Лептоспіроз у собак.

Лептоспіроз – інфекційне захворювання тварин та людини. Воно вражає всі системи органів, протікає важко, з ускладненнями, без своєчасного лікування часто закінчується смертю. На розвиток лептоспірозу у собак не впливає належність до певної породи, статі чи вікової групи, хоча найчастіше інфекція діагностується у молодих особин. Збудник може передаватися від вихованця людині, тому кожен власник собаки повинен знати симптоми хвороби, способи її лікування та профілактики. Це допоможе зберегти здоров’я не лише тварині, а й членам сім’ї.

Лептоспіроз: шляхи зараження

Збудником патології є бактерія лептоспіру. Мікроорганізм дуже стійкий до багатьох факторів середовища, може вижити навіть при заморожуванні до -70 ˚С. При цьому бактерія не виносить УФ-променів (ультрафіолетових) та висушування. Але найбільш сприятливими для неї умовами є тепло і вологість, тому спалахи лептоспірозу найчастіше спостерігаються навесні та восени.

Лептоспіра вражає птахів, диких та свійських тварин, гризунів та собак, людини. Кішки хворіють рідко. Бактерія проникає в організм через слизові оболонки, шкіру, незалежно від наявності чи відсутності ушкоджень. Шляхи поширення інфекції:

• через воду, особливо у стоячих водоймах;
• інфіковану їжу, наприклад, кістку із землі;
• фекалії зараженої особини;
• контакт із тваринами-носіями – навіть після одужання носійство зберігається протягом 3 років.

Збудник присутній у всіх біологічних рідинах хворої тварини. Цуценята можуть заражатися від матері внутрішньоутробно, що небезпечно для життя вагітної собаки та потомства.

Важливо знати:

• Чи можна собаці пити на вулиці з калюжі?
• Собака пив воду з водоймища: чи можна це робити?

До групи ризику входять вихованці з ослабленим імунітетом: особи похилого віку, собаки з хронічними захворюваннями, цуценята до півроку. Сюди ж відносяться собаки, які проживають скучено, наприклад, у притулку чи тісному вольєрі.

Особливості розвитку захворювання

Бактерії проникають в організм собаки, потрапляють у кровотік, розносяться по всіх органах та тканинах. Приблизно через 3-5 днів вони зникають із кров’яного русла, осідають у клітинах органів, активно розмножуються. Через певний час, коли інкубаційний період закінчується, мікроби знову потрапляють у кров.

Лептоспіри виділяють велику кількість сильних токсичних речовин, що руйнують тканини та клітини крові. Внаслідок розпаду еритроцитів підвищується рівень вільного білірубіну, який накопичується у клітинах організму, — у тварини розвиваються сильна інтоксикація, анемія, жовтяниця.

Паралельно відбувається ушкодження стінок кровоносних судин, що призводить до численних крововиливів. Функція нирок порушується. При сильному імунітеті, тварина може одужати, але навіть у цьому випадку бактерії залишаються в організмі в звивистих канальцях нирок. Оскільки здатність до розмноження вони втрачають, собака стає носієм інфекції.

Стадії та форми лептоспірозу у собаки

Хвороба протікає у двох стадіях.

• 1. Бактеріємічна. Збудник знаходиться в кровотоку і протягом 3-5 днів поширюється організмом вихованця. У цей час у тварин підвищується температура, з’являється загальна слабкість. Тривалість бактеріємічної стадії становить 3-14 (іноді 30) днів, залежно від імунітету. Це період розмноження бактерій у тканинах, у якому саме запалення ще відсутнє. Після закінчення лептоспіри повертаються в кров, захворювання переходить на наступний етап.
• 2. Токсична. Характеризується найсильнішою інтоксикацією. З’являються перші ознаки хвороби.

За швидкістю перебігу запального процесу виділяють такі форми лептоспірозу:

• гостра – симптоми наростають швидко, є висока ймовірність загибелі собаки;
• підгостра – ознаки з’являються протягом 2-3 тижнів, можлива загибель тварини або перехід у хронічну форму;
• хронічна – чергування загострень та затишшя, може тривати кілька місяців;
• носійство – симптомів хвороби немає, але збудник в організмі присутній, собака є джерелом інфекції.

Захворіла тварина стає джерелом лептоспіри, починаючи приблизно з кінця першого тижня інфікування. Збудник міститься у слині, фекаліях, сечі, крові та інших біологічних рідинах вихованця.

Симптоми

На токсичній стадії лептоспіроз може розвиватися за геморагічним або жовтяничним типом.

Геморагічний лептоспіроз

Розвивається дуже швидко, імовірність загибелі собаки становить близько 80%. Інфекція вражає, переважно, літніх тварин. Ушкодження внутрішніх органів супроводжуються такими ознаками:

• сильні болі;
• судоми;
• відмова від їжі;
• спрага;
• крововиливи спочатку на слизових, потім на тілі вихованця;
• блювання, діарея;
• домішки крові в калі, сечі;
• витікання крові з ануса;
• утворення виразок на слизовій порожнині рота;
• скорочення, а потім припинення виділення сечі.

Весь процес триває близько тижня. Якщо вчасно не звернутися до фахівця собака загине.

Жовтий лептоспіроз

Смертність тварин при жовтяничній формі перебігу лептоспірозу трохи нижча – виживає трохи більше половини вихованців. Основним симптомом є жовтизна слизових оболонок та шкірного покриву, проте ознаки інтоксикації та зневоднення, характерні для геморагічного виду патології, також присутні:

• спрага;
• судоми;
• біль;
• блювання, пронос.

