Мопс — алергенний собака чи ні?

Мопс — китайська порода-компаньйон. Цей вихованець відомий добре впізнаваною зовнішністю і своїм товариським характером. Незважаючи на низку очевидних плюсів, з його покупкою краще не поспішати. Особливу обережність слід проявити алергікам, яким важливо знати, чи дійсно мопс — алергенний собака чи ні.

Якщо ви схильні до алергії і боїтеся за своє самопочуття, то для початку варто розібратися в істинних причинах симптомів, що виникають. З ними можна ознайомитися в нашій статті. Після її прочитання ви дізнаєтеся, чи існують гіпоалергенні породи, і на що необхідно звернути увагу під час вибору собаки.

Що є причиною алергії?

Перш ніж з’ясувати, гіпоалергенний мопс чи все-таки ні, потрібно ознайомитися з механізмом розвитку алергічної реакції. За неї відповідає імунітет. Запускаючи низку неприємних симптомів, він намагається захистити нас від загрози. Проблема полягає в тому, що часом імунна система сильно помиляється і невірно інтерпретує подразника.

У не алергіків організм реагує суворо на реальну небезпеку, наприклад на збудників інфекцій. Але гіперчутливий організм трохи «збоїть» і б’є на сполох при зіткненні з потенційно нешкідливими речовинами. Їх прийнято називати алергенами.

У разі алергії на собак процеси кашлю та чхання активують чужорідні для людського організму білки: Can F1, Can F2, Can F3 та інші. Вони характерні тільки для представників сімейства псових, оскільки синтезуються їхніми секреторними залозами.

Чи буває алергія на мопсів?

Собачі білки-алергени концентруються на шкірі та шерсті. Вони входять до складу біологічних рідин і таких твердих частинок, як лупа. Алергік може реагувати на все одразу або щось одне, наприклад, на сечу вихованця. Тому довжина шерстяного покриву не чинить істотного впливу на алергенність тварини.

Більш важливий показник — інтенсивність линьки.

Вона сприяє більш активному поширенню алергенів на волосках, що випали. Поза своїм носієм вони приймають летючу форму і об’єднуються з молекулами пилу.

Зазвичай рясний «волосопад» характерний для порід з подвійним вовняним покривом. У мопса підшерсток розвинений слабо, але алергія на нього все одно зазвичай виражена. Це пов’язано не тільки з тим, як линяє цей собака, а й з його «вокальністю».

Плоскоморді улюбленці — погані сторожа й охоронці, але все одно чутливі до звуків. Вони можуть гавкати у відповідь на якийсь шум і з метою спілкування. В обох випадках буде спостерігатися викид слини, що містить ліпокаліновий білок.

Якщо у вас був позитивний досвід спілкування з цуценям мопса, то це не захистить вас від алергії на дорослу тварину. При зміні гормонального фону в процесі статевого дозрівання організм собак починає виробляти ще більше білків, ніж раніше. Загальну кількість можна трохи зменшити за допомогою кастрації, але вона все одно буде вищою, ніж у статевонезрілих цуценят.

Перед ухваленням рішення про купівлю вихованця важливо переконатися в тому, що у вас дійсно є алергічна реакція на собак. Не потрібно орієнтуватися на своїх батьків. Хвороба, що розглядається, і справді передається у спадок, але її причини далеко не завжди збігаються.

Домашні тварини можуть переносити на своїй шерсті не тільки специфічні білки, а й інші алергени:

• пил;
• пилок;
• частинки їжі;
• цвіль;
• кліщів.

Симптоми алергічної реакції можуть зникнути за банальної заміни сухого корму, усунення якоїсь кімнатної рослини, частішого прибирання або перегляду власного раціону. Тому не поспішайте ставити собі діагноз і запишіться на консультацію з лікарем-алергологом. Для виявлення справжньої причини хвороби потрібно буде пройти спеціальне алергологічне тестування, здавши аналіз крові або зробивши кілька шкірних проб.

