Полідакт мейн-кун — що це означає, особливості полідактилії та фото.

Полідактилія означає наявність одного або декількох додаткових пальців на лапі. Хоча вона була поширена серед аборигенних кішок породи мейн-кун, зараз зустрічається рідко, оскільки не відповідає стандартам, описаним фелінологами. Однак полідакт мейн-кун вважається популярним у країнах Америки.

Незважаючи на те, що полідактилія є відхиленням від стандарту, вона не є небезпечною для здоров’я тварини і в деяких випадках навіть вважається привабливою ознакою. Є заводчики, які прагнуть культивувати цю особливість, розводячи лінії кішок з додатковими пальцями на лапках.

Полідакт мейн-кун — що це таке?

Полідактилія у мейн-кунів — генетична особливість, що характеризується наявністю додаткових пальців на лапах. Вона не є відхиленням від норми, це природна мутація. Такі кішки вважаються абсолютно здоровими. Хоча сучасні стандарти породи зазначають, що полідактилія для вихованців неприпустима.

Мейн-кун — це велика порода кішок з міцним тілом і потужними лапами, а наявність полідактилії робить їх ще більш унікальними. Додаткові пальці можуть бути функціональними, диким особинам вони допомагають краще ловити здобич, а також пересуватися по снігу, не провалюючись у нього. Ще є версія, що вони дозволяли тваринам виловлювати рибу з водойм. Ці кішки вважаються жителями Північного сходу США відмінними мисливцями. Багато любителів мейн-кунів і заводчики цінують полідактилію, як частину особливої чарівності породи.

Отже, полідактилія у мейн-кунів не є відхиленням, а, скоріше, цікавим генетичним феноменом, який робить їх ще більш привабливими для своїх господарів.

Причини полідактилії у кішок

Полідакт — це кіт, що вирізняється генетичною особливістю, яка проявляється в наявності додаткових пальців на лапах. Зазвичай у кішок на лапах по п’ять пальців, але полідактильні особини, зокрема мейн-куни, можуть мати 6, 7 і навіть більше пальців на кожній лапі.

Це явище пов’язане з наявністю мутації гена, що відповідає за розвиток кінцівок. Полідактилія у кішок найчастіше трапляється у породи мейн-кун, але може бути і в інших. Додаткові пальці можуть бути повноцінними або ж являти собою всього лише крихітні «шпори».

Полідактильні мейн-куни, а також інші породи, зазвичай не відчувають будь-яких труднощів через цю специфічну особливість і живуть так само, як і кішки зі стандартною кількістю пальців.

Причини полідактилії можуть бути такими:

• Генетична схильність. Полідактилія може бути спадковою особливістю, що передається від батьків до потомства.
• Мутації генів. Деякі мутації в генах, що відповідають за розвиток кінцівок, можуть призвести до появи у кошенят у посліді додаткових пальців.

Якщо вихованця з полідактилією схрестити зі звичайною особиною, у частини дитинчат проявиться ген, що відповідає за наявність додаткових пальців на лапах.

Важливо зазначити, що полідактилія не є хворобою і не впливає на здоров’я. Однак, якщо у вас полідакт мейн-кун або ж кіт іншої породи з такою особливістю, рекомендується звернутися до ветеринара для консультації та оцінки стану тварини. Також фахівець пояснить правила догляду за лапами улюбленця.

Полідактилія, як правило, обмежується передніми лапами. У полідактильної кішки нечасто бувають зайві пальці тільки на задніх лапах, і ще рідше виявляються додаткові пальці на всіх чотирьох кінцівках.

Історія

Полідактилія часто трапляється у кішок східного узбережжя Північної Америки, де і з’явилися представники породи мейн-кун. Історія появи багатопалості у тварин, найімовірніше, пов’язана з їхньою адаптацією до суворих умов навколишнього середовища. Неправильно думати, що в давнину всі представники цієї породи були полідактамі, така особливість зустрічалася приблизно в половини популяції.

У холодному кліматі додаткові пальці забезпечували диким котам здатність швидко пересуватися по снігу, не провалюючись у нього глибоко. Таких тварин нерідко називали «кішками-снігоступами». Крім того, додаткові пальці допомагали в полюванні, дозволяючи краще утримувати здобич у лапах.

Існує кілька гіпотез про походження мейн-кунів. Одна з них говорить про те, що ці великі кішки прибули до Північної Америки з першими поселенцями на кораблях. Ще існує версія, що тварин завезли сюди мореплавці-торговці. Вважається, що моряки дуже цінували кішок із «зайвими» пальцями, бо ця особливість давала їм змогу краще зберігати рівновагу під час плавання.

Завдяки своїм великим, широким лапам полідактильні кішки були чудовими щуроловами і могли вберегти корабельні припаси від шкідливих гризунів. Моряки вважали цих вихованців «щасливими» і вірили, що вони здатні приносити удачу.

Деякі фахівці вважають, що мейн-кун — це результат природного відбору та адаптації до суворих північноамериканських кліматичних умов. І їхні предки — великі дикі кішки, які проживали на континенті. Порода аборигенна, тобто вона була отримана без участі людини. Вона вважається дуже давньою. Перший мейн-кун був продемонстрований на виставці 1861 року в Нью-Йорку.

Сьогодні мейн-куни відомі своїм великим розміром, м’язистою статурою і доброзичливим характером. Вони вважаються однією з найбільших порід кішок і користуються популярністю як домашні улюбленці.

Особливості таких вихованців

Тварини з полідактилією мають один або кілька додаткових пальців на кожній лапі. Ця риса вважається генетичною і передається у спадок. Навіть якщо у кота немає «зайвих» пальців на лапах, але його батьки були полідактамі, він є володарем цього гена і передаватиме його наступним поколінням.

