Піроплазмоз (бабезіоз) у собак.

Піроплазмоз (бабезіоз) собак — захворювання, яке має сезонний характер, оскільки пов’язане з активністю кліщів-переносників у теплу пору року. Наслідки хвороби серйозні, ризик загибелі тварини високий, а фармпрепарати для боротьби з піроплазмою чинять велике навантаження на організм загалом, тому важливі профілактичні заходи. Знання способів зараження і симптоматики захворювання дасть змогу вчасно звернутися до ветеринарного фахівця і забезпечити собаці необхідну допомогу.

У статті відповімо на поширені запитання про піроплазмоз собак:

• як відбувається зараження;
• які симптоми повинні насторожити власника;
• як підтвердити діагноз;
• як швидко після укусу бабезії потрапляють в організм собаки;
• чи може собака заразитися в зимову пору року, коли кліщі не активні;
• чи можна вилікувати собаку самостійно, в домашніх умовах;
• чи передається хвороба від собаки до людини;
• як захистити вихованця від бабезіозу.

Загальні відомості про хворобу

Піроплазмоз — захворювання собак, що викликається найпростішими паразитами. Під час укусу кліща-переносника бабезії потрапляють в організм собаки і вражають еритроцити — клітини крові, що відповідають за постачання органів і тканин організму киснем.

Захворювання в гострій фазі важке, пов’язане з ризиком для життя вихованця, вимагає інтенсивного лікування. Після одужання, як правило, необхідна допомога органам і системам, які постраждали як від хвороби, так і від побічних ефектів терапії (для знищення збудника застосовуються досить агресивні препарати). У період відновлення важливу роль відіграє харчування, яке має:

• Легко перетравлюватися і засвоюватися, не створювати додаткового навантаження на органи травної системи.
• Забезпечувати вихованця достатньою енергією і необхідними поживними речовинами для поповнення ресурсів організму.
• Після токсичного впливу внаслідок руйнування клітин крові та застосування лікарських препаратів печінка потребує особливої підтримки.

Способи зараження

Кліщі є проміжними господарями і переносниками кровопаразитів роду Babesia. Безумовно, пік зараження припадає на періоди активності кліщів: як правило, це весняний та осінній сезони. У літній період інтенсивність укусів кліщів знижується, але все ж небезпека зараження залишається високою. Досвід ветеринарних лікарів показує, що поодинокі випадки укусів і захворювань трапляються і взимку, навіть за умови снігового покриву.

Симптоми захворювання

Бабезії, потрапляючи в тіло тварини під час харчування кліща, проникають всередину клітин крові та руйнують еритроцити. Активний розпад еритроцитів супроводжується вивільненням гемоглобіну, який, своєю чергою, призводить до анемії (дефіциту кисню в тканинах) та інтоксикації організму. Як наслідок, страждають багато органів: серце, печінка, нирки, селезінка, підшлункова залоза та інші.

Іноді піроплазмоз може мати неяскраву симптоматику, але найчастіше протікає в гострій формі.

Клінічні ознаки бабезіозу проявляються на 3-10 добу після укусу:

• температура тіла 40° C і вище, лихоманка;
• задишка, спрага;
• блідість слизових оболонок очей і ротової порожнини з поступовим набуттям жовтого відтінку (жовтяниця);
• відсутність апетиту, відмова від їжі, втрата інтересу до їжі;
• астенія, млявість, апатія, тварина ослаблена, економить сили, не енергійна і не активна;
• сеча темного (криваво-червоного або коричневого) кольору, об’єм сечі невеликий;
• набряк легень;
• відзначаються ознаки гострої ниркової недостатності;
• слабкість задніх кінцівок;
• діарея, рідкі випорожнення.

