Перитоніт у собак — симптоми, лікування, прогноз.

Здоров’я домашньої тварини залежить, зокрема, від своєчасності одержуваної нею допомоги. Регулярні огляди ветеринарного лікаря дають змогу раніше виявляти та легше виліковувати хвороби, а вакцинація та обробка від паразитів — запобігати їм.

Гострий перитоніт собак — один із невідкладних станів, за яких необхідна екстрена ветеринарна допомога. Викладену нижче інформацію про цю хворобу не слід використовувати як посібник з її самостійного лікування. Якщо у вихованця з’явилися симптоми, схожі на її ознаки, завдання власника — терміново звернутися до ветеринарної клініки.

Головне

• Перитоніт — запалення очеревини, тобто внутрішньої оболонки черевної порожнини.
• Частіше зустрічається в гострій формі, набагато рідше — в хронічній. У гострій формі потребує термінової госпіталізації.
• Причина виникнення недуги — потрапляння в черевну порожнину мікроорганізмів.
• Симптоми: гострий біль у животі, блювота, діарея, відсутність апетиту, млявість, апатичність.
• Відмітна ознака від інших схожих за симптоматикою патологій — вільна рідина в черевній порожнині.
• Лікування, як правило, хірургічне та медикаментозне. Терапія зазвичай симптоматична, спрямована на полегшення проявів, це можуть бути знеболювальні, протиблювотні, протидіарейні засоби.
• Прогноз від несприятливого до сприятливого. Залежно від стану на початку лікування. Критично важливо надати екстрену ветеринарну допомогу.
• Профілактика являє собою регулярні огляди, вакцинацію, запобігання поїданню неїстівних предметів, своєчасне лікування захворювань травлення.

Що таке перитоніт?

Перитоніт — запалення очеревини, яка являє собою оболонку, що вистилає внутрішні стінки черевної порожнини і зовнішню поверхню багатьох органів. Це захворювання супроводжується небезпечними для життя симптомами: стійким підвищенням температури тіла, отруєнням організму токсичними речовинами, порушенням функціонування різних органів тощо. Воно може призводити до зараження крові (сепсису).

Без своєчасного лікування прогноз стану хворого вкрай несприятливий.

Причини перитоніту

Черевна порожнина в нормі стерильна, і в разі потрапляння в неї будь-яких мікроорганізмів її оболонка запалюється. Мікроби можуть проникнути в неї із зовнішнього середовища (у разі травм живота), з розташованих у ній внутрішніх органів (у разі порушення цілісності їхніх стінок) або з кровотоку (у разі зараження крові).

Перитоніт у собак зазвичай виникає з таких причин:

• Хвороби органів шлунково-кишкового тракту (ШКТ), зокрема заворот шлунка, непрохідність кишечника;
• Розходження післяопераційних швів;
• Пухлини черевної порожнини;
• Розрив сечового міхура, матки, жовчного міхура.

Рідше перитоніт спричиняє інфекція, що перебуває в кровотоці — бактеріальна, вірусна, грибкова або паразитарна. У бездоглядних особин часта причина перитоніту — травми живота (поранення, укуси, сильні удари). Буває, що причину захворювання встановити не вдається.

У деяких порід є особливості, які підвищують ймовірність виникнення цієї патології. Наприклад, у особин великих порід, схильних до пікацизму (проковтування неїстівних предметів), таких як лабрадор-ретрівер, частіше виникає непрохідність кишківника через його закупорку чужорідними тілами, а мініатюрні шнауцери та німецькі доги бувають схильні до захворювань, ускладненням яких може бути перитоніт.

Небезпека

На жаль, при гострому перитоніті у собак за відсутності своєчасної допомоги відзначається висока смертність, пов’язана зі швидким розвитком цього стану.

Небезпека полягає в можливому розриві органів травлення. У разі розриву ШКТ, що призводить до розлиття в черевній порожнині вмісту кишківника, настає інтоксикація, тобто отруєння великою кількістю бактеріальних токсинів. Менш швидкоплинний процес за відсутності лікування може призвести до летального результату через зневоднення, порушення балансу електролітів (мінеральних сполук, необхідних для балансу внутрішнього середовища організму), утворення тромбів (згустків крові) у кровотоці тощо.

Форми захворювання

За клінічним перебігом розрізняють гострий перитоніт — з бурхливим початком, яскравими симптомами, стрімким розвитком — і хронічний перитоніт, що протікає довготривало і зі стертими проявами. Він зустрічається істотно рідше за гострий.

