Піроплазмоз у собак.

Піроплазмоз (бабезіоз) – небезпечне для життя собаки захворювання. Збудником є ​​бабезія – найпростіший, внутрішньоклітинний паразит. Інфекцію переносять іксодові кліщі. Паразит передається собаці через укус кліща. Хвороба може розвиватися дуже швидко і за короткий термін призвести до загибелі тварини.

Особливості збудника

Протягом свого життєвого циклу бабезія має змінити двох господарів. Основний господар – це іксодовий кліщ, а собака – проміжний, в організмі якого відбувається безстатеве розмноження паразита шляхом поділу вихідної клітини на дві дочірні.

Якщо говорити загалом, паразити під час укусу інфікованим кліщем тварини потрапляють у кровотік, проникають в еритроцити, де діляться. Еритроцит розпадається, дочірні клітини паразита знову виходять у кровотік і впроваджуються у червоні кров’яні тільця.

При укусі зараженого собаки звичайним кліщем разом із інфікованими еритроцитами, найпростіше потрапляє до його кишечника. Після низки перехідних стадій клітини бабезії перетворюються на гамети, які, зливаючись, дають початок зиготі (статеве розмноження). Через деякий час зигота стає джерелом тисяч мікроскопічних одноклітинних паразитів, які спричиняють зараження піроплазмозом наступної собаки.

Коли і де відбувається зараження собаки піроплазмозом?

В основному, собаки заражаються піроплазмозом навесні та восени, коли активність іксодових кліщів найбільша. Однак існує ймовірність інфікування влітку (за певних погодних умов) та взимку (в регіонах із теплим кліматом або під час відлиг). Найчастіше хвороба вражає тварин навесні, оскільки кліщі «прокидаються» від сплячки і є дуже токсичними.

Останніми роками спостерігається масове ураження собак, причому як тих тварин, які живуть поблизу лісів чи полів, так й у містах. Також відзначають зниження стійкості до піроплазмозу у безпородних вихованців. Якщо раніше захворювали переважно породисті собаки, що пояснюється слабкішим імунітетом, то сьогодні реєструють велику кількість випадків інфікування помісей та дворняг (дворових / безпородних собак).

Захворіти на піроплазмоз може вихованець будь-якого віку. Найсприйнятливішими є молоді та літні собаки. Вважається, що тварини середньої вікової категорії переносять захворювання легше, якщо подібні епізоди вже траплялися. Однак і в цьому випадку вихованець може загинути, тому при перших симптомах піроплазмозу потрібно негайно звернутися до клініки. Хвороба може протікати у стертій формі, не так явно, як при первинному зараженні, може перейти в хронічну, що так само небезпечно, як у разі гострої течії.

Як поширюється піроплазмоз?

1. Кліщ сидить у засідці, вчепившись задніми лапками за першу травинку, що підвернулася. Чекає на жертву.
2. Зістрибнувши на шерсть собаки (частіше на грудях, шиї, голові, вухах), паразит впивається у шкіру. Разом зі слиною кліща у кров потрапляють піроплазми (бабезії), які у геометричній прогресії розмножуються в еритроцитах.
3. Кров перестає переносити кисень — у чотирилапого вихованця піднімається температура.
4. Починає відмовляти печінка, не встигаючи переробляти зруйновані еритроцити. Здають нирки. Сеча забарвлюється в коричневий колір. Збільшується селезінка.
5. Вже хворого собаку може атакувати ще один паразит. Кліщ п’є кров, проковтуючи бабезії, ретується / ретируется, а потім відкладає яйця з піроплазмами. Через рік на світ з’являться вже заражені кліщові нащадки.

Скільки триває інкубаційний період?

Інкубаційний період піроплазмозу у собак триває від двох до трьох тижнів. Це залежить від ряду факторів:

• стану імунної системи, загального самопочуття;
• вікових особливостей;
• сімейність;
• наявності епізодів хвороби у минулому;
• чи проводилася профілактична обробка собаки протикліщовими препаратами.

Симптоми піроплазмозу у собак

Розмножуючись у кровотоку собаки та руйнуючи еритроцити, бабезії призводять до найсильнішої інтоксикації організму, порушення роботи серця, нервової системи, печінки, нирок.

