Нетримання сечі у собаки: причини та лікування.

Для будь-якого власника нетримання у тварини — це вкрай неприємне явище, яке може вплинути як на взаємини з улюбленцем, так і на загальний настрій у родині. Якщо ваш улюбленець пісяє вдома, не поспішайте впадати у відчай, адже практично будь-яку проблему можна розв’язати, особливо за сучасного підходу.

Ця стаття розповість, що являє собою нетримання сечі у собаки, причини і лікування, що робити, якщо улюбленець мочиться під себе і чим лікувати пов’язані захворювання. У матеріалі ми постаралися відобразити максимальну кількість корисної інформації, а для наочності підготували таблицю з коротким описом усіх причин і методів вирішення.

Матеріал є більш розгорнутим продовженням теми: Чому собака пісяється, коли я беру його / її на руки?

Якщо пісяє собака — головне

• Причини нетримання сечі у собаки бувають різними. Найпоширеніші з них — це рідкісний вигул, статеве полювання, цистит і погане самопочуття у вихованця.
• Крім основного симптому проблеми, тобто нетримання сечі, у разі хвороби тварина може страждати від частих, утруднених і болісних сечовипускань, постійної спраги, проблем з апетитом, у сечі може бути присутня кров.
• Діагностика захворювань, що спричиняють нетримання, зазвичай включає аналізи сечі та крові, а також УЗД внутрішніх органів.
• Лікування пов’язаних захворювань зазвичай включає антибіотикотерапію, дієту, знеболювання або хірургічні маніпуляції.
• Нетримання сечі нормальне для маленьких цуценят, юним вихованцям необхідно особливе терпіння під час привчання до туалету.
• Профілактика нетримання зводиться до привчання до вигулу з раннього віку, створення оптимального для пса графіка прогулянок і до своєчасного звернення по ветеринарну допомогу за наявності скарг на здоров’я вихованця.
• Найчастіше така проблема діагностується у таких порід: лабрадор, золотистий ретривер, ньюфаундленд, пудель, хаскі та ін.

11 причин нетримання сечі у собаки

Неохайність для собак, як правило, не є нормою і зазвичай має якісь вагомі причини для виникнення. Виняток — це маленькі цуценята, які, в силу віку, не здатні контролювати сечовипускання. Очевидно, що дорослі пси, яких ніхто не привчав до вигулу, можуть пісяти в будинку. Однак нетримання у собаки — це ненормальне явище, за такою проблемою зазвичай стоїть щось важливе.

Нечастий вигул

Насамперед, зіткнувшись із калюжами в недозволених місцях, варто проаналізувати графік вигулу. Адже рідкісні походи на вулицю з твариною — це основна причина, чому у собаки трапляється нетримання сечі. Як правило, навіть дорослим псам для комфортного існування необхідно не менше 2-3 прогулянок, одна з яких займає хоча б годину часу.

Особливо важливий довгий вигул для псів — вони схильні «розтягувати» спорожнення сечового міхура, щоб позначити якомога більше локацій. Цуценятам же необхідно організувати набагато частіший вигул, інакше юний вихованець просто не витерпить через вік.

Емоційна реакція

Собака може обпісятися через надлишок емоцій, наприклад, на тлі величезної радості або страху. Виглядає це, як бурхливий захват або помітне хвилювання, після якого під псом утворюється калюжа. Найчастіше таке трапляється з цуценятами, але може статися і з дорослою особиною. Важливо знати, що емоційне нетримання сечі не є захворюванням і розладом психіки, таких тварин не можна карати, адже це тільки погіршить ситуацію.

Захворювання сечовидільної системи

Якщо ваш собака почав пісяти, обов’язково варто враховувати захворювання нирок і сечового міхура. У самок досить часто виникає бактеріальний цистит, а камені в сечовому — не рідкість для обох статей. Це змушує вихованця часто пісяти і приносить біль, через що тварина часто починає мочитися вдома. Хвороби нирок практично завжди супроводжуються рясною спрагою і великими порціями сечі, тому пси хочуть пісяти частіше і не завжди можуть дотерпіти до вулиці. Крім проблем із сечовипусканням, у чотирилапих можна помітити погіршення апетиту, ознаки болю, млявість, погану якість шерсті та зниження маси тіла. А також домішки крові та гною в сечі і вкрай неприємний запах після сечовипускання.

