Поширені хвороби бенгальських кішок і профілактика.

Під час утримання домашньої тварини дуже важливо стежити за її здоров’ям, адже від нього безпосередньо залежать загальна тривалість і якість життя. Якщо ви мрієте про придбання якоїсь конкретної породи, то слід заздалегідь ознайомитися з її ключовими особливостями. Це дасть змогу тверезо оцінити наявні ризики.

У цій статті будуть розглянуті поширені хвороби бенгальських кішок. Ми з’ясуємо разом з вами, чим примітні представники цієї породи, до яких патологій вони схильні, і чи можна запобігти їхньому розвитку. Усередині ви також знайдете список симптомів, при появі яких необхідно звернутися до ветеринарного лікаря.

Основні відомості про породу

Під час створення бенгалів були використані не тільки звичайні домашні кішки, а й дикі леопардові коти. Перші передали своїм нащадкам доброзичливий щодо людини характер, а другі — дуже ефектний зовнішній вигляд.

Головна особливість екстер’єру (особливості окремих порід і анатомічної будови тіла) цієї породи — її забарвлення. Будь-яка бенгальська кішка повинна мати малюнок у вигляді плям або більш рідкісних мармурових розводів.

Особливості поведінки бенгалів залежать від близькості спорідненості з леопардовим котом. За цією ознакою всіх представників породи ділять на покоління, що позначаються буквою F і арабською цифрою. F4-F7 — найбільш доброзичливі вихованці, повністю орієнтовані на людину, а F1-F3 зазвичай використовують для розведення.

Можливі хвороби породи бенгальська кішка

У середньому бенгали живуть близько 12-15 років, але за комфортних умов утримання та збереження міцного здоров’я в похилому віці їхня тривалість життя може бути й більшою. Тому власнику дуже важливо мати хоча б базове уявлення про захворювання, характерні для цієї породи, та їхні основні симптоми.

Дефіцит еритроцитарної піруваткінази (PKDef)

Ця хвороба у бенгальських кішок невиліковна, оскільки являє собою вроджене порушення. Через неї в організмі не вистачає піруваткінази. Цей важливий фермент відповідає за вироблення енергії для клітин і організму загалом. Найбільше при його дефіциті страждають еритроцити.

На відміну від інших клітин, еритроцити не містять мітохондрії. Так називають особливі клітинні структури. Вони займають близько 10-20 % будь-якої клітини і дають їй додаткову енергію. З цієї причини при дефіциті піруваткінази під удар потрапляють позбавлені мітохондрій еритроцити. Вони починають руйнуватися, що поступово провокує гемолітичну анемію (нестача еритроцитів у крові, спричинена їх руйнуванням у печінці, селезінці, кістковому мозку, судинах або лімфовузлах).

Як правило, симптоми анемії починають розвиватися у віці від півроку до 5 років. Вони включають:

• поганий апетит або повну відмову від їжі;
• млявість;
• зниження ваги;
• погіршення якості шерсті (тьмяність і скуйовдженість);
• рідкі випорожнення;
• збліднення слизових;
• пожовтіння ясен, очей, язика і шкіри.

Тяжкість перебігу варіюється. У деяких тварин спостерігається чергування періодів тривалих ремісій і періодичних рецидивів.

Крім медикаментозного лікування, спрямованого на зняття симптомів, ветеринарний лікар може порекомендувати видалення селезінки та/або переливання крові. Трансплантація кісткового мозку дає більш ефективний результат, але в Україні до неї не вдаються через занадто велику кількість ризиків.

Прогресуюча атрофія сітківки бенгалів (PRA-b)

Ця невиліковна хвороба трапляється не тільки в бенгальських котів, а й у деяких інших порід. Серед її відмінностей слід виділити ранній початок перебігу.

Сітківка — це внутрішня оболонка очного яблука. Вона відповідає за сприйняття безпосереднього зображення. Завдяки їй відбите від предметів світло перетворюється на нервові імпульси, які перетворюються на вже конкретний образ після обробки сигналу мозком.

При атрофії цього важливого органу страждає зорова функція.

Найчастіше хворі кошенята стають повністю сліпими вже в 6 місяців. При цьому перші патологічні зміни з’являються приблизно через 2 місяці після народження. Візуальній діагностиці вони не піддаються. Через це власники помічають недобре тільки до 1 року, коли вихованець стає дедалі менш активним і знервованим через часткову дезорієнтацію в просторі. Але в майбутньому осліпла кішка цілком може пристосуватися до нових умов життя, покладаючись на органи слуху (свої вуха) і дотику (чутливі вібриси), що залишилися.

Хвороби серця — гіпертрофічна кардіоміопатія

Гіпертрофія — патологічна зміна маси та об’єму органу. За гіпертрофічної кардіоміопатії (ГКМП) страждає серце: відбувається потовщення стінок шлуночків і зменшення їхніх порожнин. У результаті розмір передсердь збільшується. Це призводить до порушення кровотоку і підвищує ймовірність утворення тромбів. Такий стан також може ускладнитися набряком легенів і тромбоемболією.

ГКМП (гіпертрофічна кардіоміопатія) буває первинною і вторинною. Перший варіант пов’язують із мутаціями ДНК, а другий розвивається як супутнє захворювання в разі:

• гіпертиреозу;
• ниркової недостатності;
• артеріальної гіпертензії.

