Перитоніт у кішок / котів.

Перитоніт — запалення очеревини (оболонки, що вистилає черевну порожнину і покриває внутрішні органи). У кішок здатна призвести до смертельного результату навіть за умови своєчасного звернення до ветеринара. Патологія може супроводжуватися вираженими симптомами або мати уповільнений, а також прихований, характер. Незалежно від форми перебігу хвороби вихованцеві потрібне негайне медикаментозне або хірургічне лікування. Тому кожен власник має знати особливості перитоніту в котів і заходи його профілактики.

Причини та сприятливі чинники

Запалення очеревини у кішок можливе внаслідок таких причин:

• інфікування тварини вірусами або бактеріями;
• порушення цілісності черевної стінки (оперативне втручання, травма);
• пошкодження або захворювання внутрішніх органів;
• пухлини;
• гельмінтози.

Серед чинників, що сприяють розвитку перитоніту, слід зазначити: удари, падіння, зниження імунітету, мізерне харчування, погані умови утримання кота, скупченість тварин, ігнорування профоглядів вихованця.

Види патології

Виділяють два основних види перитоніту у кішок: інфекційний і неінфекційний (асептичний). У першому випадку патологія викликана прямою дією збудника (вірусу або бактерії), у другому — інфекція є вторинною. Назву «неінфекційний» можна вважати умовною, оскільки пошкоджена ділянка очеревини швидко заселяється патогенними мікроорганізмами.

Вірусний

Захворювання викликає котячий коронавірус, який передається повітряно-крапельним і фекально-оральним шляхом, а також через плаценту. У багатьох кішок його виявляють у «сплячому» стані. При зниженні імунітету збудник активується і посилено розмножується. Симптоми при вірусному перитоніті можуть бути відсутніми, але кішка все одно є носієм інфекції, і може заразити інших родичів. Крім того, зустрічаються тварини, абсолютно стійкі до патогена.

Бактеріальний

Цей вид розвивається внаслідок проникнення в черевну порожнину бактеріальної інфекції. Мікроби можуть потрапити в таких ситуаціях:

• порушення норм асептики в процесі хірургічного втручання, неякісної стерилізації інструментів — післяопераційний перитоніт;
• скупчення великої кількості гельмінтів у кишечнику, які прогризають стінку органу, що призводить до викиду вмісту кишки в порожнину очеревини;
• розрив внутрішніх органів (жовчного міхура, яєчника та інших);
• відкриті та закриті травми живота, що призводять до скупчення в очеревині крові;
• порушення роботи підшлункової залози або стану її вивідних проток, унаслідок чого ферменти потрапляють у черевну порожнину.

До бактеріального перитоніту у кішок може призвести ріст злоякісної пухлини, метастази, хронічні запори / закрепи, що призводять до непрохідності кишківника і його розриву тощо.

Також перитоніт може бути вологий, який супроводжується виділенням і накопиченням у черевній порожнині вільної рідини (ексудату). До нього належить гнійний перитоніт, серозний, геморагічний, жовчний. Як правило, патологія протікає з яскраво вираженими симптомами.

Сухий перитоніт має хронічний перебіг. Він важко діагностується на ранніх етапах, і характеризується утворенням спайок між листками очеревини та органами. Рідини виділяється мало.

Які кішки в групі ризику?

Імовірність заразитися вірусною формою перитоніту вища у кішок, що живуть великими групами, а також у виставкових, особливо елітних порід (імунна система в них, як правило, слабша). Інфекція частіше трапляється у кошенят і літніх вихованців, що також пов’язано з імунітетом.

Перитоніт швидше вразить тварину, яка має вроджені патології внутрішніх органів або хронічні захворювання. Те саме може очікувати кота, господар якого більше уваги приділяє зовнішньому вигляду улюбленця, ніж його здоров’ю.

Крім того, фахівці виявили спадкову схильність до перитоніту у кішок таких порід, як: перси, бенгали, абісини та російська блакитна.

Клінічна картина

Основні симптоми перитоніту у кішок такі:

• збільшений живіт;
• жовтизна слизових оболонок;
• підвищена температура тіла;
• помутніння очей, поява на повіках сухого нальоту;
• порушення травлення;
• відсутність апетиту;
• схуднення, зупинка в рості у кошенят;
• задишка, дихання ротом;
• потьмяніння шерсті;
• зменшення фізичної активності, млявість;
• слабкість кінцівок, судоми;
• параліч кінцівок (у запущених випадках).

За сухого перитоніту часто спостерігається блювота, діарея, закреп / запор, під шкірою відчувається висип у вигляді вузликів.

Як проводять діагностику?

Визначити перитоніт у кішки можна тільки в умовах ветеринарної клініки. На прийомі лікар огляне вихованця, проведе пальпацію живота, виміряє температуру. Для підтвердження / спростування діагнозу ветеринар може призначити такі процедури:

• здача крові, сечі на загальний і біохімічний аналіз;
• здача калу на гельмінти;
• ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) біологічних рідин;
• УЗД внутрішніх органів;
• рентген черевної порожнини та / або легенів.

