Пієлонефрит у собак — симптоми, лікування, небезпека.

Пієлонефрит — це серйозне захворювання, що вражає нирки тварини. Без правильно підібраної терапії воно провокує у вихованця цілу низку ускладнень. Розуміння власниками природи хвороби, її симптомів і методів лікування має вирішальне значення для здоров’я і благополуччя домашніх улюбленців.

Пієлонефрит у собак характеризується запаленням ниркової миски — частини сечоводу — зазвичай спровокованим бактеріями. Недуга може виникати як самостійна патологія або як ускладнення після інших хвороб і вимагає обов’язкового звернення до фахівця. У разі різкого погіршення стану важливо надати невідкладну допомогу.

Головне

• Пієлонефритом прийнято вважати запальний процес у нирковій мисці, який провокує бактеріальна інфекція.
• Причинами розвитку патології, крім бактеріальних інфекцій, вважають уролітіаз, цукровий діабет і стани, пов’язані з імунодефіцитом.
• Ця хвороба є небезпечною, оскільки на її тлі може розвинутися ниркова недостатність і сепсис.
• До симптомів пієлонефриту належить лихоманка, біль у ділянці нирок, зміни сечовипускання і загальне нездужання у собаки.
• Пієлонефрит схожий з такими патологіями, як цистит, уролітіаз і ниркова недостатність.
• Діагностика починається з ветеринарного огляду. Далі фахівець призначить пацієнту дослідження сечі та крові, бактеріологічний посів сечі, УЗД і рентген.
• Лікування пієлонефриту включає антибіотики, протизапальні засоби та препарати для підтримки функції нирок.
• Невідкладна допомога потрібна в разі різкого погіршення стану, високої температури, сильного болю та утруднення сечовипускання.
• Профілактика пієлонефриту полягає в підтримці здоров’я сечовивідних шляхів, правильному харчуванні, регулярних ветеринарних оглядах і мінімізації стресу.

Що таке пієлонефрит у собак?

Пієлонефрит є серйозним і потенційно небезпечним захворюванням, яке зачіпає нирки, особливо їхню внутрішню частину, відому як ниркова миска. Ця патологія характеризується інтенсивним запальним процесом, який зазвичай викликається бактеріальною інфекцією.

Запалення може охоплювати один або обидва органи, що часом призводить до значного погіршення їхнього функціонування. Пієлонефрит, що протікає гостро, спричиняє раптові та важкі симптоми. Хвороба в хронічній формі має менш помітні прояви, але поступово вони прогресують, що в підсумку призводить до погіршення роботи нирок.

Причини пієлонефриту

Хвороба найчастіше виникає на тлі поширення бактеріальної інфекції, що переміщається, наприклад, із сечового міхура, в ниркові миски.

Інфекція може бути спровокована різними чинниками:

• Уролітіаз (сечокам’яна хвороба). Камені в сечовивідних шляхах призводять до застою сечі та створюють умови для росту бактерій.
• Цукровий діабет. Стан, який може послаблювати імунітет собаки, роблячи його більш вразливим.
• Анатомічні або функціональні порушення сечовивідних шляхів. Це вроджені аномалії або набуті стани, які можуть порушувати нормальний відтік сечі.
• Імунодефіцитні стани. Будь-які стани, які послаблюють здатність організму собаки боротися з інфекціями, можуть сприяти розвитку пієлонефриту.

Породна схильність

Деякі породи мають підвищений ризик розвитку пієлонефриту через свої генетичні та анатомічні особливості. Крім того, породи, схильні до уролітіазу або ті, що мають особливу будову сечовивідної системи, також можуть бути більш вразливими до розвитку патології. Серед них: боксери, ши-тцу, лабрадори, золотисті ретривери, бульдоги, далматинці, мініатюрні пуделі, кокер-спанієлі, ньюфаундленди та бішон-фрізе.

Небезпека пієлонефриту

Пієлонефрит вважається для собаки небезпечним захворюванням. Хвороба в гострій формі може швидко призвести до серйозного запалення і пошкодження органу, що, як правило, викликає різке погіршення загального стану тварини.

Не менш негативно впливає на організм і хронічна форма, яка може тривалий час протікати без явних симптомів, але поступово призводити до незворотних змін тканин, аж до розвитку хронічної ниркової недостатності.

Якщо терапія призначена неправильна, або відсутня зовсім, може розвинутися сепсис.