Клінічна картина теж залежить від особливостей організму собаки та від форми розвитку хвороби. Гострий піроплазмоз характеризується такими ознаками:

• апатія;
• підвищення температури тіла – іноді до високих, небезпечних для життя, значень / показників;
• задишка, пов’язана з дефіцитом кисню через руйнування гемоглобіну;
• зміна кольору сечі – спочатку темна, потім із червоним або бордовим відтінком;
• пожовтіння склери очей, слизової оболонки рота;
• відмова як від їжі, так й від пиття;
• ослаблення кінцівок, проблеми з пересуванням.

Відсутність лікування протягом 2-4 днів призведе до розладу дихальної та серцевої систем, зневоднення, паралічу, смерті тварини. Самостійно організм собаки не зможе впоратися з піроплазмозом за жодних умов!

Якщо сильний імунітет, вихованець переніс піроплазмоз раніше або у разі хронічного перебігу патології, симптоми можуть бути наступні:

• млявість;
• відмова від їжі;
• підвищення температури;
• м’язова слабкість;
• порушення випорожнень.

До речі, якщо хвороба має хронічний перебіг, спровокувати загострення може будь-який негативний вплив, наприклад, нервовий стрес або операція.

Діагностика

Зазвичай розповіді господаря та огляду собаки буває достатньо, щоб поставити діагноз «піроплазмоз», особливо якщо було виявлено кліща. Але оскільки симптоми можуть виявлятися не в повному обсязі, наприклад, на початку хвороби чи її хронічному перебігу, і повною мірою, щоб виключити патології з подібними ознаками, проводять діагностику.

Для підтвердження діагнозу проводять лабораторні дослідження крові та сечі. Клінічний аналіз крові показує рівень еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну. Біохімічне дослідження дає інформацію про наявність запальних процесів у організмі. За допомогою мікроскопії лікар може встановити присутність у крові збудника піроплазмозу. Аналіз сечі, в якому виявлений гемоглобін, говорить про руйнування еритроцитів.

Як проводиться лікування піроплазмозу?

Насамперед, ветеринарний лікар зробить ін’єкції препаратів наступних груп:

• антипротозойний – знищує збудника;
• глюкокортикостероїдний – знімає прояви алергії, пригнічує розвиток аутоімунних процесів;
• гепатопротектор – для підтримки печінки, профілактики її ушкодження;
• жарознижуючий – при високій температурі.

Якщо стан собачки дуже тяжкий, він не ходить, спостерігаються симптоми зневоднення, м’язові судоми та інші порушення, лікар призначить внутрішньовенне введення розчину глюкози, хлориду натрію, Рінгера (Рінгера розчин). Лікування спрямоване на відновлення роботи нирок, детоксикацію організму. Також показані препарати для нормалізації функцій серця, легень, імунної системи. Найчастіше прописують вітамінні комплекси.

При необхідності призначать плазмаферез – очищення крові від токсичних речовин шляхом її фільтрації. Однак цю процедуру роблять не у всіх клініках.

Як доглядати за вихованцем?

Якщо лікар призначив собаці уколи або крапельниці, а ви не вмієте їх робити, заздалегідь домовтеся про можливість приходу фахівця додому. В іншому випадку потрібно буде відвідувати клініку щодня. У важких випадках доцільно помістити вихованця у стаціонар.

У домашніх умовах рекомендується обмежити фізичну активність собаки. Виводити тварину на прогулянку потрібно частіше, ніж звичайно, але тривалість перебування на повітрі скоротити до 10-15 хвилин. Також слід уникати будь-яких контактів з іншими собаками (навіть домашніми): ослаблений імунітет не в силах чинити опір найменшій інфекції.

У період лікування потрібно бути гранично уважним до собаки, оскільки повернення колишньої активності та апетиту може бути оманливим. Буває, що після видимого покращення стан тварини різко погіршується, тому іноді терапія піроплазмозу може затягтися до півроку.

Чим можна годувати собаку?

До одужання, вихованцю необхідно забезпечити лікувальну дієту. Її мета – знизити навантаження на печінку, кишечник, сприяти якнайшвидшому виведенню токсинів, відновленню пошкоджених тканин, зміцненню імунітету. Для цього потрібно:

• годувати вихованця часто, але потроху;
• для підвищення рівня гемоглобіну ввести до раціону червоне м’ясо, субпродукти;
• тваринам, які харчуються промисловими кормами, підібрати лінійку лікувальних продуктів із невеликою калорійністю. Якщо корм сухий, попередньо розмочувати його;
• давати їжу кімнатної температури;
• додавати в їжу свіжу зелень, овочі. Якщо вихованець відмовляється їх їсти, слід пропускати овочі через м’ясорубку, подрібнювати в блендері або натирати на дрібній тертці, а потім змішувати з м’ясною складовою.