За характером інфікування виділяють первинну і вторинну форми захворювання. У першому випадку збудники інфекції проникають у черевну порожнину з кровотоку, у другому запалення очеревини виникає як ускладнення захворювання або травми.

Вторинний перитоніт у собак поділяють на:

• Інфекційно-запальний — викликаний бактеріями, вірусами або грибками;
• Перфоративний — виник через проникнення в черевну порожнину вмісту порожнистих органів;
• Травматичний — розвинувся внаслідок травми;
• Післяопераційний — являє собою ускладнення хірургічного втручання.

За характером виділень, що утворюються в черевній порожнині, перитоніт класифікують на серозний, фібринозний, гнійний і геморагічний. Усі ці форми різняться складом вмісту. Наприклад, за геморагічного в ньому присутня кров, а за гнійного, відповідно, гній.

Симптоми перитоніту в собак

Клінічні прояви захворювання залежать від форми його перебігу. При хронічному захворюванні періодично виникають «стерті» симптоми, спричинені наростаючою інтоксикацією та утворенням спайок (ниток сполучної тканини, що об’єднують між собою внутрішні органи):

• Відсутність апетиту;
• Зниження маси тіла;
• Підвищення температури (38,5-39°C);
• Порушення випорожнення;
• Періодичний біль у животі;
• Періодичне здуття живота.

Основний симптом гострого перитоніту у собак — сильний біль у животі. Для псів характерна специфічна реакція на інтенсивні больові відчуття — так звана «молитовна» поза. Вихованець припадає на передні лапи і кладе на них голову. Задні лапи при цьому залишаються в положенні стоячи. Інші прояви болю в животі — сильне мимовільне напруження його стінки («доскоподібний прес»), агресія і занепокоєння собаки у відповідь на дотики до нього, його малорухливість, прискорене дихання, вокалізація.

У собак часто збільшується об’єм живота.

Слизові оболонки спочатку бліднуть, потім стають синюватими (розвивається ціаноз). У деяких тварин западають очні яблука, тьмяніє шерсть.

За гострого перитоніту в собаки буває багаторазова блювота. На початку хвороби в нього може почастішати дефекація, згодом об’єм калу, що виділяється, зменшується. Вихованець пригнічений, малорухомий, ослаблений, прискорено дихає. Температура спочатку підвищується, внаслідок розвитку інфекції, потім може знизитися через зневоднення і відмову захисних систем організму.

На які патології схожий перитоніт?

Клінічні ознаки перитоніту неспецифічні, тобто характерні для багатьох інших патологій. Запалення очеревини — можливе ускладнення всіх недуг такого роду, і основне завдання апаратної діагностики в цьому випадку — з’ясувати, чи є в черевній порожнині вільна рідина. Її присутність — ознака перитоніту, що вже настав.

Перитоніт може бути схожий на панкреатит, холецистит (запалення жовчного міхура), заворот шлунка, кишкову непрохідність.

Захворювання, схоже на перитоніт	Опис
Холецистит	Запалення жовчного міхура, що проявляється нудотою, блювотою, порушенням якості випорожнень, здуттям живота, метеоризмом.
Панкреатит	Запалення підшлункової залози, для якого характерні зниження апетиту, блювота і діарея, підвищення температури тіла, болючість у ділянці живота, почастішання пульсу, зневоднення.
Заворот шлунка	При завороті шлунок різко розширюється і зміщується, а потім перекручується. Стан собаки стрімко погіршується, з’являється сильний біль у ділянці живота, черевна порожнина збільшується, виявляються позиви до блювоти, задишка, пригнічений стан.
Кишкова непрохідність	За кишкової непрохідності порушується нормальне проходження харчових мас кишечником. Супроводжується цей стан втратою апетиту, блювотою, закрепом, болючістю черевної стінки, млявістю, підвищенням температури.

Методи діагностики

Під час первинного огляду ветеринарний лікар обмацає живіт собаки і виміряє йому температуру. Під час опитування власника він з’ясує, чи не було у пса травм або операцій останнім часом, чи не міг він проковтнути чужорідне тіло, чи приймає ліки.

Потім вихованцеві зроблять рентген черевної порожнини, щоб з’ясувати, чи немає в ній вільної рідини, і виключити пухлини і кишкову непрохідність. У разі виявлення вільної рідини може бути проведено ультразвукове дослідження, щоб ще раз підтвердити її наявність.

Також проводиться аналіз крові, що дає змогу оцінити стан життєво важливих органів собаки. Крім того, виконується пункція (прокол) черевної стінки й аналіз отриманої при цьому рідини. Наявність у ній внутрішньоклітинних бактерій, органічних залишків — підстава для проведення діагностичної лапаротомії (розтину черевної порожнини).