Класифікація захворювання

Пієлонефрит у собак класифікується за різними критеріями, що допомагає у виборі підходу до лікування і прогнозування результату хвороби. Переважно виділяють дві форми пієлонефриту — гострий і хронічний, але важливо також враховувати первинний і вторинний характер захворювання.

Гостра форма пієлонефриту може бути:

• Первинною. Виникає безпосередньо через бактеріальну інфекцію в нирках, не пов’язана з іншими попередніми захворюваннями сечовивідних шляхів.
• Вторинною. Розвивається як ускладнення інших захворювань сечовивідних шляхів, наприклад, у разі сечокам’яної хвороби або циститу.

Хронічна форма пієлонефриту також буває:

• Первинною. Запалення нирок, що тривало протікає без явного зв’язку з іншими хворобами сечовивідних шляхів.
• Вторинною. Хронічне запалення нирок, що виникло на тлі інших проблем із сечовивідними шляхами, які вже є у собаки.

Гострий пієлонефрит зазвичай вимагає більш інтенсивного і термінового лікування, в той час як хронічний може потребувати більш тривалого і обережного підходу з регулярним моніторингом стану тварини.

Симптоми пієлонефриту у собак

Прояви пієлонефриту можуть варіюватися залежно від ступеня і форми захворювання. Важливо вміти розпізнавати ці ознаки, щоб своєчасно звернутися по ветеринарну допомогу.

До основних симптомів належать:

• Лихоманка. Підвищена температура тіла є однією з ключових ознак інфекції. Вона може супроводжуватися ознобом і погіршенням загального стану.
• Біль у ділянці нирок. Собаки можуть демонструвати ознаки дискомфорту при пальпації поперекової області. Вихованці можуть ставати більш млявими або відмовлятися від стрибків і активних ігор.
• Зміни в сечовипусканні. Часте, утруднене або болісне сечовипускання, іноді з домішками крові. Сеча може мати неприємний запах або каламутний вигляд.
• Нудота і блювота. У міру прогресування захворювання і збільшення токсинів у крові, можуть виникати нудота і блювота.
• Збільшення спраги і прискорене сечовипускання. Порушення роботи нирок може призвести до збільшення споживання води і частого сечовипускання.

На які патології схожий пієлонефрит?

Пієлонефрит буває схожий на низку інших захворювань, які проявляються подібними симптомами. Важливо вчасно звернутися до ветеринарної клініки для діагностики. У таблиці представлені деякі хвороби з проявами, схожими на пієлонефрит, і їхні відмінні ознаки.

Захворювання	Схожі симптоми з пієлонефритом	Відмінні ознаки
Цистит (запалення слизової оболонки сечового міхура)	Часте сечовипускання, дискомфорт під час сечовипускання	Відсутність лихоманки, болючість концентрується в нижній частині живота
Уролітіаз (сечокам’яна хвороба)	Проблеми із сечовипусканням, кров у сечі	Наявність каменів у сечі, видимих на рентгені або ультразвуку
Ниркова недостатність	Збільшення спраги, прискорене сечовипускання	Прогресуюче погіршення загального стану, зниження апетиту
Піометра (гнійне запалення матки)	Лихоманка, млявість, збільшення спраги	Вагінальні виділення, збільшення розміру живота

Діагностика

Пієлонефрит повинен діагностуватися з використанням комплексного підходу, який допомагає точно визначити захворювання і виключити інші можливі патології зі схожими симптомами.

Важливі кроки в діагностиці включають:

• Ветеринарний огляд. Повний клінічний огляд, включно з пальпацією поперекової ділянки, щоб виявити хворобливі ділянки.
• Аналіз сечі. Допомагає визначити наявність бактерій, крові, білка та інших аномалій, що вказують на інфекцію або запалення нирок.
• Біохімічний аналіз крові. Оцінює функцію нирок, вимірюючи рівні таких речовин, як креатинін і сечовина.
• Бактеріологічний посів сечі. Виявляє конкретні збудники інфекції та їхню чутливість до антибіотиків.
• Ультразвукове дослідження нирок. Дозволяє візуалізувати структуру нирок, наявність каменів або аномалій.
• Рентген. Може бути використаний для виявлення каменів у сечовивідних шляхах або інших структурних змін.