Як жити з алергією на домашніх тварин?

Імовірність розвитку алергії на мопса досить висока. Купуючи такого вихованця за діагностованої алергії на собак, ви сильно ризикуєте. Безпечніший варіант — умовно гіпоалергенні породи, зі списком яких можна ознайомитися наприкінці статті.

Якщо у вашому домі з’явився довгоочікуваний собака — постарайтеся знизити поширення алергенів:

• Підтримуйте чистоту.
• Запишіть свого улюбленця на кастрацію.
• Відмовтеся від лотка і пелюшок на користь щоденного вигулу на вулиці.
• Введіть заборону на спільний сон та ігри з руками або ногами, що загрожують укусами.
• Дотримуйтесь гігієни рук.
• Частіше міняйте постільну білизну і приберіть свій одяг у шафу, щоб захистити його від шерсті.
• Не пропускайте планове вичісування і купання вихованця.
• Регулярно влаштовуйте провітрювання і встановіть прилад, що фільтрує повітря від пилу і прикріплених до нього білків.

Алергія — хронічне захворювання. Вона вимагає постійного (або сезонного) приймання антигістамінних або якихось інших препаратів, виписаних лікарем. Єдиний виняток — успішне проходження АСІТ-терапії (метод лікування алергії, що передбачає поступове введення в організм дедалі більших доз алергену).

Що важливо знати під час вибору породи?

Якщо після здачі аналізів вам вдалося переконатися у відсутності алергії на собак і мопса зокрема, то ви можете зі спокійною душею розглянути цю породу як улюбленця. Але перед покупкою цуценяти важливо зрозуміти, наскільки добре він впишеться у вашу сім’ю і спосіб життя.

Для спільних пробіжок і тривалих походів такий вихованець не підійде.

Через схильність до перегріву йому потрібні спокійні прогулянки на невеликі відстані, які можуть забезпечити пенсіонери та малоактивні власники більш молодого віку.

Доброзичливі мопси люблять дітей, не конфліктують з іншими вихованцями і повністю орієнтовані на людину. Вони не засудять вас за часті вечірки і з радістю познайомляться з усіма вашими друзями, дозволивши погладити себе і почухати за вушком. З цієї причини їх не варто брати з метою охорони будинку.

Чи є гіпоалергенні породи?

Алергія може виникнути не тільки на мопса, а й на будь-якого іншого собаку. Повністю «безпечних» порід не існує. Незважаючи на це, заведено виділяти умовно гіпоалергенних вихованців, які провокують симптоми рідше за інших.

При виборі майбутнього улюбленця алергікам слід віддати перевагу таким представникам:

• Мальтійська болонка, або мальтезе. Уперта і трохи свавільна вихованка, закохана у свого власника і не переносить самотність.
• Бедлінгтон-тер’єр. Природжений сторож з дуже хоробрим серцем і оманливою зовнішністю невинного ягняти.
• Французька болонка, або бішон фрізе. Зразок дружелюбності та позитиву, часто залучається до каністерапії.
• Ірландський м’якошерстий пшеничний тер’єр. Шовковистий красень із врівноваженим темпераментом, що використовується для випасу худоби та сторожової служби.
• Китайська чубата. Комунікабельна вихованка, яка потребує регулярного тактильного контакту з усіма членами сім’ї.
• Котон-де-тулеар, або мадагаскарський бішон. Безконфліктний і тямущий компаньйон з незвичайною текстурою шерсті, що нагадує бавовну.
• Йорк, або йоркширський тер’єр. Самовпевнений і енергійний малюк, що обожнює ігри з дітьми та іншими собаками.

Перерахованими породами список не обмежується. Його можна доповнити іншими собаками з аналогічними особливостями, тобто невеликим розміром, слабкою линькою, неінтенсивною слинотечею і рідкісною вокалізацією.

Додатковий матеріал:

• Чи може бути алергія на шпіца?
• Породи собак, які не гавкають.

Поради щодо здоров’я та харчування тварин у 2025.