Полідактилія не становить загрози для здоров’я і не впливає на здатність рухатися або виконувати звичайні дії.

Однак, ці кішки можуть мати деякі особливості, які відрізняють їх від звичайних:

• Великі лапи. Вихованці з полідактилією зазвичай мають великі лапи, які можуть бути ширшими і плоскішими, ніж у звичайних особин. Так, лапа шестипалого мейн-куна виглядатиме набагато об’ємнішою, ніж у інших.
• Покращена здатність до балансування. Додаткові пальці можуть допомогти кішці краще балансувати на вузьких поверхнях або пересуватися по льоду і снігу.
• Прекрасна здатність до захоплення. Додаткові пальці можуть допомогти кішці захоплювати й утримувати предмети.
• Відмінна здатність до плавання. Ця фізична особливість може допомогти кішці краще плавати, оскільки гребти їй буде зручніше.
• Більш м’які подушечки лап. У тварин з полідактилією подушечки лап можуть бути більш м’якими, пухнастими і об’ємними, що робить їх приємними на дотик.

Види полідактилії у кішок

Полідактилія у тварин поділяється на два основні різновиди:

• Преаксіальна. Вона характеризується наявністю додаткових великих пальців, розташованих ближче до зап’ястя.
• Постаксіальна. Вона відрізняється наявністю додаткових пальців, розташованих ближче до інших. У цьому разі «зайвим» буває найчастіше мізинець.

«Зайві» пальці можуть бути як повноцінними, що мають кіготь і подушечку, так і нерозвиненими до кінця і, відповідно, такими, що не володіють функціональністю.

Обидві форми можуть проявлятися у різних порід кішок, мейн-кунів зокрема, безпородні особини також можуть бути полідактами.

Чи впливає полідактилія на життя мейн-кунів?

Полідактилія, стан, за якого у тварини є додаткові пальці на лапах, може впливати на життя мейн-кунів різною мірою. У деяких випадках вона може бути просто косметичним дефектом, що не чинить серйозного впливу на здоров’я або повсякденне життя кішки. За умови правильного догляду та уваги з боку власників ці улюбленці можуть вести повноцінне і здорове життя.

Однак в інших випадках додаткові пальці можуть призвести до проблем з ходьбою, доглядом за лапами та іншими аспектами здоров’я і комфорту тварини. І тоді ветеринарні лікарі застосовують хірургічний метод для видалення зайвого пальця.

Розведення мейн-кунів-полідактів

Було безліч спроб виділити американських полідактильних кішок в окремий породний тип. Однак поки що цього не сталося.

Для селекції мейн-кунів із полідактилією необхідно, щоб особини, які беруть участь у розведенні, були носіями гена. В одному посліді можуть з’явитися на світ як багатопалі дитинчата, так і звичайні. Розташування «зайвих» пальчиків може відрізнятися від батьківського.

Заводчики, які займаються розведенням полідактів мейн-кунів, повинні перевіряти, чи є правильною будова кінцівок у підопічних, адже трапляється генетична мутація, яка називається «twisty». Це призводить до недорозвинення (гіпоплазії) кісток передпліччя, їх викривлення тощо.

Інші породи котів із полідактилією

Ось деякі породи, у яких також нерідко зустрічається полідактилія:

• Піксібоб;
• Короткохвостий ельф;
• Японський бобтейл тощо.

Загалом ця особливість може з’явитися у будь-якої породи кішок, зокрема й у тварин, які вважаються безпородними.

Догляд за полідактами

Мейн-кун — порода кішок, яка часто характеризується наявністю «зайвих» пальців на лапках. Ця особливість може потребувати додаткового догляду з боку власника, щоб забезпечити комфорт і здоров’я вихованця.

Перше, на що варто звернути увагу — це регулярне обрізання кігтів. Процедура допоможе уникнути пошкоджень меблів, а також знизити ризик можливих травм у процесі активних ігор.

Важливо також звернути увагу на стан лапок і додаткових пальців. Перевіряйте їх регулярно на наявність порізів, саден або запалень. У разі виявлення будь-яких проблем зверніться до ветеринара для професійної допомоги.

Загалом, догляд за мейн-куном з полідактилією не вимагає складних процедур, але має ґрунтуватися на уважності власника і регулярному підході. Дотримуючись усіх рекомендацій, ви забезпечите своєму вихованцеві комфорт і здоров’я на довгі роки.

Чи варто купувати мейн-куна з полідактилією?

У документах у чистопородних котів-полідактів наявність цієї особливості обов’язково вказується. Через немаленькі габарити і складність розведення такі тварини коштують досить дорого, і їхній цінник набагато більший, ніж у звичайних мейн-кунів. У нашій країні вони не користуються популярністю. Такі вихованці поширені переважно в Канаді та США.

Рішення про купівлю вихованця з полідактилією залежить від ваших уподобань і готовності забезпечити відповідний догляд і увагу. Полідактилія сама по собі не є захворюванням, це природна мутація у тварин.

Чому полідакти називаються кішками Гемінґвея?

Багатопалих вихованців часто називають кішками Гемінґвея. Річ у тім, що американському письменникові один морський капітан підніс подарунок — шестипалу «дівчинку», яку той дуже полюбив. Її кличка була Білосніжка.

Після смерті Гемінґвея 1961 року його колишній будинок у Кі-Весті, штат Флорида, перетворили на музей, а також на житло для колонії приблизно з 60 нащадків Білосніжки (близько половини — полідактильні), де персонал ретельно доглядає за ними. Через велику любов романіста до цих створінь їх і називають «кішки Хемінгуея».

Відповіді на поширені запитання

Головні відкриття у догляді за улюбленцями 2025 року.