Породи котів / кішок із короткими лапами.

Кішки з короткими лапами: цікаві факти, ключові особливості та представники.

Кішки з короткими лапами впевнено набирають популярності. Незважаючи на це, небагато людей здатні назвати хоча б двох представників. Більшість знайомі лише з манчкінами, але насправді заводчики встигли створити цілих 11 порід із аналогічною зовнішністю. У цьому матерілі, ми докладно розглянемо разом із вами про кожну з них, а також перерахуємо ключові особливості, які поєднують усіх цих тварин.

Особливості коротколапих порід кішок

Перші письмові згадки про кошенят та дорослих особин з короткими лапами датуються початком XX століття. У ті часи аномалії не надали великого значення, тому її закріплення людиною було відкладено аж до 1983 року.

Загальна назва для всіх коротколапих кішок — «дварфи», що перекладається як «гноми».

Мода на незвичайних вихованців зародилася у США. Місцеві заводники зробили великий внесок у вивчення коротколапості, довівши природність її походження та відсутність негативного впливу на загальне здоров’я. На відміну від такс і вельш-коргів практично всі коротколапіі кішки зберігали рухливість суглобів своїх кінцівок і не страждали від патологій опорно-рухового апарату. Цей факт дозволив отримати визнання фелінологічних спільнот.

Для всіх кішок-дварфів характерні такі особливості:

• укорочені лапки;
• злегка витягнуте тіло;
• доброзичливий характер.

Коротколапки не здатні постояти за себе та не пристосовані для життя на вулиці. Вони цілком орієнтовані на людину і потребують її турботи та уваги.

Важливо відзначити, що ген M, відповідальний за коротколапість, домінантний. Він проявляється навіть тоді, коли успадковується лише від одного батька. При розведенні можливі такі варіанти:

• MM – нежиттєздатне потомство, що гине в материнській утробі ще на стадії ембріона;
• Mm (мутантний ген коротколапості + нормальний ген, відповідальний за звичайні лапки) – коротколапі кошенята;
• mm – звичайні кошенята без гена коротколапості.

Таким чином, у посліді кішок-дварфів можуть народжуватися не тільки коротколапі кошенята, але й звичайні. Їх можна в’язати між собою.

Породи кішок з короткими лапками

Усі породи кішок з короткими лапами виведені з урахуванням манчкінів. З цієї причини їхній зовнішній вигляд – результат однієї й тієї ж мутації.

Манчкін

Офіційний предок всіх коротколапиків – котик на прізвисько Тулуз, народжений від безпородної вуличної кішки з укороченими лапками. Його потомство презентували на національній котячій виставці у США 1991 року. Незвичайні вихованці викликали шквал емоцій і величезну кількість критики. Багато заводчиків назвали їхнє розведення неетичним, але через 3 роки частина з них змінила своє рішення.

Манчкінів часто називають «кішками-сосисками» через сильну схожість з витягнутими таксами.

Більшість фелінологічних організацій визнає манчкінів, оскільки вони рідко страждають від вроджених захворювань опорно-рухового апарату. Незважаючи на це, певний ризик все одно є. У поодиноких випадках у манчкінів діагностують лордоз. Ця патологія супроводжується поступовим ослабленням м’язів, які підтримують хребет.

Зовнішній вигляд і характер манчкінів різняться, оскільки їхнє розведення передбачає міжпородне схрещування. Довгоногих представників залучають строго до племінної роботи. Шоу-покази для них закриті.

Бамбіно

Бамбіно відносяться до дизайнерських пород, або метисів. Їх вивели на основі манчкінів та безшерстих канадських сфінксів, продемонструвавши широкому загалу у 2005 році.

Ідея про створення бамбіно одночасно спала на думку відразу двом заводчикам: зі США та Росії. Останні деякий час реєстрували своїх вихованців як мінскінів, але в результаті змінили початкове найменування, щоб уникнути плутанини з породою, що паралельно розвивається.

Від сфінксів бамбіно дістався ген безшерстості та м’який характер. Зовні вони досить незграбні, а їхні короткі лапки мають характерні складочки та потовщення. Допускається невелика кількість світлих волосків на хвості, вухах і кінцівках, а також велюрова шерстка в межах 2 міліметрів.

Бамбіно геть-чисто позбавлені мисливських інстинктів. Вони добре ладнають і з дрібними гризунами, і з великими собаками. Через відсутність щільної шубки бамбіно погано переносять низькі температури і люблять забиратися під ковдру до своїх власників.

