Парвовірусний ентерит у собак (парвовіроз): симптоми і схема лікування.

Парвовірус у собак (парвовіроз) було виявлено в Європі в 70-х роках минулого століття. Перший випадок спалаху інфекції на території колишнього Радянського Союзу було зареєстровано в 1980 р. Зараз захворювання зустрічається рідше, завдяки винаходу ефективних вакцин проти парвовірозу.

Більшою мірою до хвороби схильні цуценята в перші півроку життя. Вірус здебільшого вражає епітелій тонкого кишечника, викликаючи гастроентерит. Через цю особливість хвороба отримала назву парвовірусний ентерит.

Матеріал е продовженням тем:

• Ентерит у собак: симптоми та лікування.
• Парвовірусний ентерит у собак.

Що таке парвовірус у собак?

Парвовіроз — небезпечне заразне захворювання вірусної етіології, що спричиняється інфекційним агентом із сімейства парвовірусів (Parvoviridae).

До збудника особливо чутливі епітелій тонкого кишечника, кістковий мозок і серцевий м’яз.

У природі існують два різновиди парвовірусу собак (Canine parvovirus, скорочено — CPV) — 1 і 2 типу. Перший не патогенний для представників псових.

Небезпеку становить Canine Parvovirus type 2 — дрібний ДНК-вмісний вірус без оболонки. За низьких температур збудник зберігає інфекційну активність протягом декількох років. Гине при обробці формаліном або 30% розчином кальцинованої соди.

Парвовірус типу 2 викликає міокардит або гастроентерит у собак. Друга форма патології найбільш поширена.

Група ризику

У цуценят віком від 1,5 місяців до року парвовірусний ентерит діагностується найчастіше. Дорослі собаки рідко піддаються хворобі. Особливо сприйнятливі до парвовірусу представники декоративних порід. До групи ризику також потрапляють собаки з ослабленим імунітетом.

Етіологія виникнення

Парвовірус собак широко поширений у навколишньому середовищі. Однак не кожен вихованець, вступивши в контакт зі збудником, заражається. Буде інфікована собака чи ні, впливають такі фактори, як умови утримання, годування, наявність ендо- або ектопаразитів, внутрішні патології, схильність до стресу.

Високий відсоток захворюваності серед цуценят відзначається через не повністю сформовану імунну систему. Також зазначено, що парвовірус схильний вражати молоді клітини, що діляться. Тому молодняк більш схильний до хвороби.

Шляхи передачі CPV 2 — фекально-оральний. Також існує версія про можливість внутрішньоутробного інфікування.

Зараження парвовірусним ентеритом найчастіше відбувається під час контакту з кормом, водою, об’єктами зовнішнього середовища або речами, якими користувався хворий собака (іграшки, підстилки тощо). Тварина інфікується в момент облизування або обнюхування заражених предметів.

Чи небезпечний парвовірус?

CPV 2, що викликає парвовірусний ентерит собак, не заразний для людей. Однак збудник парвовірозу Canine parvovirus має антигенну спорідненість із Virus panleukopenia feline, що провокує чумку (панлейкопенія / «котяча чумка») в котів. У результаті склалася думка, що собачий парвовірус може передаватися представникам котячих, викликаючи клінічні ознаки панлейкопенії. Ця гіпотеза виявилася помилковою. Класичний собачий парвовірус становить загрозу тільки для сімейства псових.

Науково доведено, що під час контакту з хворою твариною, вірус не передається людині і кішкам.

При цьому, ясна річ, ніхто не скасовує правил гігієни при догляді за хворим вихованцем! А також, варто обмежити доступ до хворої тварини дітям, вагітним, літнім людям і з ослабленою імунною системою.

Патогенез

Інкубаційний період від моменту зараження до прояву перших симптомів парвовірусної інфекції становить від 3 до 10 днів. Як швидко проявиться хвороба залежить від імунного статусу та віку особини.

Заражений собака виділяє вірус у навколишнє середовище на 3 день після інфікування і потенційно небезпечний для інших тварин.

Насамперед вірус вражає лімфатичні вузли горла або мигдалини. Потім CPV 2 проникає в кровотік, звідки потрапляє в кістковий мозок і епітелій тонкого відділу кишечника.

