Поширені хвороби бурманських кішок і загальне здоров’я.

Граціозні бурманські кішки, або бурми, по-справжньому зачаровують своїми медово-золотистими очима. За їхньою ефектною зовнішністю ховається не менш приємний характер. Своїми звичками ці вихованці багато в чому нагадують собак. Вони сильно прив’язуються до людини і люблять апортувати різні предмети в процесі гри.

У середньому бурми живуть 10-15 років. Якщо вас зацікавили ці короткошерсті улюбленці, то буде корисно дізнатися про поширені хвороби бурманських кішок і способи їх профілактики. Це допоможе вам мінімізувати наявні ризики й уникнути розвитку небезпечних ускладнень через занадто пізнє звернення по допомогу.

Ключові факти про породу

Сучасні бурми відрізняються від своїх предків, які існували ще в XII столітті на території держави Бірма. Їм не вдалося зберегти свій первозданний вигляд, оскільки для формування поголів’я на території Великобританії були використані сіамські кішки.

Зовнішній вигляд породи залежить від лінії розведення. Європейські представники більш витончені та елегантні. Вони більшою мірою схожі на кішок сіамо-орієнтальної групи, ніж більш кремезні та компактні американські бурми.

Бурманські кішки — це втілення життєрадісності та безмежної відданості. Вони зберігають активність навіть у похилому віці та обожнюють проводити час зі своїми власниками, «допомагаючи» їм у всіх домашніх справах.

Можливі захворювання

Нижче ми розповімо, на що хворіють бурманські кішки, розглянемо наявні способи лікування і перерахуємо симптоми, завдяки яким можна зрозуміти, що з вихованцем щось не так. Важливо відзначити, що схильність до тих чи інших захворювань зовсім не гарантує їх розвиток. За умови правильного догляду ваш улюбленець може прожити довге і щасливе життя, зберігши міцне здоров’я.

Гангліозидоз GM2 бурманських котів

Невиліковна хвороба, що розвивається у кошенят віком від 3 місяців у разі в’язки двох бурманських кішок із мутантними генами. При такій комбінації хворіє не весь виводок, а тільки 25 %. Ще 25 % кошенят успадковують всього 1 мутантний ген, тому стають безсимптомним носієм. Решта 50 % народжуються повністю здоровими.

Гангліозидоз супроводжується дефіцитом ферментів, або ензимів. Так називають складні сполуки з білків або простіші сполуки з амінокислот. Вони відповідають за прискорення хімічних процесів і розщеплення жирів (ліпідів). За нестачі цих важливих елементів у клітинах формується надмірна кількість жирів, що призводить до втрати їхньої функціональності.

Перші ознаки гангліозидозу включають:

• хитку ходу;
• несподівані падіння;
• широку розстановку лап;
• тремтіння задніх кінцівок і голови.

Стан хворого вихованця різко погіршується протягом 3 місяців після появи перших симптомів. У нього розвиваються епілепсія, сліпота і параліч задніх лап.

Гіпокаліємія бурм

Вроджене порушення, за якого спостерігається різке зниження рівня калію в крові. Цей мікроелемент бере участь у регулюванні водно-сольового балансу і відповідає за серцевий ритм. Він також необхідний для нормальної роботи м’язів.

Нестача калію супроводжується зростанням креатинкінази. Цей фермент забезпечує скорочення м’язів. Тому при періодичному загостренні хвороби у бурманської кішки розвивається тимчасова м’язова слабкість.

Хворій вихованці стає складно пересуватися й утримувати свою голову.

Симптоми в цьому випадку залежать від місця ураження. Найчастіше слабкість розвивається в м’язах шиї.

Гіпокаліємія не загрожує життю тварини, але позначається на його якості. Саме порушення лікуванню не піддається. Контролювати можна тільки симптоми, що періодично з’являються. Для цього використовують спеціальні добавки з калієм або збагачені ними промислові раціони. Рекомендації щодо годівлі підбираються індивідуально на підставі результатів аналізів конкретного вихованця.

Черепно-лицьова дисплазія бурм

Являє собою вроджені дефекти в ділянці черепної та лицьової частин голови. Це захворювання у бурманських кішок невиліковне і смертельно небезпечне. Воно розвивається під час в’язки двох особин з яскраво вираженою брахіцефалією (відносно коротка і широка голова з укороченою мордою і носовими ходами). Якщо укорочена мордочка присутня тільки в одного з батьків, то кошенята не успадковують черепно-лицьову дисплазію, але частина посліду народжується з брахіцефальним черепом.

При черепно-лицьовій дисплазії черепна коробка не зберігає свою цілісність. Через це частина головного мозку випинається через наявний отвір. Формування вух і очей теж порушується. Додатково присутні різні аномалії повік, дефекти щелепно-лицьової ділянки (ущелина в тканинах верхньої губи) і дермоїдні кісти (доброякісні пухлини, що характеризуються повільним зростанням).