Мінськін

Мінскіни виведені в США шляхом схрещування манчкінів, сфінксів, девон-рексів та бурм. Їхній творець прагнув отримати кішок із забарвленням, близьким до сіамського. Він хотів замінити температурно-залежні темні плями на рідкісні ділянки з хутром у певних місцях. Експерименти мали успіх у 1998 році, а через 10 років тварини отримали попереднє визнання від фелінологічної організації TICA.

Мінськін – похідне двох англійських слів: mini (маленький) та skin (шкіра).

Через короткі передні лапки мінскіни здаються досить кремезними. У них великі вуха та очі, а також дуже коротка шерсть, помітна лише за близького огляду.

Мінскіни сильно прив’язуються до сім’ї і добре ладнають з іншими домашніми тваринами. Незважаючи на наявність шерстного покриву, вони такі ж теплолюбні, як і сфінкси. Ці вихованці не люблять змін і важко переносять розлуку із власником.

Скукум (карликовий лаперм)

Скукум – результат метисації з кучерявими лапермами. Як і мінскіну, йому поки що присуджено лише експериментальний статус. Перший час цього кота називали Росо Chino, але у такого найменування виявилося двояке тлумачення. Заводчик спирався на мексиканське трактування – «кучерявий і невеликий», а от класичне іспанське звучало не зовсім коректно – «трохи китайське». Тому довелося звернутися до мови місцевих індіанців. За підсумком було затверджено слово «скукум», або «хоробрий».

У скукумів мигдалеподібні очі, загострені вушка і довгі хвости. Їхня шерсть завжди кучерява. Варіюється лише її довжина.

Як і інші метиси, скукуми все ще розвиваються. Їхній характер не стабільний і має риси обох батьків. Велика частина представників примітна високою енергією, розвиненим інтелектом і дивовижною ласкавістю.

Двєльф (двельф)

Двельфи – близькі родичі ельфів, які теж мають експериментальний статус. Відмінна риса всіх цих кішок – унікальні вушка-пелюстки, загнуті у зворотний бік. Таку незвичайну зовнішність тварини отримали внаслідок схрещування американського керла з канадським сфінксом. Другий же батько нагородив потомство лисою та зморшкуватою шкірою.

Оригінальна назва «двельф» (dwelf) – похідна двох англійських слів: dwarf (гном) та elf (ельф).

Двельфи практично повністю ідентичні ельфам. Єдина відмінність – укорочені лапки, що дісталися після схрещування з манчкінами.

Характер двельфів здатний підкорити навіть затятих собачників. Ці котики дуже товариські та надзвичайно вірні. Зустрічаючи власника з роботи, вони радісно виляють хвостиком, як собаки.

Чутлива шкіра двельфів уразлива перед низькими та високими температурами. У холодну пору року її потрібно захищати теплим одягом, а в теплу – SPF-кремами від прямого сонячного проміння.

Кінкалоу

В даному випадку теж постаралися американські керли, але вже без сфінксів. Завдяки цьому кінкалоу зберегли свою шерсть. У 1997 році тварин визнала TICA, але через нечисленність представників присудила їм експериментальний статус.

У кінкалоу довгий тулуб, укорочені лапи та загнуті назад вушка. Характерний завиток утворюється не відразу, а в міру дорослішання. З цієї причини новонароджені кошенята дуже відрізняються від своїх батьків.

Характер у коротколапих вихованців дуже компанейський. Кінкалоу люблять міцні обійми та ігри з дітьми. Вони схильні брати участь у всіх сімейних справах, тому рідко відходять від власників надто далеко. Незнайомі люди їх не лякають, а навпаки, приваблюють. З появою чужинця на порозі кінкалоу не прагнуть сховатись під диваном і з цікавістю підходять ближче, щоб обнюхати гостя та забратися до нього на коліна.

Лемкін (нанус рекс / Lambkin Nanus Rex)

Лемкіни – результат схрещування з кучерявими селкірк-рексами. Мутація їхніх батьків є унікальною. На відміну від інших рексів, вона успадковується навіть тоді, коли в розведенні бере участь лише один кучерявий представник.

Англійська назва «лемкін» (lambkin) перекладається як «ягнятко», що дуже вдало підкреслює кучерявість шерстки.

Головна особливість лемкінів – кучерява шерсть. Кошенята народжуються вже з кучерями, але приблизно в 4 місяці повністю їх втрачають. У деяких випадках розгладжування супроводжується частковим випаданням волосків. Кучерявість повертається у 8-10 місяців. На дотик завитки нагадують овече руно. Їх шерстка схильна до сплутування, тому лемкінів рекомендується вичісувати кожні 2 дні.