Лікування перитоніту у собак

Це захворювання лікують тільки в стаціонарі, оскільки стан тварини оцінюють як критичний і вимагає контролю фахівців. Спочатку його можуть стабілізувати за допомогою крапельниць, симптоматичних препаратів і антибіотиків.

Серед симптоматичних засобів можуть бути призначені такі:

• Знеболювальні, наприклад, на основі діючої речовини кетопрофену, марбофлоксацину тощо;
• Протиблювотні, наприклад, на основі маропітанту;
• Протидіарейні, наприклад, сорбенти.

Подальше лікування перитоніту у собак, як правило, вимагає операції. Проводиться розтин черевної порожнини, під час якого ветеринарні лікарі шукають і усувають причину перитоніту (розрив органу, рану тощо). Якщо запалення очеревини виникло через заворот шлунка, цей орган підшивають до черевної стінки, щоб запобігти його повторному завороту. У тих рідкісних випадках, коли не вдається нічого виявити, фахівець промиє черевну порожнину тварини стерильним фізіологічним розчином.

Відновлення після операції у собак з перитонітом займає приблизно 3-5 днів, іноді більше. У цей період улюбленець продовжує отримувати антибіотики, внутрішньовенні лікування та харчування. Якщо перитоніт призвів до сепсису, час одужання може істотно збільшитися.

Коли потрібна термінова допомога?

звернутися до ветеринарного лікаря необхідно, якщо у собаки є сильний біль у животі, або будь-які дві ознаки з перерахованих:

• Зниження або відсутність апетиту;
• Зниження маси тіла;
• Підвищення температури, навіть незначне;
• Порушення консистенції фекалій;
• Здуття живота.

Якщо собака приймає «молитовну» позу, скиглить, проявляє виражене занепокоєння, важливо звернутися до фахівця якомога швидше.

Ознаки того, що лікування проходить успішно

Першими проявами одужання можна вважати нормалізацію температури тіла, припинення болю в животі та блювоти. Ветеринарні лікарі, як правило, виписують пацієнтів зі стаціонару, коли у них відсутня блювота після прийому їжі.

Згодом здоров’я пацієнта може повністю відновитися. Імовірність повного одужання залежить від тяжкості стану собаки під час госпіталізації.

Догляд і відновлення

Для максимально можливого відновлення організму собаки необхідно 10-14 днів спокою з мінімальною активністю.

Після виписки зі стаціонару необхідно приділяти особливу увагу профілактиці повторення патології, в результаті якої виник перитоніт. Якщо причина була в ковтанні чужорідного тіла, потрібно відучувати тварину від пікацизму і стежити за тим, щоб у її доступі не було сторонніх предметів, які вона зможе проковтнути. Якщо запалення очеревини розвинулося як ускладнення будь-якої хвороби, його профілактика полягає в її лікуванні та запобіганні.

Потенційні ускладнення

Перитоніт здатний призвести до ускладнень, які небезпечні для здоров’я і навіть життя вихованця.

Серед найсерйозніших можна виділити такі:

• Сепсис;
• Токсичний шок унаслідок інтоксикації;
• Гіповолемія — зменшення об’єму крові, що циркулює в організмі.

Імовірність розвитку ускладнень підвищується в міру відсутності адекватної медичної допомоги.

Загальний прогноз

До якого результату призведе захворювання, залежить від стану тварини в момент госпіталізації. Смертність при перитоніті у собак, на жаль, висока, і за деякими даними становить 50-70%, але своєчасно розпочате правильне лікування може призвести до повного одужання вихованця. Тому в разі розвитку небезпечного стану не варто опускати руки — собаці можливо допомогти і позбавити його ускладнень.

Як профілактувати перитоніт?

Для профілактики важливо стежити за здоров’ям собаки та його поведінкою. Щоб запобігати, своєчасно виявляти і виліковувати захворювання органів шлунково-кишкового тракту, необхідно правильно годувати тварину, стежити за її апетитом і роботою кишківника, регулярно приводити пса на профілактичні огляди у ветеринарного лікаря, вакцинувати і обробляти від паразитів.

Для відучення вихованця від пікацизму потрібно проводити з ним більше часу за будь-яким конструктивним заняттям, яке може бути джерелом інтелектуальної стимуляції. Можна вчити собаку команд, довше гуляти з ним (як тільки його здоров’я дозволить). Окрики і покарання не допоможуть, а лише посилять психологічні проблеми, через які улюбленець поїдає сторонні предмети.

Рік 2025 у світі тварин — важливі відкриття та поради.