Хронічна хвороба нирок

Нирки — найважливіша частина сечовидільної системи. Вони відповідають за фільтрацію крові, утворення первинної сечі та її виведення з організму. Збій у їхній роботі може спровокувати розвиток ниркової та серцевої недостатності, різні порушення з боку органів травного тракту, набряк легенів, перикардит та ішемію серця.

Хронічна хвороба нирок (ХНН) у бурманських кішок характеризується тривалим (понад 2 місяці) пошкодженням цього важливого органу. Її головна небезпека — тривале безсимптомне лікування. Воно пов’язане з тим, що в організмі є резерв нефронів, які оперативно замінюють один одного. Але з часом він виснажується і не підлягає відновленню. Тому за загибелі понад 70 % нефронів ХХН (хронічна хвороба нирок) уже невиліковна.

До групи ризику входять коти, схильні до сечокам’яної хвороби через занадто довгий і звужений на кінці уретральний канал. Також практично всі домашні кішки не схильні пити багато рідини і можуть страждати від її дефіциту, особливо при вживанні сухого корму. Така їжа містить дуже низьку кількість вологи і вимагає підвищеного споживання води, необхідної для комфортного травлення.

На початковій стадії симптоми ХХН (хронічної хвороби нирок) зазвичай непомітні, тому дуже важливо періодично відвідувати профілактичний огляд у ветклініці. Тут можна відстежити ранні зміни за результатами аналізів крові та сечі.

У міру розвитку хвороби можуть спостерігатися такі ознаки:

• погіршення апетиту (часткова або повна відмова від їжі);
• зменшення ваги;
• апатичний і млявий стан;
• блювота;
• погіршення якості шерсті.

Хронічна хвороба нирок нерідко розвивається на тлі супутніх захворювань. Тому під час її лікування важливо усунути хворобу-першопричину. Більш точні рекомендації дасть ветеринарний лікар-нефролог. Зазвичай вихованець із ХХН (хронічною хворобою нирок) сильно зневоднений і потребує крапельниць для відновлення водно-сольового балансу. Його також можуть перевести на спеціальні лікувальні раціони, що підтримують функції нирок.

Варто знати: Хронічна ниркова недостатність у кішок / котів: діагностика, методи лікування, профілактика.

Хвороби ротової порожнини

До цієї групи входять хвороби, що вражають зуби і слизові рота бурманських кішок. До них належать:

• захворювання пародонту (гінгівіт, стоматит, пародонтит, періодонтит);
• різні пухлини;
• резорбція та аномальне положення зубів.

Окремо варто відзначити різні види травм, що сприяють перелому зубів, і чужорідні тіла, що застрягли в ротовій порожнині.

Про наявність проблем у вихованця можна здогадатися за такими симптомами:

• рясна слинотеча;
• поява припухлості на мордочці;
• неприємний запах із пащі;
• зниження або відсутність апетиту;
• відмова від їжі при збереженні інтересу до їжі (кішка підходить до миски, але все одно нічого не їсть);
• потирання мордочки лапою або різке нявкання при вживанні їжі (обидві реакції — наслідок різкого болю).

Ви можете акуратно оглянути своєму улюбленцю пащу, але не намагайтеся самостійно дістати виявлене там чужорідне тіло, принаймні при його глибокому заляганні. В іншому разі висока ймовірність випадкового проштовхування цього об’єкта ще далі.

Відповідний спосіб лікування підбирають після огляду вихованця у ветклініці. Під час будь-яких маніпуляцій із зубами використовується анестезія. Необхідність фіксації викликає у кішок дуже сильний стрес, а її відсутність може призвести до випадкових травм. До оперативного втручання зазвичай вдаються за необхідності видалення зубів і пухлин.

Поради щодо профілактики хвороб бурманських кішок

Попередити розвиток генетичних захворювань може тільки заводчик. Саме тому він повинен особливо ретельно стежити за здоров’ям своїх племінних тварин і своєчасно вибраковувати тих, у кого діагностували спадкову патологію.

Безпосереднім власникам буде достатньо дотримуватися таких рекомендацій:

• Забезпечте своєму вихованцеві збалансоване харчування.
• Слідкуйте за нормою споживання рідини.
• Не перевищуйте добову норму годування.
• Намагайтеся чистити зуби кішці не менше 1 разу на тиждень, а краще щодня.
• Регулярно проходьте диспансеризацію у ветклініці.
• Дотримуйтесь графіку вакцинації та протипаразитарної обробки.

Якщо у вашої бурманської кішки вже виявлена якась хвороба — дотримуйтесь рекомендацій ветеринарного лікаря. Завдяки грамотній підтримувальній терапії можна уникнути небезпечних для життя ускладнень і зберегти якість життя навіть за деяких невиліковних патологій.

За матеріалами

• Neurodegenerative lysosomal storage disease in European Burmese cats with hexosaminidase b-subunit deficiency, A. M. Bradbury et al., Molecular Genetics and Metabolism, 2009.

Головні інсайти 2025 року для власників тварин.