Пієлонефрит у кішок — симптоми та лікування.

Нирки — парний орган, що виконує дуже велику кількість життєво важливих функцій: очищення крові від продуктів метаболізму, токсинів, підтримання стабільного водно-сольового балансу, рівня електролітів, глюкози, регуляція тиску, кровотворення.

Хвороби нирок, на жаль, досить поширені у тварин-компаньйонів. Однією з них є пієлонефрит у кішок. І хоч він і трапляється не так часто, як хронічні запальні захворювання нирок, про нього важливо знати, оскільки це захворювання здатне вражати навіть молодих тварин, а його симптоми характерні для безлічі інших патологій.

Головне

• Пієлонефрит — це запалення тканини нирки та її миски.
• Основною причиною пієлонефриту є бактерії. Вони можуть потрапляти в нирку через сечоводи або з кровотоку.
• Інфекція може проникнути в нирку із сечового міхура (висхідна інфекція) або через кров (гематогенний шлях зараження).
• Частіше хвороба спостерігається у котів із групи ризику, не має породної та статевої схильності.
• До групи ризику належать тварини з хронічною хворобою нирок, сечового міхура, цукровим діабетом, коти, які перенесли операцію на уретрі та постановку катетера, особини з патологічним зниженням імунітету, а також вихованці з неврологічними захворюваннями.
• Симптоми захворювання: пригнічення, зниження апетиту, лихоманка, біль у ділянці живота і попереку, підвищена спрага і сечовипускання, іноді кров у сечі.
• Симптоми хвороби схожі на безліч інших патологій: вірусні та бактеріальні інфекції, панкреатит, проблеми зі шлунково-кишковим трактом та іншими внутрішніми органами, запалення матки в самок, цистит тощо.
• Під час діагностики пієлонефриту у кішок проводять низку досліджень: загальний аналіз і посів сечі, УЗД черевної порожнини, загальний і біохімічний аналізи крові.
• Лікування проводять антибіотиками, які підбирають за результатами посіву сечі.
• Щоб відстежити, наскільки успішно проходить лікування, можуть проводити повторні дослідження в динаміці: УЗД, посів сечі, аналізи крові.
• Прогноз хвороби може бути обережним, якщо у тварини є інші патології. Але за раннього початку лікування він, загалом, сприятливий.
• Пієлонефрит може в теорії призводити до хронічної хвороби нирок у деяких кішок, особливо за тяжкого перебігу, але наразі недостатньо відомостей, щоб зрозуміти, наскільки велика така ймовірність.
• До профілактики хвороби можна віднести загальні рекомендації щодо безпечного довкілля для кішки та оптимальних умов життя, планові огляди для тварин із групи ризику.

Про пієлонефрит

У кішок нирки невеликі, переважно до 4 см завдовжки і розташовані в бічних частинах черевної порожнини, приблизно в середній її частині. Анатомічно нирка складається з кіркового, мозкового шарів, нефронів, миски і багато забезпечена судинами. Із нирок виходять сечоводи — тонкі порожнисті трубочки, якими сеча потрапляє безпосередньо в сечовий міхур.

Пієлонефрит — це запалення ниркової миски і паренхіми (тканини) нирки.

Захворювання найчастіше має гострий характер, але може мати слабко виражені симптоми і переходити в хронічний перебіг. У хвороби немає породної або статевої схильності, на неї можуть хворіти будь-які кішки, зокрема, молоді. Але пієлонефрит не можна віднести до частих патологій і, як правило, він буде розвиватися у котів, які мають будь-які хронічні хвороби або проблеми з імунітетом.

Причини хвороби

Основною причиною пієлонефриту є бактерії. Вони можуть потрапляти в нирку через сечоводи або з кровотоку.

Висхідна інфекція виникає через бактеріальне запалення сечового міхура (циститу), а у молодих здорових кішок подібна — це рідкісний діагноз. Такий цистит, а отже, і пієлонефрит розвиватимуться, як правило, у схильних до нього тварин.