У цуценят парвовірус часто осідає на серцевому м’язі, провокуючи аритмію і міокардит.

При ураженні кісткового мозку парвовірусною інфекцією спостерігається загибель лейкоцитів, що відповідають за імунний статус організму собаки.

Влаштувавшись на слизовій тонкого кишечника, інфекційний агент виділяє токсини, блокує засвоєння поживних речовин і всмоктуваність води. Це зі свого боку призводить до виснаження, зневоднення організму, загальної інтоксикації.

Епітелій кишкового тракту за парвовірусного ентериту запалюється, іноді спостерігаються ерозивні ураження.

Як проявляється хвороба?

Парвовірусний ентерит класифікують у собак на 3 типи: кишковий (гастроентеральний), серцевий (міокардинальний) або змішаний, що протікають у блискавичній або гострій формі.

У дорослих тварин симптоматика стерта, часто клінічні ознаки зовсім відсутні.

За блискавичного перебігу загибель цуценят у віці 1,5-3 місяців відбувається через кілька годин після настання пригніченого стану. У гострій формі період інкубації становить 5-6 днів.

Перші ознаки парвовірусного ентериту гастроентеральної форми:

• пригнічений стан;
• відмова від корму і води;
• розвиток анорексії;
• сильна блювота;
• пронос (часто з домішками крові);
• смердючий запах фекалій;
• підвищення температури до 41 градуса (не завжди).

Міокардинальна форма зустрічається вкрай рідко. Зазвичай проявляється у цуценят віком до 1 місяця і призводить до раптової смерті.

При комбінованому типі парвовірусного ентериту відбувається ураження серцевої, дихальної та травної систем одночасно. До перерахованих вище ознак, характерних для кишкової форми, приєднується задишка.

Наслідки

Парвовірус у цуценят віком до 3 місяців при ураженні міокарда часто спричиняє серцеву недостатність, яка може призвести до летальних наслідків через кілька тижнів або місяців після хвороби.

Іноді інфекція негативно впливає на статеву систему собак. Перехворілі пси втрачають репродуктивну функцію на кілька місяців або стають безплідними на все життя.

Здатність до розмноження втрачають суки, у яких вірус призвів до ураження тканин яєчника. У вагітних собак, хворих на парвовірусний ентерит, можуть спостерігатися аномалії розвитку ембріонів.

При ураженні кісткового мозку порушується вироблення лейкоцитів, що веде до лейкопенії.

Парвовірусний ентерит на тлі зниження імунного статусу організму нерідко провокує вторинні бактеріальні інфекції, за яких може виникати альвеоліт, набряк легенів.

Диференціальна діагностика

Попередній діагноз ветеринар ставить на підставі анамнезу та огляду тварини.

У хворого собаки беруть аналіз калу на парвовірус. Діагностика також включає в себе дослідження сироватки крові.

Парвовірусний ентерит у собак слід диференціювати від гастроентеритів токсичного, бактеріального, паразитарного та коронавірусного походження.

Як лікувати парвовірусний ентерит?

Лікування найбільш ефективне на ранніх стадіях розвитку парвовірусного ентериту.

У перші 2 дні після зараження застосовують сироватки з імуноглобулінами, які містять антитіла проти CPV 2 (Вітакан, Імуновет, Глобкан-5 та ін.). Використовувати їх пізніше трьох днів від початку захворювання нераціонально і небезпечно для здоров’я вихованця.

Схема лікування парвовірусного ентериту у собак:

• застосування противірусних сироваток на самому початку хвороби;
• регідратація (заповнення рідини в організмі);
• детоксикаційна терапія;
• усунення блювоти і діареї;
• стимулювання імунітету;
• попередження розвитку вторинних інфекцій;
• відновлення роботи серцево-судинної та травної систем.

Терапія парвовірусу спрямована насамперед на підтримку життєвих сил собаки під час гострого перебігу доти, доки організм сам не буде в змозі впоратися з вірусною інфекцією.

Лікувати тварину можна в домашніх умовах після складання схеми терапії ветеринаром.

Крапельниці та уколи

Регідратаційні розчини спрямовані на поповнення рідини і відновлення лужного балансу крові в організмі собаки.

Обережно! Нижче, неприємний контент!
Це фото містить матеріали, які можуть здатися людям неприємними.

