Поширені хвороби біглів і схильність до захворювань.

Чарівний бігль дуже популярний у жителів міст. Він добре пристосований до утримання у квартирі та досить грайливий, щоб легко налагодити контакт із дитиною будь-якого віку. Якщо ви вирішили завести собі такого улюбленця — не забудьте ознайомитися з ключовими особливостями породи перед покупкою цуценяти.

На особливу увагу заслуговують поширені хвороби біглів: генетичні та загальні для всіх собак. У цій статті ми дамо їх короткий огляд і розповімо про профілактику. Після прочитання ви дізнаєтеся, які рекомендації можуть допомогти підтримати здоров’я собаки, і які симптоми не можна залишати без уваги.

Базова інформація про породу

Бігль — це маленький гончак, виведений у Великобританії в XIV столітті. У цього вихованця короткий і шерстний покрив, схильний до яскраво вираженої линьки. Тому його не можна віднести до умовно гіпоалергенних порід.

Найпоширеніше забарвлення цієї породи — класичний триколор, тобто чорно-рудо-білий. Незважаючи на це, стандарт також передбачає й інші варіанти:

• строкаті (борсуковий, заячий, лимонний);
• блакитно-рудо-білий;
• білий солід (однотонне забарвлення з рівномірною пігментацією волосків по всьому стрижню в один колір);
• біколор (чорно-білий, рудо-білий, лимонно-білий, червоно-білий).

За характером біглі — типові «енерджайзери». Вони цікаві, рідко сидять на одному місці та люблять перебувати в центрі уваги.

Можливі захворювання породи

У біглів трапляються як генетичні, так і неспецифічні хвороби, загальні для всіх тварин. Перша група належить до спадкових захворювань і виникає внаслідок пошкодження та мутації того чи іншого гена. У другій групі ми хочемо приділити увагу дерматологічним патологіям (отитам) та ендокринним порушенням (гіпотиреоз).

Селективна кишкова мальабсорбція кобаламіну (синдром Імерслунда-Гресбека)

Кобаламін — це вітамін B12. Він бере участь у клітинному і тканинному обміні, а також підтримує правильну роботу нервової системи. Від нього залежать еритроцити і нуклеїнові кислоти, необхідні для перенесення кисню, зберігання спадкової інформації та оновлення клітин.

В організм B12 надходить з їжі, але при синдромі Імерслунда-Гресбека кишечник припиняє всмоктувати цей важливий вітамін. Унаслідок захворювання у цуценят бігля відбувається затримка росту і виснаження, що ускладнюються ослабленням імунітету і розвитком анемії. Власник може помітити підвищену сонливість, низьку частоту серцевих скорочень, різні утворення на язиці та судоми.

Дефіцит кобаламіну усувають ін’єкційним введенням вітаміну B12. Так ця речовина не потрапляє в кишківник, а улюбленець починає набирати вагу за кілька днів або тижнів.

Мозочкова абіотрофія

Входить до групи нейродегенеративних захворювань, що руйнують нервові клітини. Як і синдром Імерслунда-Гресбека, передається у спадок за умови в’язки двох носіїв мутантного гена. Ця хвороба у біглів вважається невиліковною.

Симптоматика мозочкової абіотрофії проявляється у новонароджених, приблизно через 3 тижні після появи на світ. У хворих цуценят спостерігається мимовільне скорочення кінцівок і порушення координації рухів.

Головне ускладнення мозочкової абіотрофії — параліч. Він розвивається як наслідок втрати клітин Пуркіньє, відповідальних за рухову активність і збереження пам’яті про рухи, яких навчився вихованець.

Дефіцит фактора згортання крові VII (FVII)

Фактор VII — це білок, відповідальний за згортання крові, тобто зупинку кровотечі. Його дефіцит в організмі — наслідок чергової мутації генів. Ця хвороба у біглів примітна відсутністю зовнішніх симптомів. Вона піддається діагностиці тільки під час проведення спеціального тесту.

Для хворого собаки небезпечні будь-які травми та хірургічні втручання. В обох випадках дуже складно зупинити кровотечу, оскільки відбувається рясне і тривале виділення крові з рани.

Лікування у цього порушення немає, але, знаючи про його наявність, можна мінімізувати ризики. В умовах ветеринарної клініки кровотечу усувають або переливанням плазми, або введенням рекомбінантного активованого фактора VII (гібридний білок, отриманий в умовах лабораторії).

Синдром Мусладіна-Люка (MLS)

Ця хвороба у біглів теж передається у спадок. Вона розвивається внаслідок порушення синтезу фібриліну-1 — білка, відповідального за еластичність шкіри та сполучної тканини. Таке порушення відбивається на зовнішньому вигляді собаки.

У хворого вихованця спостерігаються такі ознаки:

• потовщення шкіри на голові, що призводить до її сплющення;
• жорсткий і дуже щільний шерстяний покрив;
• косоокість.

Синдром Мусладіна-Люка обмежує рухливість суглобів. Це призводить до своєрідної манери пересування на носочках.