Підтікання сечі

Після кастрації у деяких вихованців може виникати підтікання сечі. Схильні особини масою тіла понад 20 кг, частіше при цьому страждають самки, хоча й пси не застраховані. Власники можуть дивуватися: чому здоровий собака пісяє і мочиться під себе? Адже зазвичай у тварин з підтіканням немає циститу або іншої хвороби. Вважається, що сеча витікає через ослаблення сфінктера, що утримує сечовий міхур у закритому стані, а ослаблення вже пов’язане зі зміною гормонального фону після видалення насінників або яєчників. Найчастіше сеча підтікає, коли вихованець лежить, особливо під час сну.

Хвороби нервової системи

Травми хребта і спинного мозку, інфекційні та неінфекційні захворювання, що ушкоджують тканини нервової системи, отруєння і грижі міжхребцевих дисків можуть призводити до порушення роботи нервової системи і проблем із сечовипусканням. Залежно від того, який орган був пошкоджений, у вихованця крім нетримання можуть виникнути судоми, втрата орієнтації, слабкість або відмова лап, хиткість ходи, зміни в поведінці та інші проблеми.

Ектопія сечоводів

У невеликої кількості тварин від народження сечоводи, через які сеча зазвичай потрапляє з нирок до сечового міхура, виводять сечу одразу до уретри, де вже немає замикаючих сфінктерів і, відповідно, немає можливості стримувати сечу всередині. Мимовільне сечовипускання у таких собак помітне від самого народження і має постійний характер, а проблема вирішується тільки після операції.

Захворювання ендокринної системи

На тлі таких порушень роботи ендокринної системи, як цукровий і нецукровий діабет, гіперадренокортицизм тощо, у тварини може значно посилитися спрага і сечовиділення. Великі обсяги сечі не завжди виходить стримувати у звичний період між прогулянками, тому пси можуть мочитися вдома. Крім спраги і частіших позивів до туалету, у собаки можна помітити зміни в масі тіла, млявість, збільшення або зниження апетиту, проблеми зі шкірою і шерстю.

Поведінкова неохайність

Сечовипускання в небажаних місцях може бути пов’язане з особливостями в поведінці. Нетримання сечі може виникнути у собаки під час тічки через те, що тварина прагне помітити максимальну кількість території під час статевого полювання. Деякі улюбленці починають ходити повз після появи в будинку нового улюбленця або члена сім’ї, що не варто вважати помстою, а краще сприймати як ознаку стресового неприйняття. Сюди можна зарахувати і поведінку непривчених до вигулу собак.

Старечі зміни (зміни пов’язані з віком)

Такі проблеми, як деменція, хронічні захворювання суглобів і кісток, погіршення тонусу сечового міхура і роботи сфінктерів, характерні для старого собаки, нерідко пов’язані з нетриманням сечі. Літні тварини можуть губитися в просторі, забувати про необхідність терпіти до вулиці, а також страждати від болю при ходьбі. Зазвичай, неохайність поєднується з явними змінами в поведінці, відсутністю ігрового інтересу, високою сонливістю і низькою переносимістю навантажень.

Ожиріння

Зайва вага не тільки негативно впливає на стан серцево-судинної, дихальної та опорно-рухової систем, а й заважає деяким вихованцям стримувати сечовипускання до чергового вигулу. Пов’язано це насамперед із підвищенням тиску навколишніх тканин на стінки сечового міхура. Трапляється, що у собак із зайвою вагою або ожирінням, сеча підтікає навіть тоді, коли вони просто чхають або кашляють, через напруження м’язів живота і ще більшого збільшення тиску на сечовий.

Хворобливі стани

Погане самопочуття може змушувати навіть найдисциплінованіших собак мочитися під себе. Погано вихованцеві може стати через будь-яку серйозну хворобу. Але найчастіше тварини пісяють у разі піометри у самок, гіперплазії передміхурової залози. (розростання тканин простати, що призводить до здавлення уретри і проблем із сечовипусканням) у псів, онкології, захворюваннях суглобів, переломах, сильних забоях, важких інфекціях, приміром, парвовірусу та ін.

Проблеми з туалетом тут пов’язані з багатьма факторами, зокрема з болем, утрудненням під час сечовипускання, неможливістю дійти до вулиці, рясним сечовиділенням на тлі хвороби або ліків, а також зі стресом.