Через те, що перші ознаки бабезіозу (апатія, анорексія, підвищення температури тіла) є неспецифічними, то на початкових етапах захворювання власники можуть сплутати його з іншими інфекційними захворюваннями або з отруєнням. Зволікання власників і спроби самостійно вилікувати улюбленця призводять до того, що до ветеринарного лікаря собаки часто потрапляють з уже вираженими симптомами захворювання і у важкому стані. Тому, дотримуючись правила показувати собаку за будь-якого підвищення температури ветеринарному лікарю, можна врятувати життя вихованцеві. Час звернення до ветеринарної клініки після укусу кліща і появи перших симптомів — не єдиний фактор, що визначає тяжкість стану і складність лікування. Важче хворіють цуценята і собаки з ослабленим імунітетом. Вид бабезій (для собак небезпечні 4 види), за деякими даними, також впливає на тяжкість стану зараженої тварини.

Діагностика

Діагностика піроплазмозу для досвідченого ветеринарного лікаря нескладна, незважаючи на те, що в деяких випадках симптоми можуть бути «змазаними» і нехарактерними. Під час огляду фахівець виявляє збільшення лімфовузлів, печінки, селезінки, звертає увагу на блідість і характерний жовтий відтінок слизових.

Для підтвердження діагнозу проводять дослідження крові під мікроскопом. Але навіть за негативного результату лабораторного дослідження, але наявності всіх ознак піроплазмозу, лікар може почати проводити терапію.

Лікування піроплазмозу собак

Лікування піроплазмозу має здійснюватися тільки ветеринарним лікарем. Ба більше, терапію нерідко проводять в умовах стаціонару, оскільки:

• саме захворювання розвивається стрімко, чинячи негативний вплив на різні органи, і стан собаки може змінюватися швидко від стану середньої тяжкості до тяжкого;
• крім знищення збудника (причини захворювання), необхідно проводити комплексну терапію відповідно до стану собаки;
• препарати для позбавлення організму улюбленця від бабезій досить токсичні, тому вимагають високої точності в дозуванні, а також контролю стану і так ослабленого хворобою собаки;
• з огляду на комплексну терапію (включно з противокровопаразитарними засобами, гепатопротекторами, вітамінами, препаратами для підтримання роботи серця тощо), а також з урахуванням супутнього ураження травної системи (через що всмоктування ліків може бути порушене), частина лікарських засобів вимагає ін’єкційного введення, що не завжди можна здійснити в домашніх умовах недосвідченою людиною;
• іноді проводяться процедури, які потребують спеціального обладнання: переливання донорської крові та плазмаферез (очищення крові від токсичних компонентів).

Харчування під час лікування та відновлення собаки

У разі важкого перебігу хвороби харчування собаки порушене через відсутність апетиту, блювоту, загальний пригнічений стан. Вибір типу корму і способу годування здійснюється спільно з ветеринарним лікарем відповідно до стану собаки, здатності засвоювати їжу:

• у критичному стані життєво необхідні речовини вводяться внутрішньовенно;
• за анорексії, але відсутності блювоти та загалом задовільного стану шлунково-кишкового тракту собаці може проводитися примусове годування через зонд спеціально розробленою для собак за критичних станів дієтою;
• якщо собака може їсти самостійно, то необхідно забезпечити йому повноцінний, але легкозасвоюваний раціон, який дасть змогу отримувати всі життєво важливі поживні речовини, при цьому не створюючи додаткового навантаження на органи травлення. Необхідно обговорити з ветеринарним дієтологом склад їжі та частоту годування: дробове харчування, підбір спеціальної дієти можуть поліпшити самопочуття собаки та зменшити період відновлення після хвороби;
• у період відновлення з урахуванням гепатотоксичних наслідків захворювання собаці може бути рекомендований повнораціонний корм для підтримки функції печінки.

Профілактика зараження піроплазмозом

Піроплазмоз, навіть якщо собаку вдається вилікувати, не проходить безслідно. Є дієві способи вберегти вихованця від хвороби:

1. Вигулювати в спеціально відведених місцях або на території, де проводиться сезонна дезінсекція (обробка від комах і кліщів). Уникати місць прогулянок, де вища ймовірність зустрічі з кліщем:

• у холодну пору року вздовж теплотрас;
• у лісі;
• у полі;
• у парках, де не проводиться обробка від кліщів;
• на занедбаних ділянках із високою сухою травою.

