Ліпідоз печінки у кішок.

Ліпідоз печінки у кішок (інша назва «жирова дистрофія») — патологія, пов’язана із зайвим накопиченням жиру в гепатоцитах. Виникає при порушенні жирового обміну, якому сприяють недостатньо рухливий спосіб життя, неправильна годівля, зрілий вік (старше 7 років), різні захворювання.

Печінка виконує в організмі важливі функції: розщеплює складні поживні речовини, знешкоджує та виводить токсини, акумулює вітаміни та мінерали, синтезує фактори згортання крові, бере участь в утворенні білків і жовчних кислот, забезпечує нормальну імунну відповідь. Тому порушення її роботи призводить до серйозних розладів і навіть летального результату.

Види захворювання

Ліпідоз — це не запалення, а важкий холестаз (порушення відтоку жовчі), який зумовлений здавлюванням печінкових канальців через розширення клітин печінки жирами.

Розрізняють два види ліпідозу:

• Первинний, ідіопатичний — виникає самостійно, зазвичай у тварин із зайвою вагою або через голодування.
• Вторинний — є наслідком інших патологій, наприклад, цукрового діабету, запалень кишківника, печінки, жовчного міхура, підшлункової залози, нирок, ракових патологій тощо.

Чому у кота розвивається ліпідоз печінки?

Зазвичай захворювання виникає на тлі тривалого голодування. У цьому разі організм, щоб отримати енергію, починає використовувати власні запаси, тому жир у вигляді тригліцеридів активно накопичується в гепатоцитах (клітинах печінки). Це призводить до порушення функціонування органу, його недостатності, що ще більше погіршує апетит, а отже, провокує розвиток ліпідозу печінки у кота. Формується так зване порочне коло.

Ліпідоз нерідко діагностують у тварин, взятих з вулиці. Захворювання розвивається через нерегулярне і недостатнє харчування.

Домашня кішка відмовлятися від їжі може з різних причин:

• дія стресу — поява нових тварин у будинку, зміна господаря або місця проживання,
• період статевої активності,
• різка зміна раціону,
• наявність системних захворювань — ниркової недостатності, гіпертиреозу (надлишкового вироблення гормонів щитоподібної залози), панкреатиту (запалення підшлункової залози), захворювань тонкого відділу кишківника або верхніх дихальних шляхів, новоутворень, цукрового діабету, патологій серця і судин, аутоімунних порушень.

У тварин із надлишковою масою тіла, які мало рухаються, ліпідоз розвивається через надходження в печінку великої кількості жирів. Вони накопичуються в гепатоцитах, призводять до їхнього розтягування та нездатності виконувати свої функції. Організм не може переробити велику кількість жиру, тому порушується його транспорт, обмінні процеси, настає холестаз. Подібний ліпідоз може розвинутися у тварин будь-якого віку, незалежно від породи та статі.

Група ризику

За своєю природою кішка — хижак, який активно добуває собі їжу. У природі тварини багато пересуваються в пошуках гризунів або птахів, харчуються кілька разів на день невеликими порціями. Тому розвиток ожиріння практично неможливий. На відміну від сучасних кішок, які живуть у комфортних умовах, часто ведуть малоактивний спосіб життя, мають цілодобовий доступ до їжі або отримують неадекватне годування. Саме такі вихованці насамперед схильні до розвитку ліпідозу.

Також будь-якому представнику сімейства котячих небажано голодувати, він повинен отримувати якусь кількість калорій щодня. Інакше організм починає активно мобілізувати наявні жири, при цьому печінка не завжди може вивести кінцеві шкідливі речовини, що утворюються в процесі бета-окислення. Тому другою категорією групи ризику будуть тварини, які з якихось причин харчуються нерегулярно.

Нагадаємо, що вторинний ліпідоз викликається різними патологіями, тож кішки, які мають гострі або хронічні захворювання, також перебувають у небезпеці.

Симптоми та ознаки ліпідозу печінки у кішок

Симптоми ліпідозу печінки у кішок на початковій стадії неспецифічні, тому власник не завжди може відразу розпізнати захворювання. Тварина стає млявою, пригніченою, погано їсть або зовсім відмовляється приймати їжу (анорексія). Шерсть тьмяніє, скочується.

Далі розвиваються такі ознаки:

• жовтушність слизових оболонок ротової, носової порожнини, кон’юнктиви, а також ділянок шкіри, наприклад, вух, живота,
• неприємний запах із рота, що не спостерігався раніше,
• діарея або закреп, а також їх чергування,
• позиви до блювоти, блювота,
• спрага — тварина більше п’є,
• рясна слинотеча (гіперсалівація),
• нездатність утримувати голову в нормальному положенні (вентрофлексія),
• темний колір сечі,
• збільшення печінки (гепатомегалія),
• порушення згортання крові.

При тривалій відмові від корму і прогресуванні патології, кішка втрачає понад 25% своєї ваги, що може призвести до виснаження. У короткошерстих тварин помітні, у довгошерстих легко промацуються поперекові хребці, тазові кістки, ребра. Жирові відкладення відсутні, черевна стінка втягнута. Під час огляду зверху виділяється талія. Якщо зниження маси відбулося різко, то зверху кішка буде виглядати худою, а деяка кількість жиру збережеться на животі та буде відчуватися під час пальпації.

