність пігментного епітелію. Цей важливий шар — частина сітківки. Він містить у собі пігмент меланін, що забезпечує зір у нічний час. Пігментний епітелій також відповідає за живлення інших шарів сітківки, тому його роль в організмі дуже важлива.

За мультифокальної ретинопатії патологічні зміни в сітківці та очному дні (задня поверхня ока) відбуваються у віці до 4 місяців. Це призводить до погіршення зорової функції. Перебіг хвороби може самостійно перерватися, не завдавши серйозної шкоди. Але при прогресуючій формі зазвичай розвиваються ускладнення: атрофія сітківки (порушення функцій сітківки, що призводить до втрати зору) і сліпота.

Зовнішні симптоми CMR1 зазвичай непомітні. Тому діагностують цю хворобу в умовах ветклініки.

Спадкова катаракта собак

Катаракта супроводжується помутнінням кришталика, який відповідає за фокусування на предметах різної дальності. Через цю хворобу у французьких бульдогів порушується світлозаломлювальна функція. Хворий собака поступово втрачає гостроту зору, що в кінцевому підсумку може обернутися повною сліпотою.

Лікування катаракти оперативне. Під загальним наркозом лікар-хірург видаляє пошкоджений кришталик і замінює його на імплант.

Головна небезпека катаракти — тривале безсимптомне лікування.

Через це власники далеко не завжди помічають проблему на початковій стадії та звертаються по допомогу лише тоді, коли лікування стає вже неефективним.

При катаракті на зіниці з’являється легка серпанок або біляста пляма. Ви також можете провести невеликий тест, клацнувши пальцями перед очима вихованця. Здоровий собака рефлекторно моргне. Тому за відсутності реакції потрібно буде записатися на огляд у ветклініці.

Гіперурикозурія

Це порушення, за якого в сечу виділяється занадто велика кількість сечової кислоти. Ця речовина виводить з організму надлишковий азот і є природним антиоксидантом. Її надлишок супроводжується процесом кристалізації, тобто утворенням щільних сполук у вигляді каменів у сечовому міхурі. Такі відкладення можуть закупорити сечові шляхи.

За цієї хвороби у французького бульдога спостерігаються такі симптоми:

• млявість і апатія;
• погіршення апетиту;
• часте сечовипускання;
• блювота;
• кров у сечі.

Терапія за гіперурикозурії включає спеціальну дієту і медикаментозну терапію. Великі камені, що не піддаються розчиненню, видаляють під час операції. До їх утворення більшою мірою схильні пси.

Цистинурія — спадкова хвороба французьких бульдогів

Цистинурія, як і гіперурикозурія, сприяє утворенню каменів і може ускладнюватися закупоркою сечовивідних шляхів. Незважаючи на це, механізм розвитку цього захворювання трохи інший.

У собак із цистинурією спостерігається надлишок цистину в сечі, де ця амінокислота не розчиняється. Через вроджене порушення нирки не здатні повернути її в кровотік. Тому цистин об’єднується з іншими молекулами і поступово кристалізується.

Основні симптоми цистинурії — кров у сечі та болючість під час сечовипускання. Лікується ця хвороба так само, як і гіперурикозурія, тобто за допомогою зміни раціону, приймання лікарських препаратів і хірургічного втручання за наявності особливо великих каменів.

Прогресуюча атрофія сітківки (cord1-PRA/crd4 PRA)

Сітківка складається з колбочок і паличок. Так називають фоторецептори, відповідальні за сприйняття кольорів і гостроту нічного зору. При прогресуючій атрофії сітківки їхня кількість знижується. Це супроводжується порушенням основних функцій і поступовою втратою зору.

Симптоми хвороби у цуценяти з’являються приблизно в 6 місяців і включають:

• відмову від прогулянок у темряві;
• уникнення сходів і перешкод в умовах відсутності достатньої кількості світла.