2. Захищати улюбленця від укусів кліща та їхніх наслідків. Захист різноманітний і залежить від того, в якому кліматі та в яких умовах проживає собака, від стану здоров’я, репродуктивного статусу, наявності інших тварин і дітей, які проживають у близькому контакті з собакою, розміру породи та якості шерсті. Основні способи захисту такі:

• таблетки, під час вживання яких діюча речовина зберігається в крові протягом кількох тижнів і знищує кліщів і бліх до того, як вони зможуть передати інфекцію або кровопаразитів тварині;
• засоби, які наносяться на шкіру і шерсть вихованця (краплі, спреї, аерозолі);
• спеціальні нашийники, які відлякують або знищують бліх і кліщів на собаках;
• вакцина, що дає змогу уникнути тяжкого перебігу хвороби.

3. У разі виявлення кліща на собаці необхідно якнайшвидше зняти його, оскільки тривалість кровосмоктання корелює з ризиком передачі бабезій: якщо вдасться зняти кліща в першу добу після прикріплення, то ймовірність передачі найпростіших мінімальна. Проте після укусу кліща необхідно уважно спостерігати за станом собаки, вимірювати температуру та оцінювати колір і об’єм сечі.

Важливо!

1. Навіть після акарицидної обробки територій кліщі можуть залишатися небезпечними (вони мігрують, заповзаючи на інших тварин, а зливові дощі можуть знизити концентрацію хімічних речовин, що знищують кліщів), тому огляд вихованця після прогулянки — обов’язковий.

2. Існує, хоч і мала, ймовірність укусу кліщем собаки, якого не вигулюють на вулиці. Ці випадки, безумовно, рідкісні, але можуть мати серйозні наслідки. Кліщ, наприклад, може перебувати в автомобілі після поїздки на дачу і переповзти на собаку, якого взяли з собою в гості.

3. Обробка улюбленця взимку, навіть якщо температура переважно нижче нуля градусів, також необхідна:

• з появою перших проталин або в періоди раптових відлиг кліщі стають активними — наповзають на суху траву і стіни будинків, що обігріваються сонцем;
• уздовж теплотрас кліща можна зустріти і в січні;
• кліщі можуть бути принесені з гаража, овочесховища, з дачі разом з одягом, предметами побуту і продуктами.

4. Комбінація засобів:

• по-перше, не завжди призводить до підвищення захисту від укусу. Наприклад, використання антикліщового нашийника у собаки з густою шерстю, що не дозволяє нашийнику стикатися зі шкірою, не дасть очікуваного ефекту;
• по-друге, може призводити до непередбачуваних наслідків (токсичного ефекту або ослаблення дії речовин, що входять до складу препаратів).

Тому комплексне використання засобів захисту від кліщів має бути узгоджене з ветеринарним лікарем після огляду собаки, з’ясування його статусу здоров’я та умов, в яких він проживає (наприклад, наявності тісного контакту з дітьми або знаходження у вуличному вольєрі).

Чи передається захворювання від собаки людині?

Заразитися піроплазмозом від собаки неможливо. При цьому людина може захворіти на бабезіоз, якщо її вкусить кліщ-переносник бабезій, до яких є чутливість. Річ у тім, що нині описано понад сто видів бабезій, але вони, як правило, є специфічними для різних видів тварин і людини: одні вражають велику рогату худобу, інші — тварин родини псових, треті — гризунів і людину. Саме захворювання в людини діагностується доволі рідко, зазвичай протікає в легкій формі, але може бути небезпечним і навіть летальним для літніх людей та осіб з імунодефіцитом.

Обробка собаки спеціальними засобами, що відлякують або знищують кліщів, побічно захищає і людину, адже кліщі, принесені собакою на шерсті в дім, можуть заповзти й вкусити господаря та членів сім’ї, а це загрожує зараженням небезпечними для здоров’я та життя захворюваннями: кліщовим енцефалітом, інфекційним кліщовим бореліозом (хвороба Лайма), кримською геморагічною лихоманкою (геморагічна лихоманка Крим-Конго) та багатьма іншими.

Поради експертів щодо догляду за улюбленцями у 2025.