Міозит у собак — симптоми та лікування.

Міозит — це назва групи патологій, що характеризуються запаленням м’язової тканини. Симптоми цих патологій відрізняються залежно від ступеня і локалізації запальних змін. Стан може супроводжуватися сильними больовими відчуттями і позначатися на благополуччі тварини.

У цій статті поговоримо про те, чому з’являється міозит у собак, які бувають форми та характерні прояви захворювання, розберемо й основні способи лікування та профілактики. Кожному власнику важливо знати про ці прояви, щоб вчасно надати вихованцеві допомогу, адже запалення може призвести до ускладнень в організмі.

Головне

• Міозит — збірна назва для цілої групи хвороб, головною рисою яких є запалення мускулатури.
• Основні причини: паразитарні, бактеріальні або вірусні інфекції, серйозні травми, новоутворення, переохолодження протягом тривалого часу, стійке зниження імунітету, ожиріння, недостатнє або надмірне фізичне навантаження, вікові зміни.
• Характерні симптоми: слабкість, апатія, відмова від їжі, болючість, зниження активності, скутість рухів, підвищення температури тіла.
• Діагностика може включати загальний огляд, аналізи крові, ультразвукове, рентгенографічне дослідження, магнітно-резонансну томографію, оцінку стану судин, перевірку зв’язку м’язових волокон із нервами.
• В основі лікування — імуносупресивна (що впливає на імунну відповідь) терапія, антибіотикотерапія. Можуть бути призначені засоби проти найпростіших, протизапальні та знеболювальні речовини — це залежить від причини.
• Прогноз добрий у разі своєчасно розпочатого лікування. У разі пізнього звернення — обережний аж до несприятливого.
• Профілактика передбачає регулярні профілактичні огляди у ветеринарній клініці, вакцинацію, обробку від паразитів, зниження ризику переохолодження, підбір оптимального рівня активності.

Про міозит

Міозит — захворювання м’язової тканини запальної природи. Супроводжується розвитком больового синдрому і прогресуючою м’язовою слабкістю. Захворювання спричиняє обмеженість рухливості уражених м’язів аж до їхньої повної атрофії (стоншення).

Залежно від локалізації пошкоджень виділяють різні форми міозиту у собак:

• Травматичний. Розвивається на тлі травми. Собака менше рухається. Через інтенсивні больові відчуття вихованець стає менш активним, у нього пропадає апетит, знижується вага. При дотику до ураженої ділянки собака може відчувати сильний біль. Уражений м’яз стає перенапруженим, збільшується в об’ємі, може з’явитися припухлість.
• Інфекційний або гнійний. У зоні ураження виявляється збудник інфекції. У місці ураження може бути помітне гнійне запалення. Запалення стає причиною погіршення загального стану.
• Ревматичний. Найчастіше розвивається на тлі переохолодження. Захворювання характерне для собак, які проводять багато часу на вулиці в холодну пору року. Переохолодження викликає запальну реакцію, яка може перейти на інші ділянки тіла. Вражає м’язи спини та попереку. Викликає сильний біль.
• Еозинофільний. Запалення жувальної мускулатури. Може протікати в гострій або хронічній формі. Призводить до утруднення відкриття пащі. Точних причин не встановлено, але патологія має аутоімунну природу (за якої імунна система з якоїсь причини атакує клітини власного організму), через що її відносять до числа спадкових.

Причини патології

Причини хвороби різні залежно від форми патології. Посттравматичний міозит виникає після отриманої травми м’язів, тоді як міозит жувальних м’язів у собак відносять до аутоімунних захворювань.

Можливі причини міозиту:

• Паразити (наприклад, токсоплазмоз), бактеріальні або вірусні інфекції;
• Спадкова схильність;
• Серйозні травми або розтягнення м’язової тканини;
• Новоутворення;
• Алергічні реакції;
• Побічна реакція при прийомі деяких лікарських препаратів;
• Аутоімунні процеси;
• Переохолодження протягом тривалого часу;
• Стійке зниження імунітету;
• Ожиріння;
• Недостатнє або надмірне фізичне навантаження, зокрема інтенсивні тренування собаки без попередньої підготовки;
• Вікові зміни.

Міозит у собак може бути виявлений у будь-якому віці. Однак еозинофільне запалення частіше діагностують у молодих тварин, тоді як ревматичний міозит — у улюбленців у літньому віці.