За необхідності ветеринар випише направлення на проведення кішці лапароскопії з метою взяття біоматеріалу для біопсії.

Як лікують перитоніт у котів?

Лікування перитоніту залежить від його форми, ступеня розвитку патологічного процесу, стану вихованця. Головними завданнями є: купірування запалення й усунення його причини. Медикаментозне лікування може включати препарати таких груп, як:

• антибактеріальні;
• противірусні;
• глюкокортикостероїдні;
• знеболювальні;
• жарознижувальні;
• імуномодулювальні.

При виявленні гельмінтів показаний прийом протипаразитарних засобів.

У важких випадках призначають оперативне втручання: тварині розкривають черевну порожнину, видаляють ексудат, що накопичився, проводять обробку тканин лікарськими розчинами. Шов, найчастіше, залишають напіввідкритим для забезпечення виходу рідини. Дренаж встановлюється приблизно на тиждень. Процес поліпшення або погіршення стану тварини легко визначити за об’ємом і аналізом ексудату, що витікає.

У післяопераційний період вихованцеві також показана медикаментозна терапія, основу якої складають антибактеріальні препарати. Після поліпшення стану кішки і припинення виділень з черевної порожнини дренаж прибирають, а рану вшивають. Усі процедури проводяться строго в умовах стаціонару.

Домашній догляд за вихованцем

У домашніх умовах необхідно продовжувати призначену вихованцеві терапію незалежно від того, робили кішці операцію чи ні. Улюблениці потрібно виділити тихе відокремлене місце, в якому немає протягів, яскравого світла. За наявності в будинку інших вихованців або маленьких дітей слід звести їхні контакти з хворим до мінімуму.

Під час одужання господареві потрібно уважно стежити за станом кота. Будь-яке погіршення має стати приводом для термінової госпіталізації.

Особливе значення має в цей період харчування кішки. Ветеринари рекомендують годувати вихованця спеціалізованими складами, представленими в рідкій формі. Для кота, який їсть тільки натуральні продукти, розробляється особлива дієта.

Якщо надходження їжі звичайним шляхом неможливе, під час операції коту встановлюють зонд для введення поживних рідин безпосередньо в кишечник (за умови, що його функції в нормі). Таке годування є більш щадним для організму, але здійснюється лише в умовах стаціонару.

Чи небезпечний котячий перитоніт для оточуючих?

Перитоніт кішки не передається людині або тваринам, що належать до іншого сімейства. У цій ситуації, навпаки, небезпеку становить саме оточення вихованця. Інші тварини або господарі можуть стати джерелом вторинної інфекції для хворої улюблениці.

Якщо разом із хворою в будинку є інші представники котячих, потрібно вжити всіх можливих заходів для запобігання їхньому зараженню (якщо йдеться про вірусну форму). Не зайвим буде також перевірити інших котів на наявність вірусу або антитіл до нього за допомогою аналізів ПЛР та ІФА.

Ускладнення та прогноз

Серед ускладнень перитоніту в кішки можуть бути такі наслідки, як:

• анемія, пов’язана з втратою крові;
• гострий дефіцит білка в організмі;
• метаболічні порушення;
• проблеми з травленням;
• гострий дефіцит макро- і мікроелементів, особливо калію;
• утворення спайок;
• розходження післяопераційних швів, випадання органів черевної порожнини та інші.

За відсутності лікування летальний результат неминучий. Після операції виживає приблизно 60% кішок. Прогноз медикаментозного лікування залежить від своєчасності звернення, якості терапії, особливостей самої тварини.

Профілактика патології

Щоб захистити кішку від перитоніту, потрібно дотримуватися рекомендацій ветеринарних лікарів.

• Уникати спілкування домашнього вихованця з вуличними тваринами.
• Дотримуватися гігієни щодо особистих речей тварини. Періодично дезінфікувати миски, лоток, підстилку кота.
• Якщо є підозра на перитоніт у кішки, яка народила, кошенят слід перевести на штучне вигодовування.
• Попереджати стресові ситуації. Використовувати заспокійливі препарати для особливо чутливих вихованців.
• Не допускати скупченого утримання котів.
• Підвищувати і зміцнювати імунну систему улюбленця.
• Регулярно проводити антигельмінтну обробку.
• Забезпечити кішці повноцінне харчування.
• Перш ніж принести тварину з вулиці додому, її потрібно обов’язково показати ветеринару.

Один раз на рік тварину потрібно приводити в клініку для профогляду і проведення елементарної діагностики. Особливо це стосується кішок, які мають захворювання органів черевної порожнини або генетичну схильність до перитоніту.

Наш аналіз 2025 року — щасливі тварини, щасливі люди.