Ліпідоз печінки у котів: симптоми, діагностика, лікування.

Життя сучасних домашніх улюбленців значно відрізняється від того, що вели їхні дикі предки. Незважаючи на це, вироблені в процесі еволюції видові особливості зберігаються, і про них потрібно пам’ятати, купуючи чотириногого компаньйона.

Предки домашніх кішок були мисливцями на дрібних гризунів і птахів. Оскільки здобич мала невеликий розмір, їм доводилося полювати багато разів протягом дня. У результаті організм кішки добре пристосований до багаторазового харчування невеликими порціями, але погано переносить навіть нетривалий голод.

У сучасному світі домашні кішки позбавлені необхідності полювати, а режим їхнього годування визначають власники. Невмілі спроби знизити вагу кішки за допомогою обмеження її в їжі, пропуски годувань, а також не виявлені вчасно захворювання, що супроводжуються зниженням і зникненням апетиту, можуть призвести до занадто тривалих періодів голодування. Для кішки вони вкрай небажані, а за тривалості понад 48 годин навіть небезпечні, оскільки сприяють розвитку ліпідозу печінки. Цей стан може швидко стати незворотнім і за відсутності ветеринарної допомоги призвести до загибелі вихованця.

Що таке ліпідоз печінки у котів?

Ліпідоз печінки — ураження печінкової тканини незапального характеру, яке супроводжується накопиченням у клітинах печінки жирних кислот і продуктів їхнього обміну. Найчастіше розвивається у котів з ожирінням. Надмірне надходження в печінку жирних кислот із жирових депо організму може статися з таких причин:

• голодування через порушення режиму годувань власником або тривалу відмову від корму самою твариною;
• нестача білка в раціоні;
• низький вміст у кормовому білку незамінних для кішки амінокислот (таурин, аргінін, метіонін та ін.);
• надмірний вміст у кормі вуглеводів;
• стрес.

Коли кішка перестає їсти, і її організм починає активно використовувати власні жирові запаси, в крові підвищується вміст вільних жирних кислот. Це призводить до накопичення в клітинах печінки тригліцеридів, порушення нормальних біохімічних процесів у печінковій тканині та утруднення відтоку жовчі.

Різновиди захворювання

Залежно від причин виникнення розрізняють дві форми ліпідозу печінки:

1. Первинний, або ідіопатичний, — розвивається самостійно, без попередніх захворювань. Тривала відсутність годувань або відмова від корму через стрес, різку зміну раціону, сильне статеве збудження, а також отруєння і побічні реакції на деякі лікарські засоби можуть стати причиною початку патологічного процесу. Малоактивний спосіб життя і надмірна вага підвищують ризик його розвитку.

2. Вторинний — розвивається на тлі захворювань, які супроводжуються тривалою відмовою від корму і швидкою втратою м’язової та жирової тканини. До цих захворювань належать:

• цукровий діабет,
• панкреатит,
• запальні захворювання кишечника,
• онкологічні захворювання,
• хронічна ниркова недостатність,
• важка серцева та дихальна недостатність тощо.

Вихованці в групі ризику

До захворювання схильні вихованці з надмірною вагою.

Крім того, підвищеному ризику розвитку ліпідозу печінки піддаються кішки:

• які з якихось причин харчуються бідно і нерегулярно (бездоглядні, ті, що загубилися тощо);
• страждають на захворювання, які можуть супроводжуватися відмовою від корму і швидкою втратою маси тіла;
• ті, що перебувають у стані стресу.

Ліпідоз печінки частіше виявляється у кішок середнього і старшого віку. Породної та статевої схильності до захворювання не виявлено.

Клінічні ознаки

На початковій стадії захворювання кішка може не демонструвати помітних ознак погіршення самопочуття. Власник часом відзначає деякі зміни в стані вихованця (нестійкий апетит, зменшення рухливості та товариськості, погіршення якості шерсті тощо), але не надає їм великого значення. Симптоми, що чітко вказують на порушення в роботі печінки, з’являються, коли втрачається функція понад 50% гепатоцитів.

Зміни, які стають причиною звернення до ветеринарної клініки, як правило, виникають після того, як улюбленець зазнав стресу (переїзд, раптова зміна раціону, зміна умов утримання тощо), тривалого вимушеного голоду або загострення хронічної хвороби.

Найчастіше найяскравішими ознаками захворювання стають:

• повна відмова від їжі,
• значне і швидке зниження ваги переважно за рахунок втрати м’язової тканини,
• млявість і слабкість.

Крім того, у кішки можуть з’явитися:

• підвищена спрага і почастішання сечовипускань,
• нудота і блювота,
• зміни консистенції випорожнень (пронос, запор).

Рідше виявляються:

• жовтяничне забарвлення видимих слизових оболонок,
• дрібні точкові крововиливи на слизових оболонках,
• шкірний свербіж,
• збільшення печінки і болючість черевної стінки під час обмацування.

При прогресуванні захворювання і відсутності ветеринарної допомоги у вихованця можуть розвинутися ознаки печінкової енцефалопатії:

• сильне пригнічення;
• слинотеча;
• неприємний запах із рота;
• порушення координації рухів;
• зниження гостроти зору, сліпота;
• судоми.

Діагностика

Для постановки діагнозу у ветеринарній клініці будуть проведені:

• огляд кішки та опитування її власника,
• загальний клінічний аналіз крові та сечі,
• біохімічний аналіз крові,
• коагулограма,
• УЗД органів черевної порожнини,
• за необхідності рентгенографія грудної та черевної порожнини.

