Отит у собаки: лікування в домашніх умовах.

Отит у собаки — інфекційне захворювання, що викликається паразитарною, бактеріальною, грибковою флорою або алергенами. За локалізацією підрозділяється на зовнішній, середній і внутрішній. За типом протікання виділяють гострі та хронічні форми. Можуть супроводжуватися ексудативними або гнійними виділеннями.

Перед тим, як лікувати отит у собак, слід звернутися до ветеринара для проведення діагностики та встановлення причини розвитку патології.

Локалізація отитів і причини

Зовнішній отит у собак — це запальний процес, що зачіпає зовнішній слуховий прохід (ЗСП) і вушну раковину. За статистикою до 20% представникам псових ставиться цей діагноз під час відвідування ветклініки.

До зовнішнього отиту більшою мірою схильні такі породи собак, як спанієлі, лабрадори ретривери, афганські хорти, мальтійські болонки, фокстер’єри, німецькі вівчарки.

Обережно! Нижче, неприємний контент!
Це фото містить матеріали, які можуть здатися людям неприємними.

Фото отиту у собаки: посилання на фото. Чутливий контент.

Часто запалення зовнішнього вуха провокують вушні кліщі та дерматологічні хвороби алергічного характеру. У рідкісних випадках патологічний процес спричиняють аутоімунні патології та порушення кератонізації.

За відсутності своєчасного лікування стан ускладнюється вторинними інфекціями, спричиненими грибками або бактеріями.

При запаленні зовнішнього слухового проходу (ЗСП) у вусі найчастіше активно розвивається стафілококова мікрофлора, збільшується популяція синьогнійної палички, протеїв, ешерихій або грибкових організмів Malassezia pachydermatis, які спричиняють маласезійний отит у собак.

До сприятливих чинників виникнення запалення зовнішнього слухового проходу (ЗСП) відносять:

• рясна шерсть у слуховому проході;
• висячі, великі вуха;
• гіперсекреція вушної сірки і підвищена вологість;
• неправильне і часте чищення вух ватяними паличками.

Для виникнення запального процесу в зовнішньому слуховому проході (ЗСП) необхідно, щоб зійшлося одразу кілька негативних чинників.

Середній отит — запалення із залученням структур середнього вуха, яке містить слухові кісточки, зчленовані зі зв’язками та м’язами і євстахієву трубу.

До патологічного ускладнення більшою мірою схильні тварини, у яких спостерігаються часті рецидиви зовнішнього отиту. До групи ризику також потрапляють собаки, які страждають на фарингіт у хронічній формі або стоматологічні патології інфекційного характеру.

Отит середнього вуха часто виникає у брахіоцефалічних порід: боксерів, шарпеїв, бульдогів, мопсів. Через особливості будови черепа у цих представників псових накопичується рідина в євстахієвій трубі, що і веде до розвитку запалення. Схильність до отиту мають також такі породи, як такса, ши-тцу, кінг-чарльз-спанієль. В останніх найчастіше діагностується так званий первинний секреторний середній отит (ПССО). Відбувається скупчення слизового секрету в барабанній порожнині без можливості відтоку назовні.

Внутрішній отит являє собою запалення перетинчастого лабіринту. Причиною його розвитку, як правило, стає невилікувана інфекція середнього вуха. Це одна з найрідкісніших і найнебезпечніших форм вушного захворювання, яке може спровокувати запалення мозкової оболонки, часткову або повну втрату слуху.

Симптоми залежно від виду вушної патології

Симптоми отиту можуть дещо відрізнятися залежно від локалізації патології та збудника, що викликав запальний процес. Загальна ознака для всіх видів вушної хвороби — пес часто трясе головою і чухає вуха.

При ураженні зовнішнього слухового каналу спостерігаються почервоніння вушної раковини, набряк, місцеве підвищення температури. За середнього і внутрішнього отиту собака часто відчуває біль під час відкривання пащі, труднощі під час жування їжі, іноді є виділення з очей.

Паразитарний отит у собак

Запалення провокують отодектоз у хронічній формі, блошиний дерматит, демодекоз, нотоедроз, хейлетієльоз. У зовнішньому вусі при ураженні паразитами утворюються сухі темні кірки (див. фото).

Обережно! Нижче, неприємний контент!
Це фото містить матеріали, які можуть здатися людям неприємними.