До групи ризику можна віднести таких котів:

• З хронічною хворобою нирок (частіше літні);
• З цукровим діабетом;
• Які страждають на неврологічні захворювання, що призвели до втрати нормальної функції спорожнення сечового міхура;
• З нефролітіазом — конкрементами (камінням) у нирках;
• Ті, хто переніс введення катетера в сечовипускальний канал для усунення його закупорки (частіше самці);
• З хронічним циститом;
• Коти, яким було проведено операцію на сечовипускальному каналі (уретростомія);
• З патологічним зниженням імунітету, наприклад, з хронічними вірусними захворюваннями — лейкозом, імунодефіцитом. А також кішки, які тривалий час отримують препарати, що знижують імунітет — кортикостероїди, циклоспорин, хіміотерапію.

Гематогенний шлях інфекції набагато рідкісніший, ніж висхідний, і може зустрічатися в кішок із вогнищами бактеріальної інфекції: абсцесами, важкими стоматологічними захворюваннями тощо або в разі сепсису.

Чи небезпечне захворювання?

Функції нирок настільки важливі, що навіть тимчасове зниження їхньої працездатності може завдати організму значної шкоди. Саме з цієї причини будь-яке запалення в нирках, у тому числі, пієлонефрит — це серйозне захворювання.

За гострого перебігу симптоми хвороби легко сплутати з іншими патологіями і не замислитися про можливе ураження нирок, що призводить до втрати часу і погіршує прогноз захворювання. Навіть за благополучного розв’язання хвороби є ризик того, що тварина, яка перенесла пієлонефрит, буде в групі ризику щодо розвитку хронічної хвороби нирок — поступового зниження їхньої функції.

Симптоми пієлонефриту у кішок

Хвороба може протікати по-різному і її ознаки далеко не завжди будуть характерними. Навіть досвідченому й уважному ветеринарному фахівцеві може бути нелегко поставити діагноз.

Симптоми пієлонефриту, що ми розглянемо далі, можуть мати різний ступінь прояву:

• Лихоманка. Підвищення температури тіла, як правило, супроводжується у кішок пригніченням, спробами сховатися в теплі та усамітненні. Підвищеною можна вважати температуру тіла вище 39,4 градусів при ректальному вимірюванні.
• Зниження апетиту і відмова від корму. Частий симптом нездужання у кішок. Тварина може їсти потроху або тільки улюблений вид корму, а може зовсім відмовитися від їжі.
• Больовий синдром. Може спостерігатися біль у ділянці поперекового відділу, черевної порожнини. Не завжди можна відразу виявити цей симптом пієлонефриту у кішки, вона просто може стати агресивною, не давати себе чіпати, ховатися.
• Підвищене сечовипускання і спрага. При запаленні в нирках їхня функція знижується, на цьому тлі відбувається втрата рідини організмом, і тварина починає пити більше, щоб її заповнити.
• Блювота. За пієлонефриту блювота частіше має разовий характер, але за тяжкого перебігу з лихоманкою і відмовою від корму, вона може бути частішою через голодування та інтоксикацію.
• Сечовипускання з кров’ю, часте та/або болісне сечовипускання. Такі симптоми характерні для проблеми з сечовим міхуром і уретрою. Але якщо пієлонефрит виник на тлі бактеріального циститу, його симптоми можуть розвиватися подібним чином.

На які захворювання схожий пієлонефрит?

Як говорилося вище, запалення нирок при пієлонефриті може супроводжуватися ознаками, які схожі на безліч інших патологій. Далі ми розглянемо за поширеними симптомами, з якою хворобою можна сплутати пієлонефрит у кішок.