Ця хвороба не має специфічного лікування. Але, незважаючи на низку небажаних порушень, вона зазвичай не завдає серйозної шкоди здоров’ю тварини і практично не впливає на якість життя.

Отит

Якщо відштовхуватися від того, на що хворіють біглі найчастіше, то це будуть не генетичні патології, а отити. Схильність до цих запальних захворювань пояснюється висячим положенням вушних раковин. Вони можуть зачіпати внутрішню частину вуха, середню і зовнішню. Усі ці види відрізняються тяжкістю прояву.

Повністю закриті слухові проходи практично не вентилюються природним шляхом. При неправильній гігієні всередині формується вологе середовище, привабливе для патогенних мікроорганізмів, що може призвести до грибкової або бактеріальної інфекції.

Імовірність розвитку отиту також підвищують різні механічні травми, включно з розчухами під час зараження вушним кліщем та іншими паразитами. До інших можливих причин належать новоутворення, алергія (реакція на продукти, атопічний дерматит) та інші фактори, що провокують свербіж і зачіпають вуха.

Про наявність хвороби у бігля можна дізнатися за такими симптомами:

• струшування головою або її періодичний нахил убік;
• розчісування вух лапами;
• почервоніння і набряклість вушних раковин;
• порушення слуху і координації;
• поява гнійних виділень;
• часте позіхання;
• відмова від ігор і прогулянок, збільшення тривалості сну.

Хворе вухо може бути гарячішим за інші частини тіла. При вираженому больовому синдромі собака реагуватиме на його промацування поскулюванням або гарчанням.

Спосіб лікування отиту залежить від його виду. Здебільшого обмежуються медикаментозною терапією (вушні антибактеріальні краплі, протиалергічні препарати, системні антибіотики) і гігієнічними процедурами за допомогою спеціальних лосьйонів для чищення вух. У разі гнійної форми хвороби може знадобитися операція з поміщенням у стаціонар.

Гіпотиреоз

Належить до захворювань ендокринної системи. Розвивається за дефіциту гормонів щитоподібної залози: Т3 (трийодтиронін) і Т4 (тироксин). Супроводжується порушенням обміну речовин і множинними збоями всередині організму.

Гіпотиреоз буває вродженим і набутим. Перший різновид розвивається ще під час перебування цуценяти в материнській утробі, а другий — у процесі життя собаки. До основних причин набутої форми відносять неправильний і незбалансований раціон, інфекції, аутоімунні захворювання, пухлини і різні зміни в тканинах щитовидної залози.

До групи ризику входять суки. Кобелі хворіють рідше.

На початковій стадії хвороба супроводжується тільки надмірною млявістю, підвищеною сонливістю і пошуком теплих місць. Власники зазвичай пов’язують це з віком і далеко не відразу звертаються по допомогу.

До більш яскравих симптомів належить гіпотрихоз (порушення росту волосся, що супроводжується його випаданням). Крім нього, може спостерігатися спотворений апетит (вживання неїстівних предметів, наприклад, землі або фекалій), збільшення маси тіла, відрижка корму, запор і гнійне запалення на шкірі.

У разі гіпотиреозу використовують медикаментозне лікування. Дефіцит гормонів заповнюють прийомом їхніх синтетичних аналогів. Паралельно усувають супутні порушення. Додатково хворому улюбленцю призначають спеціальну дієту, яка нормалізує випорожнення і запобігає набору зайвої ваги.

Профілактика можливих хвороб у біглів

Схильність до тих чи інших патологій не впливає на загальне здоров’я породи. Захворіти може будь-який улюбленець, але за грамотної роботи заводчика та комфортних умов утримання ймовірність цього буде помітно нижчою.

Для підтримки здоров’я свого улюбленця важливо:

• Стежити за гігієною. Очищайте вуха спеціальними розчинами, нанесеними на ватний диск або серветку, у міру забруднення. Також намагайтеся уникати потрапляння води у вушні раковини під час купання.
• Не допускати контакту з вуличними тваринами. Вони можуть виявитися переносниками небезпечних інфекцій. Тому не забувайте використовувати на вулиці повідець, що дає змогу контролювати дії собаки.
• Дотримуватися графіка вакцинації та протипаразитарних обробок. Дотримуйтеся рекомендацій ветеринарного лікаря та інструкції обраних препаратів.
• Забезпечити збалансованість раціону. Найпростіший варіант — купівля сухого і вологого корму, обраного з урахуванням віку, розміру, рівня активності та інших індивідуальних особливостей вихованця.
• Не допускати переохолоджень. Не виводьте собаку на вулицю одразу після купання і обов’язково використовуйте теплий одяг у морози.

Біглів, які беруть участь у розведенні, важливо тестувати на генетичні хвороби, що передаються у спадок. При отриманні позитивного результату собака підлягає вибракуванню. Це необхідно для попередження передачі патології цуценятам.

Не соромтеся просити результати тестів у заводчика. Далеко не всі з них обов’язкові, тому вам можуть відмовити. Незважаючи на це, наявність довідок — вагомий плюс при виборі продавця, що підтверджує його відповідальність і добропорядність.

Світ домашніх улюбленців у 2025 — більше тепла, більше любові.