Фото паразитарного отиту у собаки: посилання на фото. Чутливий контент.

Алергічний отит у собак

Запалення вух розвивається на тлі атопічного дерматиту, харчової або лікарської алергії. Для цього різновиду патології характерна наявність еритеми (почервоніння), папул, набряку і підвищене сірковідділення. Можуть спостерігатися прозорі виділення зі слухового проходу. Часто супроводжується іншими ознаками у вигляді алопеції, висипань на шкірі із зовнішнього боку вуха.

Атопічний отит складніше піддається діагностиці, оскільки у собаки можуть бути відсутні інші клінічні симптоми, крім свербежу.

Грибковий отит у собак

Друга назва патології — отомікоз. Запалення локалізується в зовнішньому вусі, яке найчастіше провокують грибки роду Кандида або Малассезія. Мікроорганізми є природними мешканцями шкіри тварин. Однак у разі ослаблення місцевого імунітету та створення сприятливих умов їхня популяція різко збільшується, спричиняючи запальний процес.

Знизити захисні функції шкіри здатні алергічні реакції, паразитарні захворювання, зокрема отодектоз, новоутворення, травми.

Сприятливими умовами для розвитку є підвищена вологість у слуховому проході, яка часто спостерігається в собак із висячими вухами.

При розвитку інфекції спостерігаються виділення із зовнішнього слухового проходу жовто-коричневого кольору зі специфічним солодкуватим запахом. На обличчя ознаки гіперемії зовнішнього вуха: почервоніння, локальне підвищення температури, потовщення, свербіж.

Бактеріальний отит у собак

Запальний процес найчастіше викликають синьогнійна паличка, стафілококи та стрептококи. Розвитку патології сприяють часте травмування вуха, вірусні інфекції. Виділення мають сірий або зеленуватий відтінок і їдкий, неприємний запах. При бактеріальній інфекції часто діагностується гнійний отит у собаки.

Обережно! Нижче, неприємний контент!
Це фото містить матеріали, які можуть здатися людям неприємними.

Фото бактеріального отиту у собаки: посилання на фото. Чутливий контент.

Для цього різновиду патології характерні такі симптоми, як пригнічений стан тварини, втрата апетиту, сильна набряклість і виражений біль під час пальпації зовнішнього вуха, гнійні виділення з іхорозним (гнильним) запахом.

Веррукозний (бородавчастий) отит

Є наслідком хронічного отиту. У зовнішньому вусі утворюються нарости у вигляді бородавок, які перекривають слуховий канал і перешкоджають природному відтоку сірки з вушного проходу.

Перша допомога

За перших ознак отиту до відвідування лікаря собаці в домашніх умовах можна закапати у хворе вухо краплі Отипакс, Софрадекс або Отинум.

За наявності кірочок на тлі сильних розчухів, їх прибирають за допомогою марлевих серветок, змочених у перекису водню. Потім пошкоджену поверхню обробляють зеленкою або бетадином.

За наявності хлюпів у вухах, раковину присипають сумішшю з порошків стрептоциду (1 частина) і борної кислоти (5 частин).

Якщо у собаки підвищена температура і він відчуває біль, можна дати 0,5 таблетки Анальгіну — представникам дрібних порід і цілу таблетку — для середніх і великих тварин.

Чим лікувати тварину надалі вирішує ветеринар, після проведення повного обстеження.

Діагностика

Точно визначити симптоми і лікування того чи іншого різновиду отиту може тільки ветеринарний лікар після візуального огляду і проведення діагностичних досліджень.

Насамперед показані отоскопія і цитологія. Спеціаліст візуально досліджує слуховий канал собаки за допомогою отоскопа. Після з вушного проходу береться мазок для оцінки кількості та виду клітин, присутніх в ексудаті, а також наявність бактерій, дріжджових грибків, паразитів.

До додаткових методів діагностики належать бакпосів на мікрофлору, ендоскопія, рентгенографія, МРТ.

Способи терапії

Лікування отиту у собак залежить від причини, що викликала запальний процес вуха, і від ступеня тяжкості перебігу хвороби.

Незалежно від етіології та форми захворювання, перед використанням місцевих ветеринарних засобів, обов’язково проводять промивання вушного проходу. Виняток становить проривання (розрив) барабанної перетинки або підозра на її пошкодження.