Запалення м’язів може спровокувати не одна причина, а кілька чинників. При цьому природа і причини захворювання не завжди зрозумілі. У таких випадках фахівці говорять про ідіопатичний міозит — захворювання з невідомою причиною.

Породна схильність

Деякі форми міозиту спостерігаються в одних тварин частіше, ніж в інших, проте не завжди це пов’язано з породною схильністю. Групи ризику багато в чому формуються на основі рівня фізичної активності, умов проживання тощо.

Еозинофільний міозит часто спостерігають у собак великих порід, таких як:

• Німецькі вівчарки;
• Ротвейлери;
• Сенбернари;
• Алабаї;
• Добермани.

До травматичного міозиту бувають схильні вихованці, задіяні в роботі з інтенсивною активністю. Після тренування або тривалого бігу відбувається пошкодження волокон, крововилив у м’язову тканину, набряк, виражена болючість. У разі серйозного пошкодження може утворитися рубець, який здатний призвести до вкорочення м’яза, а переохолодження або потрапляння інфекції може прискорити розвиток запалення і призвести до атрофії (стоншення) м’яза.

Чи небезпечний міозит?

Патологія становить небезпеку через можливу атрофію м’язів. Уражений м’яз втрачає активність і зменшується в об’ємі, його волокна стоншуються.

Жувальний міозит, що перейшов у хронічну форму, загрожує для тварини сильним виснаженням і зневодненням, оскільки перешкоджає нормальному процесу прийому їжі.

Якщо упустити початок розвитку захворювання і не розпочати лікування, запалення посилюватиметься. При деяких формах захворювання залучаються сусідні ділянки тіла.

Симптоми міозиту в собак

Характерні прояви запалення можуть відрізнятися залежно від форми патології. Тому розглядати їх у відриві від видів неправильно.

Отже, які симптоми характерні для захворювання:

• При травматичному міозиті рухи вихованця стають млявими, слабкими. Собака намагається ходити акуратно, щоб знизити навантаження і біль в ураженій ділянці. Апетит може знижуватися, а в ділянці ураження може утворитися ущільнення. У деяких випадках спостерігають збільшення температури тіла.
• До типових симптомів гнійного міозиту у собак відносять підвищену температуру, появу припухлості, гнійного запалення. Вихованець зазвичай апатичний, малорухомий, відмовляється від їжі.
• При ревматичній формі хода може стати скутою, відзначається м’язова слабкість і набряк ураженої мускулатури. Помітне порушення дихання.
• Жувальний міозит у гострій фазі проявляється збільшенням жувальних і скроневих м’язів із вираженою набряклістю. Відкриття пащі ускладнене, пошкоджені м’язи стають слабкими. Вихованець зазнає труднощів під час пережовування їжі. Як наслідок, маса тіла зменшується, скорочується м’язова маса, розвивається зневоднення. У деяких випадках паща тварини залишається у відкритому положенні (при набряку). Частіше спостерігається неможливість відведення нижньої щелепи. Можлива лихоманка, збільшення лімфатичних вузлів, судомне напруження.
• Жувальний міозит у собак у хронічній фазі характеризується заміщенням клітин поперечносмугастих м’язів, відповідальних за скорочення, сполучною тканиною. Як тільки здорові тканини починають заміщатися, м’яз втрачає свої функції. У собак відзначають виражену атрофію жувальних м’язів, спазм мускулатури або енофтальм (глибоке порівняно з нормою положення очного яблука в орбіті).

Діагностика захворювання

Кожен вид міозиту вимагає різного підходу до терапії, а для цього насамперед важливо підтвердити діагноз і виключити схожі патології, наприклад, неврологічної природи.

Діагностика міозиту може включати загальний огляд, аналізи крові, ультразвукове (УЗД), рентгенографічне дослідження, магнітно-резонансну томографію, оцінку стану судин, які живлять м’яз, перевірку зв’язку м’язових волокон із нервами.

Специфічних тестів для діагностики більшої частини міозитів не розроблено. Для підтвердження жувального міозиту потрібне дослідження біохімічних показників крові на визначення креатинкінази в крові — ферменту, збільшення якого свідчить про пошкодження м’язів або поточний патологічний процес. Можуть бути призначені аналізи крові на збудників Ehrlichia і Toxoplasma та рентген лицьової частини черепа.