Вторинне захворювання може розвиватися у бенгальських кішок старше 7-10 років, а первинне — у віці 1-6 років. При вродженій формі ГКМП (гіпертрофічна кардіоміопатія) також бувають винятки, коли симптоми розвиваються у кошенят до 3 місяців або, навпаки, у літніх улюбленців, старших за 10 років.

Головна небезпека ГКМП (гіпертрофічна кардіоміопатія) — можливість прихованого перебігу аж до незворотних змін, не сумісних із життям. Якщо симптоми все-таки присутні, то до їх числа входять:

• зміна частоти дихання;
• задишка;
• втрата свідомості;
• сині (або бліді) слизові.

У разі встановлення діагнозу передбачена довічна медикаментозна терапія, спрямована на придушення симптомів і уповільнення хвороби. Не менш важливо регулярно проходити ЕхоКГ, щоб не проґавити нові патологічні зміни в серці.

Дисплазія кульшового суглоба

Буває вродженою та набутою. У першому випадку хвороба розвивається в разі використання у в’язці бенгальських кішок із дисплазією. До можливих причин набутої форми належать:

• рання кастрація;
• рахіт;
• травми кінцівок;
• гормональні збої;
• неправильний або мізерний за нутрієнтами раціон;
• зайва вага.

У тварин із дисплазією кульшового суглоба (ДКС) страждають задні лапи і таз. Під впливом зовнішніх факторів або через вроджену аномалію відбувається поступова деформація тазостегнового суглоба. Згодом це призводить до порушення його функцій і супутніх ускладнень, наприклад, артрозу.

ДТС (дисплазія кульшового суглоба) може супроводжуватися болями в деформованій кінцівці (або одразу двох), кульгавістю та завалюванням корпусу під час ходьби. Якщо у бенгальської кішки немає зайвої ваги, то помітити наявність хвороби буде складніше. Хвора вихованка може довше вставати з місця одразу після пробудження, оскільки зміна пози після тривалого лежання зазвичай супроводжується сильнішим болем.

Початкові стадії ДТС (дисплазія кульшового суглоба) лікують за допомогою консервативної терапії, тобто приймання спеціальних препаратів. Додатково можуть призначити спеціальну дієту, особливо в разі зайвої ваги. На пізніх стадіях ДТС (дисплазія кульшового суглоба) вдаються до операції, під час якої або видаляють головку стегнової кістки, або встановлюють протез.

Гіпертиреоз

Являє собою ендокринне порушення, що провокує надлишкове вироблення гормонів щитоподібної залози і порушення функціональності цього важливого органу. У результаті страждає весь організм. Через надлишок гормонів усі внутрішні процеси прискорюються, що навантажує серце, органи ШКТ, опорно-руховий апарат та інші системи. Сама щитоподібна залоза стає більшою, що може призвести до розвитку пухлини.

Як правило, від цієї хвороби страждають бенгальські кішки старше 8 років. До можливих причин належать генетична схильність, аутоімунні порушення, інфекції, незбалансоване харчування і несприятливе середовище проживання.

До симптомів гіпертиреозу належать:

• зниження ваги за підвищеного апетиту;
• сильна спрага і часте сечовипускання;
• блювота і діарея;
• погіршення якості шерсті.

На території України, хворобу лікують прийомом лікарських препаратів, що знижують вироблення гормонів, або видаленням щитоподібної залози. Другий варіант гарантує повне одужання, але може не підійти через вік через необхідність використання загальної анестезії.

Профілактика поширених захворювань

Заводчики, на відміну від власників, повинні не тільки знати, на що хворіють бенгальські кішки, а й контролювати поширення потенційно можливих патологій. Через спадковий характер більшості хвороб усіх носіїв мутантних генів необхідно вибраковувати з розведення. Про наявність захворювання можна дізнатися або за допомогою спеціального тесту, або під час планової діагностики. Тому обов’язково поцікавтеся про здоров’я батьків виводку перш, ніж купити кошеня.

Власники можуть вплинути тільки на набуті захворювання. У їхніх силах:

• Контролювати вагу вихованця за допомогою регулярних ігор і дотримання добової порції.
• Виключити небезпечні для організму дефіцити, організувавши збалансований раціон.
• Робити щеплення і обробляти кішку від паразитів, згідно з рекомендованим ветеринарним лікарем графіком.
• Забезпечити регулярну диспансеризацію, що дозволяє діагностувати порушення навіть за відсутності зовнішніх симптомів.
• Суворо дотримуватися всіх вказівок ветеринарного лікаря і не вдаватися до самолікування.

При грамотній роботі заводчика і виконанні перерахованих профілактичних рекомендацій ваш улюбленець може так і не зіткнутися з жодною з хвороб, характерною для бенгальських кішок. Тому пам’ятайте, що схильність до певних захворювань — це зовсім не мінус, а особливість, що дозволяє мінімізувати наявні ризики.

За матеріалами

• «Characterization of an early-onset, autosomal recessive, progressive retinal degeneration in Bengal cats» Ofri, R., Reilly, C. M., Maggs, D. J., Fitzgerald, P. G., Shilo-Benjamini, Y., Good, K. L., Grahn, R. A., Splawski, D. D., Lyons, Investigative Ophthalmology & Visual Science, 2015.

Домашні улюбленці у 2025: натхнення кожного дня.