Для обробки вуха використовують 0,05% розчин хлоргексидину або фізрозчин. Очищення проводять кілька разів на тиждень.

У разі швидкого і рясного скупчення виділень, вуха промивають перед кожним використанням місцевих препаратів.

Лікарський розчин має бути теплим. Для цього флакон із засобом необхідно погріти в долонях 10-15 хвилин. Засіб вливають у вухо, поки він не почне виливатися назад. Після проводять обережне масажування основи вушної раковини, а потім собаці дозволяють потрясти головою. Залишки виділень прибирають за допомогою марлевих тампонів. Використовувати ватні диски і палички не рекомендується.

Незалежно від причини запалення вуха, тварині показані імуностимулятори.

У разі паразитарного отиту усувають першопричину, що викликала запальний процес. Собакам показані акарицидні краплі на холку: Стронгхолд (Stronghold), Барс, Дана Спот, Фронтлайн тощо. Препарат вводять дворазово з інтервалом у 3-4 тижні. Щодня роблять промивання слухового проходу.

Часто за отиту, викликаного вушними кліщами, ветеринари призначають комбіновані краплі з інсектоакарицидним, анестезуючим і протизапальним ефектом Оріцин та аналоги.

У разі бактеріальних і грибкових отитів, що протікають у гострій або хронічній формі, показаний вушний гель Осурніа (Osurnia), що має бактерицидну, антимікотичну та протизапальну дію. Повністю вводять вміст тюбика в слуховий прохід. Через тиждень процедуру повторюють.

Чищення вушної раковини дозволено тільки через 14 днів після повторного введення препарату.

Для лікування отитів, спровокованих грибковою або бактеріальною флорою, також застосовують лікарські препарати у вигляді крапель Мометамакс, Суролан (Elanco Surolan), Отибіовет тощо.

За тяжкого перебігу патології показані системні антибіотики й антимікотики.

При алергічному отиті у собак насамперед усувають алерген. Призначають антигістамінні ліки (пероральні таблетки Апоквел, вушні краплі Софрадекс, Отоспектрин та ін.), глюкокортикостероїди, антибактеріальні препарати (мазь Кортоміцетін — у складі глюкокортикостероїд і антибіотик). Протягом кількох місяців тварині показана гіпоалергенна дієта.

У разі гнійного отиту будь-якої етіології обов’язково показана антибактеріальна терапія. Тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості хвороби. Антибіотики при отиті у собак, які можуть бути призначені лікарем:

• Уколи Цефтриаксон;
• Таблетки Амоксиклав;
• Суспензія або таблетки Синулокс.

У запущених випадках гнійного отиту показане хірургічне втручання. Операція також проводиться при веррукозному різновиді патології.

Хронічний отит важко піддається лікуванню, супроводжується періодичними рецидивами. Виникає при неправильній діагностиці хвороби, несвоєчасній терапії. Часто розвивається на тлі алергії, атопічного дерматиту та деяких ендокринних захворювань. Терапія проводиться в комплексі з первинною патологією.

Профілактика

Ветеринари не рекомендують проводити чистку вух у здорових вихованців за відсутності рясних виділень вушної сірки.

Профілактичного очищення потребують тварини зі стенозом слухового проходу і висячими вухами. Однак і в цьому разі чистити вушні канали слід тільки за рекомендацією ветеринара.

Для догляду за вухами слід використовувати спеціальні ветеринарні засоби: пудру Ear powder, лосьйон Отіфрі, краплі Ветзім тощо. Використовують засоби в міру забруднення вушних раковин. Часте застосування веде до порушення місцевої мікрофлори, зниження імунітету, і, як наслідок, розвитку запального процесу.

Для чищення не рекомендується використовувати ватяні палички, оскільки вони ведуть до утрамбовування сірки в слуховому проході, тим самим провокуючи виникнення патологічного процесу.

Тварину, у якої вдалося успішно вилікувати отит, обов’язково показують ветеринару не рідше 1 разу на рік. Також необхідно регулярно робити самостійний огляд вушної раковини.

Найкращою профілактикою рецидивів патології служить виконання всіх рекомендацій лікаря під час і після терапії.

Не буде зайвим: Як чистити вуха собаці?

Поведінкові особливості тварин у 2025 — досвід експертів.