Лікуванню прогресуюча атрофія сітківки не піддається. Тому власнику залишається лише забезпечити своєму улюбленцю комфортні умови утримання, рекомендовані для сліпих собак, які погано бачать.

Випадання (пролапс) третьої повіки

Третя повіка, або миготлива перетинка, розташована біля внутрішнього куточка ока. Вона виконує захисну функцію і сприяє зволоженню слизової. Її випадання у французького бульдога не можна назвати самостійною хворобою. Це порушення — всього лише симптом, що розвивається в результаті інших захворювань.

На пролапс вкаже безпосереднє випадання, тобто збільшення видимої частини миготливої перетинки. У хворого собаки часто спостерігається сльозоточивість і примружування. У нього також може змінитися колір третьої повіки, розмір зіниці та очного яблука.

Випадіння усувають за допомогою хірургічного втручання. Додатково призначають медикаментозну терапію, спрямовану на усунення першопричини, наприклад, кон’юнктивіту.

Варто знати: У яких собак випадають очі — 10 порід.

Брахіцефальний синдром (БЦС)

БЦС характерний для всіх собак-брахіцефалів. Він являє собою сукупність таких ознак:

• вузькі носові ходи;
• потовщення м’якого піднебіння;
• звуження трахеї.

Така будова перешкоджає нормальному диханню. Незважаючи на укорочений череп, м’які тканини у брахіцефалів точно такі самі, як і в собак із довшим лицьовим скелетом. Через це вони перекривають дихальні шляхи і ускладнюють доступ кисню.

БЦС (брахіцефальний синдром) супроводжується гучним диханням і хропінням уві сні. За відсутності лікування він може ускладнитися дихальною недостатністю, набряком легенів і порушеннями в роботі серця.

Для лікування БЦС (брахіцефальний синдром) застосовують кілька видів операцій, спрямованих на видалення надлишків м’яких тканин.

Патології хребта (дископатії)

Дископатії — це група хвороб міжхребцевих дисків, характерних для французьких бульдогів та інших порід з короткими кінцівками і відносно довгим тулубом. За наявності такої патології страждає хребет.

У результаті дископатії міжхребцеві диски, що з’єднують хребці, втрачають свою еластичність і міцність. Вони деформуються і випадають, провокуючи стиснення спинного мозку і защемлення нервів. Це позначається на руховій функції.

Спочатку хворий собака втрачає звичну рухливість. Він невпевнено пересувається по сходах і насилу здійснює стрибки. Його рухи стають хиткими і скутими. За відсутності своєчасної допомоги розвивається параліч кінцівок.

Консервативну терапію застосовують тільки на початковій стадії дископатії. Вона дає змогу домогтися стійкої ремісії та зняти симптоми. У більш запущених випадках вдаються до хірургічного втручання для повернення зміщеного диска.

Профілактика хвороб, характерних для французьких бульдогів

Імовірність розвитку перерахованих вище захворювань можна зменшити за допомогою таких рекомендацій:

• Вибракування тварин-носіїв мутантного гена шляхом кастрації.
• Щоденний огляд очей на предмет травм.
• Регулярне очищення очей від бруду і природних виділень.
• Своєчасне проходження диспансеризації у ветеринарній клініці.
• Забезпечення збалансованості раціону.
• Контроль ваги.

Відповідальний заводчик повинен регулярно перевіряти здоров’я своїх племінних тварин. Дізнатися, на що хворіють французькі бульдоги, які не мають жодних зовнішніх симптомів, можна за допомогою здачі базових аналізів і спеціальних тестів на генетичні патології.

За матеріалами

• «Bestrophin Gene Mutations Cause Canine Multifocal Retinopathy: A Novel Animal Model for Best Disease» Karina E. Guziewicz, Barbara Zangerl, Sarah J. Lindauer, Robert F. Mullins, Lynne S. Sandmeyer, Bruce H. Grahn, Edwin M. Stone, Gregory M. Acland, 2007.

Найкращі практики догляду за хвостиками у 2025.