Симптоми пієлонефриту	Інші захворювання з подібними проявами
Лихоманка	Інфекційні захворювання Абсцес Запалення матки у самок та ін.
Зниження апетиту, відмова від корму	Захворювання шлунково-кишкового тракту Інфекційні захворювання Запалення печінки та жовчовивідних шляхів Панкреатит Стоматологічні захворювання Онкологічні патології Хронічна хвороба нирок Лихоманка та ін.
Больовий синдром	Абсцес Хвороби опорно-рухової системи Онкологічні захворювання Панкреатит Стороннє тіло та інвагінація кишківника Нефролітіаз Запалення матки у самок та ін.
Підвищення спраги та сечовипускання	Цукровий діабет Хронічна хвороба нирок Гіпертиреоз Хронічна хвороба печінки Запалення матки у самок
Блювота	Захворювання шлунково-кишкового тракту, включно з інвагінацією кишківника і закупоркою чужорідним тілом Запалення печінки та жовчовивідних шляхів Панкреатит Онкологічні патології Хронічна хвороба нирок
Сечовипускання з кров’ю, часте сечовипускання	Цистит Сечокам’яна хвороба Запалення сечовипускального каналу

Діагностика патології

Під час діагностики пієлонефриту можуть виникати труднощі, оскільки ветеринарний лікар під час огляду і проведення досліджень може не отримати достатньо підстав для повної впевненості в діагнозі. Тому при підозрі на пієлонефрит у кішки дуже важливий комплексний підхід, тобто оцінка всіх даних у сукупності.

Далі ми розглянемо, які дослідження можуть застосовуватися під час діагностики:

• Анамнез і фізикальний огляд. Огляд дає змогу виявити болючість черевної порожнини, запідозрити лихоманку, а анамнез — фактори, що призводять до хвороби.
• Загальний аналіз крові. Лейкоцитоз — підвищення білих кров’яних клітин часто трапляється за бактеріальних інфекцій, зокрема, за пієлонефриту.
• Біохімічний аналіз крові. Щоб оцінити функцію нирок, необхідний аналіз крові на сечовину і креатинін. Ці показники будуть підвищені, якщо постраждала значна кількість ниркової тканини.
• Загальний аналіз сечі. Також матиме патологічні зміни за пієлонефриту: велика кількість білка, лейкоцитів, бактерій, інколи кров, а густина сечі буде знижена.
• Посів сечі. Необхідний, щоб прояснити ситуацію з тим, які бактерії призвели до запалення нирок і прицільно підібрати антибіотик для лікування.
• Ультразвукове дослідження. Дозволяє оцінити структурні зміни в нирках, виключити нефролітіаз і деякі інші патології, які можуть протікати зі схожими симптомами. У разі запалення ниркової миски можна бачити її розширення — пієлоектазію.
• Додаткові дослідження. Рентгенологічне дослідження може застосовуватися за підозри на конкременти в сечоводах, нирках, сечовому міхурі та уретрі. У деяких ситуаціях проводять посів сечі з ниркової миски, але забір матеріалу для аналізу пов’язаний з високими ризиками і не є рутинним.

Лікування пієлонефриту у кішок

Оскільки пієлонефрит є бактеріальним запаленням, то для його лікування застосовують насамперед антибіотики. Причому, найчастіше ветеринарний фахівець почне терапію до результатів посіву сечі тому, що втрата часу загрожує ускладненнями, а антибіотик можна поміняти, якщо за результатами аналізу він виявиться невідповідним.

На даний момент часу найчастіше під час лікування пієлонефриту у кішок застосовують такі антибіотики, як Енрофлоксацин, Марбофлоксацин, Цефотаксим та ін. Курс лікування може становити близько 4 тижнів і довше, залежно від тяжкості ситуації.

Крім цього, більшості тварин потрібна інфузійна терапія розчинами електролітів, щоб відновити рідинний баланс і знизити рівень інтоксикації. Тривалість і обсяг такої терапії визначається лікарем у кожному конкретному випадку, оскільки важливо не просто забезпечити тварину рідиною, а й не перевантажити при цьому нирки її надлишком, тому що функція їх знижена.