Діагностика проблем

Якщо поведінкові чинники виключені, необхідно показати вихованця, який пісяє, ветеринару, який огляне тварину, збере інформацію про її вік, вагу, репродуктивний статус, відомі захворювання і звички.

Діагностика причин нетримання сечі у собаки включає дослідження сечі та аналізи крові. Завдяки їм, можна виявити ознаки урологічної інфекції, хвороб нирок, запідозрити ендокринні патології та низку інших проблем.

Проведення УЗД дасть змогу виявити камені, запалення або зміну структури внутрішніх органів.

А рентген необхідний, щоб підтвердити ектопію сечоводів.

Для підтвердження ендокринних хвороб лікарю, найімовірніше, будуть потрібні результати спеціальних аналізів на рівні гормонів. Хвороби нервової системи встановлюють за результатами неврологічного огляду і таких досліджень, як МРТ і дослідження ліквору.

Літні улюбленці теж потребують якісного обстеження, адже найчастіше нетримання у них пов’язане з тривалим перебігом різних захворювань.

Лікування нетримання сечі у собак

Ми розуміємо, як це прикро, коли доросла і вихована тварина раптом перестала терпіти до прогулянки і регулярно залишає після себе калюжі на підлозі та меблях. Але не поспішайте сварити свого пса. Вихід у такій ситуації є.

Ось що ми рекомендуємо робити власнику в разі нетримання сечі в улюбленця, коли собака почав пісяти вдома.

• Зверніться до ветеринарної клініки, оперативно здайте всі призначені лікарем аналізи і докладіть усіх зусиль, щоб виконати складену лікарем схему лікування. Якщо лікар не виявив проблему, ви можете звернутися за другою думкою в іншу клініку або зв’язатися з грамотним кінологом.
• Для терапії циститу найчастіше необхідний курс антибіотиків, а в тих випадках, коли проблему супроводжує наявність суспензії або навіть каменів у сечовому міхурі, тварині можуть призначити лікувальну дієту.
• Лікування хвороб нервової системи може включати хірургічне втручання, призначення стероїдних протизапальних препаратів, антибіотиків, протисудомних засобів тощо. Деякі пацієнти, на жаль, через захворювання набувають невиліковної інвалідності. У такому разі для підтримання чистоти в оселі власники змушені спорожняти сечовий міхур тварини самостійно, а на улюбленця надягати підгузки.
• Залежно від виду ендокринних захворювань, пацієнту може знадобитися введення інсуліну, мітотану, трилостану, десмопресину або ін. Більшості пацієнтів потрібна лікувальна дієта, контроль важливих лабораторних показників і загального стану.
• Деякі захворювання, наприклад, хронічна хвороба нирок, повністю вилікувати неможливо, і улюбленцю з такою проблемою необхідно забезпечити більш частий вигул.
• У деяких випадках, наприклад, за наявності великих каменів у сечовому міхурі, за піометри у сук або ектопії сечоводів, необхідна хірургічна операція. Гіперплазія передміхурової залози поряд з піометрою найефективніше лікується кастрацією.
• У собаки з ожирінням може підтікати сеча навіть без супутніх захворювань, тому йому необхідно забезпечити дозоване збільшення фізичного навантаження і дефіцит калорій у раціоні.
• Лікування нетримання сечі у кастрованих собак найчастіше зводиться до підтримання нормальної ваги та довічного призначення Пропаліну. Деякі після тривалого курсу ліків перестають страждати від нетримання, але іншим не щастить, і їхня охайність повністю залежить від цього засобу.
• Літнім собакам, проблемна поведінка у яких пов’язана з хронічним болем, необхідне постійне знеболювання. Перш ніж переконатися, що в улюбленця розвивається деменція, потрібно виключити всі ймовірні захворювання, які імітують цей стан, і за можливості почати їх лікування. Собакам з визнаним старечим недоумством бажано забезпечити безпечне середовище проживання і регулярну зміну підгузків.
• Важкі стани часто потребують призначення антибіотиків, знеболювальних і жарознижувальних засобів, ліків, що впливають на артеріальний тиск, крапельниць і за потреби хірургічного лікування після стабілізації стану.

А якщо пісяється цуценя?