За результатами цих досліджень ветеринарний лікар може запідозрити наявність ліпідозу, але для підтвердження діагнозу може знадобитися біопсія клітин печінки і проведення гістологічного дослідження.

Лікування

Лікування має призначати ветеринарний лікар на підставі проведеного обстеження. Хвора кішка потребує інтенсивної терапії, яка спрямована на:

• стабілізацію стану (лікарські препарати, призначені для підтримки роботи серцево-судинної, дихальної, сечовидільної та інших систем організму);
• відновлення водного та електролітного балансу (введення водно-сольових розчинів, за необхідності препаратів калію і фосфору тощо);
• підтримання нормального згортання крові (ін’єкції вітаміну К);
• організацію регулярного і збалансованого харчування;
• лікування первинного захворювання.

Стан кішки може бути настільки важким, що на початку лікування її потрібно помістити у ветеринарний стаціонар. Але і після виписки вихованець досить довго потребуватиме підтримуючого лікування, ретельного догляду, дієтотерапії та ветеринарного контролю у вигляді проведення періодичних оглядів, аналізів крові та ультразвукових досліджень печінки.

Харчування кішки при ліпідозі печінки

Правильна організація харчування важлива не менше за лікарську підтримку. Годування має бути розпочато якомога раніше, відразу після відновлення водного та електролітного балансу.

Оскільки найчастіше кішки з ліпідозом печінки відмовляються від їжі, на початку лікування годування може проводитися примусово через носо-стравохідний зонд або езофагостому.

Використання ложки, шприца без голки та інших способів, які передбачають фізичний примус, небажане, оскільки викликає у тварин негативні емоції, призводить до додаткового стресу і сприяє закріпленню відрази до їжі. Спокійна обстановка під час годування, дбайливе поводження, висока смакова привабливість корму допомагають відновити апетит і перейти до самостійного харчування.

Перші порції їжі мають бути невеликими за обсягом. Якщо кішка до початку лікування голодувала, протягом першого дня бажано за кілька прийомів згодувати їй порцію корму, що покриває від чверті до половини добової потреби в енергії та білку. До обсягу, що містить повну добову потребу в калоріях і білку, порції доводяться поступово, протягом тижня.

Лікувальний корм повинен мати:

• високою енергетичною цінністю,
• високим вмістом багатого на незамінні для кішки амінокислоти і легкозасвоюваного білка,
• низьким вмістом вуглеводів і клітковини,
• привабливим для кішки смаком і запахом.

Якщо у вихованця спостерігаються ознаки печінкової енцефалопатії, необхідно знизити вміст білка до мінімально допустимого рівня (25%).

Нормалізації жирового обміну в клітинах печінки сприяє збагачення раціону:

• аргініном, таурином та ін. незамінними амінокислотами;
• L-карнітином;
• антиоксидантами, зокрема вітаміном Е, С, цинком;
• вітамінами групи В, особливо В12.

Оскільки при самостійному виготовленні корму складно контролювати склад раціону, зручніше і простіше використовувати готові лікувальні корми промислового виробництва.

Вибір лікувального корму необхідно надати ветеринарному лікарю: він призначить раціон, який найповніше відповідає потребам конкретного вихованця.

Тривалість годування через зонд (стому) може становити від 3 до 6 тижнів. Максимальний термін залежить від чистоти швів, стану рани, цілісності стравоходу, наявності або відсутності блювоти і дискомфорту.

Тривалість лікувальної дієти після повернення апетиту і переходу до самостійного харчування також визначає ветеринарний лікар.

Профілактика

Щоб знизити ймовірність розвитку ліпідозу печінки, потрібно уникати впливу факторів, що сприяють виникненню цього небезпечного захворювання.

• Допомагати вихованцеві підтримувати оптимальну вагу тіла, не допускаючи ожиріння. Для цього потрібно забезпечити кішці можливість для фізичної активності (купувати цікаві їй іграшки, займатися дресируванням та іграми), дотримуватися норм годівлі, а також обирати високоякісні корми, які відповідають віку, рівню активності та стану здоров’я вихованця. За наявності ожиріння необхідно розробити раціон, що сприяє нормалізації ваги, за участю ветеринарного лікаря.
• Забезпечити вихованцеві комфортні умови утримання, по можливості оберігати його від стресів. Для цього поводитися з кішкою слід спокійно і доброзичливо, будь-які зміни в її житті (зокрема зміну раціону) проводити поступово.
• Дотримуватися режиму годування, що відповідає потребам вихованця, не допускати занадто тривалих проміжків між прийомами їжі. Найбільш фізіологічним для кішки є буфетний тип харчування, за якого улюбленець має вільний доступ до добової порції корму і самостійно регулює кількість і обсяг разових годувань. Для такого типу харчування зручні сухі корми промислового виробництва. Однак у деяких випадках (годування домашньою їжею, лікування захворювань, порушення харчової поведінки) власнику доводиться контролювати кількість і обсяг разових порцій. У цьому випадку дуже важливо дотримуватися режиму і не пропускати годувань.
• Забезпечити кішку якісною і своєчасною ветеринарною допомогою. Будь-які швидкі та значні коливання ваги, а також епізоди відмови від корму є вагомою причиною для звернення до ветеринарного фахівця.

Якщо у кішки виявлено ліпідоз печінки, своєчасно призначене кваліфікованим фахівцем лікування збільшує шанси на одужання і збереження високої якості життя вихованця.

Розбір 2025 року — нові підходи до догляду за тваринами.