Лікування міозиту у собак

Терапія може включати усунення причини патології та симптоматичне лікування. У кожному окремому випадку ветеринарний лікар підбирає відповідну схему, це можуть бути такі групи засобів:

• протипаразитарні та антипротозойні засоби, що знищують найпростіших — наприклад, на основі діючої речовини хлоридину;
• протизапальні, наприклад, із групи коксибів (робенакоксиб, мавакоксиб), які мають протизапальний і знеболювальний ефект;
• імуносупресивні, наприклад, засоби на основі діючої речовини циклоспорин.

Тварині можуть бути призначені фізіотерапія, компреси, масаж.

Лікування без попередньої діагностики та самостійне призначення препаратів може погіршити ситуацію.

Для лікування ревматичного міозиту у собак можуть застосовуватися лікарські засоби з протиревматичною дією.

Препарат підбирають для конкретного пацієнта.

При інфекційному міозиті (в разі гнійного запалення) може знадобитися антибактеріальна терапія для усунення дії патогенних бактерій. Ветеринарний лікар ухвалює рішення про необхідність хірургічного втручання — висічення пошкодженої тканини.

Симптоматичне лікування може включати застосування знеболювальних засобів.

Ознаки того, що лікування допомагає

Говорити про ефективність лікування можна, якщо покращується клінічна картина і відсутня негативна динаміка — слабкість мускулатури не розвивається, собака почувається краще, стає більш активним і рухливим. Апетит поліпшується, зникають ознаки зневоднення і виснаження.

Загальне поліпшення самопочуття і відсутність характерних симптомів міозиту вказують на успішність терапії.

Чи потрібен спеціальний догляд?

Догляд під час терапії міозиту у собак зводиться до дотримання приписів ветеринарного лікаря і забезпечення комфортних умов. Тварині потрібне тепле місце для відпочинку і постійний доступ до питної води. Важливо забезпечити повноцінне харчування і оберігати собаку від переохолодження (протягів, прогулянок під дощем, після купання).

Ветеринарний фахівець дасть рекомендації щодо харчування — у разі необхідності призначить ветеринарну дієту (наприклад, з легкозасвоюваним білком) або прийом мінерально-вітамінного комплексу.

У період відновлення виключають підвищені навантаження, тренування, активні ігри та довгі прогулянки.

У разі ураження жувальної мускулатури та нездатності улюбленця самостійно приймати їжу частиною лікування може стати використання поживних трубок (езофагостомічної або гастростомічної). У цьому разі догляд може включати перебування вихованця в стаціонарі або регулярні візити до ветеринарної клініки.

Прогноз при захворюванні

Ветеринарні фахівці говорять про позитивний прогноз у разі, якщо лікування розпочато своєчасно. У багатьох випадках захворювання піддається контролю.

Якщо діагноз поставлено пізно, може відбуватися рубцювання м’язових волокон — це необоротний стан, який накладає відбиток на загальне самопочуття тварини.

При запаленні жувальної мускулатури може спостерігатися важка атрофія м’язів — прогноз у такому разі обережний до несприятливого.

Можливі ускладнення у собак

Чим пізніше собаці призначать лікування, тим складніше взяти під контроль захворювання. Патологічні ураження м’язової тканини без належного лікування призводять до розвитку важких наслідків і навіть інвалідності.

Можливі ускладнення:

• Ослаблення і вкорочення м’яза або групи м’язів аж до їхньої нездатності виконувати свою функцію;
• Поширення інфекції та розвиток гнійних уражень;
• Погіршення зору і важка атрофія жувальних м’язів.

Відсутність лікування гнійного міозиту спричиняє розвиток сепсису — зараження крові, що є дуже небезпечним станом.

Профілактика

Міцний імунітет дає змогу організму тварини чинити опір факторам, що привертають до розвитку запалення мускулатури. Повністю убезпечити собаку від міозиту неможливо, але власник може мінімізувати ризики його виникнення.

З метою профілактики рекомендують не пропускати планову вакцинацію проти інфекційних захворювань, проводити обробки від паразитів, перевести собаку на якісний збалансований корм, який враховує індивідуальні особливості тварини. Важливо стежити за тим, щоб улюбленець не переохолодився і не отримав травму, зокрема під час занять спортом, тренувань.

Регулярне ветеринарне спостереження в профілактичних цілях дає змогу виявити розвиток патології на ранньому етапі та своєчасно почати лікування.

Актуальні тенденції у світі домашніх улюбленців 2025.