У тварини відмирають слизові тканини ротової порожнини, очей. Від шкіри та з пащі виходить неприємний аміачний запах. У ротовій порожнині утворюються гнійні виразки. Дихання стає частим, важким, супроводжується хрипами.

Діагностика

Подальша доля собаки залежить від того, наскільки швидко та правильно поставлять діагноз. Для виявлення лептоспірозу ветеринарний лікар призначає здачу крові на наявність антитіл до лептоспірів та аналіз сечі. Для визначення ступеня ураження внутрішніх органів можливе проведення УЗД чи рентгена. Диференціювання проводять із захворюваннями: піроплазмоз, парвовірусна інфекція, вірусний гепатит та інші.

Як лікувати лептоспіроз у собак?

Вихованець з лептоспірозом підлягає стаціонарному лікуванню. Забрати його додому можна лише тоді, коли у нього нормалізується температура та стабілізується загальний стан. Після проведеної в клініці терапії у собаки обов’язково проводять контрольні дослідження крові та сечі.

Лікування лептоспірозу комплексне. Головними завданнями є:

• ліквідація збудника;
• дезінтоксикація організму;
• відновлення функцій печінки, нирок;
• підтримка серця, кровоносних судин;
• підвищення імунітету.

Основна та підтримуюча терапія

Якщо власник привіз собаку до клініки в перші 6 днів після інфікування, вихованцю вводять спеціальну сироватку з антитілами. Вона допомагає організму боротися із інфекцією. При тяжкому стані введення препарату повторюють.

Медикаментозне лікування включає такі препарати:

• антибіотики пролонгованої дії;
• протиблювотні;
• що відновлюють водно-сольовий баланс;
• сорбенти;
• гепатопротектори;
• полівітаміни;
• серцеві;
• імунокоректори.

Самостійне призначення антибіотиків суворо протипоказане. Деякі препарати можуть спричинити погіршення стану собаки. Введення лікарських засобів здійснюється, переважно, внутрішньовенно.

Лікувальна дієта

Годувати собаку потрібно таким чином, щоб навантаження на пошкоджені печінку та нирки було мінімальним. Для цього з раціону видаляють жири, знижують кількість білка, зменшують обсяг порції, але збільшують частоту годівлі.

Якщо вихованець звик до промислового корму, визначитися з вибором допоможе ветеринарний лікар. Відомі виробники зазвичай включають у лінійку склади, призначені для ослаблених собак, маркуючи їх літерами «k/d».

При звичайному, природному раціоні важливо, щоб їжа була свіжою, теплою, відвареною. Сирі продукти слід повністю виключити.

Ускладнення

Лептоспіроз настільки б’є по організму тварини, що наслідки діагностуються навіть після одужання. Так, у собак, які вижили, часто розвивається хронічна форма хвороби: жовтяниця відсутня, але раз у раз з’являється лихоманка, страждають нирки, вихованець часто проситься по-маленькому. У самок виникають проблеми з тічкою (припиняється) та виношування потомства: цуценята гинуть внутрішньоутробно або після народження. Розвиваються патології репродуктивних органів і у собак — протилежна стать перестає їх цікавити.

Серед інших ускладнень лептоспірозу зазначають:

• ниркову недостатність;
• виразкове ураження рогівки ока;
• цироз;
• патології серця та судин;
• захворювання органів ШКТ;
• паралічі.

Іноді наслідки лептоспірозу не виявляються до кінця життя вихованця, в деяких випадках виникають періодами. А іноді собака стає інвалідом.

Цілком сприятливий прогноз при лептоспірозі не дасть жоден ветеринар. Все залежить від особливостей тварини та уважності господаря.

Чи можуть заразитися інші тварини чи людина?

Лептоспіри передаються від собаки до людини, а також до інших тварин. Вважається, що на відміну від вихованців люди не поширюють інфекцію, тому після інфікування не становлять небезпеки для оточення. Однак щодо цього питання єдиної думки не існує.

Як знизити ризик інфікування від хворого собаки?

Від хворого собаки можна заразитися у процесі догляду, контакту з її сечею, слиною, екскрементами. Збудник проникає через наявні подряпини на шкірі, у деяких випадках – за допомогою слизової оболонки носа, очей. Тому, доглядаючи собаку, необхідно одягати не тільки рукавички, а й інший одяг, а після процедур ретельно мити руки і вмиватися з милом. Категорично заборонено лікувати тварину з лептоспірозом людям із ослабленим імунітетом та дітям.

Попередити поширення лептоспіру допоможе регулярна дезінфекція приміщення хлораміном. Можна також використовувати УФ-лампу. Підстилку для вихованця потрібно також тримати в ідеальній чистоті: прати окремо від інших речей, кип’ятити, обробляти розчинами, що / які дезінфікують.

На час лікування всі контакти собаки з людьми та вихованцями потрібно обмежити. Більше того, всім без винятку членам сім’ї потрібно буде здати аналізи на інфекцію.

Профілактика

Найефективніша профілактика лептоспірозу – вакцинація. Її проводять дворазово в перший рік життя цуценя, а потім щорічно. Хоча щеплення не гарантує 100% імунітет, у разі інфікування патологія протікає легше та не дає ускладнень.

До інших профілактичних заходів належать:

• зміцнення імунітету;
• регулярна протипаразитарна обробка;
• своєчасне щеплення;
• заборона / запобігання пиття з калюж, водойм;
• вилучення з раціону сирих продуктів, корму низької якості та сумнівного походження;
• періодична дезінфікуюча обробка підстилки, іграшок, посуду вихованця.

Якщо у собаки без видимої причини погіршилося самопочуття, не треба зволікати та гадати. Необхідно одразу привезти вихованця до клініки та здати аналізи.

Світ домашніх улюбленців у 2025 — більше тепла, більше любові.