Фото цуценят під крапельницями: посилання на фото. Чутливий контент.

Внутрішньовенно або підшкірно показані розчин Рінгера або Трисоль. Також використовують регідратаційну суміш, яку готують із 200 мл фізіологічного розчину, 20 мл глюкози (40%) і 4 мл розчину аскорбінової кислоти (5%). Дозування становить від 30 до 100 мл на добу на 1 кг маси тіла тварини залежно від тяжкості перебігу хвороби.

Вивести токсичні продукти розпаду парвовірусу допомагають розчини Гідролізину або Сірепара, які вводять внутрішньом’язово або інфузійним методом (крапельниця). Застосовують у перші 3-5 днів парвовірусної інфекції.

Протиблювотні та кровоспинні препарати

У разі сильної блювоти собакам показаний Церукал або введення внутрішньом’язово / підшкірно препарату Серенія.

За наявності крові в блювотних масах або фекаліях дають Вікасол, Етамзилат та інші аналогічні препарати з кровоспинним ефектом.

Серцеві препарати

Для підтримки роботи серцево-судинної системи показані Кордіамін, Рибоксин, Сульфокамфокаїн протягом 2-4 тижнів.

Болезаспокійливі та спазмолітики

У разі сильних болів собаці призначають препарати Белластезину, Но-Шпи або Дротаверину.

Антибіотики та сульфаніламідні препарати

Призначають антибіотики цефалоспоринового ряду — Цефазолін, Цефтриаксон тощо. Тривалість застосування від 5 до 7 днів.

У деяких випадках антибактеріальні препарати можуть бути замінені на протимікробні засоби: Бісептол, Сульгін тощо.

Імуномодулятори та вітаміни

У період хвороби собаці показані вітаміни групи B, вітамінні комплекси (Гемобаланс, Кетозал), імуномодулятори з противірусною активністю — Глікопін, Ронколейкін. Препарати цієї категорії сприяють швидшому одужанню.

Реабілітаційний період

Після закінчення гострого перебігу парвовірусного ентериту тварині необхідно забезпечити щадну дієту. Додатково дають курсом пробіотики і гепатопротектори для відновлення нормальної роботи кишківника і печінки.

Дієтотерапія

Починати годувати собаку слід з другого або третього дня після припинення блювоти і проносу. До цього моменту тварину тримають на голодній дієті.

Режим годування має бути щадним для шлунково-кишкового тракту. Важливо включати в раціон тільки легкозасвоювані продукти. Для цих цілей підійде дитяче харчування з овочів і м’яса.

Спочатку собаці дають маленькі порції їжі (1-2 ч. л. пюре) до 4 разів на добу. Якщо вихованець почувається добре, наступного дня збільшують кількість споживаної їжі у 2-3 рази.

Тварині починають давати воду також після припинення блювоти і проносу. Випоюють кожні 30-60 хв. Обсяг води на один прийом — 5-10 мл, для великих собак можна більше.

Через 5-7 днів вихованця переводять на дієтичний корм, показаний у разі гатроентериту (Advance Gastro Enteric, Royal Canin Gastro Intestinal та ін.).

Пробіотики

Протягом місяця після хвороби тварині дають препарат із біфідобактеріями: Біфідумбактерин, Ветом або Фортифлору для собак тощо.

Гепатопротектори

Для відновлення роботи печінки показані Гепатовет, Гепатолюкс, Гепатіале Форте тощо. Тривалість лікування — 3-4 тижні.

Профілактика і прогноз

Парвовірусна інфекція у собак — підступне захворювання з високою смертністю серед цуценят (до 70-90%).

Виживання прогнозується у тварин, які не загинули в перші 5 днів гострого перебігу хвороби. У перехворілих собак виробляється стійкий імунітет.

Парвовірус зберігається на лапах, шерсті та у фекаліях перехворілої особини до 1 місяця. Такі собаки є джерелом зараження для інших представників псових і мають бути ізольовані на цей період.

Вилікувати інфекцію препаратами дуже складно, і не завжди прогноз сприятливий. Тому важливу роль відводять профілактиці, яка полягає в проведенні вакцинації проти парвовірусного ентериту.

Рік 2025 у світі тварин — важливі відкриття та поради.