Якщо собака під час хвороби мала діарею, потрібно відновити кишкову мікрофлору. Для цього корисно включати до раціону кисломолочні продукти, спеціальні фармакологічні препарати. При порушенні функції нирок вміст білка в їжі вихованця потрібно зменшити або виключити взагалі. Загалом склад і подробиці дієти обумовлюються / обговорюється з ветеринарним лікарем, виходячи з даних лабораторних аналізів.

Наслідки піроплазмозу

Піроплазмоз може негативно позначитися на органах багатьох систем: видільної, травної, серцево-судинної тощо. Крім збудника, негативний вплив на організм можуть надати і самі ліки, оскільки пошкоджена печінка не в змозі виконувати свою детоксикаційну функцію.

Собака після піроплазмозу може придбати такі ускладнення:

• серцева недостатність;
• токсичний гепатит;
• панкреатит;
• схильність до алергії;
• ниркова недостатність;
• анемія.

Якщо під час хвороби була сильно виражена гіпоксія, можливе ураження нервової системи, головного мозку.

Піроплазмоз у вагітних собак здатний призвести до внутрішньоутробної загибелі потомства або народження щенят / цуценят з аномаліями розвитку. Під час лактації щенят потрібно ізолювати від інфікованої матері та перевести на штучне вигодовування.

Прогноз та профілактика піроплазмозу

Прогнози захворювання залежать від своєчасності звернення до фахівця. На ранньому етапі – до ознак зневоднення та гіпоксії – ветеринарна допомога підвищує ймовірність виживання до 95%. Чим пізніше господар собаки звернеться до клініки, тим більшою мірою будуть пошкоджені органи тварини, і тим менший відсоток виживання.

Профілактика піроплазмозу полягає лише в обробці вихованця протикліщовими препаратами та ретельному огляді його після кожної прогулянки в період активності кліщів. Серед препаратів можна відзначити краплі для зовнішнього нанесення, аерозолі, таблетки внутрішнього застосування.

• Краплі. Їх наносять на загривок та / або по всій довжині хребта (на шкіру та шерсть) через певні проміжки. Препарат не має системної дії, тобто не проникає в кров собаки, а накопичується в залозах, цибулинах волосся та епідермісі. Повторювати обробку потрібно раз на 1-1,5 місяці. Часте миття знижує ефективність засобу.
• Пігулки. Вважаються досить ефективним засобом від кліщів, проте 100% захисту не дають. Тривалість дії становить близько 3 місяців. Активний компонент проникає у кров.
• Аерозоль (спрей). Виявляє відлякувальну дію на кліщів. Миття вихованця знижує ефективність до нуля. Без купання тривалість захисту становить трохи більше 30 днів.
• Нашийник. Просочений протикліщовим складом. Серед інших засобів вважається найефективнішим, оскільки захисні властивості зберігаються протягом півроку. Однак має і негативний вплив на організм тварини, викликаючи алергічні реакції, місцеве випадання шерсті.

Потрібно пам’ятати, що перелічені засоби, без винятку, мають високу токсичність. Вихованцям, схильним до алергії, застосовувати їх потрібно з обережністю. Перевагу краще віддавати спреям на рослинній основі, але обробку доведеться проводити часто. Якщо шерсть та шкіра вихованця оброблені, кліща паралізує до того, як він прокусить епідерміс.

Огляд проводять, в першу чергу, у пахвах, паху, на вухах, хвості, грудині. Коли кліщ просто повзе по шерсті чи шкірі собаки, він не може її заразити. Збудник у заразній формі знаходиться у слинних залозах кліща, і доки він не присмокчеться, інфікування не відбудеться.

Важливо запам’ятати, що у собак не виробляється імунітет після піроплазмозу! Вакцини від захворювання також немає. Більше того, відсутність кліща на тілі тварини не є показником відсутності укусу. Кліщ може вкусити і відвалитися за кілька хвилин.

Найменші зміни у самопочутті мають стати приводом для звернення до фахівця, адже здоров’я вихованця лише в руках господаря.

Поради щодо здоров’я та харчування тварин у 2025.