Усі новоспечені власники юних улюбленців мають розуміти, що малюки не здатні, як кошенята, з перших днів ходити в лоток і стримувати свої природні позиви. Більшості особин необхідно кілька тижнів або навіть місяців, щоб засвоїти правила вигулу і перебування в приміщенні. Варто розуміти, що навіть у підрощених цуценят можливі «промахи», пов’язані зі стресом або хворобою, через що улюбленець може знову почати пісяти. Тільки терпляче і ласкаве поводження з малюком допомагає прискорити привчання до туалету, інакше власник ризикує виховати у тварині надмірно полохливе або агресивне ставлення до світу.

Профілактика проблем

Для попередження розвитку нечистоплотної поведінки у собак ми рекомендуємо дотримуватися цих порад:

• З перших днів появи вихованця в будинку почніть привчання собаки до вигулу. На час карантину після вакцинації ви можете виносити цуценя на вулицю і садити на чисту пелюшку, виключивши контакти з іншими тваринами.
• Організуйте частий вигул для цуценят до року і 2-3-разовий вигул старшим собакам. Обов’язкова хоча б одна тривала прогулянка на день протягом не менше однієї години.
• Якщо ваш вихованець не братиме участі в племінному розведенні, ми рекомендуємо ранню кастрацію. Це дасть змогу уникнути звички мітити територію, убезпечить самок від можливої піометри, а псів від гіперплазії простати.
• Якщо при дотриманні перших двох пунктів ваш собака раптом почав ходити під себе — обов’язково покажіть його ветеринару найближчим часом. Найчастіше поява неохайності у привчених до вигулу тварин свідчить про хворобу.
• Розумний підхід до годівлі, утримання, вигулу та робочого застосування дасть змогу значно знизити ризики виникнення, наприклад, таких проблем як: зайва вага, захворювання ендокринної системи, пов’язані з травмами захворювання нервової системи, сечокам’яна хвороба.

Таблиця проблем нетримання у собак

Причина нетримання	Ознаки	Рішення
Рідкісний вигул	Проблема зникає повністю на тлі частого вигулу	Скласти оптимальний графік прогулянок
Емоції	Собака найчастіше пісяється в момент радості чи страху	Тваринам з дуже частими епізодами емоційного нетримання може знадобитися робота з кінологом або призначення заспокійливих
Хвороби сечовидільної системи	Часте та хворобливе сечовипускання, кров чи гній у сечі, підвищена спрага, зміни апетиту, втрата ваги	Антибіотики при бактеріальному циститі, видалення каменів, дієта, контроль артеріального тиску та регулярні крапельниці при хворобах нирок
Потік сечі у кастратів	Нетримання сечі у кастрованого кобеля чи суки може виникнути через місяці чи роки після операції, сеча витікає зазвичай під час сну	Найчастіше у цій ситуації призначають довічний прийом Пропаліну
Хвороби нервової системи	Порушення поведінки, ходи, орієнтації у просторі, втрата опори на кінцівки, судоми та ін.	Залежно від діагнозу можуть знадобитися антибіотики, стероїдні протизапальні засоби, протисудомні та ін.
Ектопія сечоводів	Помітна практично від народження, сеча підтікає весь час	Лікування тільки хірургічне
Хвороби ендокринної системи	Підвищена спрага та сечовиділення, зміни ваги та апетиту	Найчастіше необхідна дієта та введення недостатнього гормону або препарату, що знижує його надлишок
Поведінкові проблеми	Нетримання сечі у собаки в момент статевого полювання, після появи нового вихованця, після переїзду з вулиці до квартири	Робота з кінологом, поступове привчання до правил вигулу, носіння спеціальних поясів для відучення від мічення
Ожиріння	У вихованця помітна зайва вага	Дієта з дефіцитом калорій та поступове збільшення фізичного навантаження
Старечі зміни	Тварина старша 6 років, вихованець втрачає ігровий інтерес, багато спить, мало рухається	Дослідити вихованця на наявність хронічних хвороб та розпочати їх лікування, за відсутності — почати користуватися підгузками
Важкий стан	Нетримання у собаки виникло після різкого погіршення самопочуття, тварина млява, не їсть, постійно лежить, важко дихає або зовсім не встає	Необхідна термінова діагностика та лікування основного захворювання, найчастіше потрібні антибіотики, знеболювання, контроль тиску та, можливо, хірургія

Відповіді на поширені запитання

Рік 2025 у світі тварин — важливі відкриття та поради.