Велелюбні лемкіни – прекрасні компаньйони. Вони терплячі до дитячих витівок і люблять активні ігри. Без регулярного спілкування ці котики досить швидко впадають у депресію та можуть захворіти.

Генета

Якщо не вникати в історію і відштовхуватися виключно від назви, то можна подумати, що йдеться про хижих ссавців або хоча б про їх гібриди. За фактом від тварин з ідентичним найменуванням тут лише схоже забарвлення. До розведення їх не залучали.

Кішки-генети, що з’явилися у 2006 році – збірна солянка із трьох порід: савани, бенгальської кішки та манчкіна. Малюнок на їхній шерсті близький до леопардового. Найбільшою популярністю користуються представники з вагою до 2,27 кг і зростанням в межах 12,7-20,32 сантиметрів. Очі цих тварин по-азіатськи розкосі, а їхня шия – довга і витончена. Довжина хвоста обов’язково має перевищувати довжину тулуба.

Генети надзвичайно активні та розумні. Вони не схильні до лежачого способу життя і постійно перебувають у русі. Таким вихованцям потрібно багато місця для ігор, тому при їх придбанні слід подбати про покупку великого ігрового комплексу та бігового колеса.

Менует (наполеон)

Автор менуетіа – бридер, що спеціалізується на бассет-хаундах. Ще на етапі розвитку його дуже вразили кумедні манчкіни. Чоловіка не збентежили можливі проблеми зі здоров’ям, зате змусила задуматися можлива довгоногость. З нею вихованці втрачали свою унікальність і ставали схожими на звичайні домуси. Цей факт навів його на думку про створення спорідненої породи із зовнішністю, незмінною за обох видів лап.

До розведення було залучено «перси». Менуети успадкували їхню плоску мордочку, укорочений носик, міцний кістяк і розкішну довгу вовну. Надійний опорно-руховий апарат також допоміг зменшити надмірне навантаження на лапи та мінімізував ймовірність виникнення проблем зі здоров’ям.

Незважаючи на досить сильну зовнішню схожість, менуети разюче відрізняються від «персів» своїм характером. Вони набагато енергійніші та грайливіші, але не менш делікатні у спілкуванні і завжди прагнуть догодити своїм власникам.

Манчеймез (munchamese)

Над манчеймезами селекціонери все ще посилено працюють. В даному випадку їхнє головне завдання – закріпити котколапість у «сіамів». Даних про цих тварин поки що мало. Відомо лише те, що їх розведенням займаються у Південній Кароліні (США).

Бридери вказують, що манчеймези – не колор-пойнтні манчкіни, а самостійна порода. Це означає, що «сіами» передають їм не лише своє забарвлення, а й інші зовнішні риси та звички.

Шотландський кілт (манчкін-фолд)

Як і манчеймез, з’явився нещодавно. Породу вивели шляхом прилиття крові скоттіш-фолда, або шотландської висловухій. Завдяки цьому коротколапість доповнилася чарівними висячими вушками. Як і завитки кінкалоу, вони загинаються не відразу, а приблизно через 3-4 тижні після народження.

Обидва батьки, залучені до метисації, славляться спокійним і миролюбним характером, тому можна вважати, що їхнє потомство має ті ж риси. Заводчики зазначають, що їхні вихованці зовсім не конфліктні та не люблять залишатися одні. Вони підходять і сім’ям з маленькими дітьми і літнім людям, які потребують грайливого і ласкавого пухнастого друга.

Важливо, що висячі вушка вимагають особливого догляду. Вони погано вентилюються та схильні до отитів. Щоб уникнути розвитку патогенної мікрофлори, їх потрібно регулярно очищати від бруду та сірки.

Китайський танк (Chinese Tank Cat)

Китайський танк – єдиний представник, який не є прямим родичем манчкінів. Зв’язок у цьому випадку скоріше непрямий, оскільки цього кота вивели шляхом метисації менуету з британською короткошерстою.

Китайський танк примітний плюшевою шерстю, коротким носом з прямим стопом, важкою мордою і величезними широко розставленими очима. У посліді можуть народжуватися кошенята з довгою шерстю, але ця ознака рецесивна і трапляється як виняток.

Як і інші «коротколапики», китайський танк любить перебувати серед людей і прекрасно ладнає з іншими домашніми вихованцями. У нього миролюбний і поступливий характер, що виключає конфліктну поведінку і непослух.

Рік 2025 у світі тварин — важливі відкриття та поради.