Лікування пієлонефриту у собак

Лікування цієї хвороби у собак — комплексний процес, який охоплює медикаментозну терапію, дієтичну корекцію і регулярний моніторинг. Його метою є не тільки боротьба з інфекцією, а й підтримання функції нирок і загального здоров’я тварини. Будь-яке лікування має призначатися ветеринарним лікарем.

Медикаментозне лікування включає:

• Антибіотики. Вибір антибіотика ґрунтується на даних бактеріологічного посіву сечі. Це дає змогу визначити найбільш ефективний препарат проти збудника інфекції. Зазвичай антибіотикотерапія триває не менше 4-6 тижнів, щоб повністю вилікувати інфекцію. Часто використовують Амоксицилін, Цефалексин, Енрофлоксацин, залежно від чутливості бактерій.
• Протизапальні та знеболювальні засоби. Мета використання таких засобів — зниження запалення і полегшення больових відчуттів у собаки. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), такі як Мелоксикам, використовуються для зменшення болю і дискомфорту. Крім цього, важливо контролювати стан собаки на предмет побічних ефектів від ліків, особливо за їх тривалого використання.
• Підтримка функції нирок. Для цієї мети використовуються медикаменти для поліпшення кровопостачання і зменшення навантаження на нирки. Наприклад, Беназеприл може бути застосований для стимуляції кровотоку в нирках, Фуросемід — у випадках гострої необхідності для зменшення набряку і гіпертензії.

Крім цього терапія включає:

• Спеціалізовані дієти. Мета дієти — зменшення навантаження на нирки, зниження рівня токсинів у крові. Фахівці рекомендують знижений вміст фосфору й адаптований рівень високозасвоюваного білка. Антиоксиданти й Омега-3 жирні кислоти, включені до раціону, чинять протизапальну дію і покращують загальний стан організму.
• Підтримка гідратації. Підтримка адекватного рівня гідратації допомагає у виведенні токсинів і нормальній роботі нирок. Потрібне забезпечення постійного доступу до свіжої води, у важких випадках можуть знадобитися внутрішньовенні інфузії.

Регулярне спостереження за станом здоров’я собаки та функцією нирок вкрай необхідне.

Діагностичні тести включають аналізи сечі та крові, ультразвукове дослідження нирок та інші необхідні обстеження, які призначить лікар.

Ці аспекти лікування пієлонефриту у собак є критично важливими для успішного відновлення і підтримки здоров’я тварини. Правильний підхід до терапії та регулярний моніторинг допомагають мінімізувати ризики та покращити якість життя улюбленця.

Коли потрібна невідкладна допомога?

Невідкладна допомога необхідна у випадках, коли симптоми пієлонефриту у собаки виражені сильно або стан різко погіршується. Власникам важливо знати, коли слід негайно звернутися до ветеринарної клініки.

Деякі з ключових ознак, що вимагають термінового втручання, включають:

• Різке погіршення загального стану. Сильна млявість, відмова від їжі та пиття, апатія.
• Сильний біль. Проявляється у зміні поведінки тварини, небажанні рухатися, стогоні або крику під час спроби її підняти або доторкнутися до ділянки нирок.
• Дуже висока температура. Лихоманка, що супроводжується ознобом або підвищеною температурою тіла, вказує на серйозне запалення.
• Блювота або діарея. Особливо якщо вони не припиняються і супроводжуються ознаками зневоднення.
• Утруднене або болісне сечовипускання. Особливо якщо сеча з кров’ю або не виділяється взагалі.

У цих випадках важливо якомога швидше звернутися до фахівця. Відтермінування може призвести до серйозних ускладнень.

Як зрозуміти, що лікування допомагає?

Оцінка ефективності лікування пієлонефриту у собак включає спостереження за змінами в поведінці та загальному стані здоров’я тварини.

Власники повинні звернути увагу на такі ознаки поліпшення:

• Відновлення апетиту й активності. Тварина стає більш енергійною, проявляє інтерес до їжі та ігор.
• Нормалізація температури тіла. Зниження лихоманки та відсутність ознобу.
• Зменшення хворобливості в ділянці нирок. Собака не відчуває хворобливих відчуттів під час пальпації.
• Нормалізація сечовипускання. Відновлення регулярного сечовипускання, відсутність крові в сечі.
• Відсутність блювоти та діареї. Поліпшення травлення і загального стану шлунково-кишкового тракту.