При виявленні перерахованих симптомів у вихованця, необхідно звертатися до ветеринарної клініки, щоб призначити грамотне лікування ліпідозу печінки у кішки.

Діагностика

Діагноз встановлює ветеринарний лікар, після огляду і пальпації тварини, збору анамнезу, аналізу результатів досліджень.

Лабораторна діагностика:

• підвищення рівня білірубіну в крові та сечі,
• пойкілоцитоз — зміна форми еритроцитів,
• анемія — зниження рівня еритроцитів і гемоглобіну,
• збільшення ферментів АЛТ і АСТ,
• значне підвищення лужної фосфатази (ЛФ),
• зростання кількості тілець Гейнца.

Для призначення подальшого лікування важливо диференціювати первинний або вторинний ліпідоз. Якщо патологію було спровоковано запаленням підшлункової залози, печінки, жовчних проток, жовчного міхура, то активність ГГТ (білка печінки підшлункової залози та печінки) значно перевищуватиме збільшення ЛФ. У всіх інших випадках виникнення ліпідозу рівень ГГТ залишається в межах норми або трохи підвищується.

Дані УЗД:

• збільшення печінки в розмірах,
• паренхіма, або внутрішня тканина печінки, гіперехогенна (яскрава) однорідна.

Для виключення пухлинної патології проводиться тонкоголкова біопсія (ТІАБ) — забір тканини печінки для дослідження. У разі ліпідозу виявляється розтягнення і заповнення жиром понад 80% гепатоцитів в одному зразку.

Лікування ліпідозу печінки у кішки

Чи лікується ліпідоз печінки у кішок? Так, при своєчасному зверненні можна стабілізувати стан. Терапія буде спрямована на відновлення обміну речовин, зняття симптомів, полегшення загального стану.

Що показано:

• інфузійні розчини — для усунення ознак зневоднення,
• вітаміни K, В12, В1, Е, мінеральні речовини, L-карнітин, глюконат калію — оскільки за патології печінка не здатна синтезувати їх самостійно, виникає нестача,
• гепатопротектори — для підтримки функціонування печінки та відновлення гепатоцитів,
• протиблювотні — за наявності блювоти,
• гастропротектори — якщо діагностовано гастрит,
• протимікробні препарати — у разі розвитку бактеріальної інфекції.

Прогнози на одужання

Прогноз залежатиме від стадії захворювання, загального стану кішки, її віку, наявності інших патологій, зайвої ваги, умов утримання та годування. Важливо не займатися самолікуванням, а якомога оперативніше звертатися до ветеринарної клініки. У разі ранньої діагностики та відсутності супутніх захворювань, прогноз сприятливий. На пізніх етапах можливі ускладнення.

Харчування та дієта

Після коригування стану важливо почати вихованця годувати. Корм при ліпідозі печінки у кішок має бути висококалорійним і містити велику кількість білків, які розщеплюються організмом для отримання енергії. Для цього використовуються готові раціони, вони мають збалансований склад і за ними просто розрахувати необхідну кількість. Годують часто, малими порціями. Починають з однієї третини або половини добової дози, поступово доводячи до норми.

Якщо кішка відмовляється від їжі, не варто її годувати примусово або застосовувати препарати, що стимулюють апетит, що тільки погіршить стан. У цьому разі доцільно застосовувати езофагостому або гастростому — спеціальну трубку, яка встановлюється оперативно через невеликий розріз у стравохід або шлунок, кріпиться до шкіри швами. Після того, як вихованець починає самостійно їсти, трубку видаляють.

Після лікування ліпідозу печінки у кішок дотримуються дробового харчування, яке знижує навантаження на шлунково-кишковий тракт. Зменшують кількість вуглеводів, жирів. Зручно використовувати готові сухі або вологі корми, що мають меншу калорійність, вітамінізований склад і покращують роботу травної системи.

Профілактика

Щоб убезпечити свого вихованця, рекомендується дотримуватися таких правил:

• Повноцінно годувати — їжа повинна містити достатню кількість поживних речовин, вітамінів і мінералів. Не допускається давати людську їжу.
• Оптимально дозувати корм — щоденна порція повинна розраховуватися з урахуванням ваги кішки, не можна перегодовувати.
• Контролювати вагу — при ожирінні тварини звертатися до фахівця для призначення адекватної дієти. Нагадуємо, що різка зміна корму, нестача певних речовин можуть провокувати розвиток ліпідозу.
• Своєчасно вакцинувати — для захисту від інфекційних захворювань, а також обробляти від зовнішніх і внутрішніх паразитів.
• Стежити за клінічним станом кішки — рекомендуємо регулярно відвідувати ветеринарного лікаря, здавати необхідні аналізи.
• Урізноманітнити дозвілля — ввести активні ігри для кішки, забезпечити іграшками, виводити на свіже повітря (тільки вакцинована тварина і під вашим контролем).
• Оберігати від стресових ситуацій — зміни місця проживання, господаря, різкої зміни корму, введення нових тварин у сім’ю тощо.

Ліпідоз печінки у кота або кішки розвивається поступово і часто непомітно, тому уважне ставлення і достатня турбота допоможуть уникнути зараження чотириногого улюбленця.

Світ домашніх улюбленців у 2025 — більше тепла, більше любові.