Як додаткову симптоматичну терапію тваринам можуть застосовуватися засоби, що знижують нудоту, наприклад, маропітант (Серенія, Маропіталь, Шієрія) і низькі дози метамізолу (Мірамізол, Анальгін, Баралгін) у разі значної лихоманки і вираженого болю.

Як визначити, що лікування допомагає?

Цей момент має важливе значення, оскільки за симптомами не завжди можна зрозуміти, наскільки ефективним є лікування, хоча їх полегшення є хорошою ознакою. Для контролю лікування проводяться повторні дослідження: аналіз сечі, загальний і біохімічний аналізи крові. Також може проводитися УЗД, але зміни в нирках при цьому дослідженні можуть зберігатися досить довго після одужання.
Посіви сечі можуть проводитися через кілька днів або тижнів від початку терапії, це залежатиме від перебігу хвороби. Можуть знадобитися контрольні аналізи сечі через кілька тижнів після одужання, включно з контрольним посівом.

Догляд

За тяжкого перебігу пієлонефриту вихованцеві потрібен особливий догляд. Часто такі тварини не їдять самостійно. У такому разі можна пропонувати кішці улюблені види їжі, підігрівати вологий корм до 37-38 градусів для посилення його аромату і смакової привабливості, а також пробувати годувати з рук.

Якщо ніякі хитрощі і вмовляння не діють, доводиться годувати кішку примусово.

Для цього застосовуються ветеринарні паштети, а годування здійснюють найчастіше через звичайний шприц без голки. Бажано не використовувати той корм, який вихованець любить або отримує на постійній основі, оскільки після примусового згодовування до цього виду їжі може розвинутися відраза.
Хворій особині необхідний спокій, відокремлене місце, де її ніхто не буде турбувати без необхідності. Якщо в будинку є інші вихованці, потрібно відстежувати, як вони ставляться до кішки, оскільки іноді може спостерігатися агресія до ослаблених і хворих тварин.

Ускладнення

Як і будь-який інший запальний процес, пієлонефрит може в теорії призводити до погіршення функції нирок на постійній основі в майбутньому. Це можливо, якщо була уражена значна частина нефронів, і вони загинули. Наразі недостатньо інформації, щоб робити точні висновки, наскільки сильно перенесений пієлонефрит може погіршувати функцію органів у котів на постійній основі та наскільки ймовірним є розвиток у таких тварин хронічної хвороби нирок у більш ранньому віці.

Прогноз захворювання

Оскільки хвороба вкрай рідко розвивається у молодих здорових особин, прогноз може бути обережним і залежатиме від безлічі чинників: наявних патологій, причин, що призвели до пієлонефриту, тяжкості перебігу хвороби, бактерій, знайдених під час посіву тощо. За умови своєчасного лікування і відсутності інших хронічних хвороб прогноз хороший. Але у кішок, які перенесли пієлонефрит, у планову діагностику має бути обов’язково включена оцінка функції нирок. Обсяг і частоту обстежень визначає лікар.

Як профілактувати хворобу?

Для профілактики хвороби потрібно дотримуватися таких рекомендацій:

• Спостереження за кішками з групи ризику. Такі вихованці повинні пильніше оцінюватися з точки зору ознак пієлонефриту і проходити регулярні планові обстеження, якщо вони призначені лікарем.
• Оптимальні умови утримання. Мають на увазі безпечне навколишнє середовище, без доступу до побутових токсинів і отруйних домашніх рослин.
• Обмеження вільного вигулу. Безконтрольний вільний вигул має масу ризиків отримання травм, інфекційних хвороб і отруєнь токсинами.
• Необхідні профілактичні процедури. Це своєчасна вакцинація кішок, обробка від паразитів та інші необхідні заходи (наприклад, догляд за зубами, профілактичні планові огляди для літніх особин тощо).

Поради щодо здоров’я та харчування тварин у 2025.