Важливо регулярно консультуватися з ветеринарним лікарем і проводити заплановані перевірки, щоб переконатися в правильності та ефективності лікування. Він може рекомендувати коригування лікування або додаткові обстеження залежно від реакції тварини на терапію.

Чи буває пієлонефрит у цуценят?

Пієлонефрит може розвиватися й у малюків, хоча це трапляється рідше, ніж у дорослих особин.

У цуценят недуга не завжди очевидна, оскільки симптоми іноді можуть бути більш стриманими або неспецифічними, такими як млявість або відсутність апетиту.

Цуценята можуть бути вразливішими до інфекцій через незрілість їхньої імунної системи. Це робить їх більш схильними до розвитку пієлонефриту, особливо, якщо є вроджені аномалії сечовивідних шляхів або якщо вони піддаються стресу та іншим несприятливим факторам. Лікування хвороби у цуценят вимагає особливої обережності, оскільки їхні організми ще розвиваються, і вони можуть бути більш чутливими до певних ліків, наприклад антибіотиків і протизапальних засобів.

Можливі ускладнення

Пієлонефрит у собак може призвести до низки серйозних ускладнень, якщо не лікувати його своєчасно або правильно.

Можливі ускладнення включають:

• Хронічна ниркова недостатність. Тривале запалення та інфекція можуть завдати незворотної шкоди ниркам, що може призвести до хронічної ниркової недостатності.
• Сепсис. Особливо в разі гострого пієлонефриту інфекція може поширитися кровотоком на інші органи та системи, спричиняючи сепсис.
• Уремія. Накопичення відходів у крові через погіршення функції нирок може призвести до уремії, стану, що характеризується токсичним впливом на організм.
• Гіпертонія. Пошкодження нирок може спричинити підвищений кров’яний тиск, що погіршує стан і може чинити додатковий негативний вплив на інші органи, включно з серцем і судинами.

Раннє виявлення і правильне лікування пієлонефриту можуть допомогти уникнути цих ускладнень і забезпечити кращий результат для здоров’я пацієнта.

Прогноз

У разі пієлонефриту у собак прогноз залежить від низки чинників, включно зі стадією захворювання на момент діагностики, загальним станом здоров’я тварини, а також швидкістю й адекватністю початку лікування:

• Гострий пієлонефрит. У випадках, коли лікування розпочато своєчасно, прогноз зазвичай сприятливий. Більшість собак успішно одужують після курсу антибіотикотерапії та підтримуючої терапії. Однак, якщо лікування відкладено або виявляється неефективним, гострий пієлонефрит може перейти в хронічну форму або викликати серйозні ускладнення.
• Хронічний пієлонефрит. Хронічна форма захворювання може мати менш сприятливий прогноз, оскільки часто пов’язана з довгостроковим пошкодженням нирок. У цих випадках лікування спрямоване на підтримання функції органу і запобігання подальшому погіршенню стану.

Важливо регулярно проводити моніторинг стану здоров’я собаки і слідувати всім рекомендаціям ветеринарного лікаря для підтримки правильної роботи нирок і запобігання рецидивам захворювання.

Профілактика проблем

Запобігання виникненню пієлонефриту у собак вимагає комплексного підходу, який починається з підтримки здоров’я сечовивідних шляхів. Це включає в себе своєчасне виявлення і лікування будь-яких інфекцій, а також моніторинг на предмет можливого утворення каменів у сечовому міхурі або інших проблем.

Важливим аспектом є також правильне харчування собаки.

Збалансований раціон, що сприяє здоров’ю організму, в поєднанні із забезпеченням постійного доступу до свіжої води, стимулює регулярне сечовипускання і виведення токсинів. Ветеринарні огляди допомагають своєчасно виявляти й усувати проблеми, потенційно здатні викликати пієлонефрит, що особливо важливо для підтримки здоров’я пса.

Крім того, не менш важливим фактором є уникнення стресу. Стрес може негативно позначитися на імунній системі, роблячи її більш вразливою до інфекцій. Створення комфортного та безпечного середовища, де пес почувається захищеним і спокійним, допомагає зміцнити його здоров’я і знизити ризик розвитку різних захворювань.

Беручи до уваги всі ці аспекти, можна значно знизити ймовірність розвитку пієлонефриту і забезпечити здоровіше і щасливіше життя собаці.

За матеріалами

Parry NMA. Pyelonephritis in small animals. UK Vet 2005;10:1–5.

Популярні породи та тренди 2025 року.